Постанова

від 05.07.2021 по справі 640/6624/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6624/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робітнича газета"</a>, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ :

Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робітнича газета"</a>, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області в якому просило припинити випуск газети "Робітнича газета", зареєстрованої Державним комітетом телебачення та радіомовлення України 08.12.2005, свідоцтво № 10724 , серія КВ, засновником якої є відповідач.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено: припинено випуск газети "Робітнича газета" ("Robochaya gazeta", "Рабочая газета"), зареєстрованої Державним комітетом телебачення та радіомовлення України 08.12.2005, свідоцтво № 10724 , серія КВ, засновником якої є ТОВ "Робітнича газета".

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2020 року вказані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області у судовому засіданні також просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2005 газета "Робітнича газета" ("Robochaya gazeta", "Рабочая газета") зареєстрована Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 10724 , серія КВ (т. 1 а.с. 60-61).

07.02.2019 ГУ СБУ у м. Києві та Київській області листом №51/12-1189 (т. 1 а.с. 25-26) повідомило позивача, що слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22017000000000168, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 109 та частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України.

У листі також вказано, що в ході досудового розслідування кримінального провадження призначено експертне дослідження інформації, викладеної у газеті "Рабочая газета" выпуск №50-51 (16219-16220) 04 мая 2018 года" (тираж 239305), "Рабочая газета" выпуск №48 (16217) 26 апреля 2018 года" (тираж 258792) та "Рабочая газета" выпуск №47 (16216) 24 апреля 2018 года" (тираж 258792).

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04.10.2018 №10003/18-39/19560-19563/18-39 (т. 1 а.с. 27-60), що додано до вказаного листа, у текстових матеріалах газет: "Рабочая газета" выпуск №50-51 (16219-16220) 04 мая 2018 года", "Рабочая газета" выпуск №48 (16217) 26 апреля 2018 года" та "Рабочая газета" выпуск №47 (16216) 24 апреля 2018 года" наявні статті, зміст яких містить мовні ознаки схиляння та підбурювання до зміни чинної української влади і діючої в Україні системи суспільного державного укладу та встановлення соціалістичного ладу шляхом насильницької зміни існуючого суспільного порядку, розпалювання в українському суспільстві нетерпимості на ґрунті ідеологічних та політичних переконань.

Зазначеним листом проінформовано Мін`юст для розгляду питання про ініціювання процедури припинення випуску видання в судовому порядку.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні створює, а також встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України "Про інформацію" та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів, Закон України від 16.11.1992 №2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (далі - Закон №2782-XII).

В Законі №2782-XII під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (частина 1 статті 1).

Частиною 1 статті 2 Закону №2782-XII передбачено, що свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 3 Закону №2782-XII забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:

закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

пропаганди війни, насильства та жорстокості;

розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь;

пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

популяризації або пропаганди держави-агресора та її органів влади, представників органів влади держави-агресора та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України;

втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом;

заподіяння шкоди честі і гідності особи;

розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його законного представника.

Згідно з підпунктом 22 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі - Положення №228), одним із основних завдань позивача є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 837 пункту 4 Положення №228 передбачено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Отже, саме Мін`юст є тим суб`єктом владних повноважень, на якого державою покладено обов`язок здійснення контролю за діяльністю друкованих засобів масової інформації як суб`єктів інформаційної діяльності.

Законом України від 09.04.2015 №317-VIII "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №317-VIII), визначено правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлено порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №317-VIII передбачено, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Згідно з частинами 1-4 статті 3 Закону №317-VIII пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам`яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом. Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об`єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян, підставою для відмови в реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації. У разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об`єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, або іншого уповноваженого органу державної влади. Рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Процедуру прийняття Мін`юстом рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2015 №354 (далі - Порядок №354).

Пунктом 3 Порядку №354 встановлено, що Мін`юст безпосередньо або через територіальні органи забезпечує постійний моніторинг відповідності найменування та/або символіки, матеріалів реєстраційної справи юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Порядку №354 Мін`юст може самостійно ініціювати проведення правової експертизи.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №354 для проведення правової експертизи щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону утворюється Комісія з питань дотримання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (далі - Комісія). Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Мін`юсті, склад та положення якої затверджуються наказом Мін`юсту. До складу Комісії входять працівники Мін`юсту. До роботи Комісії можуть залучатися представники правоохоронних органів, Центральної виборчої комісії, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежні експерти (за згодою). Комісія для виконання покладених на неї завдань має право отримувати в установленому порядку інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Пунктами 15, 18, 23 Порядку №354 встановлено, що за результатами правової експертизи щодо кожного об`єкта складається окремий правовий висновок про відповідність або невідповідність його діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону. Комісія під час правової експертизи бере до уваги повідомлення об`єкта правової експертизи про наявні об`єктивні причини неможливості виконання ним вимог Закону та про вжиті заходи, спрямовані на виконання вимог Закону. У десятиденний строк з дня прийняття рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону Мін`юст звертається з позовом до суду про припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян або повідомляє іншим органам державної влади, які уповноважені звертатися з відповідним позовом до суду.

Системний аналіз вказаних норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив відповідну процедуру, яка передує зверненню Мін`юсту до суду з позовом щодо припинення діяльності певного об`єкту.

Спочатку Мін`юст повинен встановити невідповідність діяльності, зокрема, друкованого засобу масової інформації, вимогам Закону №317-VIII, що полягає у проведенні правової експертизи та складанню відповідного рішення спеціальною комісією, що створена при Мін`юсті.

Лише після складання рішення про невідповідність вимогам Закону №317-VIII Мін`юст у десятиденний строк (з моменту складання такого рішення) може звернутись з позовом до суду щодо припинення діяльності такого об`єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №640/6624/19, від 19.02.2020 у справі №804/1174/17 (адміністративне провадження №К/9901/45056/18).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Втім, Мін`юст не дотримався законодавчо визначеної процедури щодо встановлення невідповідності діяльності друкованого засобу масової інформації - газети "Робітнича газета", а саме - звернувся до суду з позовом щодо припинення діяльності зазначеного об`єкта без попереднього встановлення невідповідності його діяльності чинному законодавству шляхом проведення правової експертизи.

Тобто, позивач, реалізуючи свої повноваження щодо здійснення контролю за діяльністю друкованих засобів масової інформації, діяв не у спосіб, визначений Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та Порядком №354.

При цьому, суд критично ставиться до посилання позивача, як на підставу для звернення та задоволення позову, на наданий ГУ СБУ у м. Києві та Київській області висновок експерта за результатами проведення комплексної лінгвістично-мистецтвознавчої експертизи, оскільки останній не є правовою експертизою щодо такого об`єкта у розумінні Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та Порядку №354.

Крім того, звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, на відміну від встановленої Порядком №354 процедури, ні Законом №2782-XII, ні Положенням №228, не передбачено право Мін`юсту на звернення до суду у разі порушення друкованим засобом масової інформації вимог статті 3 цього Закону №2782-XII, а також відсутній окремо затверджений порядок для такого звернення.

Таким чином, подання позову до суду з вимогою припинити випуск друкованого засобу масової інформації у зв`язку з порушенням вимог статті 3 Закону №2782-XII суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя В.В.Файдюк