Рішення

від 06.07.2021 по справі 478/1467/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1467/20 Провадження № 2/478/29/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Казанківського районного суду Миколаївської області, смт. Казанка, цивільну справу №478/1467/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна про повернення земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

09 жовтня 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ Ватутіна з вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 02.08.2016 року та його розірвання; зобов`язати ТОВ Ватутіна повернути їй земельну ділянку; стягнути судові витрати з відповідача.

Ухвалою суду від 22.10.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали суду, позивачка надала суду уточнену позовну заявою, якою просила суд зобов`язати відповідача ТОВ Ватутіна повернути їй земельну ділянку, яка належить їй на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності, площею 8,562 га і яка розташована на землях Михайлівської селищної ради Казанківського району.

Також в новій редакції позовної заяви, позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що 10.06.2013 року між позивачкою та ПП Агротех було укладено договір оренди земельної ділянки строком до 31.12.2017 року. 06.03.2017 року позивачка, не маючи наміру продовжувати договір оренди землі з ПП Агртоех та бажаючи обробляти її самостійно, звернулась до підприємства з листом про її повернення.

Проте, ПП Агротех повідомив позивачку про наявність укладеного договору оренди землі між нею та ТОВ Ватутіна .

Тому, вказуючи на те, що вона не укладала вказаного договору оренди землі із ТОВ Ватутіна та не підписувала його, позивачка звернулася до суду із позовом щодо повернення майна.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного провадження. Справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року у справі було призначено судову - почеркознавчу експертизу.

22 червня 2021 року провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 06.07.2021 року.

В судове засідання сторони не прибули. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно поданої заяви, позивачка просила розглянути справу без її участі та наполягала на задоволенні її позовних вимог. Інші учасники справи, причини неявки до суду не повідомили.

На думку суду, неявка сторін не перешкоджає проведенню судового розгляду за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, за кадастровим номером: 4823683200:07:000:0045, площею 8,562 га, розташованої на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.04.2013 року № 2173321.

10.06.2013 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПП Агротех було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 8,562 га за кадастровим номером: 4823683200:07:000:0045, що підтверджується дослідженою судом копією відповідного договору.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що його було укладено строком до 31.12.2017 року. Відомостей щодо проведення державної реєстрації такого договору суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2017 року, позивачка звернулась на адресу ПП Агротех з листом, де просила повернути її земельну ділянку не пізніше 31.12.2017 року.

Як вбачається з листа ТОВ Ватутіна б/н та б/д, відповідач повідомив позивачку про наявність укладеного договору оренди землі.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 104791909 від 23.11.2017 року вбачається, що 02.08.2016 року було зареєстровано договір оренди землі від 12.07.2016 року на земельну ділянку, площею 8,56 га, яка належить позивачці, строком на 10 років. Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ Ватутіна .

З огляду на досліджений судом договір оренди землі від 12.07.2016 року, його було укладено між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ Ватутіна , де позивачка передає належну їй земельну ділянку, площею 8,562 га за кадастровим номером: 4823683200:07:000:0045, розташовану на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області в оренду відповідачу - ТОВ Ватутіна , строком на 10 років. На підставі рішення державного реєстратора від 08.08.2016 року, право оренди вказаної земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ Ватутіна .

Згідно з висновком експерта від 04.06.2021 року № 21-175, підпис від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець на зворотному аркуші договору б/н від 12.07.2016 року про оренду землі, загальною площею 8,56 га, виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою.

Встановивши наведені вище обставини, суд враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Як встановлено судом, позивачка не підписувала договір оренди землі з ТОВ Ватутіна , що підтверджується висновком судво-почеркознавчої експертизи. За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 12.07.2016 року не було укладено між позивачкою та відповідачем. Будь-яких інших правових підстав для використання земельної ділянки належної позивачці відповідачем, судом не встановлено.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позові вимоги підлягають задоволенню.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. В пункту 7.35. вказаної Постанови Великою Палатою Верховного суду зазначено, що при неукладеному договорі оренди, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки факт не укладення договору оренди землі між позивачкою та відповідачем знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то належним та ефективним способом захисту її права на користування власною земельною ділянкою є повернення її позивачці.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат у зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд враховує наступне.

За змістом положень частин 1,3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням експертів та проведення експертизи, витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідно до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Схожого висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), за результатами розгляду якої 27 червня 2018 року прийняла постанову, в якій зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога позивачці надавалась адвокатом Мотруком В.І. на підставі договору про надання юридичних послуг від 05.10.2020 року, який не визначає вартості юридичної допомоги та розміру понесених нею витрат на правову допомогу у даній цивільній справі.

Додана до позовної заяви копія квитанції до прибуткового касового ордера б/н та б/д не визначає підстав для сплати позивачкою 2500,00 грн. саме за правову допомогу у даній цивільній справі та на саме підставі договору надання юридичних послуг від 05.10.2020 року.

За таких обставин, враховуючи, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а також той факт, що позивачка у справі належним чином документально не підтвердила такі витрати, то підстав для стягнення з відповідача на її користь 2500,00 грн., а загалом всієї заявленої суми витрат у 15 000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги суд не вбачає.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема належать витрати, пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою (частини сьома, восьма статті 72 ЦПК України).

Згідно матеріалів справи позивачка заперечувала підписання договору оренди землі з ТОВ Ватутіна від 12.07.2016 року. Для доведення перед судом переконливості наведених заперечень позивачка просила провести у справі почеркознавчу експертизу з метою з`ясування обставин справжності підпису, вчиненого у договорі оренди землі від її імені.

Згідно акта здачі-приймання висновку експерта № 21-152 загальна вартість експертного дослідження, яку сплатила позивачка склала 7001,69 грн.

Таким чином, сума у розмірі 7001,69 грн. є вартістю понесених витрат на проведення експертизи, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Крім того, за нормами статті 141 ЦПК України, суд ухвалює також про стягнення з відповідача на користь позивачки судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 840,00 грн.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна (Миколаївська область, Баштанський район, с. Казанка, вул. Гагаріна, 86, ЄДРПОУ 40126377) про повернення земельної ділянки задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ватутіна (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, смт. Казанка, вул. Гагаріна, 86, ЄДРПОУ 40126377) повернути земельну ділянку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) , яка належить їй на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності, площею 8,562 га і яка розташована на землях Михайлівської селищної ради Казанківського району.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Казанка, вул. Гагаріна, буд. 86, код ЄДРПОУ 40126377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, які пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна (Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Казанка, вул. Гагаріна, буд. 86, код ЄДРПОУ 40126377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 7001,69 (сім тисяч одна грн. 69 коп.).

В задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу - відмовити.

Оригінали документів повернути їх володільцям після набрання законної сили судовим рішенням.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 06 липня 2021 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський