Рішення

від 25.05.2021 по справі 761/39975/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39975/20

Провадження № 2/761/3289/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу і трьох процентів річних від простроченої суми, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу і трьох процентів річних від простроченої суми.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 :

- суму заборгованості за договором позики в розмірі 151 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 197 800,00 гривень;

- відсотки за користування грошовими коштами (3% річних) в розмірі 123,77 доларів США;

а всього станом на 30 листопада 2020 року 151 123,77 доларів США

Позовні вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 серпня 2020 року було укладено Договір позики у формі боргової розписки, відповідно до якої позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 151 000,00 доларів США зі строком повернення 20 листопада 2020 року, що на дату укладення Договору позики еквівалентно 4 197 800,00 гривень. Підтвердженням отримання коштів відповідачем є розписка про отримання коштів готівкою. Таким чином, позивач свої зобов`язання за вказаною угодою виконав повністю. Разом з тим, боргові зобов`язання ОСОБА_2 не виконані, що стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 16 березня 2021 року по справі закрито підготовче судове засідання та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак представник позивача подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити..

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином, відзив на позовну заяву не надав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 серпня 2020 року було укладено Договір позики у формі боргової розписки.

Відповідно до вказаного Договору позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 151 000,00 доларів США зі строком повернення 20 листопада 2020 року, що на дату укладення Договору позики еквівалентно 4 197 800,00 гривень.

Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві позику у розмірі 151 000,00 доларів США, строком до 20 листопада 2020 року, однак, свої обов`язки за договором позики не виконав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за договором позики, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд у своїй Постанові від 11 листопада 2015 року, справа № 6-1967цс15 зазначив, що відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, :-:а підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт тримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання... письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику... За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми... Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року, справа № 309/3458/14-ц).

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 151 000,00 доларів США.

Таким чином позов підлягає задоволенню в даній частині вимог.

Щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що передбачене частиною ч 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки, відповідач свої зобов`язання за договором позики своєчасно не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних від простроченої суми за період прострочення із 21 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року в розмірі 123,77 доларів США.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення загалом 151 123,77 доларів США, що складається з 151 000,00 доларів США. (заборгованість за договором позики), 123,77 доларів США (3% річних).

Тому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за ці вимоги майнового характеру у розмірі 10 510,00 грн., що становить 1% від ціни позову та не є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ст. ст. 525, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 137, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України;, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу і трьох процентів річних від простроченої суми- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір основної суми боргу за позикою і трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 151 123,77 доларів США (сто п`ятдесят одну тисячу сто двадцять три доларів США 77 центів), з яких:

- сума заборгованості за договором позики в розмірі 151 000,00 (сто п`ятдесят одна тисяча доларів США), що еквівалентно 4 197 800,00 грн. (чотири мільйони сто дев`яносто сім тисячі вісімсот гривень 00 копійок);

- відсотки за користування грошовими коштами (3% річних) в розмірі 123,77 доларів США (сто двадцять три доларів США 77 центів).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 510,00 грн (десять тисяч п`ятсот десять гривень 00 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: