Рішення

від 01.07.2021 по справі 440/4918/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4918/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,

представника позивача - Антонової В.М., представника відповідача - Бут Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.04.2021 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровийц номер 5320255101:01:001:0185, місце розташування в межах с. Байрак на території Великобагачанської селищної ради Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним рішенням відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_2 .. Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято без врахування висновків суду, викладених у рішеннях Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/1003/20, № 440/5958/20. Вказує, що наразі відсутні будь-які докази того, що земельна ділянка перебуває в приватній власності іншої особи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4918/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

14 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р№667636, виданим на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної Ради народних депутатів від 10 жовтня 2003 року, на земельну ділянку площею 1,3681 га для ведення особистого селянського господарства.

В судовому засіданні представники сторін підтримали своє ставлення до позову, викладене в заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 13.09.2019 "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " надано громадянці ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та використання в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області.

ПП "Алан-Зем" у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в межах с. Байрак .

28.10.2019 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Ломпарт Г.В. надано висновок №9349/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1

31.10.2019 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ПП "Алан-Зем", в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Байрак, площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314538232019, сформованим 31.10.2019, копія якого наявна у матеріалах справи.

01.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області, та передачу у власність гр. ОСОБА_1 /а.с. 63/.

До вказаної заяви позивачем було додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, копію паспорту та коду.

Рішенням сорокової позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 02.12.2019 "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, оскільки відповідна земельна ділянка перебуває у приватній власності інших осіб.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувсь до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/1003/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сорокової позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 2 грудня 2019 року "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 листопада 2019 року, зареєстровану за вхідним №773, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах с. Байрак Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

З метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/1003/20 відповідачем була повторно розглянута заява гр. ОСОБА_1 та рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян.

Позивач не погодився з рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" та звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року у справі №440/5958/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17 серпня 2020 року року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 773 від 01 листопада 2019 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області та передачу у власність гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Рішенням 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не надану у власність та користування, яка розташована в межах с. Байрак на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що частина земельної ділянки накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності землі, виданого 19.11.2003 року Великобагачанською селищною радою.

Позивач ОСОБА_1 не погодилась із рішенням відповідача від 27 квітня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" та оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відповідно до частини 6 цієї статті - підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

При цьому, частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як встановлено судом, 28.10.2019 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Ломпарт Г.В. надано висновок №9349/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в межах с. Байрак був погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок №1051), передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Судом встановлено, що 31.10.2019 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ПП "Алан-Зем", в Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Байрак, площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314538232019, сформованим 31.10.2019, копія якого наявна у матеріалах справи.

Таким чином, державним кадастровим реєстратором не встановлено розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, іншої земельної ділянки або її частини.

Суд враховує, що державна реєстрація земельних ділянок може бути не проведена, якщо земельні ділянки були передані у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель).

Відповідачем надано до суду копію Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003, виданого ОСОБА_2 про те, що на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної ради народних депутатів від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,3681 га в межах згідно з планом, яка розташована на території с. Байрак Великобагачанської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003, відсутній та з цього акту на право приватної власності на землю неможливо достовірно встановити місцезнаходження земельної ділянки, на яку видано цей Державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження доводів у оскаржуваному рішенні про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, у тому числі, гр. ОСОБА_2 .

Надана до суду відповідачем копія акту встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:01:001:0024 від 04.07.2003 також не містить відомостей про місцезнаходження зазначеної у ньому земельної ділянки, а земельна ділянка з кадастровим номером 5320284000:01:001:0024 відсутня на Публічній кадастровій карті України.

За визначенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стверджуючи у оскаржуваному рішенні про те, що земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, усупереч частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян.

За встановлених обставин справи та наведених норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Конструкція цієї норми не передбачає для відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у випадку отримання погодженого проекту землеустрою альтернативного варіанту поведінки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 по страві № 817/586/17 за наслідками аналізу правового регулювання, прийшов до висновку, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Також, виходячи із принципу верховенства права, Верховний Суд відмітив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип "належного урядування". Принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти у найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача з аналогічними питаннями про затвердження погодженого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, а відповідач неодноразово відмовляв позивачу у такому затвердженні.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку із зазначеним, суд погоджується із обраним позивачем належним способом захисту його порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 на території Великобагачанської селищної ради в межах с. Байрак .

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. та судового збору у сумі 908,00 грн.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ПТ №226118, виписаний ОСОБА_4 на представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді; свідоцтво №1701, видане Радою адвокатів Полтавської області 27.06.2017.

10.05.2021 між адвокатом Антоновою В.М. та ОСОБА_1 (надалі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги. До суду надано: попередній розрахунок вартості послуг, акти виконаних робіт від 14.05.2021 року та від 01.07.2021 року, квитанції про сплату гонорару на суму 8000,00 грн.

- Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд зазначає, що опрацювання законодавчої бази в необхідній сфері правовідносин, формування правової позиції та консультування позивача фактично відноситься до підготовки позовної заяви, а тому враховуючи незначну складність даної справи правова допомога має бути оцінена у 5000 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (ідентифікаційний код 21044600; вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, 38300) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 27 квітня 2021 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 на території Великобагачанської селищної ради в межах с. Байрак .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 липня 2021 року .

Головуючий суддя А.Б. Головко