Постанова

від 06.07.2021 по справі 400/2934/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2934/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Дата і місце ухвалення 11.03.2021р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмирал Агро" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Миколаївській області за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПівіПрогресівка-Бета" про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

В С Т А Н О В И В :

21.07.2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Адмирал Агро" звернулись до суду першої інстанції з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Миколаївській області за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПівіПрогресівка-Бета" про визнання протиправним та скасування дозволу № МК 112192611064 на виконання будівельних робіт Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ПівіПрогресівка-Бета на території Ташинськоїсльської ради (за межами населених пунктів), Березанського району, Миколаївської області , виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт обґрунтовує свою незгоду з рішенням суду тим, що судом при прийнятті рішення не застосовано норм матеріального права, які підлягали обов`язковому застосуванню, а саме: ч. 1 ст. 58, ст.ст. 61, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88-90 Водного кодексу України, а також неправильно застосовано норми ст.ст. 1, 33 Закону України Про оцінку впливу на довкілля . П. 7 ч. 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Апелянт посилався на те, що згідно з пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , друга категорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Апелянт вказував на те, що відповідно до даних, що містяться у публічній кадастровій карті України, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098, на території якої здійснюватиметься будівництво відповідно до оскаржуваного дозволу, належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 визначено вид обтяження: прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Апелянт зазначає, що відповідно до положень Земельного кодексу України та Водного кодексу України, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

На думку апелянта, оскільки земельна ділянка, на забудову якої видано оскаржуваний дозвіл, є прибережною захисною смугою вздовж морів, морських заток і лиманів, відповідно до положень п. а ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України вказана земельна ділянка належить до земель водного фонду та є природоохоронною територією. З урахуванням викладеного на вказану земельну ділянку в обов`язковому порядку мала розроблятись оцінка впливу на навколишнє природне середовище відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

Апелянт вважає, що видача дозволу на будівельні роботи, що передбачають прокладення кабелів на землях водного фонду, за відсутності оцінки впливу на довкілля є порушенням п. 7 ч. 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та свідчить про неправомірність оскаржуваного дозволу.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 року та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції у вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПівіПрогресівка-Бета звернулось до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області . У заяві третя особа зазначила, зокрема, місце розташування об`єкта будівництва: Миколаївська область, Березанський район на території Ташинської сільської ради (за межами населеного пункту) кадастрові номери 4820985000:14:000:0098 та 4820985000:15:000:0160.

18.09.2019 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області було видано товариству дозвіл на виконання будівельних робіт № МК 112192611064.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачі посилались на те, що Управлінням ДАБІ у Миколаївській області при видачі спірного дозволу було порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, положень Закону України Про оцінку впливу на довкілля та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки заявником до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт не було додано результати оцінки впливу на довкілля.

На думку позивачів, Управління мало відмовити у задоволенні поданої товариством заяви про видачу дозволу відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товариство у даному випадку не було зобов`язано додати до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт результати оцінки впливу на довкілля, а тому дійшов висновку, що видача Управлінням дозволу відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Статтею 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно із статтею 37 цього Закону, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Частиною 3 статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачі вказували на те, що згідно п.п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля оцінці впливу на довкілля підлягає діяльність пов`язана, зокрема, із прокладанням кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду. Позивачі посилались на те, що згідно Детального плану території з урахуванням розміщення електростанції з використанням енергії сонця орієнтовною площею 110 га в адміністративних межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту с. Прогресівка) площею згідно з розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 29.12.2017 року № 402, передбачається прокладення кабелів при здійсненні будівництва. Позивачі також посилались на те, що про необхідність прокладення кабелів при здійсненні будівництва зазначається також на аркуші 22 розділу 7.2 пояснювальної записки № 021118/2-ПЗ Том 1, яку надано ТОВ ПівіПрогресівка-Бета відповідачу для отримання оскаржуваного дозволу.

При цьому позивачі вказували, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098, на території якої здійснюватиметься будівництво відповідно до оскаржуваного дозволу, належить до прибережних захисних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, тобто відноситься до земель водного фонду, а тому видача дозволу на виконання будівельних робіт без проведення оцінки впливу на довкілля є протиправною.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивачів, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Підпунктом 11 частини 3 статті 3 цього Закону визначено, що друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає інші види діяльності, зокрема такі як: прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ ПівіПроресівка Бета посилалось на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 не належить до земель водного фонду, а відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок та ін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 віднесена до категорії Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, цільове призначення зазначеної вище земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

В свою чергу, згідно наявної інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 має обмеження у використанні, а саме - прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх водах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в даному випадку обов`язку у товариства здійснювати відповідно до вимог Закону України Про оцінку впливу на довкілля оцінку впливу на довкілля при намірі виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці, з огляду на те, що такий обов`язок виникає лише у разі проведення робіт із прокладання кабелю на землях водного фонду.

В свою чергу, згідно вимог чинного законодавства до земель водного фонду належать лише землі, визначені у ст. 4 Водного кодексу України, в тому числі, безпосередньо прибережні захисні смуги.

В даному випадку судом встановлено, що спірна земельна ділянка, площею 79,6926 га відноситься до категорії Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення і вказана земельна ділянка в цілому не відноситься до земель водного фонду. Вказане також підтверджено листом Державного агентства водних ресурсів України від 20.09.2018 року № 5748/9/11-18, яким товариству повідомлено про відсутність підстав для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що обмеження у використанні земельної ділянки встановлюють певні вимоги (в даному випадку згідно зі статтею 62 Земельного кодексу України) до використання земельних ділянок або їх частин, але не визначають належність цієї земельної ділянки до певної категорії земель.

Наявність в даному випадку обмеження на земельній ділянці у вигляді прибережної захисної смуги не свідчить про віднесення всієї спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

З урахуванням цільового призначення спірної земельної ділянки ( Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення ) та виду її використання (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій), доводи позивачів про належність такої земельної ділянки до земель водного фонду є необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачами не доведено наявності підстав для проведення оцінки впливу на довкілля згідно чинного законодавства, зокрема, планування товариством здійснення робіт по прокладенню кабелю на землях саме водного фонду, а тому підстави для скасування дозволу № МК 112192611064, виданого 18.09.2019 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області відсутні.

При вирішенні справи колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.