Ухвала

від 07.07.2021 по справі 520/2040/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/2040/2020

адміністративне провадження № К/9901/22263/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №520/2040/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІКАС-ТМ до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

18.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №520/2040/2020 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 15.06.2021).

Касаційна скарга подана втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 16.04.2021, від 01.06.2021 через невикладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції, повторно касаційну скаргу подано без зайвих зволікань.

Головним управлінням ДПС у Харківській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.11.2020 у справі №160/10203/19, від 01.12.2020 у справі №580/1550/20.

Верховний Суд зауважує, що висновок Верховного Суду, від якого скаржник просить відступити, стосується застосування норм Закону України від 23.11.2018 №2628-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів (далі - Закон №2628-VІІІ), яким внесені зміни, зокрема до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - Закон № 481/95-ВР), та запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України (ця постанова набрала чинності з 01.07.2019) територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Про можливість подати документи для отримання ліцензії з 12.06.2019 суб`єкт господарювання дізнався з листа ДФС від 30.05.2019 за №17014/7/99-99-12-01-01-17, при цьому, фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 01.07.2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Верховний Суд дійшов висновку, що зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування є прикладом порушення принципу належного урядування , що призвело до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків.

У справах №160/10203/19 та №580/1550/20 суд встановив, що затримка в отриманні суб`єктами господарювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання ліценцій станом на дату набрання чинності Законом №2628-VIII. Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивачів за обставин, що склалися, Верховний Суд дійшов висновку, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивачів до організаційного забезпечення отримання ліцензій могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Підстав для відступу від цього висновку Верховний Суд не вбачає.

Ухвалами Верховного Суду від 16.04.2021, від 01.06.2021 у даній справі податковому органу вже було роз`яснено, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 4 статті 328 КАС України, проте скаржником такі роз`яснення не враховані.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №520/2040/2020 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва