Ухвала

від 01.07.2021 по справі 757/29529/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 01 липня 2021 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року,

за участі: захисника ОСОБА_5 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , вилучене 01 червня 2021 року під час проведення обшуку в приміщеннях, які перебувають в оренді (користуванні) у ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ТОВ «Рентал Девелопмент Груп».

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 03 червня 2021 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику підозрюваного та його захисника, копію ухвали не надіслано, з її текстом захисник ознайомився 10 червня 2021 року, апеляційну скаргу подано 16 червня 2021 року.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтовано, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчий суддя, здійснюючи правосуддя, порушив загальні засади кримінального провадження, зокрема:порушено принципи рівності перед законом та судом, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також, захисник звертає увагу на те, що прокурором при подачі клопотання порушено вимоги ст.ст. 170, 171 КПК України, оскільки під час обшуку в приміщеннях, які перебувають в оренді у ОСОБА_6 вилучено грошові кошти в сумі 33220 (тридцять три тисячі двісті двадцять) доларів США та 9976 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень, які не входять до переліку речей, дозвіл на відшукання яких надано ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

Окрім того, майно, щодо якого прокурор просить накласти арешт не одержано внаслідок вчинення злочину, не використовувалося як засіб вчинення кримінального правопорушення, тобто не відповідає критеріям викладеним в ст. 96-2 КК України.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_5 , який просив поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 03 червня 2021 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без повідомлення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, копію ухвали не надіслано, з її текстом захисник ознайомився 10 червня 2021 року, апеляційну скаргу подано 16 червня 2021 року, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 вересня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42020000000001825, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 240-1, ч. 3 ст. 240-1, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 КК України.

01 червня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.ч. 1,2 ст. 240-1 КК України.

Того ж дня, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук в приміщеннях, які перебувають в оренді (користуванні) у ОСОБА_6 а саме: АДРЕСА_1 .У ході вказаного обшуку вилучено майно, у тому числі таке, що не передбачене ухвалою суду про надання дозволу на проведення обшуку, а саме вищевказане майно.

Вказані речі постановою слідчого від 01 червня 2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42020000000001825.

03 червня 2021 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , вилучене 01 червня 2021 року під час проведення обшуку в приміщеннях, які перебувають в оренді (користуванні) у ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ТОВ «Рентал Девелопмент Груп».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п.п. 1, 3 ч. 2ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42020000000001825, про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Всупереч доводам апелянта, зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови слідчого СУ ГСУ НП України ОСОБА_8 від 02 червня 2021 року (а.с. 135-187 т. 1).

Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2 ст. 240-1 КК України, санкція яких передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч.ч. 1,2 ст. 240-1 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Окрім того, перевірено співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 3, 5ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відтак, посилання апелянтана те, що слідчим суддею безпідставно та всуперечст. 170 КПК Українинакладено арешт на вилучене майно, не можуть прийматися до уваги.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з`ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Інші доводи захисника ОСОБА_5 , які зазначені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не убачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не встановлено.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , вилучене 01 червня 2021 року під час проведення обшуку в приміщеннях, які перебувають в оренді (користуванні) у ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ТОВ «Рентал Девелопмент Груп», - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/29529/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Провадження № 11сс/824/3988/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК