Ухвала

від 30.06.2021 по справі 429/512/12

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 429/512/12

Провадження № 1-в/185/91/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Павлоград

Дніпропетровської області

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді - Щербини О.О.,

за участю секретаря - Редьки Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання виконавчого листа виданого 27 серпня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 429/512/12 таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Пащенко В.І. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Зазначеною заявою сторона звернення просить визнати виконавчий лист, виданий 27 серпня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 429/512/12 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування даної заяви зазначено, що на момент видачи виконавчого листа у справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 його строк пред`явлення вже сплинув, оскільки вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року у справі № 429/512/12 набрав законної сили 24 лютого 2012 року. Разом з тим, у виконавчому листі від 27 серпня 2015 року було помилково зазначено, що вирок у справі ОСОБА_1 набрав законної сили 03 серпня 2015 року, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 03 серпня 2016 року, що не відповідає дійсності. Крім того, у заяві зазначається й про порушення процесуальних норм під час вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа.

Сторони судового розглядуу судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи судом.

Наданими суду заявами заявник просить задовольнити заявлені вимоги, а прокурор відмовити в їх задоволенні. Також, кожен окремо, клопочуть про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч.5ст. 539 КПК Українинеприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши зміст та мотиви поданої заяви, матеріали кримінального провадження у справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката ПащенкоВ.І. щодо визнання виконавчого листа, виданого 27 серпня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 429/512/12 таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду вказаної заяви встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року був засуджений за ч.1 ст.364, 75,76 КК України.

Цим же вироком суду було задоволено позовні вимоги прокурора Павлоградської міжрайонної прокуратури та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 96327грн.

Даний вирок, з огляду на положення КПК України, що діяли на момент його проголошення, вступив в законну силу 24 лютого 2012 року.

Відповідно до п. 14 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ч. 1ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченої, зокрема, 14 частини першоїстатті 537 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 слідує, що за заявою державного виконавця ВДВС Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 27 липня 2015 року було винесено ухвалу у справі № 185/8038/15-к, провадження № 1-в/185/173/15 та прийнято рішення про видачу дублікату виконавчого листа у кримінальній справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.364 КК України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди заподіяної злочином 96327,00 грн.

В зазначеному дублікаті виконавчого листа від 27 серпня 2015 року було вказано, що вирок у справі № 429/512/12 набрав законної сили 03 серпня 2015 року, при цьому строком пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначене 03 серпня 2016 року, а питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не вирішувалось.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно ч. 1 ст. 401 КПК України від 28 грудня 1960 року, який був чинним на момент винесення вироку у справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 , вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, якщо його не було оскаржено.

Частиною 3 статті 349 КПК України від 28 грудня 1960 року, який був чинним на момент винесення вироку у справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 , встановлено, що апеляція на вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку.

Отже, суд погоджується з доводами заявника про те, що вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року у справі № 429/512/12, який ніким не був оскаржений, набрав законної сили саме 24 лютого 2012 року, а не 03 серпня 2015 року, як про це помилково зазначено у дублікаті спірного виконавчого листа.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 01 січня 2012 року, тобто в редакції чинній на момент набрання вироком у справі № 429/512/12 у відношенні ОСОБА_1 законної сили, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2012 року у справі № 429/512/12 міг бути пред`явлений до примусового виконання до 23 лютого 2013 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Надаючи тлумачення зазначеній нормі, Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 25.12.1997 у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначив, що частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) 03 квітня 2008 року, установив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).

Верховний Суд України у своїй Постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, від позицій якого не відступив й Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 06 червня 2018 року у справі № 2-12537/10, провадження № 61-9907св18, зазначив, що суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку.

Отже, оскільки клопотання про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем у справі № 429/512/12 не заявлялось, суд приходить до висновку про помилковість зазначення у дублікаті виконавчого листа від 27 серпня 2015 року дати набрання вироком відносно ОСОБА_1 законної сили «03 серпня 2015 року», а також помилковість визначення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання «до 03 серпня 2016 року», оскільки вказані терміни набрання вироком суду законної сила та пред`явлення виконавчого документу до виконання не мають жодного відношення до вироку суду у справі ОСОБА_1 , який було постановлено 08 лютого 2012 року.

Відповідно до змісту ч.ч. 1-2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

З огляду на наведені мотиви, суд приходить до висновку, що виконавчий лист, виданий 27 серпня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 429/512/12 є таким, що не підлягає виконанню, а заява адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 128, 537, 539 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий 27 серпня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у кримінальній справі № 429/512/12 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.364 КК України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 96 327,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя О.О.Щербина