Постанова

від 08.07.2021 по справі 911/3688/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. Справа № 911/3688/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 (повне рішення складено 01.03.2021)

у справі №911/3688/20 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" про стягнення заборгованості за договором поставки №75 від 22.02.2017 у загальному розмірі 66603,59 грн, з яких: 65483,92 грн - основний борг, 268,38 грн - 3% річних та 851,29 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №911/3688/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3688/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт поставки товару та наявність заборгованості, оскільки ані надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" товарно-транспортні накладні, ані акти звірки взаємних розрахунків не є документами первинного бухгалтерського обліку та не підтверджують обставин придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 апеляційну скаргу у справі №911/3688/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу у справі №911/3688/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №911/3688/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 19.05.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" просить залишити без змін оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" є виробником і постачальником хлібобулочної продукції, а тому проводить свою діяльність згідно з наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001 Про затвердження спеціалізованої форми первинного обліку товарно-транспортної накладної та Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів . Зазначеною інструкцією визначено, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 22.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандстор" (покупець) укладено договір поставки №75, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та у строки, встановлені договором, передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Відповідно до п. 4.5 договору при передачі товару постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати покупцю наступні документи: товарну накладну та/або товарно-транспортну накладну; документи, що підтверджують якість товару, який постачається; інші документи, передбачені для даної групи товарів.

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі товару відбувається в момент передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.7 договору сторонами також узгоджено, що датою поставки товару вважається дата прийому-передачі товару, яка повинна відповідати даті, зазначеній у відповідній накладній (відповідного товару у супроводжувальному документі). Моментом виконання поставки (прийому-передачі товару) є момент фактичної передачі товару представнику покупця. За достовірність зазначених документів відповідає постачальник.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару після підписання видаткової накладної в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у строк, передбачений додатком №1 до даного договору. У випадку неможливості здійснити оплату протягом строку, зазначеному в додатку №1, покупець за згодою постачальника може відстрочити здійснення оплати.

У додатку №1 до договору поставки сторони передбачили, що покупець оплачує товар з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з моменту прийняття товару покупцем, за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить в письмовій формі іншій стороні про наміри припинити його дію, договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік і діє до 31 грудня наступного року на таких самих умовах. Кількість вказаних періодів пролонгації (продовження строку дії договору) не обмежується і може повторюватись до моменту припинення дії договору.

На виконання умов договору у період з травня по жовтень 2020 року позивачем на користь відповідача здійснювалася поставка товару по договору поставки №75 від 22.02.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, які містять підписи уповноважених осіб обох сторін.

Натомість, згідно з наявною у матеріалах справи копією виписки по рахунку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандстор" здійснило оплату поставленого товару частково на суму 1000,00 грн.

Позивачем також надано до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків за вересень, жовтень та листопад 2020 року. Вказаними актами сторони підтвердили, що станом на 30.11.2020 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" перед позивачем за поставлений товар становить 65483,92 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандстор", отримавши вказані претензії засобами поштового зв`язку, не надало на них жодних заперечень та не сплатило наявну заборгованість.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" суму основного боргу за договором поставки №75 від 22.02.2017 у розмірі 65483,92 грн. Окрім цього, у зв`язку з порушенням строків оплати за товар позивач також просив на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 268,38 грн 3% річних та 851,29 грн інфляційних втрат.

Відповідач, у свою чергу, не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та не навів власних заперечень з приводу заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції встановив, що сума боргу в розмірі 65483,92 грн за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, а відповідачем існування вказаної заборгованості у заявленому розмірі належними та допустимими доказами не спростовано.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у повній мірі не виконав свій обов`язок щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Натомість, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт поставки товару та наявність заборгованості, оскільки ані надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" товарно-транспортні накладні, ані акти звірки взаємних розрахунків не є документами первинного бухгалтерського обліку та не підтверджують обставин придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Проте, колегія суддів вказує на те, що надані позивачем у сукупності докази підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товару по договору поставки №75 від 22.02.2017, а також наявності заборгованості відповідача за поставлений товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з п. 2.1 положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 положення також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до п. 1 вказаних правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом п. п. 1 та 2 вказаного переліку наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №810/3713/16, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що за відсутності видаткових накладних товарно-транспортні накладні підтверджують не лише факт перевезення товару, а і факт поставки товару покупцю.

Також, як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" є виробником і постачальником хлібобулочної продукції, а тому проводить свою діяльність згідно з наказом Міністерства аграрної політики України №153 від 06.06.2001 Про затвердження спеціалізованої форми первинного обліку товарно-транспортної накладної та Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів .

Колегія суддів зауважує на тому, що товар, який постачався за договором поставки №75 від 22.02.2017, дійсно є хлібобулочною продукцією, про що вказано у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів товарно-транспортна накладна за формою №1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

За вказаних обставин, наявні у матеріалах даної справи товарно-транспортні накладні, на підставі яких відповідач отримував товар, є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують факт та обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей. Окрім цього, факт отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандстор" підтверджується підписом та відтиском штампу про отримання на товарно-транспортних накладних.

Окрім цього, апеляційний суд, поміж іншого, звертає увагу на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та 04.12.2019 у справі №916/1727/17, щодо правової природи акту звірки взаємних розрахунків.

Касаційним судом зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

З матеріалів справи убачається, що акт звірки взаємних розрахунків за вересень 2020 року підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Отже, вказаний акт у сукупності з товарно-транспортними накладними підтверджує наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" за договором поставки №75 від 22.02.2017.

Тому твердження відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів поставки товару та наявності заборгованості апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У додатку №1 до договору поставки сторони погодили, що покупець оплачує товар з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з моменту прийняття товару покупцем, за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні.

Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів виконання взятих на себе зобов`язань з оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, невиконання зобов`язання за договором в частині оплати товару на суму 65483,92 грн підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не надано доказів на спростування вказаної заборгованості.

Отже, оскаржуване рішення суду в частині вимог про стягнення суми основного боргу є обґрунтованим та таким, що ухвалено з повним та усебічним дослідженням обставин справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" 268,38 грн 3% річних та 851,29 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.10.2020 по 18.12.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" період прострочення зобов`язання відповідачем, апеляційний суд зазначає, що позивачем здійснено їх правомірно, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 268,38 грн 3% річних та 851,29 грн інфляційних втрат у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандстор" взятих на себе грошових зобов`язань.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3688/20 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандстор" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3688/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3688/20.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандстор".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов