Ухвала

від 08.07.2021 по справі 642/3265/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

08.07.2021

Справа №642/3265/21

Провадження № 1-кс/642/1967/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2021 року м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , володільця майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020220000000433 від 02.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, що було виявлено та вилучено 01.07.2021 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 12, блакитного кольору у заблокованому стані; роздруківки формату А4 із інформацією щодо юридичних осіб на 27 арк.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42020220000000433 від 02.09.2021 за ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із залученням підпорядкованих осіб та за сприяння працівників правоохоронних органів Харківської області організували схему незаконної реалізації тютюнових виробів на території Харківської області, а саме їх оптову та роздрібну реалізацію у магазинах та на території ринків Харківської області , без дозвільних документів, за відсутності марок акцизного збору та без сплати митних платежів, чим спричинили державі тяжкі наслідки.

Дії зазначених вище осіб та співробітників правоохоронних органів підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

При цьому, в ході досудового розслідування встановлено, що до вказаної незаконної діяльності може бути причетний заступник начальника управління -начальник відділу Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ухвал Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2021 за місцем мешкання ОСОБА_5 , 01.07.2021 проведено обшук.

Так, 01.07.2021, під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 12, блакитного кольору у заблокованому стані; роздруківки формату А4 із інформацією щодо юридичних осіб на 27 арк.

Таким чином, під час проведення вищевказаних слідчих дій було виявлено та вилучено речі та документи та речі, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

У подальшому щодо вказаного майна планується проведення оглядів речей і документів, проведення судових експертиз, використання їх під час допиту осіб, тощо. На даний час щодо вказаних речей і документів проведені та продовжують проводитися слідчі дії, у зв`язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні вони визнані речовими доказами.

Так в вилучених речах та документах мається інформація, яка потребує перевірки слідчим шляхом. Вилучені мобільні телефони також можуть містити інформацію, яка може бути перевірена шляхом призначення комп`ютерної експертизи (а саме контакти, переписки, фото, тощо).

Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене вище майно у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

З метою недопущення передбаченого розголошення таємниці досудового розслідування, дане клопотання просив розглядати без повідомлення власників майна.

Слідчий суддя вважає, що прокурором належним чином не вмотивовано, чому розгляд клопотання про арешт майна необхідний без повідомлення та участі в судовому засіданні власника, про арешт майна якого ставиться питання, що є порушенням ч. 2 ст. 172 КПК України та прав власника.

У судовому засіданніпрокурор клопотання підтримав.

Власник майна ОСОБА_5 та його захисник - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що вилучені телефон та роздруківки є особистими речами Чеботарьова, даних про причетність якого до вказаного правопорушення немає, а крім того, вважає, що обшук був проведений у зв`язку з його професійною діяльністю, оскільки він працює заступником начальника управління-начальником відділу ПЗуСОТПТ, який навпаки займається боротьбою з незаконним зберіганням та реалізацією тютюнових виробів без марок акцизного податку через роздрібну мережу м. Харкова.

Суд, вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученняммайна єфактичне позбавленняпідозрюваного абоосіб,у володінніяких перебуваєзазначене участині другійцієї статтімайно,можливості володіти,користуватися тарозпоряджатися певниммайном довирішення питанняпро арештмайна абойого повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 5 ст.171КПК України клопотанняслідчого,прокурора проарешт тимчасововилученого майнаповинно бутиподано непізніше наступногоробочого дняпісля вилученнямайна,інакше майномає бутинегайно повернутоособі,у якоїйого буловилучено . У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Окрім вказаного, відповідно до ч. 11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна..

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно вимог ч. 2 ст.170КПК України арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України,при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати:1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Із матеріалів справи дійсно вбачається, що ОСОБА_5 є заступником начальника управління-начальником відділу ПЗуСОТПТ, перспективою роботи якого є зокрема боротьба з незаконним зберіганням та реалізацією тютюнових виробів без марок акцизного податку через роздрібну мережу м. Харкова, з 11.05.2021 по 14.05.2021 планувалося проведення обшуків з подальшим вилученням підакцизної продукції.

Частиною 2 ст. 168 КПК України встановлена заборона тимчасового вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

З вищевказаного протоколу обшуку не вбачається, що надання вилученого телефону та роздруківки разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або вони отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, доступ до них обмежується або пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020220000000433 від 02.09.2020 триває, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі, в тому числі і ОСОБА_5 про підозру не повідомлено, версія органу досудового розслідування про те, що вказані речі є доказами факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст.86 КПК України доказами, не встановлено причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Жодними доказами, що вказані речі та документи здобуті злочинним шляхом, чи були об`єктами кримінального правопорушення також не доведено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна, тому вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно вилучене.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 167, 170, 172-173, 267 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1