Ухвала

від 08.07.2021 по справі 300/1422/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"08" липня 2021 р. справа № 300/1422/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Олексів Галини Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2021 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Олексів Галини Володимирівни, про визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо прийняття рішення №56835629 від 26.02.2021, про розгляд заяви позивача про державну реєстрацію прав від 23.02.2021 за реєстраційним №44199648, про проведення державної реєстрації прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно за №56835629 від 26.02.2021 та зобов`язання відповідачів прийняти рішення про реєстрацію прав власності на земельну ділянку кадастровий номер 2621280600:01:001:0274 за позивачем на підставі її заяви №44199648 від 23.02.2021.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.05.2021 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті справи та матеріали даної адміністративної справи суд зазначає наступне.

Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду сформувала раніше в постановах від 29 травня 2019 у справі №824/998/16-а та від 03.11.2020 у справі №815/6832/16.

Так, Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутнісно вимоги про скасування в судовому порядку реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно тісно пов`язані з цим майном, і якщо виникає цивільний спір про визнання недійсним правочину, на підставі якого відбулося перевласнення і державна реєстрація права власності на це майно, то в такому спорі вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, навіть і тоді, коли вони не були пред`явлені разом з основними вимогами про захист права власності, є (можуть бути) його складовою частиною, оскільки для повного відновлення права володіння та розпорядження квартирою необхідно припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності за іншою особою та перереєструвати це право за особою, яка за рішенням суду відновила право власності на нерухоме майно.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила про належність спору про оскарження рішення державного реєстратора із відмови провести реєстрацію скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно судам адміністративної юрисдикції тоді, коли учасник реєстраційних правовідносин - заявник (власник, інший правонабувач, сторона правочину) подав заяву та документи для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, щодо якого не встановлено заборони розпоряджатися та/або користуватися ним, немає спору про право власності чи інші правоможності стосовно цього майна, але державний реєстратор усупереч встановленим законом підставам, умовам та порядку не реалізує надані йому владні повноваження у сфері реєстраційних відносин.

У даній справі спір виник стосовно майна - земельної ділянки площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , який на підставі договору дарування земельної ділянки від 14.01.2011 року подарував її позивачу ОСОБА_1 .

Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дирдою Н.А. і вона ж зареєструвала його у Реєстрі. Проте, право власності на земельну ділянку позивачем не було зареєстровано.

Згодом, як встановлено судом, на все нерухоме майно ОСОБА_4 було накладено арешт, в тому числі і на вищевказану земельну ділянку, яка стала об`єктом реалізації на електронних торгах.

В подальшому спірна земельна ділянка була реалізована, а переможцю торгів ОСОБА_2 виданий акт про проведені електронні торги від 09.11.2020 року, який є підставою для подальшого оформлення права власності.

На даний час з приводу цього майна є спір, який розглядається у Галицькому районному суді Івано-Франківської області справа №341/2015/20 за позовом ОСОБА_2 до Галицької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2020, винесену державним нотаріусом Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л.І.; зобов`язання Галицької районної державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію по видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на садове домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0572 га, кадастровий номер 2621280600:01:001:0274, і здійснити реєстрацію права власності на придбане майно.

Таким чином позивач та третя особа мають правоустановлюючі документи та намагаються зареєструвати кожен за собою право власності на спірну земельну ділянку, тобто існує спрів про право.

В основі їх звернення до суду, якщо зважити на контекст передумов, що передували їх зверненню й фактично зумовили його, лежить воля, намір, бажання кожної особи, яка вважає себе власником земельної ділянки, визнати своє право власності на нерухоме майно, усунути перешкоди, які заважають здійснювати правоможності власника щодо цього майна. Перешкодами є відмова державного реєстратора та нотаріуса зареєструвати право власності на земельну ділянку.

В даній справі позивач ОСОБА_1 просить, серед іншого, також зареєструвати за собою право власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином, на переконання суду, вимога про реєстрацію права власності спірної земельної ділянки має бути похідною при вирішенні цивільного спору.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за правилами цивільного судочинства розглядаються також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, коли цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання майнових прав спірної земельної ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності земельною ділянкою.

Спір у цій справі не має публічно-правового характеру, а наслідки прийнятого судом рішення призведуть до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, тому даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908 грн., який підлягає поверненню ОСОБА_1 підтверджується квитанцією АТ Альфа-Банк №1-461-К від 03.04.2021року.

За наведених обставин, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України, слід закрити провадження у справі.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Олексів Галини Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачену згідно квитанції АТ Альфа-Банк №1-461-К від 03.04.2021року суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.