Постанова

від 08.07.2021 по справі 320/3265/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3265/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Фастівський комбінат комунальних підприємств на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Фастівський комбінат комунальних підприємств до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, третя особа Фастівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Фастівський комбінат комунальних підприємств звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, третя особа Фастівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 26.03.2020 №116 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача, покладені в основу рішення від 26.03.2020 №116 є помилковими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Акт перевірки №6 від 06.03.2020 не відповідає нормам законодавства, як наслідок прийняте на підставі висновків такого Акта оскаржуване рішення також є таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач є платником єдиного соціального внеску, та даний час заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску - відсутня.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що позивачем не доведено підстави, на які він посилається у апеляційній скарзі, тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Фастівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області проведено планову перевірку дотримання комунальним підприємством Фастівський комбінат комунальних підприємств вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та складено Акт перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від 06.03.2020 №6.

У відповідності до висновків вказаного Акту у ході перевірки виявлено порушення позивачем: частини першої ст. 31, частини другої ст. 22, п. 1 частини четвертої ст. 19 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , п. 3.12 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406, п.п. 3, 5, 14, 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №439) у зв`язку з чим до Фонду соціального страхування підлягають неправомірно витрачені кошти у розмірі 17 982,93 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідач прийняв рішення від 26.03.2020 №116 про повернення коштів Фонду у розмірі 17 982,93 грн та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 991,47 грн, загальна сума страхових коштів, що підлягає сплаті - 26 974,40 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки, що були покладені в основу оскаржуваного рішення є обґрунтованими, тому таке рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальне страхування, що є безпосереднім предметом спору, гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Види соціального страхування визначені пунктом 1 частиною ст.1 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №1105-XIV) згідно з яким передбачено такий вид соціального страхування, як у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Пунктом 10 частини першої Закону №1105-ХІV визначено, що страховим випадком за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;

Згідно частини першої статті 18 Закону № 1105-ХІV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

У відповідності до статті 20 Закону №1105-ХІV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до частин першої та другої ст. 22 Закону №1105-ХІV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

У свою чергу, статтею 31 Закону №1105-ХІV передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

З аналізу вищевикладених норм вбачається підстави для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.

У свою чергу, 22.12.2010 Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято Порядок №26 (далі - Порядок №26) яким врегульовано проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, яка встановлює порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок.

Згідно норм п. 1.5 Порядку №29 акт перевірки - документ, який складається в установленому законодавством порядку посадовими особами органу Фонду, що проводили перевірку, фіксує факт її проведення та результати.

Перевірка - форма документального контролю фінансової діяльності страхувальника в частині дотримання вимог чинного законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Планова перевірка - перевірка, яка передбачена у плані-графіку контрольно-ревізійної роботи органу Фонду.

Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду - обов`язковий для виконання письмовий документ за підписом керівника органу Фонду (його заступника), що фіксує факт несвоєчасного повернення коштів Фонду і фінансових санкцій або повернення їх не в повному обсязі, із відповідним розрахунком та відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - обов`язковий для виконання письмовий документ за підписом керівника органу Фонду (його заступника), підготовлений на підставі акта перевірки та відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до п. 2.4 Порядку №29, планові та позапланові перевірки здійснюються в робочий час страхувальника, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, з відома керівника та в присутності головного бухгалтера (бухгалтера) страхувальника або уповноваженої керівником особи.

Пунктом 3.13.4 Порядку №29 закріплено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. Примірники акта перевірки підписуються посадовою особою органу Фонду та керівником або головним бухгалтером (бухгалтером) чи уповноваженою керівником особою страхувальника на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок.

Один примірник акта перевірки вручається страхувальнику з відміткою про отримання, а другий зберігається в органі Фонду, який здійснив перевірку.

У разі відмови посадової особи страхувальника підписати та отримати акт перевірки посадова особа органу Фонду вносить до нього відповідний запис із складанням акта відмови від підпису акта перевірки та його отримання у двох примірниках (у довільній формі). Протягом трьох робочих днів один примірник акта відмови від підпису та його отримання разом з актом перевірки надсилається страхувальнику рекомендованим листом.

У разі підписання акта перевірки із запереченнями страхувальник подає їх у письмовій формі як додаток до акта перевірки або надсилає до органу Фонду, який проводив перевірку, окремим документом протягом 10 календарних днів з дня підписання акта.

Орган Фонду розглядає інформацію, викладену у запереченнях до акта, і надає на них письмову відповідь, яка надсилається страхувальнику у порядку, визначеному пунктом 4.1 розділу IV цієї Інструкції.

Якщо акт підписано без заперечень або впродовж передбаченого терміну заперечення не надійшли або надіслані з порушенням зазначеного терміну, акт перевірки вважається узгодженим.

Якщо орган Фонду не може вручити, у тому числі поштовим відправленням, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, страхувальнику один примірник акта перевірки у зв`язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням страхувальника, їх відмовою прийняти акт, то в день надходження до органу Фонду такої інформації посадова особа органу Фонду, що здійснювала перевірку, оформляє відповідний акт у довільній формі, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки.

Отже, вказаними вимогами Порядку закріплено, що після закінчення перевірки акт підписується посадовими особами органу Фонду, які її проводили, керівником, головним бухгалтером (бухгалтером) або уповноваженою керівником особою та головою комісії (уповноваженим) із соціального страхування страхувальника, який перевіряється. У разі відмови посадової особи страхувальника підписати та отримати акт перевірки посадова особа органу Фонду вносить до нього відповідний запис із складанням акта відмови від підпису акта перевірки та його отримання у двох примірниках.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до Акту перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від 06.03.2020 №6, вказана перевірка проведена з відома керівника страхувальника в.о. начальника Вздульського Ігора Борисовича та в присутності головного бухгалтера позивача - ОСОБА_1 .

При цьому, вказаний Акт перевірки містить відмітки про те, що посадові особи страхувальника від підпису та отримання акта відмовились. Також в акті вказано про те, що ОСОБА_2 з актом не згоден, будуть подані заперечення, зазначена і дата - 06.03.2020.

Відповідно, у зв`язку з відмовою посадової особи страхувальника підписати та отримати акт перевірки, на виконання вимог пп. 3.13.4 Порядку №29 посадовою особою органу Фонду 06.03.2020 складено акт відмови від підпису акта перевірки та його отримання, який разом з актом перевірки надіслано страхувальнику рекомендованим листом.

Як зазначає позивач, вказаний Акт перевірки від 06.03.2020 та Акт відмови від підпису від 06.03.2020 було отримано позивачем за допомогою засобів поштового зв`язку 12.03.2020.

У подальшому, позивачем було надіслано 28.03.2020 заперечення на акт перевірки, які датовані 18.03.2020, за допомогою засобів поштового зв`язку (а.с. 41-43).

Враховуючи, що згідно з п. 3.13.4 Порядку №29, у разі підписання акта перевірки із запереченнями страхувальник подає їх у письмовій формі як додаток до акта перевірки або надсилає до органу Фонду, який проводив перевірку, окремим документом протягом 10 календарних днів з дня підписання акта, відтак такі заперечення на акт перевірки позивачем надіслано з порушенням норм Порядку №29, тому такий акт перевірки вважається узгодженим.

Щодо виявлених під час перевірки порушень норм Закону №1105-XIV, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 18 Закону №1105-XIV, страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Згідно з статтею 19 Закону №1105-XIV, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи і це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Цією ж статтею передбачено обмеження, а саме - застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в розмірі, зокрема, - допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

У свою чергу, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством (стаття 21 Закону №1105-XIV).

З матеріалів справи вбачається, що згідно даних персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страхових стаж за дванадцять попередніх місяців перед настанням страхового випадку у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступний: ОСОБА_3 - 2 місяці (а.с. 172 Том 1); ОСОБА_4 - немає страхового стажу (а.с. 176 Том 1); ОСОБА_5 - немає страхового стажу (а.с. 174 Том 1); ОСОБА_6 - 3 місяці (а.с. 173 Том 1 ).

У свою чергу, згідно частини другої ст. 19 Закону №1105-XIV та п.п. 3, 5, 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, для застрахованих осіб у яких протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж менше шести місяців середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), тобто для вищезгаданих застрахованих осіб вона становитиме 137,09 грн (4173,00 грн / 30,44).

Разом з тим, не зважаючи на вказані норми, позивачем було розраховано розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності наступним чином:

- по листках непрацездатності ОСОБА_3 : серії АДЧ №005419 розмір неправомірно нарахованих коштів становить - 1 768,86 грн; згідно листка непрацездатності серії АДЧ №006914 - 2 063,67 грн;

- по листку непрацездатності ОСОБА_4 : серії АДС №945195 розмір неправомірно нарахованих коштів становить 1 242,32 грн;

- по листку непрацездатності ОСОБА_5 : серії АДЧ №006692 розмір неправомірно нарахованих коштів становить - 350,91 грн;

- по листку непрацездатності ОСОБА_6 : серії АДС №961819 розмір неправомірно нарахованих коштів становить - 6 056,16 гри.; серії АДС №952132 - 1 429,80 грн; серії АДС №952280 - 476,60 грн.

Загальний розмір неправомірно витрачених коштів Фонду по зазначених листках непрацездатності становить 13 388,32 грн.

Щодо допомоги по листку непрацездатності АДС №950213, виданого ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСІЖ) інвалідності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оскільки у листку непрацездатності АДС №950213 зафіксована дата встановлення третьої групи інвалідності - 16.10.2018, втім позивачем було замовлено кошти по даному листку аж по 18.10.2018.

Отже, загальна сума неправомірно витрачених коштів Фонду соціального страхування України у Київській області за три дні становить 1 328,91 грн (3 х 442,97 грн - середньоденна заробітна плата).

Щодо допомоги по листку непрацездатності АДЕ №572860, виданого ОСОБА_3 , слід звернути увагу на наступне.

У відповідності до частини першої статті 31 Закону №1105-XIV, підставою для призначення і наступної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

У свою чергу, видача листків непрацездатності регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 (далі - Інструкція №455), а оформлення листка непрацездатності регламентовано Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/ 136-ос/1406 (далі - Інструкція №532).

Колегія суддів звертає увагу, що належне оформлення листка непрацездатності має безпосереднє відношення до подальшого призначення матеріального забезпечення застрахованій особі, відтак страхувальником, який приймає рішення про фінансування листка, в тому числі і за рахунок коштів Фонду, повинні належним чином виконуватись умови щодо заповнення такого документа.

Згідно пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №13 (далі - Положення №13) комісія із соціального страхування підприємства зобов`язана розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

У відповідності до пункту 3.12 Інструкції №532, у листку непрацездатності у графі Звільнення від роботи у першому стовпчику З якого числа дата видачі листка непрацездатності (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику До якого числа включно дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику Підпис та печатка лікаря продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря.

Як свідчать матеріали справи, у листку непрацездатності НОМЕР_1 виданого ОСОБА_3 у стовпчику До якого числа включно відсутня дата завершення тимчасової непрацездатності, а наявний лише напис - один день , що не відповідає вимогам п. 3.12 Інструкції №532.

Враховуючи, що комісія із соціального страхування підприємства зобов`язана розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення, а листки непрацездатності, що заповнені з порушенням встановленого законодавством порядку, та такі що не містять всіх обов`язкових реквізитів (до яких можна віднести і відсутність відбитка печатки), комісією із соціального страхування не повинні прийматися для призначення матеріальної допомоги і відповідно мають бути повернені працівникам підприємства (застрахованим особам) для повторного звернення в заклади охорони здоров`я за місцем їх видачі для усунення недоліків заповнення або заповнення належним чином, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, подавши заяву-розрахунок до Фонду з приводу отримання допомоги по листку непрацездатності АДЕ №572860 виданого ОСОБА_3 , неправомірно отримав кошти Фонду, чим спричинив збитки в розмірі 3 265,70 грн.

Вказані обставини апелянтом не були спростовані у суді апеляційної інстанції.

У свою чергу, положення статті 15 Закону №1105-XIV передбачають, що роботодавець зобов`язаний повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Фастівський комбінат комунальних підприємств - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук