Постанова

від 07.07.2021 по справі 361/2151/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8757/2021

Справа № 361/2151/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 липня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Радзівіл А.Г., постановлену в м. Бровари 26 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства РВС Банк до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, Державного підприємства СЕТАМ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Маржина Аліна Анатоліївна, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк , про визнання електронних торгів недійсним та скасування державної реєстрації,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2021 року позивач АТ РВС Банк звернувся до суду із позовом про визнання електронних торгів недійсним та скасування державної реєстрації, просив визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна, організатор ДП СЕТАМ , з реалізації трьох земельних ділянок з указаними кадастровими номерами за адресою Київська область, Броварський район, Погребська с/р., які відбулися 09 грудня 2019 року, визнати недійсними протоколи проведення електронних торгів з реалізації вказаних земельних ділянок та акти про проведені електронні торги, видані приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. про реалізацію арештованого майна земельних ділянок; визнати недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області 11 березня 2021 року Маржиною А.А. ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Також в березні 2021 року позивач АТ РВС Банк подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та встановити заборону відчуження і розпорядження на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, а також земельних ділянок, які можуть бути утворені внаслідок їх поділу/об`єднання; заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи/рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, а також земельних ділянок, які можуть бути утворені внаслідок їх поділу/об`єднання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року заяву АТ РВС Банк про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи/рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області. В іншій частині заяви відмовлено.

Третя особа ПАТ Акціонерний банк Укргазбанк , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати повністю ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те зміст ст. 526, 611, 629 ЦК України, зазначив, що 16 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі № 761/4355/13-ц за позовом АКБ Київ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено та стягнуто заборгованість в розмірі 3 439 383,35 грн. та судовий збір, на підставі вказаного рішення банком одержано виконавчий лист. 19 червня 2015 року АБ Укргазбанк набув всіх прав як позивач (стягувач) у правовідносинах сторін за даним рішенням на підставі договору від 19 червня 2015 року про передачу активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, а ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року задоволено заяву АБ Укргазбанк про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 761/4355/13-ц.

У даному випадку підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні, оскільки як стверджує позивач, земельні ділянки, щодо яких застосовані заходи забезпечення позову, є предметом іпотеки і ця іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна.

Посилався на ст. 150, 151 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , правові висновки Верховного Суду в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018, зазначив, що як в заяві позивача про забезпечення позову, так і в оскаржуваній ухвалі суду не обґрунтовано та не наведено достатніх мотивів, які б ґрунтувалися на доказах, що підтверджують необхідність застосувати заходи забезпечення позову, зокрема з урахуванням того, що предметом позову є визнання електронних торгів з продажу земельних ділянок на території Броварського району Київської області недійсними.

Крім того, як в заяві про забезпечення позову, так і в оскаржуваній ухвалі суду не наведено належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Посилання позивача на незаконність проведення електронних торгів не свідчить про існування обставин, які утруднять чи унеможливлять виконання можливого рішення суду щодо визнання цих же електронних торгів недійсними.

Вважав, що оскаржувана ухвала обмежує гарантоване Конституцією України та законами України право власності нового власника земельної ділянки.

Вказана ухвала порушує права ПАТ Акціонерний банк Укргазбанк`та ускладнить виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2013 року по справі № 761/4355/13-ц, яке набрало законної сили.

Від позивача АТ РВС Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилався на ст. 149, 150 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , зазначив, що між сторонами виник матеріально-правовий спір щодо заставних земельних ділянок, обтяжених в інтересах АТ РВС Банк . Грубо порушивши вимоги Порядку реалізації арештованого майна, приватний виконавець фактично допустив реалізацію спірних земельних ділянок з приватними обтяженнями, порушив права та інтереси позивача, які полягають у неможливості задовольнити свої вимоги за рахунок застави, оскільки отримані від продажу земельних ділянок кошти були спрямовані іншому стягувачу (апелянту) за іншим кредитним договором. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наведене обґрунтування є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 910/13208/19 та від 19 листопада 2018 року у справі № 640/17257/16 при вирішенні питання в аналогічних процесуальних відносинах щодо забезпечення позову.

Вважав, що наведені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу своєю безпідставністю та необґрунтованістю, ухвала не порушує права та законні інтереси сторони апелянта, який не є власником, іпотекодержателем чи особою, яка має майнові права на оспорювані земельні ділянки.

Не погоджувався з доводами апеляційної скарги в частині застосування ст. 23 Закону України Про іпотеку щодо переходу статусу іпотекодавця до нового власника майна, оскільки відповідно до Порядку реалізації арештованого майна не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями) з такого майна знімаються виконавцем.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, АТ РВС Банк посилався на те, що 02 листопада 2006 року між АКБ Київ та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредиту № 127, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та АКБ Київ було укладено договір застави майнових прав № 5-06/170, за умовами якого заставодавець передав в заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок за договорами купівлі-продажу земельної ділянки, в тому числі за договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2006 року. Предметами застави майнових прав виступили земельні ділянки: площею 0,7499 га., кадастровий номер 3221286400:02:001:0004, площею 0,7501 га., кадастровий номер 3221286400:02:009:0042, площею 0,7500 га., кадастровий номер 3221286400:02:010:0026, розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області та набуті у власність заставодавцем на підставі укладених договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02 листопада 2006 року, після укладення договору застави майнових прав вони були обтяжені відповідно до ст. 11 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , що діяв на момент укладення договору.

14 листопада 2019 року між АКБ Київ та ТОВ Фінансова компанія Паріс укладено договір про відступлення прав вимоги, згодом, 17 січня 2020 року ТОВ Фінансова компанія Паріс уклала договори про відступлення прав вимоги з позивачем АТ РВС Банк , за умовами якого позивачу як новому кредитору було передано право вимоги за договором про надання кредиту № 127 від 02 листопада 2006 року та право вимоги за іпотечним договором (договором застави).

Разом із тим, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі № 761/4355/13-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Акціонерний банк Київ заборгованість за кредитним договором № 84 від 20 вересня 2007 року в розмірі 3 439 383,35 грн., а ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження, за якою АБ Укргазбанк набув права стягувача у справі про стягнення з ОСОБА_3 у розмірі 3439383,35 грн. за іншим (відмінним від того, права на які набув позивач) кредитним договором. В ході виконавчого провадження про стягнення заборгованості на користь АБ Укргазбанк приватним виконавцем Трофименко М.М. були здійснені виконавчі дії, направлені на примусову реалізацію земельних ділянок для виконання рішення суду по справі № 761/4355/13-ц та 09 грудня 2019 року проведені електронні торги з реалізації вказаних земельних ділянок, і в подальшому складено акти про проведені електронні торги від 14 лютого 2020 року, що є підставою для набуття права власності на земельні ділянки за переможцем торгів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 11 березня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на дві спірні земельні ділянки.

На переконання позивача, електронні торги з реалізації земельних ділянок відбулися з порушенням Законів України Про виконавче провадження , Про іпотеку , Про заставу , Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , а також з порушенням затвердженого Порядку реалізації арештованого майна.

На підставі вищевикладеного просив визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна, організатор ДП СЕТАМ , з реалізації трьох земельних ділянок з указаними кадастровими номерами за адресою Київська область, Броварський район, Погребська с/р., які відбулися 09 грудня 2019 року, визнати недійсними протоколи проведення електронних торгів з реалізації вказаних земельних ділянок, та акт про проведені електронні торги, виданий приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. про реалізацію арештованого майна земельних ділянок; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області 11 березня 2021 року Маржиною А.А. ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

В заяві про забезпечення позову позивач повторно викладав обставини, зазначені в позові, та посилався на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання и утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вважав, що найбільш розумним видом забезпечення позову в даній ситуації буде накладання арешту на нерухоме майно, застосування саме цього виду забезпечення збереже баланс інтересів між позивачем та відповідачами по справі, і невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі відчуження спірного нерухомого майна іншим особам.

На підставі вищевикладеного просив забезпечити позов шляхом накладення арешту та встановлення заборони відчуження і розпорядження на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, а також земельних ділянок, що можуть бути утворені внаслідок їх поділу/об?єднання, заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи/рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок, а також земельних ділянок, що можуть бути утворені внаслідок їх поділу/об`єднання.

В матеріалах справи наявні докази, якими позивач доводить підстави для забезпечення позову: копія договору про надання кредиту № 127 від 02 листопада 2006 року, копія договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02 листопада 2006 року, копія договору відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1 від 14 листопада 2019 року, копія витягів з акту прийому-передачі від 14 листопада 2019 року, копія платіжного доручення № 283 від 06 листопада 2019 року, копія протоколу електронних торгів від 24 жовтня 2019 року, копія договору відступлення прав вимоги № 17/012020-1 від 17 січня 2020 року, копія додатків до договору про відступлення прав вимоги № 17/012020-1 від 17 січня 2020 року, копія акту прийому-передачі прав і документів від 17 січня 2020 року, копія додатку № 1 від 17 січня 2020 року, копія договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (договором застави № 24 від 17 січня 2020 року), копія меморіального ордеру № 5396 від 17 січня 2020 року, копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, інформація веб-сайту реалізації майна, копії протоколів проведення електронних торгів від 09 грудня 2019 року № 451955, 451897, 451896, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026), копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, копія рішення суду від 16 березня 2021 року, копія ухвали суду від 23 жовтня 2015 року (а. с. 119 - 189).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів встановлено, що з урахуванням співмірності заходів з позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що заява про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається із змісту позовної заяви Акціонерного товариства РВС Банк до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., ДП СЕТАМ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Маржина А.А., ПАТ Акціонерний банк Укргазбанк , предметом позову в даній справі є позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, протоколів проведення електронних торгів з реалізації вказаних земельних ділянок, актів про проведені електронні торги, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Частиною 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки майно, на яке накладено арешт, як об`єкт цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик відчуження даного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Крім того, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, предметом позову по даній справі є зокрема визнання недійсною державної реєстрації прав і їх обтяжень, і у разі задоволення позову може бути визнане незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на земельні ділянки, на які судом накладено арешт, за відповідачем ОСОБА_2 , а також скасовано реєстраційний запис про право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності відчуження земельних ділянок на електронних торгах і подальшої реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, належні позивачу, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб земельні ділянки, право власності на які на даний час зареєстроване за цим відповідачем.

Крім того, представник другого переможця електронних торгів ОСОБА_1 , який на даний час ще не зареєстрував право власності на придбану ним на електронних торгах земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:010:0026 та право на яку на сьогоднішній день зареєстроване за позивачем, не заперечувала в судовому засіданні щодо вжяття заходів забезпечення у вигляді арешту на земельну ділянку.

Виходячи із аналізу наданих заявником документів та враховуючи наведені вимоги закону, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки, і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами про визнання недійсними електронних торгів, протоколів проведення електронних торгів з реалізації вказаних земельних ділянок, актів про проведені електронні торги, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки майно відповідача, законність реєстрації права власності на яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Враховуючи наведене, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги ПАТ Укргазбанк з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постанові від 28 березня 2019 року в справі № 824/239/2018, що як в заяві про забезпечення позову, так і в оскаржуваній ухвалі суду не обґрунтовано та не наведено достатніх мотивів, які б ґрунтувалися на доказах, що підтверджують необхідність застосовувати заходи забезпечення позову з урахуванням предмета позову, а також не наведено належних та допустимих доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, враховуючи, що апеляційна скарга подана лише від імені третьої особи - ПАТ Укргазбанк , який не є представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а отже позбавлений процесуальної можливості висловлювати будь-які доводи від їх імені, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала суду обмежує гарантоване Конституцією України та законами України право власності нового власника земельних ділянок.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що застосування даного виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Апеляційним судом враховуються висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року в справі № 487/8737/19 щодо співмірності арешту як виду забезпечення позову позовним вимогам про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що в даному випадку підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні, враховуючи зміст позовної заяви, згідно якої земельні ділянки є предметом іпотеки, та оскільки відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Апеляційний суд приймає до уваги, що згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 березня 2021 року (а. с. 82 - 95) АТ РВС Банк реалізував своє право іпотекодержателя та зареєстрував право власності на спірні земельні ділянки 17 січня 2020 року на підставі договорів про задоволення вимоги іпотекодержателя.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу про наявність обґрунтованого ризику унеможливлення або ускладнення виконання рішення суду, з посиланням на вимоги п. 7 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, відповідно до якого не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Доводи апеляційної скарги щодо обставин набуття ПАТ Укргазбанк права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_3 , з посиланням на ст. 526, 611, 629 ЦК України, ст. 1, 8 Закону України Про виконавче провадження , ст. 37 ЦПК України в редакції станом на 2015 рік, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ці доводи стосуються суті спору, підлягають перевірці під час розгляду справи по суті і не оцінюються на стадії забезпечення позову; процесуальне призначення даної стадії полягає лише в усуненні можливостей утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених вимог.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову ускладнить виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2013 року по справі № 761/4355/13-ц, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Укргазбанк як правонаступника АКБ Київ заборгованості за кредитним договором, з огляду на те, що оспорювані електронні торги вже відбулися, вимог про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення проведення електронних торгів або зупинення реалізації арештованого майна позивачем не заявлено і судом першої інстанції не задоволено.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок, оскільки забезпечення позову таким чином не відповідає меті забезпечення позову - запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі позитивного для позивача вирішення спору. а отже і завданню цивільного судочинства, визначеним ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про необхідність і виправданість вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна.

Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом заборони невизначеному колу осіб вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про визнання недійсними електронних торгів, протоколів проведення електронних торгів з реалізації вказаних земельних ділянок, актів про проведені електронні торги, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім того такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Судом першої інстанції також не враховано, що за умов вжиття ним заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки одночасне застосування забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок є надмірним і необхідність їх вжиття заявником не обгрунтована.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна не врахував вимог ЦПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову зі змістом заявлених позовних вимоги, не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права, не зазначив причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, а навів лише необґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.

Таким чином, апеляційний суд частково приймає доводи апеляційної скарги ПАТ Укргазбанк , що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та постановлено ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи позивача АТ РВС Банк у відзиві на апеляційну скаргу, що оскаржувана ухвала суду жодним чином не порушує права та законні інтереси апелянта, який не є власником, іпотекодержателем чи особою, яка має майнові права на оспорювані земельні ділянки, оскільки відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, у разі скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки, у останнього може виникнути право відповідної вимоги до третьої особи ПАТ Укргазбанк , який в даному випадку є продавцем земельних ділянок на оскаржуваних електронних торгах.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції в частині заборони будь-яким особам вчиняти певні дії із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду в частині заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права, в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які реєстраційні записи/рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221286400:02:001:0104, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026, що розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області та прийняти в цій частині нову постанову, якою заяву Акціонерного товариства РВС Банк про забезпечення позову залишити без задоволення.

В іншій частині ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів .

Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.