Ухвала

від 08.07.2021 по справі 947/25565/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/905/21

Номер справи місцевого суду: 947/25565/20 1-кс/947/6553/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2021, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №12020160000000939 від 21.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладеноарешт намайно, із забороною розпорядження та користування, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони належні ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон марки «Samsung» imei: НОМЕР_1 з сім-катрою мобільного оператора НОМЕР_2 , та мобільний телефон марки «Iphone-6», imei: НОМЕР_3 з сім-катрою мобільного оператора НОМЕР_4 .

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені мобільні телефони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме відомості щодо діяльності підприємства ТОВ ПМК «ТІТАН», зокрема, з приводу укладання договору підряду про виконання комплексу робіт з протипожежного захисту об`єкту.

Слідчий суддя прийшов до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його зміни або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною, винесена без урахування фактичних обставин справи з наступних підстав:

- клопотання про накладення арешту жодним чином не аргументовано, не доведено, а слідчим суддею не перевірено, яка правова підстава у накладенні арешту на мобільні телефони, що належать ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні.

Посилаючись на викладені обставини, адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно відмовити.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити.

Прокурор-процесуальний керівник кримінального провадження направив до апеляційного суду заяву, якою просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, розгляд справи проводити за його відсутністю.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації;3)конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Окрім того, ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно із ч. 2 вказано статті клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, та враховані всі обставини кримінального провадження, які стали підставою для накладення арешту на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

Відповідно до клопотання слідчого 17.05.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони належні ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон марки «Samsung» imei: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_2 , та мобільний телефон марки «Iphone-6», imei: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_4 .

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені мобільні телефони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме відомості щодо діяльності підприємства ТОВ ПМК «ТІТАН», зокрема, з приводу укладання договору підряду про виконання комплексу робіт з протипожежного захисту об`єкту.

Як вбачається з постанови про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні від 17.05.2021 року, вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження №12020160000000939 від 21.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказані обставини, всупереч доводів апеляційної скарги, доводять правові підстави у накладенні арешту на мобільні телефони, що належать ОСОБА_6 .

Апеляційний суд вважає, що, врахувавши можливість загрози зміни слідової інформації, а також необхідність проведення невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню, слідчий суддя, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшов вірного висновку про необхідність накладення арешту на майно.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини, зазначені у клопотанні слідчого повністю знайшли своє підтвердження в матеріалах провадження, під час судового розгляду клопотання, а доводи апеляційної скарги є такими, що жодним чином не доводять необґрунтованості прийнятого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з витягу з ЄРДР від 21.08.2020 року, відомості внесені відносно ТОВ ПМК «Тітан», при цьому ОСОБА_6 є директором зазначеного підприємства.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Відповідно до ч. 3ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддісуд апеляційноїінстанції маєправо:1)залишити ухвалубез змін;2)скасувати ухвалуі постановитинову ухвалу.

Таким чином апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2021, якою накладеноарешт намайно врамках кримінальногопровадження №12020160000000939від 21.08.2020року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4