Постанова

від 29.06.2021 по справі 912/1583/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 року м. Дніпро Справа № 912/1583/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. (повний текст складено - 12.03.2021р.) та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р. (повний текст складено - 19.03.2021р.) у справі № 912/1583/18 (суддя - Бестаченко О.Л., м. Кропивницький)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", м. Кропивницький

про стягнення 4 315 045,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішень суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" на користь ОСОБА_1 3 701 692,01 грн. в якості виплати повної ринкової вартості частини майна Товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі Товариства, 69 682,00 грн. моральної шкоди, а також 56 571,58 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.03.2021р. Зобов`язано сторони протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази щодо розміру понесених ними витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/49 від 28.02.2019р. не є доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Господарський суд прийшов до висновку про підставність вимоги позивача про здійснення визначення вартості частки учасника з урахуванням ринкової вартості майна товариства. Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження ринкової вартості майна ТОВ "Валентина-Сервіс" для визначення розміру частки, що належить до сплати ОСОБА_1 , господарський суд вважав обґрунтованим, виконаним на підставі матеріалів, що зібрані судом за участю сторін спору, відповідно до вимог чинного законодавства висновок комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої експертизи від 30.09.2020р. Суд дійшов висновку, що вартість частини майна ТОВ "Велентина - Сервіс", що належить до сплати ОСОБА_1 , пропорційна його частці у Статутному капіталі (36 % Статутного капіталу), з урахуванням майнових зобов`язань, станом на 30.03.2017р. складає 4 028 091,94 грн. (11 189 144,27 * 36 %), а з урахуванням виплачених 30.03.2018р. коштів в якості частини частки вартості майна товариства в сумі 326 399,93 грн., сума до сплати складає 3 701 692,01 грн. Відрахування ТОВ "Валентина-Сервіс" сум податку з доходу фізичних осіб та військового збору з частки, виплаченої ОСОБА_1 здійснено без урахування норм податкового законодавства. Суд вважав безпідставними доводи відповідача про не доведення позивачем самостійної сплати податкового зобов`язання, оскільки дослідження таких обставин не є предметом доказування у даному спорі. Враховуючи вік позивача, його правомірні очікування на отримання ринкової вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, тривалість провадження у даній справі, перебування спору між сторонами у судах також у справах № 912/1024/17 та № 912/422/17, суд дійшов висновку про наявність моральної шкоди, що виразилася у психологічному стресі, тривозі, негативних переживаннях. Господарський суд звернув увагу, що позивачем не обґрунтовано та не вказано методу визначення моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн. При визначенні обґрунтованого розміру моральної шкоди суд виходив з того, що повна ринкова вартість частини майна товариства, пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства мала бути виплачена до 12 місяців з дня виходу. Таким чином, моральна шкода була нанесена позивачу в період з березня 2018р. і до дня винесення даного судового рішення. З урахуванням розміру прожиткового мінімуму за кожен місяць невиплати повної ринкової вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства, суд вважав обґрунтованим розмір моральної шкоди, що була нанесена бездіяльністю ТОВ "Валентина-Сервіс" ОСОБА_1 за період з березня 2018р. по лютий 2021р. в сумі 69 682,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р. задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та заяву Фізичної особи ОСОБА_1 від 05.03.2021р. № б/н про ухвалення додаткового рішення. На підставі ч. 11 ст. 129 ГПК України стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" на користь ОСОБА_1 150 657,50 грн. судових витрат, з яких 54 960,05 грн. - витрати, пов`язані із проведенням експертизи, 95 697,45 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні інших частин заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та заяви Фізичної особи ОСОБА_1 від 05.03.2021р. № б/н про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані докази підтверджують понесені ТОВ "Валентина-Сервіс" витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 25 000,00 грн. Клопотання позивача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з позивача на користь відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог належить стягнути 2 560,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 170 696,86 грн. судових витрат, з яких 61 230,00 грн. витрати, пов`язані із проведенням експертизи, 109 466,86 грн. витрати на професійну правничу допомогу. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 153 217,50 грн. судових витрат, з яких 54 960,05 грн. витрати, пов`язані із проведенням експертизи, 98 257,45 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- відкрити апеляційне провадження у справі та вирішити питання щодо призначення повторної комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої експертизи згідно клопотання, що додається;

- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р., у задоволенні позову відмовити в повному обсязі;

- здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення суду є незаконним та необґрунтованим в частині задоволених позовних вимог у зв`язку із неповним та неправильним встановленням судом обставин справи внаслідок неправильного дослідження і оцінки доказів та пов`язаним з цим помилковим застосуванням норм матеріального права і висновків Верховного Суду;

- судом не враховано, що обставини виходу позивача з Товариства були предметом неодноразових судових проваджень, ініційованих позовами ОСОБА_1 до ТОВ "Валентина-Сервіс" про стягнення ринкової вартості частки майна, за результатом розгляду яких ухвалено судові рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог у господарських справах № 912/422/17 та № 912/1024/17;

- поза увагою суду залишився той факт, що дата виходу позивача з ТОВ "Валентина-Сервіс" не входила до спірних обставин, жодна із сторін не посилалася на це як на підставу власних вимог чи заперечень, відповідно не потребувала встановлення та звільняється від доказування згідно з ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 75 ГПК України;

- визначаючи 28.02.2017р. датою виходу позивача з Товариства судом не здійснено дослідження та оцінку доказів, що обумовлюють датою виходу 30.03.2017р. Застосований судом підхід зміни дати виходу позивача з Товариства має наслідком зміну дати розрахунку вартості частки учасника з 30.03.2017р. на 28.02.2017р., зміщення дати відліку встановленого Статутом і законодавством 12 місячного строку для проведення йому виплати, може сформувати хибне бачення щодо прострочення виплати, здійсненої відповідачем позивачу 30.03.2018р. та призвести до виникнення нового спору між учасниками справи;

- оскаржуване рішення не містить переліку досліджуваних доказів, результатів їх оцінки, висновків та встановлених обставин з приводу розрахунку вартості частки майна, належного позивачу при виході з Товариства станом на 28.02.2017р. як похідного від висновку суду про дату виходу позивача з Товариства;

- в порушення приписів ч. ч. 1, 2 ст. 86, ст. 104 ГПК України суд надав перевагу висновку експертів Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.09.2020р. над іншими доказами у справі, зокрема над висновком експертів Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.11.2017р.;

- судом не було досліджено та оцінено доказів в сукупності, що в порівнянні мають суттєву відмінність висновків експертних досліджень, проведених тією ж експертною установою з аналогічних питань, та майже трикратну різницю в дійсній (ринковій) оцінці вартості активів Товариства та визначеній вартості частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс", що належить до сплати ОСОБА_1 пропорційно його частці в Статутному капіталі (36 %);

- місцевим господарським судом не було піддано критичній оцінці пояснення судових експертів Хомутенка Д.Г., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надані в судовому засіданні 02.03.2021р. відносно власних висновків проведеного оціночно-будівельного дослідження, які не призвели до безсумнівної впевненості в правильності визначених ними величин вартості, в тому числі як домінуючих у складі комплексних експертних досліджень за зверненням Товариства станом на 28.02.2017р. та на підставі ухвали суду станом на 30.03.2017р.;

- різність дат проведення експертних досліджень станом на 28.02.2017р. та на 30.03.2017р. згідно з висновками експертів від 30.11.2017р. та від 30.09.2020р., значний часовий проміжок між ними свідчать про проведення первісної (в режимі реального часу та дійсних обставин 2017р.) та ретроспективної оцінки (в минулому часі, базуючись на припущеннях та обмеженості вихідних даних у 2020р. відносно 2017р.);

- відповідач відповідно до вимог Статуту та законодавства вивів позивача зі складу учасників Товариства та визначив вартість частини майна Товариства, що підлягає виплаті позивачу у зв`язку з його виходом зі складу учасників, виходячи з вартості чистих активів ТОВ "Валентина-Сервіс" за даними бухгалтерського обліку, балансу Товариства станом на 30.03.20217р. (за виключенням зобов`язань) та здійснив розрахунок пропорційно частці ОСОБА_1 у Статутному капіталі станом на дату його виходу з Товариства. За наявності чинного рішення Загальних зборів учасників Товариства від 27.03.2017р. (протокол № 5) вирішення будь-яких питань щодо зміни порядку і підходу визначення вартості майна, виплаченого ОСОБА_1 на його виконання, включаючи застосування ринкової вартості, буде мати наслідком підміну вищого органу управління Товариством та втручанням у його господарську діяльність;

- розрахунок вартості частини майна, належної до виплати позивачу у зв`язку з його виходом з Товариства станом на 30.03.2017р. був предметом узгоджених процедур стосовно фінансової інформації відповідача згідно з договором № 15-2018 від 30.01.2018р., укладеним між ТОВ "Валентина-Сервіс" та Приватною аудиторською фірмою "АС-АУДИТ", про що аудитором складено Звіт про фактичні результати від 26.03.2018р. Разом з тим, вказаний Звіт аудитора не був предметом дослідження і оцінки судом в складі доказів, мотиви його відхилення судом не наведено;

- відповідачем було здійснено виплату позивачу в розмірі, порядку та строки, визначені Статутом Товариства та чинним законодавством України, що має наслідком відсутність порушення прав позивача, пов`язаних з виходом з Товариства;

- сформовані судовою практикою після здійсненої Товариством виплати висновки щодо права учасника вимагати виплату належної йому частки при виході з Товариства за ринковою вартістю не зобов`язують Товариство до беззаперечної виплати по ринковій вартості, всупереч порядку і способу, визначеному Статутом і нормами законодавства. Так, відповідач не погоджується із застосуванням судом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.04.2018р. у справі № 925/1165/15, оскільки він сформований після прийняття позивачем рішення про вихід з Товариства, а також після прийняття відповідачем рішень, пов`язаних з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та виплатою коштів;

- законодавча неврегульованість питання щодо визначення часу, з якого застосовуються правові висновки Верховного Суду, а також здійснений ним відступ від попередніх власних правових позицій, у разі триваючого судового провадження, не повинна застосовуватися всупереч чинним рішенням суб`єктів господарювання. Застосування судових правоположень за принципом зворотної дії в часі є таким, що суперечить конституційній гарантії та спричиняє несправедливі наслідки;

- судом не оцінено та не охоплено висновками надані Товариством докази виплат, включаючи оподаткування, і не надання позивачем жодних доказів самостійного декларування інвестиційного прибутку, пов`язаного з виплатою йому 30.03.2018р. частки вартості майна при виходів з Товариства та понесених витрат на сплату податку з доходів фізичних осіб та військового збору. За відсутності доказів понесених витрат на самостійну сплату податкових зобов`язань, визначених законом для виплат, пов`язаних із виходом учасника з Товариства, відсутні підстави для висновку щодо безпідставного зменшення розміру виплати на суму податкових зобов`язань та порушення прав позивача від перерахування податків відповідачем до бюджету на його користь;

- відповідач не порушував законні права позивача та не вчиняв відносно нього жодних дій, які б мали наслідком заподіяння йому моральної шкоди;

- пов`язаність розрахункового періоду моральної шкоди з тривалістю судового провадження не базується на нормах законодавства, є порушенням принципу рівності сторін у судовому процесі, оскільки жодних зловживань, процесуальних порушень зі сторони відповідача чи затягування строків розгляду не встановлено. Судом залишено поза увагою фактичні обставини, що призвели до надмірної тривалості провадження;

- застосування розмірів прожиткового мінімуму за кожен місяць визначеного судом розрахункового періоду є безпідставним перейманням судом на себе обов`язку позивача обґрунтувати, довести доказово розмір заявленої моральної шкоди та застосованих методів її розрахунку;

- помилковість висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог має наслідком безпідставність здійсненого судом розподілу судових витрат в частині покладеного на відповідача судового збору в розмірі 56 571,58 грн. згідно рішення від 02.03.2021р. та стягнення з відповідача на користь позивача 54 960,05 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та 95 697,45 грн. витрат на професійну правничу допомогу згідно з додатковим рішенням суду від 16.03.2021р.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р. залишити без змін. Посилається на те, що:

- апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення є законними, обґрунтованими та ухваленими на підставі всебічно та повно досліджених обставинах справи;

- датою виходу ОСОБА_1 з ТОВ "Валентина-Сервіс" є 30.03.2017р. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що вихід з Товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з Товариства, підписаної учасником. Місцевий господарський суд обґрунтовано послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 07.04.2020р. у справі № 910/7674/18. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні суд помилково вказав, що датою виходу ОСОБА_1 з Товариства є 28.02.2017р. (дата складання заяви про вихід). Вказана технічна помилка в судовому рішенні жодним чином не впливає на його суть, оскільки висновок судових експертів від 30.09.2020р., який суд поклав в основу свого рішення, було надано з урахуванням вірної дати виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" - 30.03.2017р.;

- доводи відповідача є непослідовними та такими, що суперечать один одному. Так, відповідач вказує на необхідність призначення повторної судової експертизи щодо визначення ринкової вартості активів ТОВ "Валентина-Сервіс", а в подальшому наголошує на тому, що відсутні правові підстави для здійснення розрахунку виплати учаснику, виходячи з ринкової, а не балансової вартості активів Товариства;

- наданий відповідачем висновок експертного дослідження не є висновком експерта в розумінні положень ГПК України, а відтак немає підстав стверджувати про наявність розходжень у висновках кількох експертів. Крім того, можливість складання висновку експертів за зверненням учасника справи на момент складання висновку експертного дослідження від 30.11.2017р. передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15.12.2017р. - дати набрання чинності змінами до ГПК, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі № 522/1029/18);

- відповідачем було грубо порушено вимоги ГПК України щодо строку для подання висновку експертного дослідження від 30.11.2017р., а тому вказаний доказ взагалі мав не прийматись до уваги судом першої інстанції;

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а тому наявність заперечень та сумнівів відповідача щодо висновку експерта не є безумовною підставою для проведення повторної судової експертизи;

- необґрунтоване призначення експертизи та зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду;

- в оскаржуваному рішенні судом наведена оцінка кожного доказу у справі та мотиви, з яких суд взяв до уваги висновок експертів від 30.09.2020р. Суд обґрунтовано керувався цим висновком експерта, який було виконано на виконання ухвали суду, на підставі матеріалів справи, що були зібрані судом за участю сторін спору, в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством із дотриманням усіх гарантій незалежності судового експерта;

- відповідач безпідставно вказує на не дослідження судом рішення загальних зборів учасників Товариства від 27.03.2018р. (протокол № 5), оскільки суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив вказане рішення загальних зборів учасників Товариства та навів мотиви відхилення доводів відповідача, пославшись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові у справі № 925/1165/14. Рішення загальних зборів учасників товариства не може відміняти або обмежувати права учасників, які встановлені законом. Крім того, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" від 27.03.2018р. (протокол № 5) було прийнято без участі позивача, оскільки на момент його прийняття позивач вже не був учасником ТОВ "Валентина-Сервіс";

- суд першої інстанції правомірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 24.04.2018р. у справі № 912/1165/14, який відповідає попереднім висновкам, які застосовувались Вищим господарським судом України та не є новим в правозастосовній практиці. Крім того, така позиція Великої Палати Верховного Суду залишилась незмінною на час вирішення даної справи, що підтверджується постановами Верховного Суду від 16.01.2020р. у справі № 924/27/18, від 03.03.2020р. у справі № 902/368/19, від 18.11.2020р. у справі № 205/8427/17;

- місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності утримання відповідачем з суми виплати позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору;

- суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність поведінки відповідача та наявність підстав для стягнення моральної шкоди.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021р. (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 31.05.2021р.

У зв`язку із зайнятістю судді Паруснікова Ю.Б. у період з 31.05.2021р. по 02.06.2021р. у підготовці голів та заступників голів апеляційних судів для підтримання кваліфікації ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021р. розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 07.06.2021р.

В судовому засіданні 07.06.2021р. представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

07.06.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2021р.

В судовому засіданні 29.06.2021р. судом досліджено матеріали справи, а представники сторін виступили у судових дебатах.

29.06.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розгляд апеляційним господарським судом клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової експертизи.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем до апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення повторної комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої експертизи, проведення якої відповідач просив доручити судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення судових експертиз відповідач просив поставити наступні питання:

- яка дійсна (ринкова) вартість активів ТОВ "Валентина-Сервіс" з урахуванням майнових зобов`язань станом на 30.03.2017р.?

- яка вартість частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс" належить до виплати ОСОБА_1 пропорційно його частці (36 % Статутного капіталу) у зв`язку з його виходом зі складу учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" станом на 30.03.2017р.?

Вказане клопотання мотивовано тим, що з порівняльного аналізу висновку експертів від 30.09.2020р. та висновку експертного дослідження від 30.11.2017р. вбачається різність підходів судових експертів в частині проведеної оціночно-будівельної експертизи (дослідження), ідентифікації нерухомого майна, виявлених недоліків та дефектів його технічного стану, обраних для порівняння зразків об`єктів нерухомості, що не узгоджується з іншими матеріалами справи та вимогами законодавства, та призвело до надмірної різниці у ринковій вартості нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Також невідповідність висновків експертів від 30.09.2020р. та 30.11.2017р. містять в розрізі проведених економічної експертизи та експертного економічного дослідження, висновки яких пов`язані безпосередньо з дійсною (ринковою) вартістю активів ТОВ "Валентина-Сервіс" з урахуванням майнових зобов`язань станом на 28.02.2017р. та станом на 30.03.2018р. Оскільки розмір майнових зобов`язань Товариства безпосередньо впливає на розрахунок дійсної (ринкової) вартості активів Товариства та на вартість частки учасника, належну до виплати при виході з Товариства, зазначена величина підлягає достовірному з`ясуванню. Недоліком економічної експертизи у висновку експертів від 30.09.2020р. та суперечливістю з іншими матеріалами справи, відповідач вважає часткове врахування у комплексному дослідженні відомостей про сплату Товариством Владімірову Ю.А. вартості частини майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі станом на 30.03.2017р. грошовими коштами в сумі 326 399,93 грн. згідно складеного та затвердженого зборами засновників Товариства розрахунку, без висновків щодо оподаткування такої виплати податком з доходів фізичних осіб (72 983,84 грн.) та військовим збором (6 081,99 грн.) із визначеного розміру 405 465,76 грн. вартості частини майна пропорційно частці учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства відповідно до протоколу № 5 від 27.03.2018р. В судовому засіданні 02.03.2021р. судові експерти Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лесів С.О. та ОСОБА_3 надали пояснення щодо проведених експертиз, які не усунули протиріч між зазначеними висновками, не спростували сумніви та недовіру, а також їх неузгодженість між собою і іншими матеріалами справи. У висновку експертів від 30.09.2020р. та висновку експертного дослідження від 30.11.2017р. виконаних на наближені дати 30.03.2017р. та 28.02.2017р. судовими експертами однієї експертної установи слідує майже трикратна різниця в дійсній (ринковій) вартості активів Товариства та визначеній вартості частини майна Товариства, що належить до сплати ОСОБА_1 пропорційно його частці в Статутному капіталі (36 %).

В письмових запереченнях на клопотання відповідача про призначення у справі повторної комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої експертизи позивач просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача. Посилається на те, що відсутні підстави для призначення повторної судової експертизи. При цьому, заперечення позивача щодо призначення судової експертизи аналогічні доводам, викладеним у відзиві позивача на апеляційну скаргу.

Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено право суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам) (ст. 107 ГПК України).

Таким чином, повторна експертиза може бути призначена судом за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Тобто призначення відповідної експертизи є можливим, а не обов`язковим, а наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин і матеріалів конкретної справи. У даному разі апеляційним господарським судом таких підстав не з`ясовано.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи була надана належна оцінка проведеної судової експертизи, враховані пояснення судових експертів. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок судової експертизи від 30.09.2020р. не суперечить ні матеріалам справи, ні наданим сторонами доказам у їх сукупності, ні вимогам чинного законодавства, тому підстави для проведення повторної судової експертизи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про призначення у справі повторної судової експертизи.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1.3.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", затвердженого рішенням зборів засновників протоколом № 20 від 24.09.2006р., ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" та володів згідно п. 5.8.2.1. Статуту 36 % загального розміру статутного капіталу товариства (т. 1, а. с. 160-174).

20.02.2017р. ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Прохора Л.Є. склав заяву, за змістом якої ним заявлено про вихід із Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" через тридцять днів після отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" заяви засобами поштового зв`язку, виклав прохання про проведення всіх дій, передбачених законодавством для проведення загальних зборів засновників Товариства та виплати вартості частини майна Товариства пропорційно частці у Статутному фонді, по ринковим цінам, частки грошових коштів станом на 28.12.2016р. та виплати відповідних дивідендів за 2016 рік в строк до дванадцяти місяців після його виходу 28.11.2016р.

Вказану заяву посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Прохором Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 198 (т.1, а. с. 156-157).

31.03.2017р. відповідно до Протоколу № 4 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" ОСОБА_1 виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" згідно поданої заяви з передачею належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Валентина Сервіс" (т. 1, а. с. 158-159).

Згідно листа № 27 від 30.03.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" повідомило ОСОБА_1 про те, що 30.03.2018р. на його рахунок здійснено сплату вартості частини майна пропорційної його частці, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", належної при виході з Товариства станом на 30.03.2017р., грошовими коштами у сумі 326 399,93 грн., згідно доданого розрахунку (т. 1, а. с. 175-176).

Правовідносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" були предметом розгляду у справах № 912/422/17 та № 912/1024/17.

Так, згідно постанови Верховного Суду від 02.05.2018р. № 912/422/17, якою судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Валентина-Сервіс" про стягнення ринкової вартості частки позивача в майні товариства, яка складає 36 % від загальної ринкової вартості майна та коштів ТОВ "Валентина-Сервіс". В обґрунтування позову позивач посилався на ст. ст. 116, 148, 177 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" і зазначив, що 28.11.2016р. ним як учасником ТОВ "Валентина-Сервіс" із часткою в статутному капіталі в розмірі 36 % направлено відповідачу заяву про вихід з Товариства, у зв`язку з чим відповідач повинен виплатити вартість його частки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2017р. у справі № 912/422/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2017р., у задоволенні позову відмовлено, у задоволенні заяви про забезпечення позову від 30.03.2017р. відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки заява ОСОБА_1 від 28.11.2016р. про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" подана позивачем у простій письмовій формі з недотриманням вимог, встановлених ч. 1 ст. 148 ЦК України, то така заява не породжує відповідних наслідків.

Щодо поданої ОСОБА_1 нотаріально посвідченої заяви від 20.02.2017р. про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" суди вказали, що вказана заява не є підставою поданого ОСОБА_1 у даній справі позову, а позивач під час розгляду справи не змінював підстави позовної заяви та не подавав жодних заяв про вказане. Також суди послалися на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні докази попередження ОСОБА_1 інших учасників товариства про свій вихід згідно з заявою від 20.02.2017р., тоді як загальні збори, у яких прийняли участь інші учасники ТОВ "Валентина-Сервіс" та на яких вирішено прийняти заяву ОСОБА_1 від 20.02.2017р. про вихід з Товариства, проведені лише 30.03.2017р.; тобто, станом на дату прийняття судового рішення у даній справі позивачем не доведено порушення його прав згідно заяви про вихід з товариства від 20.02.2017р.

У справі № 912/1024/17 розглянуто позов, поданий ОСОБА_1 у квітні 2017 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" про стягнення ринкової вартості частки в майні Товариства, яка складає 36 % від загальної ринкової вартості майна та коштів Товариства.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2017р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017р., у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що ні на дату звернення позивача з позовом у даній справі, ні на дату вирішення спору у справі дванадцятимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п. 4.5.1. Статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" для виплати товариством вартості частини майна Товариства пропорційної його частці у статутному капіталі, не сплинув згідно поданої позивачем заяви про вихід від 20.02.2017р., у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач не погодившись із розміром виплати вартості частини майна, вважаючи його заниженим у зв`язку з безпідставним утриманням відповідачем із сум позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також здійсненням відповідачем розрахунку належних позивачу виплат виходячи з балансової, а не ринкової вартості активів Товариства, звернувся із даним позовом до місцевого господарського суду.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право, зокрема, вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно із ст. 148 ЦК України (в редакції на дату оформлення заяви про вихід), учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018р. у справі № 925/1165/14.

Апеляційним господарським судом відхиляються доводи апеляційної скарги щодо незастосування у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2018р. у справі № 925/1165/14, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. № 910/7674/18, за змістом ч. 1 ст. 148 ЦК України та ст. 10 Закону № 1576-XII станом на час виникнення спірних правовідносин учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві міг бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства.

Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Таким чином, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Отже, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам засобами зв`язку.

Обставина отримання 28.02.2017р. відповідачем заяви ОСОБА_1 сторонами не оспорюється. Крім того така обставина встановлена господарськими судами у справі № 912/1024/17.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що заява ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 156-157) містить суперечливості визначеної заявником дати виходу з Товариства, оскільки в абз. 1 заяви вказано про вихід через тридцять днів після отримання ТОВ "Валентина-Сервіс" цієї заяви по пошті, в абз. 3 заяви вказано про вихід 28.11.2016р.

Разом із тим, сторонами не заперечується необхідність визначення вартості активів Товариства та частки ОСОБА_1 у цих активах станом на 30.03.2017р.

Згідно зі Статутом товариства, затвердженим рішенням засновників Товариства 24.09.2006р., ОСОБА_1 є учасником Товариства, розмір вкладу якого до статутного капіталу становить 5 040 грн., що відповідає 36 % статутного капіталу та 36 голосам на зборах товариства (п.п. 5.8.4. Статуту).

Позивач доводить внесення ним вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" наступним.

Відповідно до протоколу установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" від 05.06.2002р. (т. 7, а. с. 56) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вирішили створити статутний фонд в розмірі 14 000 грн. Внесок ОСОБА_1 становить 7 000 грн., що становить 50 % статутного фонду, з них майном ксерокс Canon SC-226 вартістю 1 470 грн., Факс Panasonik KX-FT68RS вартістю 1 190 грн. Аналогічні положення містить установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", затверджений рішенням зборів засновників протоколом № 1 від 05.06.2002р. (т. 7, а. с. 61-69).

Довідкою Кіровоградської філії Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" від 19.06.2002р. № 12/2129 підтверджується, що до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" ОСОБА_1 було внесено 2 100 грн. (т. 7, а. с. 57).

Відповідно до протоколу № 2 установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" від 02.06.2003р. (т. 7, а. с. 79-80) вирішено внести майновий внесок в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс". Внесок ОСОБА_1 майном: стільці офісні 6 (шість) штук, по 80 грн. за один стілець на загальну суму 480 грн.; м`який куток 540 грн.; телевізор "Верас" 250 грн.; магнітола Sony 170 грн.; мобільний телефон "Моторола" 500 грн.; мобільний телефон "Тріум" 300 грн.; всього на загальну суму 2 240 грн. Здійснення внеску майном підтверджується копією накладної № 1 від 02.06.2003р. (т. 7, а. с. 81).

За рішеннями зборів засновників, оформленими протоколами від 02.10.2004р. № 6 та від 24.09.2006р. № 20, прийнято до складу засновників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно, перерозподілено частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", в результаті чого частка ОСОБА_1 склала 36 % (т. 7, а. с. 90-139).

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на день оформлення заяви про вихід) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п. 4.5.1. та 4.5.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", затвердженого рішенням зборів засновників, протокол № 20 від 04.09.2006р., учасник може вийти з Товариства за власною заявою або може бути виключеним з товариства за рішенням його вищого органу. При виході учасника з товариства виплата вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі здійснюється грошовими коштами протягом 12 місяців після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства.

Вартість частини майна товариства для здійснення виплати учаснику, що виходить, розраховується, як пропорційна його частці у статутному капіталі у процентному відношенні частина вартості чистих активів товариства (за виключенням зобов`язань), які обліковуються у даних бухгалтерського обліку за наслідками року, в якому учасник вийшов із товариства.

Матеріали справи свідчать, що 30.03.2018р. ТОВ "Валентина-Сервіс" перерахувало ОСОБА_1 вартість частки майна пропорційної частці учасника у статутному капіталі у розмірі 326 399,93 грн., що розраховано наступним чином: вартість чистих активів за даними фінансової звітності станом на 30.03.2017р. у розмірі 1 126 293,78 грн. * частку учасника 36 % = 405 465,76 грн., за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (18 %) 72 983,84 грн. та військового збору (1,5%) 6 081,99 грн.

В обґрунтування розміру виплаченої частки майна Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" посилається на звіт про фінансові результати від 26.03.2018р., виготовлений Приватною аудиторською фірмою "АС-АУДИТ" (т. 2, а. с. 166-170), рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", оформлене протоколом № 5 від 27.03.2018р. (т. 2, а. с. 162-163).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2018 № 925/1165/14, згідно із ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду неодноразово звертав увагу, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної вартості чистих активів товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (постанови Верховного Суду у справах № 924/27/18, № 902/368/19, № 903/744/19, № 910/17473/16, № 924/27/18).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/49 від 28.02.2019р. не є доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Місцевий господарський суд правомірно звернув увагу, що здійснення визначення вартості частки учасника Товариства необхідно здійснювати з урахуванням ринкової вартості майна Товариства.

Матеріали справи містять висновок експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного та оціночно-земельного досліджень № 154 від 27.03.2018р. судового експерта Хомутенко Дениса Геннадійовича, проведеного за заявою адвоката Шульги А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 181-262).

На вирішення оціночно-будівельного та оціночно-земельного експертного дослідження було поставлено наступні питання: 1. Якою була ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1026,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 44569135101 власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", код ЄДРПОУ 32095821 станом на 30.03.2017р.? 2. Якою була ринкова вартість права оренди (для орендаря) земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:44:344:0021 площею 0,4644 га, що виникло відповідно до додаткової угоди серія та номер: 41, виданий 29.09.2016 року, сторони договору: Кіровоградська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", рішення Кіровоградської міської ради (третя сесія сьомого скликання), серія та номер: 397, від 14.06.2016 станом на 30.03.2017р.?

Обстеження нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 експертом не проводилось у зв`язку з неможливістю забезпечення доступу, про що вказано в заяві ОСОБА_7 .

До оцінки нерухомого майна застосовано наступні методичні підходи:

- витратний підхід, який передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об`єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу або знецінення;

- дохідний підхід, за яким вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід від можливого продажу;

- порівняльний підхід, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Розрахунок ринкової вартості виконано за допомогою порівняльного підходу та дохідного підходу (методу прямої капіталізації).

При здійсненні розрахунку вартості права власності на земельну ділянку використовуються наступні методи оцінки земельних ділянок:

- метод зіставлення продажів, метод статаналізу, метод зисків, інвестиційний метод, метод екстракції, метод співвіднесення, метод залишку для землі, метод розподілення доходу, метод розвитку.

Найбільш доцільним на переконання експерта було використання методу розвитку. Недоцільність використання інших методів наведена у висновку.

Метод розвитку поділом (об`єднанням) ґрунтується на припущенні про можливість трансформації оцінюваної земельної ділянки в такі ділянки, що в районі її розташування мають попит на ринку.

Експертом зроблено наступні висновки:

- по першому питанню: ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1026,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 30.03.2017, складала 12 535 440,46 грн.;

- по другому питанню: ринкова вартість права оренди (для орендаря) земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:44:344:0021 площею 0,4644 га, що виникло відповідно до додаткової угоди серія та номер: 41, виданий 29.09.2016р., сторони договору: Кіровоградська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", рішення Кіровоградської міської ради (третя сесія сьомого скликання), серія та номер: 397, від 14.06.2016р. станом на 30.03.2017р., складала 79 686,93 грн.

На спростування зазначеного висновку відповідачем було надано місцевому господарському суду висновок експертного дослідження Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.11.2017р. № 98-100/1208/1209/1579/1583-1646/17-27 (т. 8, а. с. 5-66) за результатами проведення комплексного експертного оціночно-будівельного, товарознавчого, автотоварознавчого та економічного дослідження проведений на замовлення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", на вирішення якого було поставлено питання: визначити вартість чистих активів Товариства (за виключенням зобов`язань) в розмірі 36 % станом на 28 лютого 2017 року. Виконання експертного дослідження доручено експертам В.О. Полтавець, І.І. Шевченко, В.В. Гончар, О.А. Ляшенко.

При розрахунку ринкової вартості колісного транспортного засобу експертами було використано порівняльний підхід та за висновком експертного дослідження ринкова вартість станом на 28.02.2017р. склала 81 106,20 грн.

При дослідженні нежитлової будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 експертами здійснювалось зовнішнє дослідження натурно-візуальним методом з фотографуванням окремих частин.

Експертами встановлено фізичний знос будівлі на 21-40 %, оцінка технічного стану - задовільний, загальна характеристика технічного стану - елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії.

Нежитлові будівлі, що належать ТОВ "Валентина-Сервіс" за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:44:344:0021, яка знаходиться в короткостроковій оренді (термін 5 років) на підставі Договору оренди землі від 05 квітня 2006 року № 139, укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Валентина-Сервіс" та кожні 5 років підлягає подовженню (на теперішній час діє Додаткова угода № 41 від 29.09.2016р.).

Для проведення оцінки майна застосовувались такі підходи: витратний, дохідний (метод прямої капіталізації) та порівняльний (аналоги продаж).

За методом порівняння вірогідна ринкова (дійсна) вартість нерухомого майна склала 4 706 678,00 грн., приймаючи коригувальний коефіцієнт 4 469 444,00 грн.

За дохідним підходом щорічний чистий операційний дохід від здачі приміщення в оренду складе 582 139,00 грн/рік.

Враховуючи розраховані ставки капіталізації вартість нежитлового приміщення складає 2 910 695,00 грн.

За узгодженням оцінок ринкова вартість об`єкта нерухомості склала 3 690 070,00 грн.

Згідно товарознавчого дослідження ринкова вартість майна, обладнання станом на 28.02.2017р. складала 783 448,40 грн.

Економічне дослідження включало дослідження документів ТОВ "Валентина-Сервіс", яке проводилось методом документальної перевірки, способами: співставлення даних фінансової звітності з даними Головної книги та оборотно-сальдових відомостей по рахунках; нормативної перевірки документів, що стосуються визначення частини майна товариства при виході учасника.

Експертами зроблено висновок, що за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності ТОВ "Валентина-Сервіс", з урахуванням ринкової вартості основних засобів вартість чистих активів Товариства (за виключенням зобов`язань) в розмірі 36 % станом на 28.02.2017р. складає 1 403 600,00 грн.

Також на виконання вимог ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2018р. у даній справі Кропивницьким відділенням Київського науково - дослідного інституту судових експертиз проведено комплексну судову економічну, оціночно- будівельну, товарознавчу, автотоварознавчу експертизу, за результатами якої надано висновок експертів № 4464/4465/4466/18-27, 3958-4239/20-27 від 30.09.2020р. (т. 6, а. с. 152-257). Виконання експертизи доручено експертам: Лесіву С.О., Авекіну Є.В., Щербині О.В.

На вирішення експертизи поставлені наступні питання: 1. Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", 25011, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, буд. 106 (ідентифікаційни код 3209582) з урахуванням майнових зобов`язань станом на 30.03.2017р.? 2. Яка вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" належить до сплати ОСОБА_1 та пропорційна його частці (36 % Статутного капіталу) з урахуванням майнових зобов`язань станом на 30.03.2017р.?

Згідно із висновком експертизи від 30.09.2020р. ринкова вартість колісного транспортного засобу станом на 30.03.2017р. складає 81 911,78 грн.; вартість основних засобів - майна яке було у використанні (вартість за ринковою ціною) склала 626 482,95 грн., запасні частини нові 23 955,70 грн., разом 650 438,65 грн.; ринкова вартість нежитлового приміщення за порівняльним методичним підходом у цінах станом на 30.03.2017р. (округлена до цілих) складає 11 496 831,70 грн.

Також експертом здійснено розрахунок вартості об`єкта нерухомості за дохідним підходом, за яким обрано п`ять об`єктів аналогів та відкориговано їх за наступними критеріями: на торг, на площу, на технічний стан, на місце розташування та на наявність комунікацій. Отже, потенційний валовий дохід складе 32 525,86 грн., а валовий дохід складе 29 273,27 грн.

Задля вибору процедури визначення ставки капіталізації та її розрахунку експертом прийнято рішення розраховувати останню за допомогою методу, що ґрунтується на порівнянні прогнозованого річного чистого операційного доходу та ціни пропонування щодо подібного нерухомого майна.

Ринкова вартість за дохідним методичним підходом в цінах станом на 30.03.2017р. (округлена до цілих) складає 11 096 527,10 грн.

Під час узгодження результатів оцінки, експертом при визначенні середньозваженої вартості застосовано наступні вагові коефіцієнти: для порівняльного підходу - 0,5; для дохідного підходу - 0,5. Таким чином ринкова вартість становить - 11 296 679,40 грн.

Дослідження документів ТОВ "Валентина-Сервіс" проводилось методом документальної перевірки, способами: співставлення даних фінансової звітності з даними Головної книги: обороти по рахунках та Оборотно-сальдових відомостей по рахунках; нормативної перевірки документів, що стосуються визначення частини майна товариства при виході учасника, з урахуванням висновків експертиз інших спеціальностей: автотоварознавчої, товарознавчої та оціночно-будівельної експертиз.

За результатами експертизи, експертами зроблено наступні висновки:

1. Комплексною економічною, оціночно-будівельною, автотоварознавчою, товарознавчою експертизою у справі № 912/1583/18 встановлено, що дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", 25011, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, буд.106 (ідентифікаційний код 32095821) з урахуванням майнових зобов`язань станом на 30.03.2017р. складає 11 189 144,27 грн.

2. За умови документального підтвердження внесення (оплати) ОСОБА_1 частки в розмірі 5040,00 грн., що складає 36 % вкладу в Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" (п.п. 5.8.2.1 п. 5.8 в редакції Статуту затвердженого загальними зборами учасників, Протокол № 20 від 24.09.2006р.), із врахуванням норм ч. 2 ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 5.8.2, п.п.5.8.3, п.п.5.8.4, п.п.5.8.5 п.5.8 редакції Статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" від 24.09.2006, вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" належить до сплати ОСОБА_1 пропорційна його частці в Статутному капіталі (36 % Статутного капіталу), з урахуванням майнових зобов`язань, станом на 30.03.2017р. складає в розмірі 4 028 091,94 грн. (11 189 144,27 х 36%), а з урахуванням виплачених 30.03.2018р. коштів в якості частини частки вартості майна Товариства в сумі 326 399,93 грн., сума до сплати складає 3 701 692,01 грн. (4 028 091,94 грн. - 326 399,93 грн.).

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим господарським судом було отримано в судовому засіданні пояснення судових експертів щодо наявності у експертних дослідженнях різниці у встановленні ринкової вартості активів Товариства.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" для визначення частки, що належить до сплати ОСОБА_1 , враховуючи, що висновки експертів зроблено на підставі досліжених матеріалів, що зібрані судом за участю сторін спору, відповідно до вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно при ухваленні оскаржуваного рішення врахував висновок комплексної судової економічної, оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої експертизи від 30.09.2020р.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що вартість частини майна ТОВ "Валентина-Сервіс", що належить до сплати ОСОБА_1 , пропорційна його частці в Статутному капіталі (36 % Статутного капіталу), з урахуванням майнових зобов`язань, станом на 30.03.2017р. складає 4 028 091,94 грн. (11 189 144,27 х 36 %), а з урахуванням виплачених 30.03.2018р. коштів в якості частини частки вартості майна Товариства в сумі 326 399,93 грн., сума до сплати складає 3 701 692,01 грн. (4 028 091,94 грн. - 326 399,93 грн.).

Щодо сплачених ТОВ "Валентина-Сервіс" податку на доходи фізичних осіб та військового збору апеляційний господарський суд враховує наступне.

Згідно з п. 164.2.9. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 170.2.1. ст. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (п. 168.1.3. с. 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 26.07.2018р. № 3279/13/99-99-13-02-03-17/ІПК (т. 2, а. с. 119-121), якщо у разі виходу фізичної особи - емітента корпоративних прав йому виплачується вартість майна, попередньо внесеного ним до статутного капіталу емітента, така операція на підставі п. 170.2 ст. 170 Кодексу розглядається як продаж інвестиційного активу (корпоративного права) з відповідним оподаткуванням. При цьому оподаткуванню підлягає позитивна різниця між доходом у вигляді коштів, виплачених емітентом фізичній особі (засновнику) та вартістю майна, внесеного таким засновником до статутного капіталу емітента, яка підтверджена документально. Одночасно слід зазначити, що юридична особа виступає як податковий агент лише у частині відображення виплаченого доходу у податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, відповідно до п. 179.17 якої фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що наступає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відрахування ТОВ "Валентина-Сервіс" сум податку з доходу фізичних осіб та військового збору з частки, виплаченої ОСОБА_1 здійснено без урахування вказаних вище норм податкового законодавства. При цьому, місцевий господарський суд правомірно визнав безпідставними твердження відповідача про не доведення позивачем самостійної сплати податкового зобов`язання, оскільки дослідження таких обставин не є предметом доказування у даному спорі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що він був обізнаний про фінансовий стан ТОВ "Валентина-Сервіс" та усвідомлював, що розмір його частки у статутному капіталі Товариства складає близько 5 000 000 грн. Однак, листом від 30.03.2018р. ТОВ "Валентина-Сервіс" повідомило позивача про перерахування на його рахунок в банку грошових коштів в розмірі 326 399,93 грн., що майже в 15 разів менше від вартості його частки в статутному капіталі Товариства. Внаслідок цього Позивач зазнав психологічного стресу, постійно відчуває негативні переживання, тривогу, знижений та нестійкий настрій, нервозність, напруження, порушення сну, напади тахікардії за відсутності фізичного навантаження. Крім цього, позивач відчуває почуття ошуканості, зради зі сторони його бізнес-партнерів, з якими він пліч о пліч більше 10 років, які на момент його виходу зі складу Товариства запевнили, що він отримає повну компенсацію ринкової, а не балансової вартості його частки в статутному капіталі Товариства. Не додають спокою і побоювання щодо майбутнього фінансового стану, оскільки отримання компенсації вартості частки позивача в статутному капіталі ТОВ "Валентина-Сервіс" мало слугувати запорукою фінансової забезпеченості для нього та його сім`ї.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи вік позивача, його правомірні очікування на отримання ринкової вартості частини майна Товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі Товариства, тривалість провадження у даній справі, перебування спору між сторонами у судах також у справах № 912/1024/17 та № 912/422/17, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди, що виразилася у психологічному стресі, тривозі, негативних переживаннях.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача є протиправною з огляду на наведені вище обставини. Причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не вказано порядку визначення суми моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.

При визначенні обґрунтованого розміру моральної шкоди суд першої інстанції правомірно виходив з того, що повна ринкова вартість частини майна Товариства, пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, мала бути виплачена до 12 місяців з дня виходу. Таким чином, моральна шкода була нанесена позивачу в період з березня 2018 року і до дня винесення рішення у даній справі.

З врахуванням розміру прожиткового мінімуму за кожен місяць невиплати повної ринкової вартості частини майна Товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі Товариства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обґрунтованим є розмір моральної шкоди, яка була нанесена бездіяльністю ТОВ "Валентина - Сервіс" ОСОБА_1 , за період з березня 2018р. по лютий 2021р. в сумі 69 682,00 грн.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 .

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Щодо апеляційного оскарження відповідачем додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р. у справі № 912/1583/18 колегія суддів враховує наступне.

В обґрунтування доводів для наявності підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції відповідач посилався в апеляційній скарзі на те, що помилковість висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог має наслідком безпідставність здійсненого судом розподілу судових витрат в частині покладеного на відповідача судового збору в розмірі 56 571,58 грн. згідно рішення від 02.03.2021р. та стягнення з відповідача на користь позивача 54 960,05 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та 95 697,45 грн. витрат на професійну правничу допомогу згідно з додатковим рішенням суду від 16.03.2021р. Інших доводів щодо неправомірності ухвалення додаткового рішення місцевим господарським судом апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторони судових витрат, понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що апеляційним господарським судом встановлено обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, дійшов висновку, що місцевим господарським судом було правомірно ухвалено оскаржуване відповідачем додаткове рішення.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводами наведеними у апеляційній скарзі не спростовується висновок суду першої інстанції, викладений в додатковому рішення та не ставиться під сумнів доцільність, необхідність та обґрунтованість відповідних судових витрат. Витрати, які розподілено місцевим господарським судом та понесено сторонами, на професійну правничу допомогу є співмірними із сумою, що підлягає стягненню, з урахуванням складності даної справи та витраченому адвокатами часу.

Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятих ним судових рішень.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі мають бути залишені без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, складає 65 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції має розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів з дня ухвалення даного судового рішення. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2021р. у справі № 912/1583/18 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2021р. у справі № 912/1583/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 09.07.2021р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков