Постанова

від 07.07.2021 по справі 904/4895/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4895/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2021

у справі № 904/4895/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОПЛАСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС"

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОПЛАСТ" (далі - ТОВ "ТЕРМОПЛАСТ") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОСФЕРА СЕРВІС" (далі - ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", боржник).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", визнано грошові вимоги ТОВ "ТЕРМОПЛАСТ" на суму 5 035 942,06 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лакизу С.М.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2020 відсторонено арбітражного керуючого Лакизу С.М. від виконання повноважень розпорядника майна; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Черненченка Д. А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського суду від 03.11.2020 завершено попереднє судове засідання, за результатами якого вирішено внести до реєстру вимоги кредиторів у наступній черговості: ТОВ "ТЕРМОПЛАСТ" на суму 63 527,00 грн - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, на суму 5 035 942,06 грн - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, на суму 1 113 411,00 грн - 6 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; встановлено дату підсумкового судового засідання.

Розпорядник майна Черненченко Д.А. звернувся до суду з клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Черненченка Д.А.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 визнано ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черненченка Д. А.

Постанова місцевого господарського суду мотивована посиланням на неможливість відновлення платоспроможності боржника, погашення вимог кредиторів може мати місце тільки в межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації знайдених активів боржника.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 скасувати та закрити провадження у справі.

Скаржник зазначав, що висновки щодо неплатоспроможності боржника господарським судом зроблено лише на підставі звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, без дослідження реального фінансового стану боржника, з`ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Щодо права у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на апеляційне оскарження судових рішень у даній справі, скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, в якій суд наголосив на необхідності з`ясування наявності статусу (відповідно до абзацу 23 статті1 Кодексу України з процедур банкрутства) ФГВФО та НБУ як учасників у цій справі з правом на апеляційне оскарження прийнятих процесуальних документів, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020; справу призначено до розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/4895/20 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

За висновком суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло статусу учасника справи, а також не було доведено того факту, що постановою про визнання ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного державного органу.

Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального права оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", у тому числі і права на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник), в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументуючи вимоги про скасування постановленої судом апеляційної інстанції ухвали, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника, а тому було передчасно закрито апеляційне провадження.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує висновки апеляційного суду та вважає, що не зважаючи на те, за якою процедурою порушено справу про банкрутство, контролюючий орган зобов`язаний вчиняти дії щодо недопущення передчасної ліквідації суб`єктів господарської діяльності та проведення документальної перевірки, що передбачена статтею 78 Податкового кодексу України, а постанова про визнання боржника банкрутом позбавляє можливості здійснювати будь-які донарахування, наслідком чого є зменшення надходжень до державного бюджету, що є інтересами держави та обов`язком скаржника контролювати повноту, достовірність і подальшу сплату таких зобов`язань.

Скаржник вказує, що має процесуальне право на оскарження судового рішення в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4895/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями 12.05.2021.

Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/4895/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2011 та вирішено здійснювати касаційний перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4895/20.

15.06.2021 та 05.07.2021 до Верховного Суду з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 904/4895/20 (в 2-х томах) та 1 том копій матеріалів оскарження постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4895/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Песков В.Г., суддя Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Провадження у даній справі № 904/4895/20 про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" було відкрито за заявою ТОВ "ТЕРМОПЛАСТ" на підставі статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 09.02.2021 про закриття на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020.

Ураховуючи обґрунтування постановленої судом апеляційної інстанції оскарженої ухвали та доводи касаційної скарги, дослідженню підлягає питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).

Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, поряд з цим відповідні зміни до ГПК України внесені не були.

Відтак, Суд вважає, що при застосуванні судом норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

Так, за статтею 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.

Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.

Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).

За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Оскільки, як було зазначено вище, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" було відкрито в порядку загальних норм - статті 39 КуЗПБ, то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, а має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КзУПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", не включались та не визнавались, а відтак ГУ ДПС у Дніпропетровській області не набуло статусу кредитора, іншого учасника провадження у даній справі, а також не було доведено того факту, що постановою про визнання ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС" банкрутом було вирішено питання про права та обов`язки вказаного контролюючого органу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на час звернення з апеляційною скаргою не було наділене процесуальним правом на оскарження судових рішень у цій справі №904/4895/20 про банкрутство ТОВ "БІОСФЕРА СЕРВІС", у тому числі і правом на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки. Скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КУзПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку, викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/20346/16, від 01.04.2021 у справі № 910/15648/19, від 22.07.2020 у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19 та від 15.05.2020 у справі №908/2717/19.

Аргументи ГУ ДПС у Дніпропетровській області у касаційній скарзі про те, що його права на проведення документальної позапланової перевірки в порядку статті 78 Податкового кодексу України було порушено, не відповідають встановленим обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного суду.

Заявник у касаційній скарзі наводить визначені Податковим кодексом України повноваження контролюючого органу щодо проведення документальної перевірки суб`єктів господарської діяльності з метою недопущення їх передчасної ліквідації та посилається на наявність порушень законодавства у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника і після визнання останнього банкрутом (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі №905/1675/18).

Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/4475/19 щодо права ГУ ДПС у Дніпропетровській області на апеляційне оскарження судових рішень у справі, оскільки відповідно до правової позиції у вказаній справі лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, особа набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, чого у даній конкретній справі при дослідження правового статусу ГУ ДПС у Дніпропетровській області судом апеляційної інстанції встановлено не було.

Відтак, наведені ГУ ДПС у Дніпропетровській області у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо наявності у контролюючого органу права на апеляційне оскарження постанови про визнання банкрутом боржника у даній справі.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №904/4895/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков