Рішення

від 09.07.2021 по справі 459/2287/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

09 липня 2021 року

Справа №459/2287/20 Провадження № 2/451/281/21

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-

встановив:

05 листопада 2020 року в адресу Радехівського районного суду Львівської області за підсудністю з Червоноградського міського суду Львівської області, надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

В позовній заяві зазначає, що вона ОСОБА_3 позичила 15.11.2010 року ОСОБА_2 кошти в сумі 700 доларів США на підставі розписки, який мав їх повернути. Дані кошти їй по сьогоднішній день не повернуті та ОСОБА_2 не має наміру їх повертати. Станом на сьогодні ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не реагує, зустрічей уникає. Тобто, ОСОБА_2 зловживаючи довірою, отримав кошти без наміру їх повернення, таким чином вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 190 КК України, (шахрайство). За весь період часу по даній позиці ОСОБА_2 , жодних коштів не повернув, а такі дії свідчать про корисливий мотив, заволодіння коштами. З цього приводу Червоноградським ВП ГУ НП у Львівській області було порушено кримінальну справу, яка в подальшому була постановою закрита. В подальшому позивачка зверталась до відповідача знову повернути кошти. Відповідач в усному порядку наголошував, що має намір повернути кошти, проте такі станом на сьогодні не повернуті. В липні позивачка повторно звернулась до поліції із проханням порушити кримінальну справу по факту вчинення відносно неї шахрайських дій зі сторони відповідача, проте останній відповідно до пояснень наданих поліції, обіцяв в найкоротший термін повернути кошти. Доказом отримання коштів відповідачем є розписка від 20.03.2011 року. За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Кошти в сумі 700 доларів США отримані відповідачем по справі так і не повернуті. Відповідач на сьогодні уникає зустрічі із позивачкою та не виходить на зв`язок, оскільки не має наміру повернути кошти. У зв`язку з вищенаведеним, просить ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_2 , 700 доларів США основної суми боргу та 63,12 доларів США - 3% річних по курсу на момент виконання. Стягнути із відповідача судові витрати (а.с.1-3).

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача ОСОБА_4 надіслав в адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутності. Просили ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково звертали увагу на те, що ОСОБА_1 10.07.2020 року зверталась у поліцію із заявою про вчинення кримінального правопорушення відповідачем, а саме шахрайства. В межах вказаної заяви були заведені матеріали перевірки та допитано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до пояснень ОСОБА_1 гроші відповідачем не повернуті. Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , останній пояснив, шо через скрутне матеріальне становище вчасно не зміг повернути кошти, від своїх зобов`язань не відмовляється та зобов`язується повернути кошти. Тобто, відповідач визнає факт позики та зобов`язання повернути кошти. Таким чином, відповідач фактично визнає позовні вимоги. Зазначені документи наявні у відповідача, оскільки останній допитувався в межах матеріалів перевірки (а.с.49-56).

Відповідач в судове засідання не з`явився, в строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не подав, про причини неявки не повідомив, хоча згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно (а.с.48,60).

Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив позивач.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що 15 листопада 2010 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 700 доларів США, які зобов`язався повернути до 24.04.2011 року, на підтвердження чого надано розписку від 20 березня 2011 року, який підписаний позичальником власноручно (а.с.6).

Відтак грошове зобов`язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка підписана відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 у строк визначений у договорі, тобто до 24.04.2011 року, зобов`язання за договором не виконав, то позивач зверталася до Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області із заявою відносно ОСОБА_2 , де просила прийняти міри щодо повернення її боргу в сумі 700 доларів США, однак їй було відмовлено у відкритті кримінальної справи відносно відповідача та роз`яснено, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.190 КК України, оскільки в даному випадку маються цивільно-правові відносини (а.с.7-9).

Таким чином, вимоги щодо повернення грошових коштів у строки, зазначені у вищевказаному договорі відповідачем не виконані.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, нормами якої позивач обґрунтовує свої вимоги, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 02 липня 2014 року при розгляді цивільної справи №6-79цс14, - відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до ст. 1048 ЦПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судом встановлено, що зобов`язання за розпискою від 20 березня 2011 року сторонами визначено в іноземній валюті, а саме в доларах США, а тому, сума боргу і повинна бути стягнута в доларах США.

Дана позиція суду узгоджується із висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134ц.

Крім цього, предметом спору у справі є вимоги позивача, як позикодавця, про стягнення з позичальника коштів позики, отриманих за борговою розпискою, а також 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Заявлені до стягнення позивачем 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України не суперечить вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №464/3790/16-ц, викладені в постанові від 16 січня 2019 року).

Передбачене частиною 2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних становить 63,12 доларів США (а.с.3).

Так, як позовні вимоги заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 63,12 доларів США, то з урахуванням вимог ст.13 ЦПК України, а саме принципу диспозитивності в цивільному судочинстві, про те, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог, саме заявлена позивачем сума підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не скористався своїми правами та не з`явився в судові засідання, хоча й був повідомлений належним чином, не надав письмовий відзив проти позову, не долучив жодних доказів у вказаній справі на спростування тверджень позивача.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики від 20 березня 2011 року в розмірі 700 доларів США та 3% річних від простроченої суми у розмірі 63,12 доларів США, у зв`язку з цим, позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258-259,263-265,279,280,282,315 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: село Корчин Радехівського району, Львівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , заборгованість у розмірі 700 (сімсот) доларів США основної суми боргу та 63,12 долари США (шістдесят три долари дванадцять центів США) - 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: село Корчин Радехівського району, Львівської області, в користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 9 липня 2021 року.