Ухвала

від 05.07.2021 по справі 635/3002/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №635/3002/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/1172/21 Доповідач ОСОБА_2

Категорія:тримання підвартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

підозрюваної - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020220780000075 від 06 лютого 2020 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12020220780000075 від 06 лютого 2020 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

Підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 50 діб в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 липня 2021 року.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 , апеляційний розгляд проводити за участю підозрюваної.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на незаконність судового рішення. Ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, вважає недоведеними. На спростування можливого ризику переховування, адвокат зазначив, що підозрювана не з`явилась за повісткою від 26.01.2021, оскільки знаходилась у лікаря в Інституті неврології, психіатрії, наркології НАМН України. Крім того, захисник вважає, що наслідки неприбуття до слідчого передбачені ст. 139 КПК України у вигляді штрафу або приводу. Оскільки статус ОСОБА_8 станом на 26.01.2021 не було визначено та їй не відомий, то і наслідки неприбуття її за ст. 139 КПК України застосовувати не можна, а тим більше вважати це злісним ухиленням. 19.03.2021 захисником отримана відповідь щодо огляду ОСОБА_8 лікарями та щодо наявності у неї захворювань та призначення амбулаторного лікування, яке вона проходила за місцем проживання. До того ж, ОСОБА_8 отримала підозру від 29.01.2021 кур`єрською доставкою 04.02.2021, а захисником 01.02.2021. В той же день, 04.02.201 ОСОБА_8 з`явилась до слідчого особисто, для ознайомлення з матеріалам справи, які їй не були надані, у зв`язку з чим, захисник вважає, що підстав стверджувати про обґрунтованість підозри немає, оскільки обставини, викладені в ній, потребують детальної перевірки, а без надання матеріалів кримінального провадження, це є неможливим.

Просив врахувати дані про особу ОСОБА_8 , яка є працевлаштованою, має постійне місце проживання та реєстрації, проживає з чоловіком та має сина 2008 року народження. Випискою з медично картки підозрюваної підтверджується наявність у неї захворювання у вигляді вертеброгенної цервікалгії, м`язово-тонічний варіант з больовим синдромом. Також є нестабільна форма С2, С3,С4 , вегето-судинна дистонія з лікворно-венозною дистенезією, цефалічним синдромом, з гідроцефальними атаками. Даний діагноз потребує постійного лікування в спеціалізованих медичних установах, що підтверджено постійними зверненнями до лікаря невролога в останній час 25.01.2021, 28.01.2021, 02.02.2021. Також просив врахувати, що ОСОБА_8 раніше не судима.

Доводи щодо злісного ухилення підозрюваної від явки до слідчого вважає спотвореними, оскільки підозрювана не з`явилась лише 29.01.2021 за повісткою від 26.01.2021. При цьому, зразки почерку, для надання яких вона викликалась, вона добровільно надала . А тому, вважає, що на даний час відсутні дані, які б свідчили про можливість її переховуватись від органу досудового розслідування. Тим більше, 17.03.2021 підозрювана уклала договір оренди житлового будинку, і проживала там протягом 6 місяців, що може забезпечити виконання процесуальних обов`язків, знаходячись під домашнім арештом. А знаходячись під цілодобовим домашнім арештом, вона не зможе впливати на свідків та на хід досудового розслідування. Тим більше, що всі письмові докази вилучені, а тому вона не зможе перешкоджати кримінальному провадженню. Також просив врахувати, що підозрювана отримує зарплату 3800-4200 грн., проживає з чоловіком та неповнолітнім сином, у зв`язку з чим, розмір застави в сумі 181600 грн. є для неї занадто непомірним.

Просить врахувати вказані доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваної і її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Продовжуючи підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.191, ч.3 ст. 191 КК України, які класифікуються як нетяжкі та тяжкі злочини відповідно, що санкція ч.3 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років, враховує фактичні обставини інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, розмір майнової шкоди, у завдані якої підозрюється ОСОБА_8 та кількість епізодів.

При цьому, надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя врахував, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій підозрюваної, даних про її особу та неналежну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, є об`єктивні підстави вважати, що остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Окрім того, оскільки підозрювана ОСОБА_8 обізнана про місце мешкання та засоби зв`язку потерпілого та свідків, то з метою уникнення кримінальної відповідальності, вона може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного впливу на потерпілого та свідків, які викривають її у вчиненні правопорушень, тобто незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про продовження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 17 КПК України.

З огляду на дані, що характеризують особу ОСОБА_8 , враховуючи обставини інкримінованих їй кримінальних правопорушень, їх кількість (58 епізодів), що вчинені упродовж нетривалого періоду часу, слідчий суддя вважав, що існує об`єктивний ризик продовження ОСОБА_8 своєї злочинної діяльності та вчинення нею інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника з приводу наявних підстави для обрання підозрюваній ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя до уваги не прийняв з тих підстав, що в судовому засіданні не було здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваної під вартою, в тому числі за станом здоров`я. Також не було отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Обсяг відомостей судового провадження об`єктивно свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих їй злочинів, передбачених ч передбачених ч.1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,3 ст. 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчиненому повторно, тобто умисних тяжких злочинах, якими завдано значну майнову шкоду потерпілому, яка оцінюється в 185796 грн. 38 коп.

Враховуючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винною, а також враховуючи обставини інкримінованих їй кримінальних правопорушень, їх кількість (58 епізодів) та періодичність їх вчинення упродовж нетривалого періоду часу, ймовірний ризик переховування та ризик продовження ОСОБА_8 своєї злочинної діяльності та вчинення нею інших кримінальних правопорушень,

Також не виключається ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням всіх обставин, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються підозрюваній та їх кількість, колегія суддів вважає, що в даному випадку є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності фізичних осіб, внаслідок чого вказані обставини викликають суспільний інтерес, що вочевидь впливає на питання щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судима, має неповнолітнього сина 2008 року народження та низку хвороб, які потребують лікування, не спростовують та не зменшують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України запобігти яким, в даному випадку, може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою. Крім того, ці обставини існували і на час подій, які їй інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваної у виборі певної форми поведінки.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що ОСОБА_8 . може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Твердження захисника про те, що обраний судом першої інстанції розмір застави для підозрюваної не відповідає її майновому стану і є завідомо непомірним для неї, є безпідставним, оскільки він обраний судом у межах встановлених відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України, а доводи захисника з цього приводу мають суто суб`єктивний характер.Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, про що ставить питання захисник, колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме обраний судом розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов`язків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ч.2 ст. 376,ст.ст. 392, 404, 405, 407 п.1 ч.3, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді