Постанова

від 07.07.2021 по справі 2-н-489/09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-Н-489/09 Головуючий у суді І інстанції Скрипник О.Г.

Провадження № 22-ц/824/8247/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 липня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал , заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство Родовід Банк , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (далі - ТОВ Вердикт Капітал ) звернулось до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: стягувач - публічне акціонерне товариство Родовід Банк (далі - ПАТ Родовід Банк ), боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

На обґрунтування заяви зазначено, що 31 липня 2009 року Подільський районний суд м. Києва видав судовий наказ у справі № 2-Н-489/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2 від 20 червня 2008 року у розмірі 115 920,57 грн.

4 липня 2019 року між ПАТ Родовід Банк та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив заявнику, а ТОВ Вердикт Капітал набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі за договором № 77.1/АК-01093.08.2.

У зв`язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме: ТОВ Вердикт Капітал стало новим кредитором у правовідносинах з боржниками та отримало право грошової вимоги до них, у тому числі право на отримання всіх платежів, передбачених кредитним договором.

З наведених вище підстав заявник просив суд замінити вибулого стягувача ПАТ Родовід Банк у справі № 2-Н-489/09на його правонаступника ТОВ Вердикт Капітал .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року заяву задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ Родовід Банк на ТОВ Вердикт Капітал у справі № 2-Н-489/09 за позовом ПАТ Родовід Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги заявник став правонаступником (новим кредитором) стягувача та набув прав вимоги до боржників за кредитним договором, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, боржник ОСОБА_1 через представника - адвоката Новікову Н.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну стягувача його правонаступником відмовити.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги було підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, у зв`язку з чим вказаний додаток не має юридичної сили і значить заявником не надано жодних доказів того, що відступлення права вимоги стосується саме кредитного договору № 77.1/АК-01093.08.2. Крім того, суду не представлено доказів здійснення оплати за договором відступлення, тому відсутні підстави вважати, що право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ Вердикт Капітал .

Боржник вказував, що право грошової вимоги може бути предметом купівлі, але виключно за договором факторингу, а не загальної купівлі-продажу. За суб`єктним складом договір факторингу має три сторони: клієнта, фактора та боржника, яким виступає набувач послуг чи товарів за первинним договором, проте боржник за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2 не є стороною договору факторингу , за умовами якого ПАТ Родовід Банк відступило ТОВ Вердикт Капітал своє право грошової вимоги, а тому його права є порушеними. При цьому заявником не було вчасно та належним чином повідомлено боржника про відступлення права вимоги та невірно заявлено вимоги про заміну сторони у справі.

Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 31 липня 2009 року Подільський районний суд м. Києва видав судовий наказ у справі № 2-Н-489/09про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованості за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2 від 20 червня 2008 року у розмірі 115 920,57 грн.

Вказане судове рішення за заявою боржників у встановленому законом порядку не скасовувалося, набрало законної сили 24 серпня 2009 року та було видано стягувачу для пред`явлення до виконання (а.с. 6, 16).

4 липня 2019 року між ПАТ Родовід Банк та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір № 23 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору, а ТОВ Вердикт Капітал за плату набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (а.с. 9-11).

Згідно із копією витягу з реєстру прав вимог, який є додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 23 від 4 липня 2019 року, до ТОВ Вердикт Капітал , як правонаступника стягувача, перейшло право вимоги за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2 від 20 червня 2008 року, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статей 442, 512 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13, Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 6-1355/10, 5 грудня 2018 року в справі 643/4902/14.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення статті 442 ЦК України (заміна сторони виконавчого провадження) застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тобто, вказана норма закону має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, замінюючи сторону у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження , обґрунтовано виходив з того, що ТОВ Вердикт Капітал на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги є правонаступником і отримало всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення - судового наказу як окремого виду виконавчого документа, виданого у справі № 2-Н-489/09про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача ПАТ Родовід Банк його правонаступником - ТОВ Вердикт Капітал .

Посилання боржника на те, що додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги було підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, не є обгрунтованою підставою для відмови у заміні сторони в справі, оскільки заявником було надано суду не сам додаток № 1, який підлягає підписанню між сторонами правочину як його невід 'ємна частина, а копію витягу з цього додатку (витяг реєстру прав вимог), що була завірена представником заявника за довіреністю - адвокатом Радченко В.Ю. при зверненні до суду в порядку, визначеному у статті 95 ЦПК України та є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування, а саме підтверджує відступлення права вимоги (а.с. 8) При цьому клопотань витребування оригіналу цього письмового доказу у повному обсязі сторона боржника в суді першої інстанції не заявляла.

Як свідчать матеріали справи, на виконання пункту 5 договору про відступлення прав вимоги ТОВ Вердикт Капітал сплатило ПАТ Родовід Банк обумовлену суму грошових коштів у розмірі 1 653 251,03 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1 від 2 липня 2019 року(а.с. 19), тому аргументи апеляційної скарги про відсутність доказів здійснення оплати за договором є безпідставними.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що право грошової вимоги може бути предметом купівлі-продажу виключно за договором факторингу, стороною якого обов`язково має бути боржник, оскільки в даному випадку договір № 23 про відступлення прав вимоги від 4 липня 2019 року укладався між ПАТ Родовід Банк в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Шевченка А.М. та ТОВ Вердикт Капітал за результатом проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA -EA -2019-05-30-000251-b від 21 червня 2019 року, переможцем яких став заявник (а.с. 12, 13).

Аукціон проводився Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на підставі Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 388 від 24 березня 2016 року (далі - Положення).

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Згідно з частинами першою-восьмою статті 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови продажу майна банку, включеного до ліквідаційної маси.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване в один із способів, в тому числі на відкритих торгах (аукціоні). Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

У відповідності до частини першої та другої розділу VI Положення на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися наступні види активів /майна/ банку, що ліквідується: основні засоби, майно банку в вигляді цілісного майнового комплексу, майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження, дебіторська заборгованість, права вимоги за кредитними договорами.

Згідно із пунктом 5.11 розділу V Положення реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на відкритих (електронних) торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Оскільки набуття майна (права вимоги) за результатами відкритих торгів (аукціону) є особливим видом договору купівлі-продажу, то спірний договір про відступлення прав вимоги є саме договором купівлі - продажу права вимоги і не може одночасно бути іншим договором, зокрема договором факторингу, як про це вказувала представник боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правова природа договору купівлі-продажу майнових прав, щодо неправомірності якого вказує сторона боржника, є іншою, а саме: він не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства, а є договором купівлі-продажу вимоги.

Крім того, у статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

При цьому, основною відмінністю договору факторингу від інших договорів відступлення права вимоги є його оплатний характер зі сторони клієнта (особи, яка передає право вимоги), тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй в розпорядження визначеної суми грошових коштів за окрему відповідну плату, розмір якої визначається договором. До того ж право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факторинг є фінансовою послугою в розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку.

Таким чином, основні права та обов`язки сторін за цим договором полягають у здійсненні фінансування з метою отримання прибутку шляхом передачі грошових коштів іншій стороні за плату, обумовлену договором, а відступлення права вимоги є складовою частиною господарської операції.

Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію,згідно якої на фактора покладаються певні додаткові обов`язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатив факторові кошти за первісним договором.

Разом з тим, статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Аналіз статей 512, 1077 ЦК України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочин, предметом якого є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

При відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 514 ЦК України).

Однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення права вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін на права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає у передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє також після того, як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Зі змісту договору про відступлення прав вимоги № 23 від 4 липня 2019 року, на який посилається заявник як на підставу заміни сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, вбачається, що предметом договору є майнові права, продаж яких вчинено на аукціоні за 1 653 251,03 грн.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, спірний договір є оплатним договором відступлення права вимоги, який був укладений на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), з переможцем. За укладеним договором жодна із сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

Отже, спірний договір за своєю правовою природою був оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна зі сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.

Не зайвим буде зазначити, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з результатами аукціону, а матеріали справи не містять доказів визнання результатів аукціону недійсними, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Більше того, що під час перегляду справи не встановлено даних про те , що укладений 4 липня 2019 рокуміж ПАТ Родовід Банк в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Шевченка А.М. та ТОВ Вердикт Капітал у встановленому законом порядку визнаний недійсним, тому він вважається правомірним.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

В разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином право вимоги ТОВ Вердикт Капітал за кредитним договором № 77.1/АК-01093.08.2 від 20 червня 2008 року , яке виникло у нього на підставі договору № 23 про відступлення прав вимоги від 4 липня 2019 року, презюмується.

Що стосується посилань боржника на те, що його не було повідомлено про здійснене відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу, то відповідно до положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо ж боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов 'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов 'язку первісному кредитору є належним виконанням.

Тобто, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги ніяким чином не впливає на результат вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження у судовому порядку, а є наслідком того, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов 'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Разом з тим колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав стягувача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Документальне підтвердження того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконали судовий наказ Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2009 року у справі № 2-Н-489/09шляхом сплати кредитору присудженої суми заборгованості в матеріалах справи відсутнє.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником, оскільки ТОВ Вердикт Капітал на підставі укладеного з ПАТ Родовід Банк договору про відступлення прав вимоги набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором, яка стягнута відповідним судовим наказом, що набрав законної сили та залишається невиконаним.

Вищевказане повністю відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 червня 2021 року у справі № 553/42/13 (провадження № 61-15757св20).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів боржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, районний суд правильно встановив правову природу питання заміни сторони виконавчого провадження, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, а ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ Вердикт Капітал про заміну стягувача його правонаступникому даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній