Ухвала

від 07.07.2021 по справі 299/3256/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/3256/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/15/20 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11. 10. 2019.

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотанняслідчого СВ Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 про арешт майна - торгового комплексу загальною площею 427,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 та земельної ділянки загальною площею 0,0242 га за тією ж адресою, яка належить Виноградівській міській раді, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлекс», у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019070080000581 від 15. 06. 2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 365-2 КК України.

Із клопотання слідчого про накладення арешту вбачається, що14. 06. 2019 в чергову частину Виноградівського ВП надійшла заява від директора ТОВ «Орлекс» ОСОБА_5 про прийняття мір до приватного виконавця округу Закарпатської області та експерта-оцінювача ТОВ «Зодчий і К», які зловживаючи своїми повноваженнями, заподіяли власнику майна ТОВ «Орлекс» матеріальну шкоду. Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019070080000581 від 15. 06. 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 з 2009 року є директором ТОВ «Орлекс», а з моменту його державної реєстрації і засновником. 12. 04. 2019 на електронному майданчику ДП СЕТАМ відбулися електронні торги, на яких нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 427,4 кв.м, в тому числі основна площа 379,2 кв.м, яке належить ТОВ «Орлекс», відчужено фізичній особі, при тому, що торги відбулися з грубим порушенням процедури оцінки та виконавчого провадження. Зокрема, відповідно до висновку про вартість майна, проведеного ТОВ «Зодчий і К» на підставі договору від 17. 10. 2018 ринкова вартість нерухомого майна, що на АДРЕСА_1 визначена порівняльним методом, становить 1975 600 грн. Поряд з тим, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0006/2019 від 30. 05. 2018, виконаної експертом ОСОБА_8 , ринкова вартість нерухомого майна торгового комплексу загальною площею 427,4 кв.м, що в АДРЕСА_1 , станом на день проведення оцінки становила 3955 172 грн.

-2-

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно торговий комплекс загальною площею 427,4 кв.м, що за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка загальною площею 0,0242 га, що за адресою АДРЕСА_1 , належить Виноградівській міській раді, орендарем земельної ділянки є ТОВ «Орлекс», код ЄДРПОУ 33129856.

Виходячи з положень ст. ст. 98, 170 КПК України, під час розслідування кримінального провадження виникла необхідність у накладенні арешту на згадані торговий комплекс та земельну ділянку, які є речовими доказами у відповідному кримінальному провадженні, з метою запобігання їх подальшого відчуження чи часткового знищення, у виді заборони для особи, на майно якої накладено арешт, розпоряджатися будь-яким чином цим майном.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження тих обставин, що об`єкти нерухомості, на які слідчий просив накласти арешт, є речовим доказом. Також слідчим суддею зазначено, що в клопотанні слідчий та прокурор посилаються на нормист. 170 КПК України, але не вказує яким саме критеріям ст. 98 КПК Українивідповідає вказане у клопотанні майно та не обґрунтовують з якою метою необхідно накласти арешт. При прийнятті рішення слідчим суддею також взято до уваги те, щоу клопотанні слідчого про арешт майна, а також в доданих до нього копії заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення ТОВ «Орлекс» від 04. 06. 2019 та копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 17. 07. 2019 міститься виклад фактів зловживання приватним виконавцем та оцінювачем своїми повноваженнями, що завдало майнову шкоду юридичній особі, однак відсутні обставини, які б свідчили про наявність мети отримання неправомірної вигоди в результаті вчинених дій.Таким чином, слідчий не довів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, що б давало підставу для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а також підтверджувало виправданість втручання у права добросовісного набувача власника торгового комплексу задля потреб досудового розслідування.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 11. 10. 2019 скасувати, постановити нову, якою накласти арешт на майно - торгового комплексу загальною площею 427,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 та земельної ділянки загальною площею 0,0242 га за тією ж адресою, яка належить Виноградівській міській раді, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлекс». Потерпілий вказує, що прийняте слідчим суддею рішення є незаконним та необґрунтованим і таким, що постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки слідчого судді про відсутність підстав для задоволення клопотання не відповідають фактичним обставинам. На думку ОСОБА_5 , слідчий суддя не з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна, наведені в клопотанні слідчим доводи належним чином не перевірив, в тому числі залишив поза увагою існування достатніх підстав вважати, що вказані у клопотанні слідчого торговий комплекс і земельна ділянка були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті незаконним шляхом або отримані юридичною особо внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому вказані комплекси будівель та споруд відповідають критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, до того ж постановою слідчого від 15. 06. 2019 визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12019070080000581 від 15. 06. 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 365-2 КК України. Враховуючи викладене, застосування такого заходу забезпечення

-3-

кримінального провадження як арешт майна щодо вказаних об`єктів нерухомості необхідне для забезпечення схоронності майна до встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_9 вказується про її безпідставність, в першу чергу у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_5 права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду від 11. 10. 2019, оскільки такий не є потерпілим у кримінальному провадженні № 12019070080000581, так як попереднім власником торговельного комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1 є юридична особа - ТОВ «Орлекс», а особисто ОСОБА_5 , як фізична особа ніколи не власником вказаного майна не був. Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя обґрунтовано виходив із того, що слідчий та прокурор не довели, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 356-2 КК України, як не довели тих обставин, які зумовлюють потреби досудового розслідування у втручанні в права та свободи ОСОБА_7 , який є власником майна, набутого в законний спосіб, про яке йдеться у клопотанні слідчого.

В черговому запереченні на подану ОСОБА_5 апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 , посилаючись на аналогічні обставини, просить ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 11. 10. 2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, потерпілого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження слідчим відділом Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070080000581 від 15. 06. 2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 365-2 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження слідчий СВ Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, погодженим начальником Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна, а саме: торгового комплексу загальною площею 427,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 та земельної ділянки загальною площею 0,0242 га за цією ж адресою, яка належить Виноградівській міській раді, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлекс», шляхом заборони розпоряджатися ними.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

-4-

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.

Клопотання про арешт майна подано у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365-2 КК України об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає у зловживанні своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена

-5-

трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. У ч. 3 ст. 365-2 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, є мета отримання суб`єктом злочину неправомірної вигоди.

Згідно примітки до ст. 364-1 КК України у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

З клопотання слідчого, а також з доданих до нього копії заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення ТОВ «Орлекс» від 04. 06. 2019; копії протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 17. 07. 2019 вбачається, що в ньому міститься виклад фактів зловживання приватним виконавцем та оцінювачем своїми повноваженнями, що завдало майнову шкоду юридичній особі, однак у ньому відсутні обставини, які б свідчили про наявність мети отримання неправомірної вигоди в результаті вчинених дій.

Таким чином, як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст.170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на майно: торговий комплекс загальною площею 427,4 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 та земельної ділянки загальною площею 0,0242 га за тією ж адресою, яка належить Виноградівській міській раді, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлекс» та прийшов до вірного висновку про не доведення слідчим необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна у відповідності до вимог ст. ст. 170, 171 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника та володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

З матеріалів судового провадження вбачається, що всупереч вимогамст. 132 КПК України, слідчий у клопотанні не вказав і не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. При цьому клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні.

Слідчий не довів, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і що їх арешт є єдиним можливим засобом їх дослідження і збереження як доказів кримінального правопорушення.

-6-

Не доведено слідчим і те, що вказане у клопотанні майно може підлягати спеціальній конфіскації, конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також звернуте у відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Жодного доказу, який підтвердив би припущення слідчого про необхідність накладення арешту на майно особи, не надано, у клопотанні відсутні мотиви та до нього не додано документів, які б стверджували значення торгового комплексу та земельної ділянки як речових доказів у кримінальному провадженні, що розслідується, не доведено і підставу для такого арешту, а також не наведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Таким чином вірним є висновок слідчого судді, про відсутність підстав вважати, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, є доказом злочину та накладення арешту є необхідним для його збереження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахував той факт, що клопотання слідчого не містить обґрунтування мети і підстав для арешту у відповідності до вимог ст. ст. 170, 171 КПК України, відтакрішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. ст. 170-173 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з відомостей, які містяться в ухвалі слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11. 12. 2020, отриманої з Єдиного реєстру судових рішень, вбачається, що у кримінальному провадженні № 12019070080000581 від 15. 06. 2019, строк досудового розслідування продовжувався до 15. 06. 2021, і жодних даних про те, що такий в подальшому продовжувався у встановленому законом порядку, матеріали судового провадження не містять.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи прокурор не заявляв клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404,405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11. 10. 2019, якою відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: