Постанова

від 06.07.2021 по справі 923/1165/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1165/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-ІІ"

на рішення господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року

у справі №923/1165/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС"

до Фермерського господарства "Урожай-ІІ"

про стягнення заборгованості в сумі 1 664 010,00 грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача - Верховський О.В., Ордер ВІ № 1042247, дата видачі : 08.06.21; Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС";

Від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" про стягнення заборгованості в сумі 1 664 010 гривень за продукцію, передану на відповідальне зберігання на підставі договору відповідального зберігання від 24 березня 2020 року.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач станом на 15 вересня 2020 року відповідач не повернув позивачу товар, отриманий за Договором зберігання, позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 17.09.2020р., якою вимагало від ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" сплати його вартість у загальній сумі 1 664 010 гривень, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ШИБАС". Одночасно із вимогою позивач направив на адресу відповідача видаткові накладні на товар. Листом за вих. № 05-20 від 22.10.2020р. ТОВ "ШИБАС" повторно звернулося до ТОВ "УРОЖАЙ-ІІ" про виконання грошового зобов`язання. Однак, станом на 11 листопада 2020 року грошові зобов`язання відповідачем не виконано, сума не погашеної заборгованості за продукцію складає 1 664 010 гривень.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року у справі №923/1165/20 (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" заборгованість в сумі 1 664 010 грн. за продукцію, передану на відповідальне зберігання на підставі договору відповідального зберігання від 24 березня 2020 року, витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 960,15грн. та витрати по сплаті за професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в силу приписів ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України та умов п. 2.3. та п. 3.2.4. Договору зберігання, із 15 вересня 2020 року зобов`язання відповідача, як зберігача, по поверненню товару припинені новацією у зобов`язання по сплаті позивачу вартості переданого на зберігання товару.

Однак, відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у вигляді несплати вартості переданого на зберігання товару у загальній сумі 1 664 010,00 грн. у встановлений строк та прострочив виконання зобов`язання на цю суму, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство "Урожай-ІІ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області Херсонської області від 18.03.2021 року у справі № 923/1165/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що відповідно до п. 2.4. договору зберігання сторони визначили, що повернення Товару із відповідального зберігання здійснюється Зберігачем шляхом повернення Товару безпосередньо Поклажодавцеві на умовах FCA ( франко-перевізник) 75432 Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10. Отже за умовами договору сторони визначили, що передача Товарів має бути виконана Зберігачем у місці їх зберігання Поклажодавцю або визначеному ним перевізнику.

Термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження і розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Отже передача Товару відповідачем мала відбутись у місці його зберігання, але позивач не прибув та не направив до відповідача призначеного перевізника для отримання Товару із зберігання.

На думку апелянта, суд в своєму рішенні невірно зазначив, що і передача і повернення Товару здійснюється на умовах СРТ за адресою: Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10. Що не відповідає змісту договору. У рішенні вказано, що таке повернення здійснюється на умовах договору визначених у п. 2.1. та 2.3. Про наявність умов повернення передбачених п. 2.4. суд не зазначив не зважаючи на заперечення відповідача, а тому невірно вказав, про порушення зобов`язання саме з боку відповідача.

Отже сторони чітко визначили, що повернення Товару має відбутись за місцем його зберігання, причому саме на Позивача було покладено обов`язок забезпечити прибуття перевізника до місця зберігання для отримання Товару. Оскільки повернення Товару залежало від прибуття до місця зберігання Поклажодавця або призначеного ним перевірника - повернення Товару могло відбутись лише у випадку виконання цього обов`язку з боку позивача.

Отже, на переконання скаржника, невірним є висновок суду про те, що саме з його вини не було виконано повернення Товару позивачу, а відтак є невірним висновок суду про правомірне стягнення з відповідача вартості Товару, що перебуває на зберіганні.

Крім того, скаржник зазначає, що листом від 17 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою, якою вимагав від ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" сплати його вартість у загальній сумі 1664010 гривень, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ШИБАС". Одночасно із вимогою позивач направив на адресу відповідача видаткові накладні на товар № 260 та № 261 від 17.09.2020 р.

05 жовтня 2020 року на адресу відповідачу уточнені видаткові накладні № 260/1 та № 261/1 від 17.09.2020 р.

Отже, позивач запропонував змінити зобов`язання по зберіганню товарів на поставку товарів. Про що вказує зміст видаткових накладних, оскільки сторони в них визначені як Постачальник та Покупець.

Відповідач з свого боку прийняв вказану пропозицію, відобразив отримання товарів на підставі видаткових накладних у власному бухгалтерському та податковому обліку.

Також необхідно звернути увагу, що листом від 05.10.2020 року позивач направив на адресу відповідача рахунки № 238 від 17.09.2020 та № 239 від 17.09.2020 року на оплату проданого Товару, що свідчить про зміну (новацію) зобов`язань між сторонами - операція із зберігання товарів змінилась на поставку.

Підтвердженням заміни (новації) зобов`язань є також докази надані позивачем суду зі свого боку:

- Податкова накладна № 10 від 17.09.2020 року;

- Податкова накладна № 13 від 17.09.2020 року;

- Квитанція про реєстрацію податкової накладної № 10 від 17.09.2020 року;

- Квитанція про реєстрацію податкової накладної № 13 від 17.09.2020 року;

Зміст документів вказує на зміст господарської операції між сторонами - продаж (постачання) товарів.

Проте суд у рішенні зазначив лише про наявність листа від 17.09.2020 року та від 22.10.2020 року, про лист від 05.10.2020 суд не вказав, хоча саме листи від 17.09.2020 року та від 05.10.2020 року вказують про заміну (новацію) зобов`язання зберігання, на зобов`язання - поставка (продаж товарів).

Звертає увагу, що навіть позивач у позові зазначив про новацію у відповідності до ч.1 ст. 604 ЦК України, однак суд зробив висновок не про повну заміну зобов`язання, передбаченого договором, а про виникнення у позивача сплати вартості Товару, що передбачено договором зберігання.

На думку апелянта, вказаний висновок суду протирічить закону, оскільки наведеними вище нормами передбачено заміну зобов`язання в цілому, а не частково. Тобто на переконання відповідача зазначені норми вказують, що зобов`язання із зберігання припинилось повністю, тобто припинився правочин - договір зберігання, а разом із ним припинились всі додаткові зобов`язання передбачені договором ті, що виконанні та невиконанні на момент виникнення новації.

На підставі викладеного, за доводами скаржника, є невірним висновок суду про застосування до правовідносин між сторонами положень договору зберігання та відповідно стягнення з відповідача вартості Товару переданого на зберігання. На переконання відповідача, між сторонами нині існують правовідносини щодо поставки Товару, а тому відповідним чином і має вирішуватись відповідний спір.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. відкрито провадження по справі №923/1165/20 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2021 року та призначено розгляд справи на 06 липня 2021 року об 11-00 год.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, подання до суду заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи.

08.06.2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Шибас , в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає судове рішення законним, обґрунтованим, та просить залишити його без змін.

В судове засідання 06.07.2021 року не з`явився представник Фермерського господарства "Урожай-ІІ", повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

06.07.2021 до суду надійшло клопотання ФГ "Урожай-ІІ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних засобів зв`язку, в якому зазначено про неможливість прибуття представника в судове засідання через введений карантин.

Однак вказане клопотання залишене судовою колегією без розгляду, оскільки заявником не дотримано строк подання відповідного клопотання згідно ст.197 ГПК України, а саме учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Будь яких інших клопотань чи заяв до суду не надходило.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Фермерського господарства "Урожай-ІІ".

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2020 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИБАС" та Фермерського господарства "Урожай-ІІ" було укладено Договір відповідального зберігання за умовами якого ФГ "УРОЖАЙ-ІІ", як зберігач, прийняв на зберігання належне ТОВ "ШИБАС", як поклажодавцю, майно, а саме: рідкі комплексні добрива.

Пунктом 1.3. Договору зберігання передбачено, що асортимент товару, переданого на зберігання відповідачу, його кількість, а також оціночна вартість визначаються сторонами в Актах приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, які з моменту їх складання та підписання сторонами є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.1. та 2.3 Договору зберігання передбачено, що передача та повернення товару із відповідального зберігання здійснюється на умовах СРТ за адресою: Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10. Пунктом 1.2. Договору зберігання передбачено, що місцем зберігання товару є склад зберігача, який знаходиться за адресою: Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10.

Пунктом 2.3.Договору зберігання встановлено обов`язок зберігача повернути товар з відповідального зберігання у строк до 01 вересня 2020 року.

Підпунктом 3.2.4. та пунктом 5.1. Договору зберігання встановлений обов`язок ФГ "УРОЖАИ-ІІ" сплатити поклажодавцеві (ТОВ «ШИБАС» ) оціночну вартість товару та ПДВ за ставкою 20 % у випадку його втрати, пошкодження, а також у випадку, коли товар не буде фактично повернутий до 15 вересня 2020 року, виходячи із оціночної вартості товару, зазначеної в актах передачі товару на відповідальне зберігання та кількості недостаючого (не повернутого в строк) товару.

Пунктом 5.2. Договору зберігання встановлено, що відшкодування, передбачене п. 5.1. Договору зберігання повинно бути виплачене зберігачем на першу вимогу поклажодавця протягом 7 днів з моменту направлення такої вимоги, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок поклажодавця.

З матеріалів справи вбачається, всього в межах дії Договору зберігання ТОВ "ШИБАС" на відповідальне зберігання ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" було передано товар на загальну оціночну вартість 1 664 010 гривень.

Факт здійснення передачі товару у зазначеній кількості, на визначену суму, а також факт отримання товару Відповідачем підтверджується наступними документами:

- За актом № 1 передачі товару на відповідальне зберігання від 24.03.2020р. ТОВ «ШИБАС» передало ФГ "УРОЖАИ-ІІ" товару на відповідальне зберігання на загальну суму 346 716 гривень (з урахуванням ПДВ 57 786 гривень).

- За актом № 2 передачі на відповідальне зберігання від 21.04.2020р. TOB "ШИБАС" передало ФГ "УРОЖАИ-ІІ" товару на відповідальне зберігання на загальну суму 1 317 294 гривень (з урахуванням ПДВ 219 459 гривень).

Станом на 15 вересня 2020 року відповідач не повернув позивачу товар, отриманий за Договором зберігання.

Листом від 17.09.2020р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" вартості поставленого товару у загальній сумі 1664010 гривень, шляхом перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ШИБАС". Одночасно із вимогою позивач направив на адресу відповідача видаткові накладні №260, 261 та рахунки на оплату товару №238, 239.

З видаткових накладних №260, 261 від 17.09.2020 року вбачається, що вони складені на підставі Основного договору та рахунків на оплату №238, 239.

Листом за вих. №4-20 від 05.10.2020р. ТОВ "ШИБАС" повторно звернулося до ТОВ "УРОЖАЙ-ІІ" про виконання грошового зобов`язання та направило уточнені примірники видаткових накладних №260, 261 від 17.09.2020 року, з яких вбачається, що вони складені на підставі Договору відповідального зберігання №2 від 21.074.2020 року та рахунків на оплату №238, 239.

22.10.2020 року позивач втретє звернувся з вимогою про сплату заборгованості до відповідача.

Проте станом на 11 листопада 2020 року грошові зобов`язання відповідачем не виконано, сума не погашеної заборгованості за продукцію складає 1 664 010 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Встановлені обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір зберігання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як зазначалось вище, умовами п.п.5.1, 5.2 договору, сторони домовились про обов`язок ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" сплатити поклажодавцеві (ТОВ «ШИБАС» ) оціночну вартість товару та ПДВ за ставкою 20 % у випадку його втрати, пошкодження, а також у випадку, коли товар не буде фактично повернутий до 15 вересня 2020 року, виходячи із оціночної вартості товару, зазначеної в актах передачі товару на відповідальне зберігання та кількості недостаючого (не повернутого в строк) товару.

Отже, судова колегія зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання від 24 березня 2020 року (пункти 5.1. та 5.2.) містить умову, за якою зобов`язання відповідача, як зберігача, по поверненню переданої на відповідальне зберігання продукції трансформуються у зобов`язання по сплаті погодженої сторонами вартості продукції, не повернутої до 15 вересня 2020 року. Тобто, вказаний договір містить ознаки змішаного договору.

Частиною 1 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в силу приписів вищезазначеної правової норми та умов п. 2.3. та п. 3.2.4. Договору зберігання, із 15 вересня 2020 року зобов`язання відповідача, як зберігача, по поверненню товару припинені шляхом новації у зобов`язання по сплаті позивачу вартості переданого на зберігання товару.

Вказаний договір є чинним, не оскарженим жодною із сторін в судовому порядку, а тому відповідно до ст.628, 526 ЦК України повинен виконуватись сторонами.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки умови договору щодо заміни зобов`язання зі зберігання товару на поставку товару є невід`ємною частиною договору відповідального зберігання, вищеописана новація зобов`язань ніяким чином не впливає на чинність договору відповідального зберігання від 24.03.2020р. та не може бути підставою для припинення як самого договору зберігання, так і зобов`язань за ним.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 15 вересня 2020 року відповідач не повернув позивачу товар, отриманий за Договором зберігання.

Пунктом 5.2. Договору зберігання встановлено, що відшкодування, передбачене п. 5.1. Договору зберігання повинно бути виплачене зберігачем на першу вимогу поклажодавця протягом 7 днів з моменту направлення такої вимоги, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок поклажодавця.

Листом від 17.09.2020р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату ФГ "УРОЖАЙ-ІІ" вартості поставленого товару у загальній сумі 1664010 гривень, з доданими видатковими накладними №260, 261 та рахунки на оплату товару №238, 239.

Листом за вих. №4-20 від 05.10.2020р. ТОВ "ШИБАС" повторно звернулося до ТОВ "УРОЖАЙ-ІІ" про виконання грошового зобов`язання та направило уточнені примірники видаткових накладних №260, 261 від 17.09.2020 року, з яких вбачається, що вони складені на підставі Договору відповідального зберігання №2 від 21.074.2020 року та рахунків на оплату №238, 239.

22.10.2020 року позивач втретє звернувся з вимогою про сплату заборгованості до відповідача.

Оскільки матеріали справи не містять доказів ані повернення товару до 15.09.2020, ані сплати його вартості після отримання вимоги, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про допущення відповідачем своїх обов`язків за договором зберігання, а саме несплати вартості переданого на зберігання товару у загальній сумі 1 664 010,00 грн. у встановлений строк та прострочення виконання зобов`язання на цю суму.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи апелянта про відсутність вини у неповерненні товару та простроченні кредитора судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дійсно, пунктом 2.4. договору поставки встановлено, що повернення товару здійснюється на умовах FCA, Херсонська область, Іванівський р-н, м. Нововасилівка, вул. Шкільна, 10. Проте, вказаним пунктом встановлено, що зберігач зобов`язаний письмово повідомити Поклажодавця про готовність Товару до повернення не пізніше, ніж за З робочих дні до дати повернення, але не пізніше, ніж за 5 днів до такої дати.

Дотримання вказаної умови має істотне значення для поклажодавця, оскільки подача транспорту під навантаження за відсутності повідомлення зберігача про готовність товару до відвантаження не породжує для зберігача зобов`язань по навантаженню товару під поданий транспорт. В свою чергу, понесені поклажодавцем витрат на подачу такого транспорту не підлягають відшкодуванню зберігачем.

Всупереч умовам договору, будь-якого повідомлення про готовність продукції до повернення (відвантаження) від відповідача на адресу позивача матеріали справи не містять.

Тобто, відповідачем не виконано передбачений п. 2.4 договору зберігання обов`язок повідомити позивача про готовність товару до повернення. Окрім того, ТОВ ШИБАС на адресу ФГ УРОЖАЙ-II було направлено листи-вимоги № 3-20 від 17.09.2020р. та № 05-20 від 22.10.2020р., копії яких наявні в матеріалах справи. У вказаних листах позивач звертав увагу відповідача на порушення відповідачем умов договору зберігання щодо повернення товару та вимагав сплатити вартість переданої на відповідальне зберігання продукції. Вказані вимоги відповідачем були проігноровані.

При цьому матеріали справи не містять доказів звернень, заперечень відповідача стосовно виникнення у нього зобов`язання по оплаті продукції, переданої на відповідальне зберігання, в тому числі обґрунтованих ненаданням позивачем транспорту під навантаження.

Вказані обставини вказують на безпідставність доводів апелянта про допущене позивачем прострочення кредитора.

Доводи скаржника щодо помилкових висновків суду про припинення зобов`язань за договором відповідального зберігання новацією також відхиляються судовою колегією, оскільки по-перше, сторони узгодили такі умови договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Укладений між позивачем та відповідачем договір відповідального зберігання від 24 березня 2020 року (пункти 5.1. та 5.2.) містить умову, за якою зобов`язання відповідача, як зберігача, по поверненню переданої на відповідальне зберігання продукції трансформуються у зобов`язання по сплаті погодженої сторонами вартості продукції, не повернутої до 15 вересня 2020 року. Тобто, вказаний договір містить ознаки змішаного договору.

По-друге, сформовані ТОВ ШИБАС первинні документи, які підтверджують господарську операцію новації зобов`язання (видаткові накладні, податкова накладна, рахунки-фактури) містять як підставу для її проведення посилання саме на договір відповідального зберігання. При цьому від відповідача не надходило жодних зауважень щодо змісту вказаних первинних документів.

Крім того, колегія суддів враховує, що у видаткових накладних, що направлені позивачем, фактично змінені зобов`язання по зберіганню товарів на поставку товарів, про що вказує зміст видаткових накладних, оскільки сторони в них визначені як Постачальник та Покупець.

В свою чергу, відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що зі свого боку прийняв вказану пропозицію, відобразив отримання товарів на підставі видаткових накладних у власному бухгалтерському та податковому обліку, що свідчить про визнання відповідачем зобов`язань з оплати товару за спірним договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість, доведеність позовних вимог, та наявність підстав для їх задоволення.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення суду в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 15000,00 грн., тому судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Фермерського господарства "Урожай-ІІ" залишається без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року у справі №923/1165/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-ІІ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року у справі №923/1165/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.07.2021 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І Діброва

Суддя Н.М. Принцевська