Постанова

від 12.07.2021 по справі 916/224/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/224/14

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу, м. Одеса, суддя Желєзна С.П., повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2021 року

у справі № 916/224/14

за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, м. Біляївка Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області

про стягнення 725 083,05 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заяви про видачу дублікату наказу та ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14 (суддя Горячук Н.О.), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року, позов Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, м. Біляївка Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс", м.Теплодар, Одеської області на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083 грн. 05 коп. збитків, а також вирішено питання щодо відшкодування до державного бюджету України за рахунок відповідача 14501 грн. 66 коп. судового збору.

05.11.2014 року Господарським судом Одеської області було видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року та Постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року у справі №916/224/14.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року, заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами було задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року - скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року касаційну скаргу прокурора було задоволено частково шляхом скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2016 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі №916/224/14, ухвалено передати заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2017 року у справі №916/224/14, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року, заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14 - залишено без змін.

01.08.2018 року Господарським судом Одеської області на адресу Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області, на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року, було надіслано оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі №916/224/14.

31.05.2021 року Теплодарська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату наказу, в якій заявник просив суд видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі № 916/224/14 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області на користь Теплодарської міської рада Одеської області збитків у розмірі 725 083,05 грн.

Заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14, яке набрало законної сили, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс", м. Теплодар, Одеської області на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083 грн. 05 коп. збитків, на виконання якого, 05.11.2014 року судом було видано наказ про примусове стягнення з відповідача визначених збитків та який Теплодарською міською радою Одеської області було втрачено, у зв`язку із направленням його Міськрайонним відділом ДВС на адресу ради поштовим повідомленням, яке на адресу ради не надійшло.

У зв`язку з тим, що Теплодарською міською радою Одеської області вказаний вище Наказ про примусове виконання рішення від 05.11.2014 року у справі №916/224/14 було втрачено, остання звернулася до Господарського суду Одеської області з відповідною заявою про видачу дубліката такого Наказу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року у справі №916/224/14 (головуючий суддя Желєзна С.П.) заяву Теплодарської міської ради Одеської області (вх. №2-705/21 від 31.05.2021 року) про видачу дублікату наказу задоволено; видано Теплодарській міській раді Одеської області дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року та Постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року по справі №916/224/14 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс", м. Теплодар, Одеської області на користь Теплодарської міської ради Одеської області, м. Теплодар, Одеської області 725083 грн. 05 коп. збитків.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з огляду на те, що у Теплодарської міської ради, м. Теплодар Одеської області наявне право на пред`явлення Наказу суду від 05.11.2014 року до виконання у строк до 01.06.2023 року, визначений у зв`язку із перериванням строків пред`явлення вказаного вище Наказу, отже, у даному випадку вимоги заявника є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області, яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс", м. Теплодар, Одеської області, з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі № 916/224/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області про видачу дублікату Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі № 916/224/14 - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема скаржник звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на ту обставину, що при розгляді заяви про видачу дублікату виконавчого документа, судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області щодо такого розгляду в судовому засіданні у присутності представника відповідача, що, на думку апелянта, є порушенням його права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод.

Також, скаржник, посилаючись на п.п. 19, 19.4 Роздiлу XI Перехiднi положения Господарського процесуального кодексу України, вважає, що заявник, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про видачу дублікату Наказу Господарського суду Одеської області, взагалі не доказував межі строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, чим, на думку апелянта, порушив вимоги ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на те, що виданий дублікат оскаржуваного Наказу, всупереч ч. 1 ст. 1 Закону України Про інформацію та п. 13 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах i органiзацiях, затверджених наказом Мiнюсту України від 18.06.2015 року № 1000/5, містить підпис іншого судді, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Також, на підтвердження своєї правової позиції щодо наявності підстав для скасування Наказу, апелянт зазначає, що у вказаному вище виконавчому документі, мається помилка у назві боржника, а саме, замість Відкрите акціонерне товариство Одесенергобудтранс , вказано Відкрите акціонерне товариство Одесаенергобудтранс .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі №916/224/14, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач по справі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі № 916/224/14 не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі № 916/224/14 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14 (суддя Горячук Н.О.), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року, позов Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, м. Біляївка Одеської області в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс",, м.Теплодар, Одеської області на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083 грн. 05 коп. збитків, а також вирішено питання щодо відшкодування до державного бюджету України за рахунок відповідача 14501 грн. 66 коп. судового збору.

05.11.2014 року Господарським судом Одеської області було видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року та Постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року у справі №916/224/14.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року, заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами було задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року - скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року касаційну скаргу прокурора було задоволено частково шляхом скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2016 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі №916/224/14, ухвалено передати заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2017 року у справі №916/224/14, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року, заяву Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14 - залишено без змін.

01.08.2018 року Господарським судом Одеської області на адресу Теплодарської міської ради Одеської області, м.Теплодар Одеської області, на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року, було надіслано оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі №916/224/14.

03.11.2020 року, Теплодарська міська рада Одеської області звернулася до Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду (вих. №07-01-221503), відповідно до якої позивач просив відділ ДВС серед іншого, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на все майно боржника - Відкрите акціонерне товариство «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області.

В подальшому, 03.12.2020 року, Заступником начальника відділу Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровим В.М. на адресу відповідача було надіслано постанову від 03.12.2020 року, винесену під час примусового виконання Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року №916/224/14, відповідно до якої, на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа, Наказ від 05.11.2014 року №916/224/14 повернуто стягувачу.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного вище Наказу визначено, що його може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 03.12.2023 року.

Разом з тим, матеріали справи містять службову записку начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Юзишиної І.В. від 06.05.202 року про те, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №63615459 та №63615740 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14, остання виявила, що у вказаних вище матеріалах відсутні оригінали Наказів Господарського суду Одеської області, оскільки Біляївський міськрайонний відділ ДВС направив постанови від 03.12.2020 року про повернення виконавчого документа на адресу Теплодарської міської ради; службову записку від 11.05.2021 року за підписом начальника відділу діловодства, контролю, організаційної та кадрової роботи І. Баскакової про те, що листи Біляївського міськрайонного відділу ДВС про повернення виконавчих документів на адресу Ради не надходили.

11.05.2021 року посадовими особами Теплодарської міської ради Одеської області було складено Акт про втрату оригіналів Наказів Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року по справі №916/1961/18 та від 05.11.2014 року по справі №916/224/14.

У зв`язку із втратою вказаних вище Наказів, 31.05.2021 року Теплодарська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату наказу (вх. №2-705/21), в якій заявник просив суд видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі № 916/224/14 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області на користь Теплодарської міської рада Одеської області збитків у розмірі 725 083,05 грн.

Вищевказана заява обґрунтована наступними обставинами:

- Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 року у справі №916/224/14 на користь заявника з Відкритого акціонерного товариства "Одесаенергобудтранс", м.Теплодар, Одеської області стягнуто 725083 грн. 05 коп. збитків;

- На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Одеської області 05.11.2014 року було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення;

- 03.11.2020 року Теплодарською міською радою Одеської області було повторно подано заяву про примусове виконання рішення суду по справі №916/224/14. При цьому, до заяви було додано оригінал Наказу;

- 06.05.2021 року, відповідальною особою заявника було виявлено, що оригінал Наказу, який був направлений на адресу Ради поштою, на момент подання заяви про видачу дубліката Наказу - на надходив;

- з приводу, зазначеного вище, для виявлення причини втрати оригіналів документів, заявник провів внутрішнє розслідування, за результатами якої була встановлена втрата оригіналу Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року по справі №916/224/14 та складений Акт про втрату оригіналів Наказів, що і стало підтавами для звернення Теплодарської міської ради Одеської області до суду з відповідною заявою.

На підтвердження своєї позиції, заявником було надано копії наступних документів: заяви про примусове виконання рiшення суду вiд 03.11.2020 року №07-0l-22/1503; постанови про повернення виконавчого документу вiд 03.12.2020 року; листа Біляївського мiськрайонного вiддiлу державної виконавчої служби вiд 03.12.2020 року №29602/30; заяв до Біляївського мiськрайонного вiддiлу державної виконавчої служби від 05.05.2021 року та 06.05.2021 року; службових записок від 06.05.2021 року, 11.05.2021 року; Акта про втрату оригіналів наказів Господарського суду Одеської області від 11.06.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року у справі №916/224/14 заяву Теплодарської міської ради Одеської області про видачу дублікату наказу було задоволено.

Незгода відповідача з вище вказаною ухвалою Господарського суду Одеської області і стала підставою для подання скаржником апеляційної скарги.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Підпунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є втрата оригіналу наказу та звернення до суду із заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 року у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 року у справі № 916/215/15-г).

Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись тільки у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред`явлення його до виконання.

При цьому, судова колегія зазначає, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка Дублікат .

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Хоча законодавець не визначив вимог до форми та змісту заяви про видачу дубліката виконавчого листа, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові від 25.09.2015 року за № 8 Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі ухвали суду і його зміст має повністю співпадати з оригіналом, тобто відповідати резолютивній частині рішення суду.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 11.11.2019 року у справі №5/229-04).

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Колегією суддів встановлено, що стягувач, отримавши оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року у справі №916/224/14, 03.11.2020 року звернулася до Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду (вих. №07-01-221503), відповідно до якої позивач просив відділ ДВС серед іншого, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на все майно боржника - Відкрите акціонерне товариство «Одесенергобудтранс» , м. Теплодар Одеської області.

В подальшому, 03.12.2020 року, Заступником начальника відділу Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровим В.М. на адресу відповідача було надіслано постанову від 03.12.2020 року, винесену під час примусового виконання Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року №916/224/14, відповідно до якої, на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документа, Наказ від 05.11.2014 року №916/224/14 повернуто стягувачу, при цьому, п. 2 резолютивної частини вказаного вище Наказу визначено, що його може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 03.12.2023 року.

Не отримавши від відділу ДВС оригіналу вказаного вище Наказу, заявник звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу його дублікату, обґрунтувавши свої вимоги наступними доказами: заявою про примусове виконання рiшення суду вiд 03.11.2020 року №07-0l-22/1503; постановою відділу ДВС про повернення виконавчого документу стягувану вiд 03.12.2020 року; листами Біляївського мiськрайонного вiддiлу державної виконавчої служби вiд 03.12.2020 року №29602/30 та від 19.05.2021 року №14348/30; заявами до Біляївського мiськрайонного вiддiлу державної виконавчої служби від 05.05.2021 року та 06.05.2021 року; службовими записками від 06.05.2021 року, 11.05.2021 року; Актом про втрату оригіналів наказів Господарського суду Одеської області від 11.06.2021 року.

Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, заявник дійсно втратив оригінал Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року №916/224/14 з причин, які не залежали від його волі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо того, що строки пред`явлення виконавчого документа до примусового стягнення від 05.11.2014 року, перервались у зв`язу з наданням судом першої інстанції розстрочки виконання судового рішення, у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 року, яка також наявна в матеріалах справи №916/224/14, а тому, кінцевим строком повторного подання до відділу ДВС спірного Наказу є саме строк до 01.06.2023 року, як і було вірно вказано судом першої інстанції.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області про видачу дублікату наказу у справі №916/224/14, з огляду на вимоги, визначені п.п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та встановлення факту втрати оригіналу Наказу Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року №916/224/14, дійшла висновку про правомірність ухвали Господарського суду Одеської області про видачу дублікату вищевказаного Наказу стягувачу.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали його права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод, у зв`язку з тим, що судом було залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи, яка переглядається в судовому засіданні з викликом повноважного представника останнього, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Так, ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, або будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, серед іншого: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес тощо. При цьому, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: про банкрутство; за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову, відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, зважаючи на те, що судовий розгляд заяви стягувача про видачу дублікату наказу не підпадає під дію ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на предмет судового розгляду, колегія суддів вважає правомірним розгляд справи, яка переглядається, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім зазначеного вище, судова колегія вважає непереконливими твердження скаржника, як були б достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, про те, що заявником у заяві про видачу дубліката виконавчого документа не доведено факту дотримання ним строків, протягом яких останній може такий наказ пред`явити, оскільки при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати лише докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили та чи не пропущений строк на пред`явлення його до виконання. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009.

Колегія суддів зазначає, що як вже було зазначено раніше, Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012).

Щодо доводів скаржника про те, що видача дубліката судового наказу за підписом другого судді не передбачена вимогами Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено раніше, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведеної вище норми вбачається, що видати дублікат наказу може суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, а не особисто суддя, який проставляв свій власноручний підпис на оригіналі виконавчого документа. Відтак доводи скаржника в цій частині не приймаються колегією суддів як належні.

Щодо доводів відповідача, визначених ним в апеляційній скарзі про помилку у назві боржника у Наказі Господарського суду Одеської області від 05.11.2014 року №916/224/14, судова колегія зауважує, що у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а отже питання щодо надання правової оцінки помилки у виконавчому документі судом апеляційної інстанції не переглядається.

Натомість, відповідно до вимог ст. 160 Господарського процесуального кодексу України, боржник не позбавлений права на звернення з відповідною заявою до місцевого господарського суду з вимогою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, не підтверджуються належними доказами та є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, при цьому, ухвала Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі № 916/224/14 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одесенергобудтранс» , м.Теплодар Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі № 916/224/14 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2021 року про видачу дублікату наказу у справі № 916/224/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош