Постанова

від 06.07.2021 по справі 910/14170/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. Справа№ 910/14170/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.12.2020 (повний текст складено 17.12.2020)

у справі №910/14170/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Інжпромбудсервіс

про розірвання договору про надання послуг з

будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання

від 31.08.2018 № 01/31/08/18 та стягнення 503 123,29 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез (далі - ТОВ НВП Укроргсинтез , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс (далі - ТОВ Інжпромбудсервіс , відповідач) про розірвання договору та стягнення 503 123, 29 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання № 01/31/08/18 від 31.08.2018, внаслідок чого позивача позбавлено того, на що він розраховував укладаючи цей договір, відтак позивач просив в судовому порядку розірвати вищезгаданий Договір, стягнути з відповідача на користь позивача 500 000, 00 грн. попередньої оплати та 3 123,29 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 позов задоволено частково. Розірвано Договір про надання послуг з будівельно - монтажних робіт та поставки обладнання від 31.08.2018 № 01/31/08/18, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез та Товариством з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез 500 000, 00 грн. попередньої оплати, 9 602, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Інжпромбудсервіс оскаржило його в апеляційному порядку, подавши три ідентичні за формою та змістом апеляційні скарги, які розглядаються апеляційним судом як одна, просило скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до відсутності у позивача підстав для складання та направлення на адресу відповідача вимоги про розірвання Договору та повернення попередньої оплати, адже виконання спірного Договору відбулось, що має своє документальне підтвердження. При цьому, на думку апелянта, судом не було встановлено, що така вимога була отримана відповідачем та залишена ним без відповіді, оскільки матеріали справи таких доказів не містять. Також апелянт зазначав, що має зустрічні претензії до позивача з приводу виконання спірного Договору. Крім цього, апелянт стверджував, що був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні та надати свої заперечення, в тому числі й відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що просив суд зупинити провадження у справі на підставі с. ст. 227-229 ГПК України, адже на наразі на підприємстві немає жодного працівника без явних ознак респіраторного захворювання, в тому числі неінфікованих короновірусною хворобою.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав на неї відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що повідомлення про розірвання Договору з вимогою повернути попередню оплату були направлені відповідачу (апелянту) на офіційну адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка в свою чергу відповідає адресі, зазначеній скаржником в апеляційній скарзі. За твердженнями позивача, після укладення Договору, проведення передоплати та передачі відповідачу вихідних даних та іншої інформації щодо об`єкта, відповідач повідомив, що не в змозі виконати взятих на себе зобов`язань за Договором, а тому в подальшому співпраця між сторонами так і не відбулася. При цьому, позивач вказував, що йому нічого не відомо про виконання відповідачем за відсутності будь-яких доказів на підтвердження цього. Одночасно позивач звертав увагу на те, що вказана справа розглядалась судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, а також на відсутність підстав для зупинення провадження у справі на підставі ст. ст. 227-229 ГПК України.

В судове засідання апеляційної інстанції 06.07.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача в черговий раз не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником відповідача 18.06.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 06.07.2021 представник відповідача, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи суду, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в даному судовому засіданні в судових дебатах заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 31.08.2018 між ТОВ НВП Укроргсинтез (позивач, замовник за договором) та ТОВ Інжпромбудсервіс (відповідач, виконавець за договором) укладено Договір № 01/31/08/18 надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався своїми силами і засобами, за затвердженим замовником завданням, виконати роботи та надати послуги, що стосуються будівництва внутрішньо-об`єктивних електричних мереж на об`єкті Дослідна установка та лабораторно-виробничий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67, а саме: виконати поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, а також виконати всі необхідні будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору замовник передає виконавцю послуг необхідні для виконання робіт вихідні дані та іншу інформацію щодо об`єкта, спільно з виконавцем послуг готує завдання, яке затверджується замовником і є невід`ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 2.1 Договору сторони погодили, що ціна робіт за цим договором включає відшкодування усіх витрат виконавця послуг і становить 3 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 600 000,00 грн.

За умовами п. 2.2 Договору розрахунки здійснюється наступним чином: після виконання кожного етапу замовником та виконавцем послуг складається акт виконаних робіт згідно кошторисної вартості фактично виконаних та прийнятих замовником робіт (п. 2.2.1).

Замовник зобов`язаний впродовж п`яти банківських днів сплатити виконавцю послуг кошти в розмірі, затвердженому підписаним актом виконаних робіт (п. 2.2.2).

Цей Договір згідно п. 7.1 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками.

Строк дії Договору починає свій перебіг в момент, визначений п. 7.1 Договору, закінчується в момент повного та належного виконання своїх зобов`язань сторонами за Договором (п. 7.2).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що 05.09.2018 на прохання відповідача здійснив передоплату за електромонтажні роботи в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1952 та податковою накладною, зареєстрованою відповідачем, але вказані роботи не були виконанні.

26.06.2020 на юридичну адресу відповідача: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10А позивачем було направлено вимогу про розірвання Договору № 01/31/08/18 від 31.08.2018 та повернення передоплати в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення, фіскального чеку та накладної Укрпошти (а.с. 33).

Проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, кошти не повернуті, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З огляду на наведене та те, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем обумовлених Договором робіт та поставки необхідного обладнання, а відповідачем не доведено обставин, які звільняють його від виконання умов цього Договору, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про істотне порушення відповідачем умов оспорюваного Договору.

Посилання відповідача (апелянта) на виконання умов спірного Договору на суму, що значно перевищує сплачені позивачем кошти в якості попередньої оплати, а також щодо наявності у нього претензій до позивача є лише його твердженнями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказаними, відтак відхиляються апеляційним судом.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається на підставі ч.ч 1, 2 ст. 651 ЦК України лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Невиконання відповідачем будь-яких робіт за спірним Договором є істотним порушенням, яке полягає в тому, що станом на момент звернення до суду з позовом у даній справі позивач протягом 2 років був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні Договору з апелянтом, а саме, будівництва внутрішньо-об`єктивних електричних мереж на об`єкті Дослідна установка та лабораторно-виробничий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 67.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання, що є істотним порушенням його умов, в наслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору з відповідачем, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимоги про розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами Договору про надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання № 01/31/08/18 від 31.08.2018.

З огляду на наведене, зокрема, на наявність підстав для розірвання Договору в судовому порядку в зв`язку з істотним порушенням відповідачем його умов, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 500 000, 00 грн, які були сплачені ним в якості попередньої оплати за електромонтажні роботи, які не були виконані відповідачем.

Крім цього, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 123,29 грн. 3% річних за період з 02.07.2020 по 15.09.2020.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав перед позивачем грошових зобов`язань в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, адже судом першої інстанції не враховано, що в постанові від 22.09.2020 № 918/631/19 (12-42гс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування ст. 625 ЦК, наведених в постановах ВСУ від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7 ( 3-90гс14) та від 18.10.2017 № 910/8318/16 (3-133гс17); у постановах КГС ВС від 07.03.2018 № 910/23585/16, від 14.03.2018 № 910/24853/13, від 26.10.2018 № 910/1775/18, від 20.1..2018 № 916/75/18, від 21.06.2019 № 910/9288/18, від 01.07.2019 № 910/5773/18, від 24.09.2019 № 922/1151/18, від 17.10.2018 № 923/1151/17, від 18.12.2019 № 906/190/19; у постанові КЦС ВС від 21.11.2018 № 745/26/16-ц (61-14087св18).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, в рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки встановлені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що ст. 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

Положення ст. 625 ЦК України містять загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли замовник має право вимагати повернення суми авансу за договором підряду, а тому з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них також поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням не виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивачем правомірно нараховано 3 % річних від суми неповернутого авансу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно його вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, що в свою чергу свідчить про неправильне застосування вимог матеріального права, яке в силу приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України дає апеляційному суду право виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду в цій частині.

Посилання відповідача (апелянта) на позбавлення його можливості бути присутнім в судовому засіданні та надати свої заперечення, в тому числі й відзив на позовну заяву, а також не зупинення провадження у справі на підставі с. ст. 227-229 ГПК України в зв`язку з тим, що наразі на підприємстві немає жодного працівника без явних ознак респіраторного захворювання, в тому числі неінфікованих короновірусною хворобою, відхиляються апеляційним судом, адже матеріалами справи встановлено, що місцевим судом вчинено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а відсутність працівників без ознак респіраторного захворювання не є підставою для зупинення провадження відповідно до приписів чинного ГПК України. При цьому, слід зазначити, що відповідач не був позбавлений права скористатись послугами адвоката для захисту своїх інтересів, а також направити свої заперечення до суду поштою або електронною поштою.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних, оскаржене рішення в цій частині вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - задоволення позову в повному обсязі. Разом з цим, доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

В зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на підставі ст. 129 ГПК України 9 648, 85 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 2 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/14170/20 - частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс про розірвання договору про надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання від 31.08.2018 № 01/31/08/18 та стягнення 503 123,29 грн. задовольнити повністю.

Розірвати договір про надання послуг з будівельно-монтажних робіт та поставки обладнання від 31.08.2018 № 01/31/08/18, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29. ідентифікаційний код 31607028) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А, ідентифікаційний код 13716094).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Інжпромбудсервіс (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10А, ідентифікаційний код 13716094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укроргсинтез (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29. ідентифікаційний код 31607028) 500 000, 00 грн. попередньої оплати, 3 123, 29 грн. 3% річних та 9 648, 85 грн. судового збору за подання позовної заяви. .

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/14170/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.07.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала