Постанова

від 07.07.2021 по справі 910/2875/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Справа№ 910/2875/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 (повне рішення складено: 19.11.2020)

у справі №910/2875/20 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта"

про стягнення 541 260,59 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" на користь Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни 25 604 грн 64 коп. орендного платежу за червень 2019 року, 400 000,00 грн неустойки та 6 384 грн 07 коп. судового збору. У задоволенні решти позову Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" про стягнення 115 655,95 грн відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що за відповідачем залишилась несплаченою заборгованість за червень 2019 року у сумі 25 604,64 грн, яка підлягає стягненню за цим позовом. Оскільки відповідні обставини щодо необхідності здійснення відповідного платежу установлені в ході розгляду справи, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строку сплати такого платежу. Також, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача наведених в ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України правових наслідків за порушення обов`язку щодо повернення речі. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати (в розмірі, визначеному п. 3.1. Договору) за наведений в позові період з липня 2019 року по лютий 2020 року, що складає 400000,00 грн. Оскільки відповідне нарахування подвійної орендної плати на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України має природу неустойки, на відповідні суми не підлягають нарахуванню штрафні санкції.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25 604,64 грн. орендного платежу за червень 2019 року та 400 000,00 грн неустойки на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за наведений в позові період з липня 2019 року по лютий 2020 року. У решті позовних вимог, суд не убачав підстав для їх задоволення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути з позивача суму сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема відповідач стверджує, що місцевим господарським судом не було розглянуто подані відповідачем докази на підтвердження повернення позивачу спірного приміщення. Також за твердженням апелянта ним було своєчасно повідомлено позивача про дострокове припинення договору оренди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкрите апеляційне провадження у справі №910/2875/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта", призначено справу до розгляду на 12.05.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 розгляд справи відкладений до 02.06.2021, ухвалою від 02.06.2021 - до 16.06.2021.

У судовому засіданні 16.06.2021 була оголошена перерва до 07.07.2021.

Фізична особа-підприємець Зінькевич Галина Миколаївна подала письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просила суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому позивач посилається на безпідставність вимог апеляційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

27.05.2021 ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" було подано письмове клопотання про зменшення розміру неустойки на 90%.

Позивачем було подано заперечення на вказане клопотання, у якому позивач не погодився із вимогами апелянта про зменшення неустойки, посилаючись на відсутність достатніх правових підстав.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з огляну на відсутність належних та допустимих доказів із якими закон пов`язує можливість суду зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки.

06.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" про призначення судової економічної експертизи. У вказаному клопотанні апелянт просить суд призначити у справі № 910/2875/20 судову економічну експертизу, перед якою поставити запитання:

- чи відображено у фінансовій звітності позивача отримання орендної плати за користування спірними приміщеннями іншими особами у період нарахування неустойки, а саме з 01.06.2019 по 01.03.2021?

- чи підтверджено фінансовими документами отримання позивачем доходів у вигляді орендної плати за користування спірними приміщеннями іншими особами у період з 01.06.2019 по 01.03.2021?

- чи відрізняються відображені у податковому обліку позивача показники доходності від господарської діяльності та суми сплати єдиного податку за період з червня 2019 по березень 2021?

- чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача (по сплаті подвійної орендної плати) перед позивачем умовам укладеного договору оренди № 17/01/19 від 17.01.2019?

- чи підтверджується документально наявність заборгованості відповідача перед позивачем?

Розглянувши указане клопотання, заслухавши доводи представників апелянта, думку представників позивача, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи, оскільки призначення судом експертизи здійснюється лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях. Під час вирішення спору між сторонами у даній справі судом досліджуються обставини виконання сторонами зобов`язань, які виникли з Договору оренди №17/01/19 від 17.01.2019. Необхідності у спеціальних знаннях судового експерта з означених питань колегія суддів не вбачає.

Також 06.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" про витребування доказів. У вказаному клопотанні апелянт просить суд витребувати від фізичної особи - підприємця Куницького Ю.В, документи, що підтверджують наявність орендних відносин за спірним приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5.

Розглянувши указане клопотання, заслухавши доводи представників відповідача, думку представників позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2).

Зазначені норма права є загальними, а процедура подання доказів суду першої інстанції визначена у статтях 80, 81 цього Кодексу.

Згідно статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8).

Відповідно до положень статті 81 цього Кодексу учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1). У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2).

Колегія суддів відзначає, що необхідність витребування відповідних доказів відповідач обґрунтовує наявністю у нього припущень існування правовідносин оренди спірних приміщень між позивачем та Куницьким Ю.В . Разом із тим, суд наголошує, що під час вирішення спору між сторонами у даній справі судом досліджуються обставини виконання сторонами зобов`язань, які виникли з Договору оренди №17/01/19 від 17.01.2019 року. При цьому доказами у цій справі можуть бути дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують або спростовують позовні вимоги.

Колегія суддів відзначає, що апелянтом не доведено, що витребувані ним документи можуть підтвердити наявність або відсутність факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору. Відтак, у задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовляється, оскільки його задоволення жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті і фактично призведе лише до затягування розгляду цієї справи в суді, що є неприпустимим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, між Фізичною особою-підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" (Орендар) було укладено Договір оренди №17/01/19 від 17.01.2019 року.

На підставі п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у нежитловій будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського 5, на першому поверсі; загальна площа: 87 кв.м.

Строк оренди становить 2 роки 364 дні з моменту підписання Акту прийому-передачі Приміщення (п.2.2. Договору).

Згідно із п.3.1. Договору Орендна плата сплачується Орендарем у розмірі 25 000 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні Орендодавцем не складаються і Орендарю не видаються, оскільки Орендодавець не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах.

Відповідно до п.3.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням установленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата за перший та останній місяць оренди сплачується Орендарем в момент підписання Договору.

В момент підписання Договору та акту приймання-передачі 17.01.2019 року відповідачем оплачено за перший та останній місяць оренди по 25 000,00 грн.

Відповідно до п.3.6. Договору Орендар окремо від орендної плати відшкодовує Орендодавцю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував умови Договору. Відповідач з моменту укладення Договору до травня 2019 року оплачував усі платежі за оренду та комунальні послуги. Однак, з травня 2019 року відповідач в порушення п.3.2 Договору до 25 числа поточного місяця з урахуванням індексації не оплачував грошові кошти, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість за червень 2019 року в сумі 25 604,64 грн. (проіндексована) за орендну плату, комунальний платіж в сумі 1343,07 грн. відповідачем було оплачено.

Також позивач зазначає, що відповідачем було подано до позивача заяву №28/05/2019-1 від 28.05.2019 року, яка отримана позивачем 14.06.2019 року, про дострокове розірвання Договору оренди.

Позивач зазначає, що згідно з п. 13.10 Договору Орендар має право ініціювати дострокове розірвання цього Договору в разі попередження Орендодавця за один місяць до розірвання. Таке попередження не звільняє Орендаря від сплати орендної плати до моменту повернення Приміщення за актом і проведення остаточних розрахунків з Орендодавцем.

Крім того, відповідно до п.7.7. Договору у випадку дострокового розірвання Договору оренди в порушення п. 13.10 з вини та/або ініціативи Орендаря, орендна плата, яка була внесена попередньо згідно цього договору залишається в розпорядженні Орендодавця.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що орендна плата, яка оплачена відповідачем в момент підписання Договору як забезпечувальний платіж за останній місяць, залишається у позивача як Орендодавця, і така забезпечувальна сума не повинна бути врахована в обрахунку заборгованості як оплата за будь-який місяць, оскільки відповідач ініціював дострокове розірвання Договору.

Враховуючи дату подання відповідачем заяви про дострокове розірвання Договору, з огляду на строки, визначені п. 13.10 Договору, Договір діяв до кінця червня 2019 року.

Відповідно до п.п. 3.5., 6.3.7. Договору відповідач зобов`язаний був здати орендоване приміщення по Акту приймання-передачі позивачу. Однак ні станом на момент припинення Договору, ні станом на дату подання даного позову відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на виконання свого обов`язку з повернення орендованого приміщення по Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.3.5. Договору у випадку прострочення терміну повернення Приміщення (незалежно від підстав припинення Договору), Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування Приміщенням з перевищенням установленого терміну, а також сплачує установлені штрафні санкції. Кінцевою датою фактичного користування Приміщенням вважається дата підписання Орендарем Акта прийому-передачі Приміщення.

Відповідно до підпункту 6.3.7. пункту 6.3. (Обов`язки Орендаря) Договору: по закінченню строку оренди повернути Орендодавцю Приміщення згідно Акту прийому-передачі. Всі зміни, які були завдані Приміщенню Орендарем та не були, згідно п.8.3 Договору, погоджені Орендодавцем, мають бути усунені Орендарем, Приміщення приведено до початкового стану. Кінцевою датою терміну оренди вважається дата підписання вищезгаданого Акту прийому-передачі.

Тобто Договором установлено що Кінцевою датою фактичного користування Приміщенням вважається дата підписання Орендарем Акта прийому-передачі Приміщення.

Позивач наголошує, що саме на відповідача за умовами Договору покладався обов`язок здати по акту приймання-передачі орендоване приміщення, однак відповідач відповідного обов`язку не виконав, за актом приймання-передачі чи будь-яким іншим чином не здав об`єкт оренди по Договору, не вчинив жодних дій на повернення об`єкта.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконав свого обов`язку по поверненню орендованого приміщення, позивачем, керуючись п.п. 3.5., 6.3.7., 13.10. Договору нараховано відповідачу заборгованість в частині сплати за комунальні послуги - 3 478,06 грн та борг по оренді - 436 228,50 грн у вигляді проіндексованої орендної плати в подвійному розмірі за період з липня 2019 року по лютий 2020 року.

Щодо відповідальності за порушення умов Договору, яка передбачена п.7.2. Договору, в разі прострочення Орендарем більше ніж на 3 (три) робочі дні сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього Договору, останній сплачує Орендодавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення та крім того, відповідно до ст.5 36 ЦК України та ст.198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі двох облікових ставок НБУ.

У зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими коштами та пеню за кожен день прострочення. Згідно розрахунку загальна сума заборгованості за користування чужими коштами становить 47 213,12 грн та пеня 47 213,12 грн усього 94 426,24 грн, які позивач в позові просить стягнути з відповідача.

Крім основного боргу, позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить в позові стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 2 275,60 грн. та 3% річних в сумі 4 852,19 грн. від прострочених сум.

Скориставшись наданим п. 13.10 Договору оренди правом, відповідач звернувся до позивача 28.05.2019 року з повідомленням про дострокове розірвання Договору оренди у зв`язку із відсутністю економічного ефекту від діяльності торгівельної точки.

Апелянт стверджує, що лист про дострокове розірвання Договору оренди 28.05.2019 року надсилав на електронну адресу позивача та поштою.

Проте апелянтом не було надано суду належних доказів такого надіслання, з наявних у справі матеріалів неможливо достеменно встановити, що лист надсилався саме позивачу, оскільки доказів надіслання поштою відповідачем не надано.

При цьому судом береться до уваги те, що як вбачається з відмітки про отримання листа відповідача про дострокове розірвання Договору, такий лист отриманий позивачем 14.06.2019 року, що свідчить про порушення відповідачем п. 13.10 Договору щодо порядку дострокового розірвання.

У зв`язку з чим, на підставі п. 7.7. Договору позивачем правомірно утримано забезпечувальний платіж (за останній місяць оренди).

Твердження апелянта про надіслання листа про дострокове розірвання Договору оренди 28.05.2019 та про передачу приміщення і ключів представнику позивача 28.06.2019. Не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України установлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 795 Цивільного кодексу України регулює відносини, щодо передачі в найм нерухомого майна (Передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм) та визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не установлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, з огляду на наведені умови Договору, норму ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", саме орендар (відповідач) зобов`язаний повернути майно з оренди, тобто вжити всіх можливих і залежних від нього заходів задля своєчасного та належного виконання зобов`язання.

При цьому, фактичне залишення майна Орендарем без повернення ключів та засвідчення стану орендованого об`єкту, не може вважатись належним поверненням об`єкта оренди Орендодавцю.

Щодо посилання апелянта на відмову представника позивача підписати Акт приймання-передачі майна з оренди, суд зазначає, що відповідач мав усвідомлювати наслідки недотримання сторонами умов договору, а тому мав пересвідчитись у повноваженнях особи, якій він передавав ключі, а в разі відмови від підписання Акту вжити заходів щодо офіційного звернення до Орендодавця з вимогою підписати Акт.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

За умовами Договору обов`язок з повернення майна з оренди покладається саме на відповідача. Оскільки відповідачем не вжито всіх залежних від нього та необхідних заходів щодо повернення майна з оренди у установленому Договором та законодавством порядку, майно не вважається належним чином повернутим Орендарем.

В той же час, з огляду на фактичні обставини, відсутні підстави стверджувати про продовження користування відповідачем спірним приміщенням і виникнення у нього обов`язку сплачувати орендну плату на підставі і в поряду п.п. 3.1., 3.2. Договору. Тому, відсутні підстави стверджувати про виникнення у відповідача заборгованості з орендної плати та заборгованості з відшкодування комунальних витрат, відповідно і факту прострочення таких платежів, що виключає наявність підстав для нарахування наведеної в позові відповідальності як за прострочення виконання зобов`язань.

У той же час, оскільки приміщення не було повернуте відповідачем у установленому порядку позивачу і відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів і пояснень щодо вжиття ним повних і належних заходів з повернення приміщення з оренди, наявні достатні підстави для застосування до відповідача ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що Договір вважається припиненим з 30.06.2019, однак відповідачем порушено порядок (місячний строк) повідомлення позивача про дострокове припинення орендних відносин. Тому, на підставі п. 7.7. Договору забезпечувальний платіж (за останній місяць оренди) залишається у позивача.

Заборгованість за червень 2019 року у сумі 25 604,64 грн підлягає стягненню з відповідача. В той же час, оскільки відповідні обставини щодо необхідності здійснення відповідного платежу установлені в ході розгляду справи, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строку сплати такого платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача наведених в ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України правових наслідків за порушення обов`язку щодо повернення речі. Таким чином на підставі п. 3.1. Договору з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за період з липня 2019 року по лютий 2020 року, що складає 400 000,00 грн.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Оскільки відповідне нарахування подвійної орендної плати на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України має природу неустойки, на відповідні суми не підлягають нарахуванню штрафні санкції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 25 604,64 грн. орендного платежу за червень 2019 року та 400000,00 грн неустойки на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з липня 2019 року по лютий 2020 року. У частині позовних вимог про стягнення індексації орендної плати за період, за який застосовано неустойку, 47 213,12 грн заборгованості за користування чужими коштами, 47 213,12 грн пені, 2 275,60 грн інфляційних та 4 852,19 грн 3% річних місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта" на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №910/2875/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Сарепта".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.07.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов