Постанова

від 12.07.2021 по справі 911/1264/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа№ 911/1264/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 (повний текст підписано 09.09.2020)

у справі №911/1264/20 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд лайф №5"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гранд лайф №5" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №1752/1617-ТЕ-17 від 12.10.2016 в частині оплати за поставлений газ у період жовтня 2016 року по березень 2017 року, у зв`язку з чим позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України та подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 30%, тобто, стягнути на користь позивача 2 358,14грн. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначив, що відповідач визнає їх у повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі №911/1264/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Гранд лайф №5 на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню у розмірі 2 358,14грн., 3% річних у розмірі 1 122,91грн., інфляційні втрати у розмірі 3 419,33грн., судовий збір у розмірі 2 102,00грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу №1752/1617-ТЕ-17 від 12.10.2016 належним чином, надав передбачені договором послуги, проте відповідач здійснював оплату поставленого природного газу з жовтня 2016 року по березень 2017 року несвоєчасно, а відтак АТ НАК Нафтогаз правомірно нарахував ОСББ Гранд лайф №5 пеню, 3% річних, інфляційні втрати та звернувся із даним позовом до суду. Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 30 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів в розмірі 5 502,31 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове про стягнення пені в повному розмірі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, і вважає, що судом не враховано усі обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам;

- апелянт зазначає, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору, боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів природного газу;

- апелянт зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, отже, зменшення судом першої інстанції розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість щодо наявності підстав для зменшення пенні до 30%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.10.2016 між ПАТ НАК Нафтогаз України та ОСББ Гранд лайф №5 укладено договір постачання природного газу №1752/1617-ТЕ-17, із відповідними змінами відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється споживачем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 10.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12 Договору).

На виконання умов Договору постачальником у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 408 450,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними між сторонами без зауважень та скріплено їх печатками: від 31.10.2016 на суму 37 954,56 грн; від 30.11.2016 на суму 61 599,06грн; від 31.12.2016 на суму 88 540,87грн; від 31.01.2017 на суму 98 308,24грн; від 28.02.2017 на суму 80 813,56грн; від 31.03.2017 на суму 41 234,08грн.

У свою чергу, споживачем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість на загальну суму 408 450,37грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками, а саме: 22.11.2016 на суму 27 954,00грн за поставлений газ у жовтні 2016 року; 24.11.2016 на суму 8 000,00грн за поставлений газ у жовтні 2016 року; 25.11.2016 на суму 2 000,00грн за поставлений газ у жовтні 2016 року; 23.12.2016 на суму 20 000,00грн за поставлений газ у листопаді 2016 року; 23.12.2016 на суму 21 599,06грн за поставлений газ у листопаді 2016 року; 27.12.2016 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у листопаді 2016 року; 28.12.2016 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у листопаді 2016 року; 24.01.2017 на суму 38 540,87грн за поставлений газ у грудні 2016 року; 30.01.2017 на суму 14 000,00грн за поставлений газ у грудні 2016 року; 31.01.2017 на суму 16 000,00грн за поставлений газ у грудні 2016 року; 01.02.2017 на суму 20 000,00грн за поставлений газ у грудні 2016 року; 09.02.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 22.02.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 27.02.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 03.03.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 06.03.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 07.03.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 09.03.2017 на суму 3 308,24грн за поставлений газ у січні 2017 року; 13.03.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 20.03.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 23.03.2017 на суму 10 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 06.04.2017 на суму 6 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 14.04.2017 на суму 14 000,00грн за поставлений газ у січні 2017 року; 18.04.2017 на суму 20 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 20.04.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 24.04.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 03.05.2017 на суму 4 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 22.05.2017 на суму 4 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 15.06.2017 на суму 7 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 04.07.2017 на суму 8 500,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 26.07.2017 на суму 5 500,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 01.08.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 04.08.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 07.08.2017 на суму 4 100,00грн за поставлений газ у лютому 2017 року; 28.08.2017 на суму 2 100,00грн за поставлений газ згідно Договору; 15.09.2017 на суму 9 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 18.09.2017 на суму 2 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 26.09.2017 на суму 7 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 27.09.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 29.09.2017 на суму 5 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 02.10.2017 на суму 12 500,00грн за поставлений газ згідно Договору; 03.10.2017 на суму 3 000,00грн за поставлений газ згідно Договору; 31.01.2018 на суму 652,36грн, згідно листа ОСББ Гранд лайф №5 №3 від 31.01.2018.

Інших доказів, які б підтверджували або спростовували ті чи інші обставини учасниками справи суду надано не було.

Враховуючи, що відповідач здійснював оплату поставленого природного газу з жовтня 2016 по березень 2017 несвоєчасно, позивач нарахував та просить стягнути 7 860,45 грн. пені, 1 122,91 грн. 3% річних та 3 419,33 грн. інформаційних втрат.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України , зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України , він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України .

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526 , 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України .

На виконання умов Договору, постачальником було поставлено споживачу природний газ у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 408 450,37 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а споживачем прийнято вказаний природний газ та повністю оплачено його вартість. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що ОСББ Гранд лайф №5 несвоєчасно оплачувало поставлений АТ НАК Нафтогаз України природний газ, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав у позивача вимагати сплати відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого позивачем природного газу, останній просить стягнути з ОСББ Гранд лайф №5 пеню у розмірі 7 860,45 грн., а саме: за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 за один день прострочення - 27.12.2016 у розмірі 5,74 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 за період з 26.01.2017 по 31.01.2017 у розмірі 147,29 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 за період з 28.02.2017 по 13.04.2017 у розмірі 846,78 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 за період з 28.03.2017 на суму 14.09.2017 у розмірі 3 222,74 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 за період з 26.04.2017 по 02.10.2017 у розмірі 3 637,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 8.2 Договору сторони домовились, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за відповідні періоди на загальну суму 7 860,45грн, колегія суддів погоджується з ним.

Відповідачем під час розгляду справи заявлено суду клопотання про зменшення розміру пені до 30% в сумі 2 358,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У свою чергу, зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №914/1470/19).

В обґрунтування відповідного клопотання відповідач зазначив, що ОСББ Гранд лайф №5 є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку. Несвоєчасна оплата вартості отриманого природного газу здійснена у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків населення за спожиті житлово-комунальні послуги та несвоєчасним перерахуванням коштів по субсидіях на оплату таких послуг. Вказує на те, що відповідачем повністю оплачено поставлений позивачем природний газ. Крім того, вказує, що позивач не зазнав суттєвих збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням ОСББ Гранд лайф №5 основного зобов`язання.

Відповідно до статуту ОСББ Гранд лайф №5 (нова редакція) 2016 року, затвердженого загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (міститься в матеріалах справи), метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників дотримання ними обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між власниками. Крім того, відповідно до п. 4.1 статуту, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ Гранд Лайф №5 , з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

Водночас, судом ураховується те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану АТ НАК Нафтогаз України саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 ).

Так, під час розгляду вказаної справи судом вставлено, що ОСББ Гранд лайф №5 повністю виконало свої договірні зобов`язання та оплатило вартість поставленого АТ НАК Нафтогаз України природного газу. При цьому строки порушення зобов`язання є незначними.

Проаналізувавши вищевказані обставини у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 30%.

За таких обставин, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 2 358,14грн (7 860,45 х 30% = 2 358,14).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 122,91грн, а саме: за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 за один день прострочення - 27.12.2016 у розмірі 0,82 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 за період з 26.01.2017 по 31.01.2017 у розмірі 21,04 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 за період з 28.02.2017 по 13.04.2017 у розмірі 120,96 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 за період з 28.03.2017 на суму 14.09.2017 у розмірі 460,40 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 за період з 26.04.2017 по 02.10.2017 у розмірі 519,69 грн. та інфляційні втрати у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого позивачем природного газу у розмірі 3 419,33 грн, а саме: за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 у розмірі 360,00 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 за період з 01.04.2017 по 31.08.2017 у розмірі 1 490,72 грн; за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 за період з 01.05.2017 по 30.09.2017 у розмірі 1 568,61 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав заявлені позовні вимоги про стягнення 1 122,91 грн. 3% річних та 3 419,33 грн. інфляційних втрат.

Судом позов в даній частині задоволено, представниками сторін не оскаржується рішення про задоволення позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки справа в суді апеляційної інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги, рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в апеляційному порядку не переглядається.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на неправомірне зменшення судом першої інстанції пені, що підлягала стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Вказані доводи колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 6 ст. 3 ЦК України).

Правова позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що ОСББ Гранд Лайф №5 є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку. Несвоєчасна оплата вартості отриманого природного газу здійснена у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків населення за спожиті житлово-комунальні послуги та несвоєчасним перерахуванням коштів по субсидіях на оплату таких послуг. Відповідачем повністю оплачено поставлений Позивачем природний газ

Крім того, судом першої інстанції враховано, що Позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що він зазнав суттєвих збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням ОСББ Гранд Лайф №5 основного зобов`язання або мало місце погіршення матеріального стану АТ НАК Нафтогаз України саме у зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору.

Відповідно до статуту ОСББ Гранд Лайф №5 (нова редакція) 2016 року, затвердженого загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників дотримання ними обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між власниками. Крім того, відповідно до п. 4.1 статуту, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ Гранд Лайф №5 , з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.

При вирішенні справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відтак судом першої інстанції враховано, що ОСББ Гранд Лайф №5 повністю виконало свої договірні зобов`язання та оплатило вартість поставленого АТ НАК Нафтогаз України природного газу. При цьому строки порушення зобов`язання є незначними.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини у своїй сукупності, колегія суддів, враховуючи інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, не прибутковість відповідача, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем сплачена в повному обсязі, погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення пені до 30%.

Доводи позивача про те, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні, колегією суддів враховуються під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, однак не тягнуть за собою скасування цілком законного та обґрунтованого рішення в частині визначення пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду, а також стосовно невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі №911/1264/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі №911/1264/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі №911/1264/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1264/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська