Постанова

від 07.07.2021 по справі 902/536/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Справа № 902/536/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 (суддя - Матвійчук В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 15 квітня 2021 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 17:30 год; повний текст рішення складено 22 квітня 2021 року

за позовом заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК"

про звільнення земельних ділянок та стягнення 82191 грн 31 коп. шкоди

за участю представників сторін:

від Прокуратури - Гарбарук В.А.;

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - Гончар О.І..

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк (надалі - Відповідач) про:

· стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82191 грн 31 коп.;

· зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;

· зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами: 0523182800:02:002:0183, 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;

· зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області.

В обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідачем використовуються земельні ділянки державної власності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

16 вересня 2020 року до суду надійшло клопотання № 36/4-20952вих-20 від 16 вересня 2020 року від Прокурора про відмову від частини позовних вимог, в якому Прокурор просить прийняти відмову від наступної позовної вимоги: "Зобов`язати Відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області." Підставою відмови від означеної вимоги Прокурор зазначає, що в ході проведення підготовчих засідань встановлено, що 18 червня 2020 року спірну земельну ділянку площею 8,24 (наразі 7,0га) Відповідач отримав в оренду на підставі договору №306 укладеного між Відповідачем та Позивачем терміном на 7 років.

15 квітня 2021 року до суду надійшла заяву від Прокурора за № 02.54/1-361вих-21 від 14 квітня 2021 про уточнення позовних вимог, за змістом якої позовні вимоги викладено в наступній редакції: стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82191 грн 31 коп. на користь держави в особі Позивача. Зобов`язати СВК МАЯК звільнити:

· самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0233 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області;

· самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0234 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області (том 3, а.с. 138-139).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (том 3, а.с. 160-178).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Прокурор не надав доказів самовільного зайняття Відповідачем спірних земельних ділянок на момент подачі позову, пославшись лише на акт обстеження, який був складений за збігом майже одного року до звернення до суду із заявленим позовом, тому наданий Прокурором вказаний акт обстеження не є належним та допустимим доказом, який підтверджує самовільне зайняття Відповідачем на момент звернення Прокурора до суду з даним позовом спірних земельних ділянок.

Також суд зазначив, що кадастровий номер жодної із спірних земельних ділянок Позивачем не визначений, конкретне їх місце розташування, координат поворотних точок меж земельних ділянок, їх прив`язка до місцевості, або будь-які інші ознаки, які дозволяють ідентифікувати кожну з цих спірних ділянок та чітко відрізнити їх від інших земельних ділянок не визначено, з матеріалів позовної заяви не встановлено, які саме обставини вказують на те, що спірні земельні ділянки використовує саме Відповідач і протягом всього періоду, за який нарахована шкода, та якими саме доказами підтверджені ці обставини.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що в процесі розгляду справи, а саме 18 червня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди землі за № 306, згідно з предметом якого Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,00 га з кадастровим номером: 0523182800:02:001:0199, тривалістю 7 років.

Поряд з цим місцевий господарський суд вказав, що земельні ділянки площею 16,70 га та 5,70 га на день ухвалення рішення в даній справі є сформованими земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0234 - площа 16,70 га, 0523182800:02:002:0233 - площа 5,5870 га, і щодо них між Позивачем та Відповідачем укладено договори оренди землі від 26 січня 2021 року.

Що ж стосується вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 82191 грн 31 коп, то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, однак на момент звернення з позовом до суду, спірні земельні ділянки не мали визначених меж і кадастрових номерів, інформація про них не внесена до Державного земельного кадастру, тому такі ділянки не можуть вважатися сформованими як об`єкти цивільного права у розумінні положень статті 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру шкоди, таким чином, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду суду з апеляційною скаргою (том 4, а.с. 3-13) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. Стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191 грн 31 коп.. Також, Прокурор просив повернути з Державного бюджету судовий збір з урахуванням закриття провадження по справі в розмірі 15765 грн.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор, зокрема, виходив з того, що у даній справі наявний склад цивільного правопорушення, а саме, шкода, яка завдана державі використанням земельних ділянок на території Медівської сільської ради, розмір якої розрахований уповноваженим органом; протиправна поведінка боржника, факт використання земельних ділянок без будь-яких документів встановлено Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області під час обстеження та перевірки земельних ділянок акт обстеження від 24 липня 2019 року та акт перевірки від 24 липня 2019 року; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина Відповідача підтверджується актом перевірки від 24 липня 2019 року, а також актом обстеження від 24 липня 2019 року, постановою про накладення адміністративного стягнення від 19 вересня 2019 року, приписом від 19 вересня 2019 року, внесеним директору Відповідача, довідкою Медівської сільської ради від 15 квітня 2020 року №156. Апелянт вказав, що директор Відповідача не оскаржив складені відносно нього протокол та постанову про вчинення адміністративного правопорушення, сплатив адміністративне стягнення в добровільному порядку, що на переконання Прокурора, свідчить про визнання ним вини у самовільному зайнятті земельних ділянок. Прокурор також зазначив, що для визначення розміру шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок відповідно до Методики дані про нормативно грошову оцінку земель та встановлені межі земельних ділянок не потрібні. Крім того Прокурор вказав, що на час проведення перевірки та звернення Прокурора до суду земельні ділянки не були сформовані, тому Позивачем в акті перевірки та акті обстеження земельних ділянок для ідентифікації таких земельних ділянок зазначено площу та кадастрові номери суміжних земельних ділянок.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року в справі №902/536/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області області від 15 квітня 2021 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2021 року у справі №902/536/20 призначено розгляд апеляційної скарги на 7 липня 2021 року об 14:00 год.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2019 року було запропоновано Відповідачу в п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу Прокурора з доказами його надіслання Прокурору та Позивачем.

При цьому 25 червня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив, відповідно до змісту котрого, Відповідач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що ідентифікація земельних ділянок у позові Прокурора йде за неприпустимою умовністю назв цих земельних ділянок, що в першу чергу свідчить про порушення принципу недобросовісного врядування, та дає підстави вважати, що ці земельні ділянки не є сформованими, при цьому Публічна кадастрова карта України містить підтвердження наявності сформованих земельних ділянок, а саме по земельній ділянці площею 7,0 га кадастровий номер 0523182800:02:003:0199 цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при чому по цій земельній ділянці в позові зазначається площа 8,24 га, тоді як насправді її розмір становить 7,0 га.

На підставі службової записки головуючого судді по справі №902/536/20 (у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 липня 2021 року за № 01-04/384 було призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №902/536/20: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя - Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 липня 2021 року було прийнято справу №902/536/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді-Василишина А.Р., суддів Бучинської Г.Б., Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 9 липня 2021 року представник Позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 22 червня 2021 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі уповноважених представників Позивача 1 та Позивача 2, за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Відповідачем в судовому засіданні від 7 липня 2021 року (що також зазначено в письмових поясненнях від 11 січня 2021 року) було зазначено, про те, що відповідно до Указу №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , спірні земельні ділянки вибули зі сфери впливу Позивача та були передані до комунальної форми власності (том 2, а.с. 63). При цьому, в матеріалах справи (незважаючи про зазначення відповідної інформації на офіційному сайті Позивача; том 2, а.с. 65) відсутні відповідні акти які б свідчили про передачу спірних ділянок із державної форми власності до комунальної форми власності.

В судовому засіданні від 7 липня 2021 року Прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Прокурора про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191 грн 31 коп., в решті позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок закрити провадження у справі, з огляду на те, що предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у даній справі. Прокурор вказав, що Відповідач використовував земельні ділянки державної власності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину на час звернення Прокурора з даним позовом до суду. Прокурор вказав, що у даній справі наявний склад цивільного правопорушення, а саме, шкода, яка завдана державі використанням земельних ділянок, розмір якої розрахований уповноваженим органом; протиправна поведінка боржника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками та вина Відповідача підтверджується актом перевірки від 24 липня 2019 року, а також актом обстеження від 24 липня 2019 року, що є підставою для нарахування та стягнення шкод в розмірі 82191 грн 31 коп.

В судовому засіданні від 7 липня 2021 року представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Прокурора, з підстав, наведених у відзиві, просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення. Зазначив, що він підставно користується земельними ділянками на час розгляду справи, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи в процесу розгляду справи. Також, представник Відповідача вказав, що Прокурор знав про наміри Відповідача оформити речове право на спірні земельні ділянки адже йому направлялися листи із проектом відповідних договорів оренди. Представник заперечив щодо вимог про стягнення шкоди, вказавши, що Прокурором не доведено яким чином було спричинено державі шкоду внаслідок обробки та догляду земель, також Прокурором невірно було обраховано площу спірних земельних ділянок, яка відповідно до Публічної кадастрової карти України є зовсім іншою аніж вказано Прокурором в позовній заяві, що також підтверджується укладеними договорами оренди земельної ділянки.

Заслухавши пояснення Прокурора та голови Відповідача в судовому засіданні від 8 листопада 2019 року, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 скасувати в частині вимог звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, та закрити провадження в справі №902/536/20 щодо зобов`язання Відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. В решті ж судове рішення суду першої інстанції, колегія суду вирішила залишити без змін.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2019 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області проведено обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту с. Медівка на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, в ході якого виявлено, що земельні ділянки державної форми власності загальною площею 47,84 га використовуються Відповідачем (в особі голови Сплодитель П.Т.) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Актами Позивача за № 809-ДК/779/АП/09/01/-19 від 24 липня 2019 року про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки № 809-ДК/296/АО/10/01-19 від 24 липня 2019 року № 40-ДК/6/АО/09/01-20 від 29 січня 2020 року, встановлено використання Відповідачем без правоустановчих документів земельних ділянок сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності загальною площею 47,84 га, що розташовані на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області, у тому числі: площею 3,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:003:0046, 0523182800:02:003:0050 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - соняшнику; площею 14,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:001:0131; 0523182800:02:001:0122 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - соняшнику; сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи; площею 16,7014,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:002:0183; 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193 на якій виявлено поживні рештки - стерня, після збору врожаю сільськогосподарської культури - пшениці; площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:001:0135; 0523182800:02:001:0009 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи (том 1, а.с. 15-27).

За наявним в матеріалах справи повідомленням № 809-ДК/0297/04/01/-19 від 24 липня 2019 року про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства голову Відповідача повідомлено про необхідність його прибуття на 09 год. 00 хв. 01 серпня 2019 року до відділу контролю за використанням та обороною земель у Липовецькому, Погребищенському, Оратівському, Іллінецькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за адресою: м. Іллінці вул. Соборна, 25, 3-й поверх, каб. №1 (том 1, а.с. 28).

18 вересня 2019 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. винесено протокол № 809-ДК/0477П/07/01/-19 від 18 вересня 2019 року про адміністративне правопорушення відносно директора Відповідача Сплодитель П.Т., за порушення вимог пункту б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України та статті 53-1 КУпАП (том 1, а.с. 29).

Постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. № 809-ДК/0468По/08/01-19 від 19 вересня 2019 року про накладення адміністративного стягнення на директора Відповідача та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, у разі несплати якого у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постановлено органу державної виконавчої служби стягнути штраф у примусовому порядку в подвійному розмірі в розмірі 680 грн (том 1, а.с. 30-31).

Водночас, 18 вересня 2019року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої склав 82 191 грн 31 коп. (том 1, а.с. 34).

19 вересня 2019 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. винесено припис № 809-ДК/0615Пр/03/01/-19 про усунення порушень, виявлених під час перевірки стану додержання вимог земельного законодавства, а саме: у тридцятиденний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та привести їх у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням (том 1, а.с. 32-33).

У повідомленні постанови від 19 вересня 2019 року № 809-ДК/228ШК/11/01/-19 про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, Позивач вимагав від директора Відповідача у 15-денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 82 191 грн 31 коп., про що повідомити з триденний термін (том 1, а.с. 35).

Водночас, як свідчать матеріали справи, вимоги постанови № 809-ДК/0468По/08/01-19 від 19 вересня 2019 року про накладення адміністративного стягнення Відповідачем виконано, про що свідчить платіжне доручення № 2115 від 31 жовтня 2019 року про сплачу 680 грн штрафу в межах виконавчого провадження 60385710 (том 1, а.с. 40-41).

Оскільки Відповідач добровільно не усунув виявлених порушень земельного законодавства та не сплатив завдану шкоду в сумі 82191 грн 31 коп, з метою захисту інтересів держави в особі Позивача, Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги на підставі статей 124, 134,212 Земельного кодексу України, Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", звернувся до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення шкоди.

Що до правомірності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах Позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У рішенні Конституційного Суду України 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, заґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, судом враховується позиція Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду наведена у постанові від 9 лютого 2021 року в даній справі, відповідно до якої Прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з даним позовом до суду, з огляду на дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем інтересів держави, а також наявності бездіяльності органу, уповноваженого ці інтереси захищати, протягом тривалого строку після виявлення порушення Відповідачем приписів чинного законодавства.

Відтак, колегія суду констатує, що Прокурор правомірно звернувся у цій справі з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Позивача.

При цьому, правомірність звернення Прокурора з даним позовом апелянтом не заперечується та не оскаржується.

В той же час, в той же час, аналізуючи спірні правовідносини сторін на предмет їх підставності звернення до суду та зважаючи на їх нормативно - правове врегулювання колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Таким чином, при вирішенні даного спору дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

У разі встановлення того, що суб`єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, відсутність у нього документів на право користування земельною ділянкою не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України.

Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Крім того, не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладення цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В силу дії частин 1, 2 статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Із системного аналізу діючих норм права, котрі направленні на регулювання відносин щодо самовільного зайняття земельних відносин, вбачається, що законодавець чітко розділяє випадки самовільного користування земельною ділянкою та користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що потребує доведення в кожному випадку окремо.

Разом з тим, аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції діючи в площинні вищеописаних норм діючого законодавства, з урахуванням доводів апеляційної скарги Прокурора щодо закриття провадження в справі в частині позовних вимог про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок з огляду на те, що предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у справі, зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статтею 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, можливе в разі, коли предмет спору існував на момент звернення до суду та припинив існування в процесі розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Зазначений правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Колегією суддів враховується, що 15 квітня 2021 року до суду надійшла заява від Прокурора за №02.54/1-361вих-21 від 14 квітня 2021 про уточнення позовних вимог, за змістом якої позовні вимоги викладено в наступній редакції: стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82191 грн 31 коп. на користь держави в особі Позивача. Зобов`язати СВК МАЯК звільнити:

· самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0233 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області;

· самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0234 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області (том 3, а.с. 138-139).

Розглянувши дану заяву та доводи апеляційної скарги в контексті доказів, долучених до справи колегія суддів зауважує наступне.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що предмет спору в даній справі (матеріально-правова вимога) є вимога Прокурора до Відповідача про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

З матеріалів справи слідує, що в процесі розгляду справи, а саме 18 червня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди землі за № 306, згідно з предметом якого Позивач, відповідно до протоколу № 150 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №25070 лот № 48668) від 18 червня 2020 року надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,00 га з кадастровим номером: 0523182800:02:001:0199, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 1 липня 2020 року проведено державну реєстрацію Договору оренди землі № 306.

Земельна ділянка площею 8,24 га, про звільнення якої просить Прокурор, на момент розгляду справи була сформованою земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:001:0199 площею 7 га.

Відтак, з даного слідує, що земельна ділянка площею 8,24 га, про звільнення якої просить Прокурор, припинила існувати як предмет позовних вимог, оскільки втратила ознаки самовільної з огляду на присвоєння їй кадастрового номеру та оформлення на неї речового права на підставі відповідних документів за Відповідачем.

Як уже було зазначено вище в даному судовому рішенні, 15 квітня 2021 року до суду надійшла заява від Прокурора за № 02.54/1-361вих-21 від 14 квітня 2021 про уточнення позовних вимог, розглянувши дану заяву колегія суддів прийшла до висновку про її задоволення, з огляду на усе описане вище.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно колегія суду задоволює заяву Прокурора про уточнення позовних вимог та приходить до висновку, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області, з огляду на відмову від такої позовної вимоги.

Що ж стосується самовільно зайнятих земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 5,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0233 та площею 16,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0234 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області, то колегія суддів дослідивши матеріали справи зауважує наступне.

26 січня 2021 року укладено Договір оренди землі за № 21, згідно з предметом якого Позивач, відповідно до протоколу № 6 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №30439 лот № 61198) від 26 січня 2021 року надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,70 га з кадастровим номером: 0523182800:02:002:0234, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років (том 3, а.с. 116-122).

26 січня 2021року укладено Договір оренди землі за № 15, згідно з предметом якого Позивач, відповідно до протоколу № 5 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №30439 лот № 61197) від 26 січня 2021 року надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5870 га з кадастровим номером: 0523182800:02:002:0233, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років (том 3, а.с. 126-130).

Право оренди за наведеними правочинами зареєстровано 28 січня 2021 року, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 3, а.с. 115, 125).

Відтак, з даних доказів слідує, що земельні ділянки площею 16,70 га та 5,70 га, про звільнення яких просить Прокурор, припинили існувати як предмет позовних вимог, оскільки втратили свої матеріально-правові ознаки, якими Прокурор обгрунтовував свої позовні вимоги - самовільно зайнятих з огляду на присвоєння їм кадастрових номерів та оформлення речового права на підставі відповідних документів за Відповідачем, а в загальному надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, тягне за собою закриття провадження у справі.

Як зазначено вище, пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За наведеного (з врахуванням заяви Прокурор про уточнення позовних вимог від 14 квітня 2021 року) в площинні відсутності предмету спору (в частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок) апеляційний господарський суд приходить до висновку про закриття провадження у справі № 902/536/20 в частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та приймає в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі № 902/536/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж стосується вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 82191 грн 31 коп, то колегія суддів зазначає наступне.

Стягнення завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю, до якої Прокурор просить притягнути Відповідача.

Деліктна відповідальність - позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов`язана із заподіянням майнової і немайнової моральної шкоди внаслідок цивільного правопорушення.

Деліктна відповідальність настає при порушенні загального, обумовленого законом зобов`язання особи не завдати шкоду.

Деліктна відповідальність застосовується тільки за наявності цивільного правопорушення, під яким розуміється будь-яке порушення чужого суб`єктивного права.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов`язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, я якщо інше не визначено законодавством.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

За умовами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для покладення на Відповідачем деліктної відповідальності за шкоду, задану державі, є факт неправомірних дій чи бездіяльності, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в справі № 902/320/17).

Порядок обрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою КМУ від 25 липня 2007 року N 963.

Так, пунктом 1 визначено, що Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Колегія суду зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у відповідності до вимог Методики, є матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки тощо.

Виходячи з системного аналізу правових норм, колегія суддів зазначає, що підставою для визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу є матеріали обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до чинного законодавства (акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення, план кадастрової зйомки земельної ділянки та ін.), а також інші докази, які підтверджують реальний розмір завданої шкоди.

Статтею 156 Земельного кодексу України визначено, шо власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що складений Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і до отриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області розрахунок розміру заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди на суму 82191 грн 31 коп, за відсутності доказів того, що держава зазнала реальних збитків, внаслідок дій Відповідача, зважаючи на систематичну сплату Відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою та використання такої земельної ділянки за призначенням, не відповідає вимогам статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок користування Відповідачем спірними земельними ділянками (який набув таке право користування земельними ділянками у січні 2021 року), настали негативні наслідки для держави у вигляді упущеної вигоди та завданих збитків. Крім того, Прокурор не довів розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки або погіршення стану земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції констатує, що аналогічна правова позиція щодо стягнення шкоди наведена у поставі Верховного Суду від 22 травня 2019 року по справі № 311/1841/18.

Крім того, дослідивши, долучений до матеріалів справи Розрахунок розміру шкоди (том 1, а.с. 34) колегія суддів зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288.14 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року по справі № 920/739/17).

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно установити, зокрема, обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою. Нормативно-грошова оцінка вартості земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, в т.ч. - обов`язковим доказом для встановлення площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу Кодексу: формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі 916/2948/17 та від 9 квітня 2019 року в справі № 922/652/18).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим; відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17, від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17).

Як встановлено вище в даній постанові на момент звернення Прокурора з позовом до суду, спірні земельні ділянки не мали визначених меж і кадастрових номерів, інформація про них не внесена до Державного земельного кадастру, а тому такі ділянки не могли вважатися сформованими як об`єкти цивільного права у розумінні положень статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру шкоди, а відтак розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

За вказаних обставин Прокурором не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки Відповідача та вини Відповідача у завданні збитків, так як і не доведено реального розміру плати за землю, що виключає юридичну можливість притягнення Відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в частині позову про стягнення з Відповідача шкоди в сумі 82191 грн 31 коп..

Дане рішення було прийнято місцевим господарським судом, а тому апеляційний господарський суд залишає судове рішення без змін в цій частині.

Водночас, Прокурор в своїй апеляційній скарзі просив суд повернути з державного бюджету судовий збір з урахуванням закриття провадження по справі.

При дослідженні даних обставини, колегією суддів враховується вимоги частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Крім того, при розгляду даної заяви, колегія суддів враховує подану Прокурором заяву від 15 квітня 2021 року про уточнення позовних вимог, за змістом якої замість трьох земельних ділянок, Прокурор просив звільнити Позивача дві земельні ділянки, з огляду на те, що відносно однієї земельної ділянки було укладеного між Позивачем та Відповідачем договір оренди та зареєстровано речове право.

Згідно з приписами частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки Прокурор відмовився від однієї немайнової вимоги, після подання позовної заяви до суду 25 травня 2020 року, то закриваючи провадження у справі у зв`язку з відмовою Прокурора від позову і прийняття її судом, при вирішенні питання про розподіл між сторонами судових витрат, колегія суддів керуючись частиною 1 статті 130 ГПК України, повертає Прокурору з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, за зазначену вимогу немайнового характеру (том 1, а.с. 43).

Що ж стосується двох інших немайнових вимог, то колегія суддів закриваючи провадження в цих частинах, керуючись частиною 4 статті 231 ГПК України та пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір повертає Прокурору з державного бюджету судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, сплачений при поданні позову.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Прокурором апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою в частині доведення обставин щодо закриття провадження у справі № 902/536/20 на підставі пунктів 2 та 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, Прокурором не доведено в апеляційній скарзі, а матеріалами справи не підтверджено обставин для стягнення з Відповідача шкоди в сумі 82191 грн 31 коп.. Відповідно колегія суддів в задоволенні позову щодо стягнення з Відповідача шкоди в сумі 82191 грн 31 коп відмовляє.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 в частині вимог звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та закриває провадження в справі №902/536/20 щодо зобов`язання Відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки. В решті рішення апеляційний господарський суд залишає без змін.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2, 4 частини 1 статті 275 ГПК України.

Судові витрати щодо трьох немайнових вимог, в силу дії приписів частини 1 статті 130 та частини 4 статті 231 ГПК України та статті 7 Закону України Про судовий збір , за розгляд позову та апеляційної скарги, суд повертає Прокурору з державного бюджету.

В решті апеляційний господарський суд залишає судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги за Прокурором, відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 - скасувати в частині вимоги звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, та закрити провадження в справі №902/536/20 щодо зобов`язання Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

3. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року в справі №902/536/20 - залишити без змін.

4. Заяву Першого заступника Вінницької обласної прокуратури про повернення судового збору - задоволити частково.

5. Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5255 грн, сплачений згідно платіжного доручення № 700 від 6 травня 2020 року.

6. Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7882 грн 50 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 685 від 14 травня 2021 року по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу №902/536/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2021 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.