Ухвала

від 27.09.2021 по справі 902/536/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 902/536/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В.Ю.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021

та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021

у справі № 902/536/20

за позовом Заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК"

про звільнення земельних ділянок та стягнення 82 191, 31 грн шкоди,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2021 надійшла касаційна скарга Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 (повний текст складено 12.07.2021) та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/536/20, подана 29.07.2021.

Через аварійне відключення електропостачання у Печерському районі та знеструмлення серверного обладнання Верховного Суду, проведення авторозподілу 06.09.2021 на базі комп`ютерної програми "Д-3" було неможливим, про що свідчить акт, складений комісією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В.Ю.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" про:·стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191, 31 грн;·зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;·зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами: 0523182800:02:002:0183, 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області; зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області.

16.09.2020 до суду першої інстанції від прокурора надійшло клопотання від 16.09.2020 № 36/4-20952вих-20 про відмову від частини позовних вимог, в якому прокурор просив прийняти відмову від наступної позовної вимоги: "Зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області." Підставою відмови від означеної вимоги прокурор зазначив те, що в ході проведення підготовчих засідань встановлено, що 18.06.2020 спірну земельну ділянку площею 8,24 (наразі 7,0га) відповідач отримав в оренду на підставі договору №306 укладеного між відповідачем та позивачем терміном на 7 років.

15.04.2021 до суду першої інстанції від прокурора надійшла заява від 14.04.2021 №02.54/1-361вих-21 про уточнення позовних вимог, за змістом якої позовні вимоги викладено в наступній редакції: "стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191, 31 грн на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Зобов`язати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Маяк" звільнити: самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0233 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області;·самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0234 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява від 14.04.2021 №02.54/1-361вих-21 за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову, яка в силу приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України може бути подана до закінчення підготовчого засідання.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/536/20 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог щодо зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, з огляду на те, що предмет спору перестав існувати після відкриття провадження у справі, стягнути з відповідача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191, 31 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 902/536/20 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 скасовано в частині вимоги про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, закрито провадження у справі № 902/536/20 в частині зобов`язання Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, в решті рішення у справі № 902/536/20 залишено без змін.

В касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/536/20 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191, 31 грн.

Оскільки апеляційний господарський суд закрив провадження у справі № 902/536/20 в частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору), отже предметом позову у цій справі є стягнення 82 191, 31 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2021 році - 227 000 грн), а тому у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Підставою касаційного оскарження заявник визначив п.п. "а" п. 2 ч 3 ст. 287 ГПК України, зазначивши при цьому, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи, викладені у касаційній скарзі зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваних рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури немає.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, беручи до уваги вищевикладене, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/536/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.04.2021 у справі № 902/536/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Уркевич В.Ю.