Рішення

від 29.06.2021 по справі 905/87/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2021р. Справа №905/87/21

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації (84100, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Банківська, 70, код ЄДРПОУ 25928803)

про стягнення 398322,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство Українська залізниця , м.Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області, с.Долина про стягнення 398322,45 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов`язання за договорами №Дон/НРП-17240/НЮ від 06.12.2017р. та №Дон/НРП-18047/НЮ-П від 10.08.2018р. про надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні в частині відшкодування видатків за пільгові перевезення.

Ухвалою суду від 18.01.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/87/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На підставі ухвали суду від 11.03.2021р. замінено первісного відповідача, Слов`янську районну державну адміністрацію Донецької області на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації про відкриття провадження у справі №905/87/21 та розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження було повідомлено належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №8411200002368, №8411200002201.

Ухвалою суду від 26.05.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2021р.

24.06.2021р. на адресу суду від залізниці надійшло клопотання б/н б/д (вх.№13713/21 від 24.06.2021р.) про заміну відповідача у справі №90587/21 з Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, 37, код ЄДРПОУ 44120358).

При дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ст.45 вказаного процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч.2 ст.48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Зі змісту вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем до закінчення підготовчого провадження у справі.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 26.05.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2021р.

А отже, зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що встановлений вищенаведеними нормами строк для заміни первісного відповідача належним відповідачем, з урахуванням положень ч.4 ст.116 Господарського процесуального кодексу України, сплив 26.05.2021р., тоді як з відповідним клопотанням позивач звернувся до суду лише 24.06.2021р., тобто поза межами строку, протягом якого можливо здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Судом також враховано приписи ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, за якими після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про заміну неналежного відповідача.

Однак, у власному звернення позивачем не було наведено обґрунтованих доводів та не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач не знав та не міг знати до подання позову у справі про заміну неналежного відповідача.

Слід також зазначити про таке.

Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В силу норм ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч.5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату подання клопотання залізницею та розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.06.2021р., Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації перебуває у стані припинення.

Отже, Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації на теперішній час припиненим не є.

Разом із цим, 09.09.2019р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/376/15-г досліджував питання особливостей правонаступництва органів державної влади при заміні сторони виконавчого провадження. Предметом судового розгляду в цій справі була заява позивача (органу державної влади) про заміну сторони виконавчого провадження у зв`язку із правонаступництвом органу виконавчої влади іншим державним органом.

Верховний Суд дійшов наступних висновків:

…інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права […].

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється відповідним нормативним актом .

Як зазначено у постанові №1321 від 16.12.2020р. Кабінету Міністрів України, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-правове правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації (п.7). Перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації; у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації (п.8). Райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого п.п.7 і 8 цього Порядку (п.10).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження передання повноважень, прав та функцій (доказів на підтвердження публічного правонаступництва) від Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації до Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації матеріали розглядуваного клопотання не містять.

Отже, зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність на теперішній час підстав для заміни відповідача у даній справі.

Представники сторін у судове засідання 29.06.2021р. з розгляду справи по суті не з`явились.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, у 2017 - 2018 р.р. між відповідачем (замовник) та позивачем (перевізник) були укладені договори на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні №Дон/НРП-17240/НЮ від 06.12.2017р. та №Дон/НРП-18047/НЮ-П від 10.08.2018р.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 укладених договорів, їх предметом є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню, пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок субвенцій, коштів місцевого бюджету. Згідно з умовами договорів замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг визначених п.1.1 договорів, на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги.

За змістом розділу 2 цих правочинів виконавець зобов`язується реалізувати у 2017 - 2018 роках послуги населенню, що має право на пільги згідно чинного законодавства та відповідно до п.1. договорів, а замовник зобов`язується щомісячно до 15 числа місяця, слідуючого за звітним, готувати спільно з виконавцем акти звіряння заборгованості по наданим послугам населенню, що має пільги; щомісячно на підставі актів звіряння заборгованості, надавати до фінуправління та Держказначейства дані про нараховані суми щодо пільг.

Виконавець щомісячно до 25 числа місяця, слідуючого за звітним, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місяцевих бюджетів, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звірки на надання пільг. Замовник в 5-денний термін з моменту підписання актів звірки заборгованості проводить фінансування видатків на покриття затрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо наданих пільг. Розрахунки проводяться згідно п.п.7, 9 - 11 постанови №1359 від 16.12.2009р. Кабінету Міністрів України (розділ 3 договорів №Дон/НРП-17240/НЮ від 06.12.2017р., №Дон/НРП-18047/НЮ-П від 10.08.2018р.).

Як визначено у п.8.1 укладених сторонами правочинів, вони набувають чинності з моменту підписання, а умови договорів застосовуються згідно з ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України з 01.01.2017р. та з 01.01.2018р. відповідно, і діють в частині надання послуг до 31.12.2017р. та до 31.1202.18р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Вищезазначені договори підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вказує позивач, протягом 2017-2018 р.р. залізниця надала послуги з перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами по станції Слов`янськ Донецької області на загальну суму 597697,40 грн, що підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями за 2017-2018 р.р. (т.1 а.с.30-78, 87-134).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду за 2017-2018 р.р. виконав лише частково (у 2017 році на суму 7012,20 грн, у 2018 році - 192362,75 грн), в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 398322,45 грн.

Як свідчать представлені до матеріалів справи претензії №2021/6347 від 13.12.2019р., №2021/1731 від 10.04.2019р., позивач просив Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації перерахувати недоотримані у 2017-2018 р.р. залізницею кошти на її розрахунковий рахунок. Вказані звернення були залишені без відповіді та задоволення.

Зважаючи на те, що відповідачем обов`язок щодо відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. не виконано належним чином, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідно до п.п.1, 6 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного закону України передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993р., Законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

За змістом ч.6 ст.9 Закону України Про залізничний транспорт для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020р. у справі №904/94/19.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

За змістом ст.ст.89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок №256), чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п.5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абз.1 п.6 Порядку №256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у даному випадку є Управління соціального захисту населення, тому відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення має здійснюватися саме відповідачем.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою №1359 від 16.12.2009р. Кабінету Міністрів України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Порядок №1359).

Пунктом 2 Порядку №1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п.5 Порядку №1359).

За приписами п.7 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Положеннями п.п.9-11 Порядку №1359 передбачено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгових категорій населення в повному обсязі.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. позивач здійснював перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами по станції Слов`янськ Донецької залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами протягом 2017-2018 р.р. підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017-2018 р.р. (т.1 а.с.30-78, 87-134).

Приписами ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на вказане, суд зауважує, що в правовідносинах, які склалися між сторонами, обов`язок щодо здійснення перевезень окремих категорій громадян за пільговими тарифами покладений на позивача як відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, так і умовами договорів на надання та фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні №Дон/НРП-17240/НЮ від 06.12.2017р. та №Дон/НРП-18047/НЮ-П від 10.08.2018р., укладених між сторонами; відповідно й зобов`язання з відшкодовування позивачу збитків залізничного транспорту від їх використання за рахунок бюджету також виникає у відповідача як в силу закону, так і з вказаних договорів.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020р. у справі 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 11.03.2021р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед залізницею, не представлено.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 5974,84 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації (84100, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Банківська, 70, код ЄДРПОУ 25928803) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 398322,45 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року, а також судовий збір в сумі 5974,84 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 29.06.2021р.

Повний текст рішення складено 09.07.2021р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця