Рішення

від 01.07.2021 по справі 914/507/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 справа № 914/507/21

м.Львів

за позовом: Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Фарммаркет» , м.Київ

про: розірвання договору оренди землі від 10.03.2015 Ф-2567

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Зарицької О.Р.

Представники сторін:

Від прокуратури: Сенів О.П.-прокурор

від позивача: Цап П.М.-представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до Приватного підприємства Фарммаркет про розірвання договору оренди землі від 10.03.2015 № Ф-2567, укладеного між Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код: 04055896) та приватним підприємством Фарммаркет (02160, м. Київ, пр. Возз`єднання, 7, оф. 26, ідентифікаційний код: 30477829) щодо земельної ділянки площею 0,1661 га, кадастровий номер: 4610136900:08:005:0022, яка знаходиться у м. Львові по вул. Науковій, 2-б.

Ухвалою суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2021.

Після відкриття провадження у справі, а саме в підготовчому судовому засіданні 05.04.2021 р., судом було встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, передбачених положеннями ст.ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05.04.2021 р. залишено позовну заяву Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі: Львівської міської ради вих.№14.36/04-16-1313вих-21 від 22.02.2021 - без руху, встановлено прокурору строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:- належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та всіх долучених до позовної заяви документів; докази надіслання повідомлення про звернення прокурора до суду №14.36/04-16-911вих.-21 від 08.02.2021.

Ухвалою суду від 20.04.2021 суд призначив підготовче засідання на 19.05.2021 з підстав викладених в ній.

19.05.2021, за вх.№11743/21, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 19.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.06.2021. Призначене на 02.06.2021 підготовче засідання, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Ухвалою суду від 03.06.2021 суд призначив підготовче засідання на 14.06.2021 з підстав викладених в ній.

Ухвалою суду від 14.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №914/507/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2021 р. о 14:30 год.

Судом з`ясовано, що на момент звернення з вказаним позовом до суду назва органу прокуратури, яким пред`явлено позов, була Львівська місцева прокуратура № 3 . Разом з цим, відповідно до вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 № 113-ІХ, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур (наказ міститься в загальному доступі на сайті Офісу Генерального прокурора) затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно якого утворено Франківську окружну прокуратуру міста Львова, сфера діяльності якої поширюється на Залізничний район міста Львова, в межах юрисдикції якої пред`явлено вказаний позов. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 Про день початку роботи окружних прокуратур (наказ міститься в загальному доступі на сайті Офісу Генерального прокурора) днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Так, згідно наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш, у зв`язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припинення діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесено зміни до структури і штатних розписів обласних прокуратур, зокрема виключено з структури та штатного розпису у Львівській обласній прокуратурі Львівську місцеву прокуратуру № 3 та встановлено в структурі та штатному розписі Львівської обласної прокуратури Франківську окружну прокуратуру міста Львова. Відтак, суд вважає найменуванням органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду - Франківська окружна прокуратура міста Львова.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 01.07.2021 з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву на адресу суду не подав. Станом на час розгляду справи клопотань чи інших процесуальних документів від відповідача не надходило. Направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, м.Київ, пр.Возз`єднання, буд.7Б, офіс 26, поштова кореспонденція суду (ухвали суду від 09.03.2021, від 20.04.2021, від 19.05.2021, від 03.06.2021 та від 14.06.2021) повернута установою зв`язку з відміткою за зазначеною адресою відсутній .

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Одночасно, для належного повідомлення відповідача у справі про місце час та дату слухання справи, судом розміщено та опубліковано на сайті Господарського суду Львівської області оголошення у справі №914/507/21 про повідомлення відповідача у справі, ПП Фарммаркет (02160, м.Київ, пр.Возз`єднання буд.7Б, офіс 26), що відкладення підготовчого засідання на 14.06.2021 року на 14год. 30хв. та про закриття підготовчого провадження і призначити справи до судового розгляду по суті на 01.07.2021 на 14:30. Повідомлено, що з текстом ухвали господарського суду Львівської області можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1078/21.

В судовому засіданні 01.07.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що починаючи з 2018 року відповідачем постійно допускається заборгованість зі сплати орендної плати за землю більше трьох місяців підряд, що є порушенням вимог п. 9 Договору і ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі , та відповідно до п. 38 Договору, ч. 1 ст. 32 Закону та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Звернення прокуратурою з позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської міської ради обґрунтоване порушенням інтересів держави, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти. Ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому. З урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право держави в особі позивача на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси держави в цілому та, зокрема, органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

Прокурор вказує, що Львівською міською радою з 2018 року не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, шляхом звернення із позовною заявою до суду про розірвання Договору та повернення земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, захисту як стороною договору. Так, замість того, щоб звертатись із відповідною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості та розірвання договору оренди землі, міська рада скеровує відповідну інформацію не в суд, а в місцеву прокуратуру для вжиття заходів реагування, що безумовно є підтвердженням неналежного виконання своїх безпосередніх обов`язків органом місцевого самоврядування. Не звернення Позивача до суду свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Таким чином, Львівська міська рада з 2018 року позов, як ефективний спосіб захисту порушених прав, з приводу розірвання договору та повернення земельної ділянки не заявила, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що за позовом Львівської міської ради до ПП Фарммаркет Господарським судом Львівської області 27.07.2017 у справі №914/1356/17 прийнято рішення про стягнення з Приватного підприємства Фарммаркет (79053, м. Львів, вул. Наукова, 26, ідентифікаційний номер 30477829) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896, розрахунковий рахунок № 33216812700005 ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: міський бюджет для Франківського району, СДРПОУ 37965138) - 108 031,71 грн. заборгованості по орендній платі за Договором від 14.03.2015 №Ф-2567. Поряд з тим, незважаючи на систематичну несплату підприємством орендної плати за землю протягом 2018- 2020 років та відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами Львівської міської ради до ПП Фарммаркет теж вказує на невжиття заходів Позивачем до Відповідача, спрямованих на розірвання Договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав.

Будучи обізнаним про порушення умов договору Відповідачем, у тому числі поінформованою листами Львівської місцевої прокуратури №3 за №14.36/04-16-718вих-20 від 04.12.2020 та №14.36/04-16-251 вих-21 від 14.01.2021, згідно з якими фактично надано позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, у тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду), маючи повноваження до припинення порушень земельного законодавства, позивачем не вжито жодних заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.

Таким чином, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради, яка є власником земельної ділянки, є систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов Договору. У свою чергу це спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету та до заподіяння шкоди інтересам держави, що виявляється і у безоплатному використанні земельної ділянки, при тому, що уповноваженим органом, не вжито достатніх та ефективних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо припинення речового права на земельну ділянку шляхом розірвання Договору та повернення її у комунальну власність. Бездіяльність позивача щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки свідчить про нездійснення цим органом (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18) захисту інтересів держави у сфері захисту права державної власності, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність виключного випадку для звернення прокурора з позовом до суду.

Позиція позивача.

У наданих в судовому засіданні поясненнях, позивач позовні вимоги підтримав.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 09.03.2021 п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи

Прокуратурою вивчено законність користування ПП Фарммаркет земельною ділянкою кадастровий № 4610136900:08:005:0022, площею 0,1661 га на вул. М. Науковій, 2-б у м. Львові.

10.03.2015 між Львівською міською радою (далі - Орендодавець, Позивач) та ПП Фарммаркет (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди землі № Ф-2567 (далі - Договір). За умовами п. 1 Договору, Орендодавець, на підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012 № 1675 Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові , від 25.12.2014 №4250 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4200 Про затвердження ПП Фарммаркет технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Науковій, 2-6 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові на вул. Науковій, 2-б для обслуговування будівництва станції технічного обслуговування.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610136900:08:005:0022, загальною площею 0,1661 га, у тому числі під забудовою - 0,0672 га, під твердим покриттям - 0,0900 га, під озелененням - 0,0089 га.

На земельній ділянці розміщено металеву будівлю (п. 3 Договору).

Право оренди земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 4610136900:08:005:0022 на підставі вказаного Договору за Відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою.

Пунктом 8 Договору визначено, що такий укладено на 10 років до 18.12.2024.

У встановленому Законом України Про оренду землі (далі - Закон) та Договором порядку земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 10.03.2015.

Згідно з інформаційною довідкою №245110773 від 19.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ПП Фарммаркет , код ЄДРІІОУ: 30477829, 27.03.2015 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий №4610136900:08:005:0022, площею 0,1661 га.

Вказана земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, перебуває в комунальній власності, власником якої є Львівська міська рада.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області від 23.12.2020 №9986/9/13-06-04-04-12 ПП Фарммаркет (код ЄДРПОУ: 30477829) не сплачувало орендну плату за землю за період 2016-2020, згідно з діючим договором оренди землі від 10.03.2015 № Ф-2567.

Також відповідно до даних управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради станом на 01.01.2021 заборгованість з сплати орендної плати за земельну ділянку становить 423047,08 грн. і у наданий час добровільно не погашена.

Позиція суду.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

У відповідно до ст.265.1 Податкового кодексу України податок на майно складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст.2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , ст. 792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 Земельного кодексу України).

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Відповідно до п. 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону).

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, п.п. 9, 11 Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п. 28 Договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 ЦК України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України. Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадковою знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі ).

Згідно п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором та з інших підстав, визначених законом.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області від 23.12.2020 №9986/9/13-06-04-04-12 ПП Фарммаркет (код ЄДРПОУ: 30477829) не сплачувало орендну плату за землю у період 2016-2020, згідно з діючим договором оренди землі від 10.03.2015 № Ф-2567, площа земельної ділянки 1661 кв.м. (кадастровий №4610136900:08:005:0022).

Також відповідно до даних управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради станом на 01.01.2021 заборгованість з сплати орендної плати за земельну ділянку становить 423047,08 грн. і у наданий час добровільно не погашена.

Таким чином, при наявності у Відповідача заборгованості з орендної плати за землю на суму 423047,08 грн.. та договірного зобов`язання про щомісячне внесення орендної плати за землю протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, встановлено відсутність будь-яких проплат з орендної плати за оренду земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:08:005:0022, загальною площею 0,1661 га, за період з січня 2018 по грудень 2020 року включно (за 36 місяців підряд).

Згідно з розрахунком недоотриманих коштів міським бюджетом від орендної плати за землю за період 2018-2020 роки за договором оренди землі №Ф-2567 від 10.03.2015, укладеного з ПП Фарммаркет , наданого з листом управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради № 2403 вих-4904 від 25.01.2021, станом на 21.01.2021 заборгованість в сумі 423047,08 грн. не погашена.

Відтак, факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати (два чи більше випадки несплати орендної плати) є підставою для розірвання договору.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 (справа № 383/708/16-ц), від 30.06.2020 (справа № 484/3514/17).

Верховний Суд в постанові від 02.05.2018 № 925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд (постанова Касаційного цивільного суду від 04.12.2019 у справі № 318/433/18) зробив висновок, що часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахуванням індексації дає право орендодавцям вимагати розірвання договорів попри те, чи виплачена в подальшому заборгованість. В ході розгляду цієї справи Касаційний суд звернувся до попередніх рішень Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення подібних питань (постанови від 27.1 1.2018 у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17), згідно яких тлумачення п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дає можливість зрозуміти, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату в розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції).

При цьому, в ході розгляду справи № 313/780/19 судом не з`ясовувався сам розмір заборгованості зі сплати орендної плати, а прийнято до уваги той факт, що відповідач не здійснював сплату орендної плати в 2016, 2018, 2019 роках , що є підставою для розірвання договору оренди .

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/138617).

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 № 922/2216/19 зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони.

Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У відповідності до вимог ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 41 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак, позов підлягає до задоволення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2270,00 грн судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 10.03.2015 № Ф-2567, укладений між Львівською міською радою (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код: 04055896) та Приватним підприємством Фарммаркет (02160, м. Київ, пр. Возз`єднання, 7б, оф. 26, ідентифікаційний код: 30477829) щодо земельної ділянки площею 0,1661 га, кадастровий номер: 4610136900:08:005:0022, яка знаходиться у м. Львові по вул. Науковій, 2-б.

3. Стягнути з Приватного підприємства Фарммаркет (02160, м. Київ, пр. Возз`єднання, 7б, оф. 26, ідентифікаційний код: 30477829) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19, отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код: 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 12.07.2021.

Суддя С.Б. Кітаєва