Ухвала

від 08.07.2021 по справі 910/4660/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Залізняк І.І.- адвокат (ордер від 23.03.2021 №КС886991),

Полішко Ю.О. - адвокат (довіреність від 05.05.2020 №Д-36/21)

відповідача - Симбірецев Є.В. - адвокат (довіреність від 01.06.2021 №П-05/18)

третьої особи - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021

за позовом публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до приватного акціонерного товариства "Київхліб"

про стягнення 2 029 133,54 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ізодром",

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Київхліб" (далі - ПАТ "Київхліб", відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" (далі - ТОВ "Ізодром", третя особа) про стягнення 2 029 133,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2017 представниками позивача на об`єкті відповідача за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 55 (виробничий цех №3 ПАТ "Київхліб") виявлено порушення в роботі комерційного вузла обліку природного газу, про що складено акт про порушення № 231, який розглянуто на засіданні комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газопостачальних систем 27.02.2018, внаслідок чого позивачем складено акт-розрахунок не облікованого об`єму та обсягу природного газу за період з 01.12.2017 по 20.12.2017, який склав 204 591 куб. м, що стало підставою для нарахування суми компенсації вартості не облікованого природного газу на суму 2 029 133,54 грн.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2018 (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О., Агрикова О.В.) рішення у справі скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Київхліб" на користь ПАТ "Київгаз" 2 029 133, 54 грн заборгованості, судовий збір у розмірі 30 437, 00 грн., стягнуто з ПАТ "Київхліб" на користь ПАТ "Київгаз" 45 655, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги; доручено господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.05.2019 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я., Білоус В.В., Катеринчук Л.Й.) рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 скасовано, справу №910/4660/18 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про те, що судам необхідно встановити правову природу заявлених позовних вимог (компенсація (плата) вартості необлікованого природного газу або оперативно-господарська санкція). Зокрема, судам необхідно встановити, яким методом було виявлено таке порушення, як виток газу на імпульсних лініях до перетворювача різниці тиску, яким нормативним актом передбачено застосування саме такого методу під час відповідної перевірки та правомірність його застосування; на підставі якої норми Кодексу ГРС було здійснено відповідний розрахунок за встановлене порушення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2020 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київхліб" на користь ПАТ "Київгаз" 2 029 133, 54 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 30 437, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову ПАТ "Київгаз" до ПАТ "Київхліб" про стягнення 2 029 133, 54 грн відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Київгаз" на користь ПАТ "Київхліб" 45 655, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, 23.03.2021 ПАТ "Київгаз" звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2020 - залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київгаз" та призначено її до розгляду на 24.06.2021.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджуються із висновками суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції чинній з 08.02.2020 ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18, від 04.10.2018 у справі № 910/5282/17, від 04.03.2020 у справі № 910/2929/18, від 18.02.2021 у справі 910/4072/18, оскільки встановлені судами фактичні обставини , що формують зміст правовідносин, виключають подібність спірних правовідносин у вказаній справі та в справі № 910/4660/18.

Так, у справі № 910/5282/17 , предметом якого є відновлення становища, яке існувало до порушення права, та скасування оперативно-господарської санкції, Верховний Суд у своїй постанові від 04.10.2018 зазначив, що відповідно до пункту 3 Глави 2 Розділу 11 Кодексу газорозподільних систем до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать, зокрема, пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Втім, враховуючи встановлені у даній справі обставини, суди дійшли висновку, що до встановленого актом від 07.12.2016 № 26 порушення підлягає застосуванню норма пункту 3 глави 2 Розділу 11 Кодексу газорозподільних систем (пошкодження чи позаштатний режим роботи комерційного ВОГ), оскільки зазначеним актом зафіксований саме позаштатний режим роботи комерційного ВОГ (лічильника) і така позаштатна робота лічильника виникла не з вини споживача, що, зокрема, підтверджується звітом по обчислювачу ОЕ-22ДМ.іz №0556 на станції теплопостачання "Позняки" за період з 01.12.2016 по 13.12.2016, який включає дату складення акта про порушення від 07.12.2016 № 26 і містить відомості про здійснення в роботі лічильника збоїв , що є, по суті, позаштатним режимом, який виник не з вини споживача. При цьому внаслідок зазначеного позаштатного режиму роботи лічильника відбулись витрати (споживання) природного газу комерційним ВОГ , які некоректно обліковувались, а саме: внаслідок витоку газу на імпульсних лініях (ізолюючих втулках) об`єм облікованого газу зменшувався по лінії № 1.

У справі № 910/4072/18 предметом позову є скасування рішення комісії, оформлене протоколом, про порушення вимог Кодексу від 15.02.2018. Позовна вимога в цій справі обґрунтована тим, що вказане рішення Комісії про задоволення акта про порушення та донарахування Позивачу додаткових 224 640,00 метрів кубічних природного газу вартістю 2 411 016,19 грн і послуг з його розподілу вартістю 57 121,46 грн суперечить вимогам чинного законодавства.

У справі № 910/2929/18 предметом позову є скасування рішення, скасування оперативно-господарської санкції, відновлення становища, яке існувало до порушення та присудження до виконання обов`язку в натурі. Судами встановлено, що 21.11.2017 представниками відповідача, за участю представника позивача було складено акт про порушення № 188 (далі-Акт), згідно з яким за наслідками проведення огляду на об`єкті позивача АГНКС № 4, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 162Б, та при перевірці вузла обліку газу на базі обчислювача ОЕ-22ДМ.іz, було встановлено пошкодження пломб, роботу комерційного вузла обліку газу (далі-ВОГ) у позаштатному режимі (витік газу на імпульсній лінії багатопараметричного датчика), внаслідок чого об`єми газу обліковувались некоректно , також витоки газу до ВОГ, невідповідність виконаного монтажу узгодженому оператором ГРМ проєкту.

У справі №906/962/18 позовна заява мотивована тим, що в результаті перевірки (повірки) лічильника газу на об`єкті відповідача його визнано непридатним, витрата (споживання) природного газу не обліковувалася або обліковувалася некоректно , що є підставою для визначення об`єму необлікованого природного газу та відшкодування його вартості. Як свідчать встановлені судами обставини, за наслідками обстеження ВОГ на об`єкті Відповідача встановлено позаштатний режим роботи, у зв`язку з чим ЗВТ направлено на позачергову повірку, за результатами якої лічильник визнано непридатним, на підставі чого представники позивача склали акт про порушення згідно з підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 зазначено, що якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Тобто визначальним у всіх наведених вище справах, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, є те, що газ комерційним ВОГ не обліковувався або обліковувався некоректно.

У справі, що розглядається, факт необлікованого чи облікованого частково об`єму газу позивачем не встановлювався.

Факт роботи ВОГ відповідача в позаштатному режимі зафіксований проведеною позивачем перевіркою.

Разом з цим, з системного аналізу положень Кодексу ГРС вбачається, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як не з вини споживача ), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належить, зокрема, така робота комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно. При цьому факт позаштатної роботи ВОГ не є тотожним факту наявності необлікованих (облікованих частково) об`ємів газу.

За результатами перевірки комерційного вузла обліку природного газу ПАТ "Київхліб" за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 55, проведеної працівниками ПАТ "Київгаз" 20.12.2017, було виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем: позаштатний режим роботи ВОГ (витоки газу на імпульсних лініях до перетворювача різниці тиску), про що складено акт про порушення №231, який, по суті, може підтвердити лише виявлений факт позаштатної роботи ВОГ та не містить жодних даних, на підставі яких можливо було б встановити наявність складу порушення, що надає підстави для донарахування спожитих об`ємів природного газу, передбачених нормами Кодексу ГРС, а також визначити об`єм розподіленого (спожитого, переданого) природного газу.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що виявлене та зафіксоване в акті від 20.12.2017 №231 порушення призвело до некоректної роботи ВОГ, що спричинило неправильний облік спожитого відповідачем газу.

Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення ним обставин справи; містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови в інших справах (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18, від 04.10.2018 у справі № 910/5282/17, від 04.03.2020 у справі № 910/2929/18, від 18.02.2021 у справі 910/4072/18) не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами , у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18, від 04.10.2018 у справі № 910/5282/17, від 04.03.2020 у справі № 910/2929/18, від 18.02.2021 у справі 910/4072/18), стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/4660/18.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України , не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/4660/18.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/4660/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко