Постанова

від 07.07.2021 по справі 584/722/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 584/722/18

провадження № 61-3381св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський споживчий кооператив Ярославна ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство Троценко ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Троценко на постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Левченко Т. І.,

у справі за позовом за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу Ярославна до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Троценко про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Сільськогосподарський споживчий кооператив Ярославна (далі - ССК Ярославна ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Троценко (далі - ФГ Троценко ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 січня 2008 року між ССК Ярославна та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 передала позивачу у строкове платне користування терміном на 20 років земельну ділянку, кадастровий номер якої 5923886300:05:001:0203, площею 2,9032 га. Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Путивльському районі, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис від 09 січня 2008 року № 040863300299.

20 березня 2018 року позивач виявив бажання зареєструвати своє право оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до вимог діючого на даний час законодавства, однак рішенням від 22 березня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Анохіним С. В. виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області йому було відмовлено у державній реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку, оскільки державним реєстратором було встановлено наявність вже зареєстрованого права оренди цієї земельної ділянки за іншим правонабувачем (орендарем).

З метою з`ясування вказаних обставин позивачем було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 125449492 від 29 травня 2018 року, з якої ССК Ярославна стало відомо, що право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923886300:05:001:0203, зареєстровано 07 вересня 2017 року за ФГ Троценко на підставі договору оренди землі від 05 вересня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 серпня 2020 року позов ССК Ярославна задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 13 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Троценко .

Скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 16 вересня 2019 року у справі за позовом ССК Ярославна до ОСОБА_1 , ФГ Троценко про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а саме: скасовано заборону вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5923886300:05:001:0203 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1337143959238), що належить ОСОБА_1 та знаходиться на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, оскільки одна й та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ФГ Троценко задоволено частково.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 серпня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову.

Визнано недійсним договір оренди землі від 13 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Троценко .

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 16 вересня 2019 року у справі за позовом ССК Ярославна до ОСОБА_1 , ФГ Троценко про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а саме: скасувано заборону вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 5923886300:05:001:0203 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1337143959238), що належить ОСОБА_1 та знаходиться на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи цей спір судом першої інстанції в повній мірі встановлено наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів оренди землі недійсними, наведено мотиви в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким конкретно нормам законодавства не відповідає оспорюваний договір. Однак, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права та розглянуто дану справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим порушено його процесуальні права, у зв`язку з чим, дане рішення підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 березня 2021 року ФГ Троценко засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржувану постанову у повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у позивача оригіналу договору оренди землі від 08 січня 2008 року, а на підставі його копії, яка містить виправлення та дописки, визнав укладеним договір оренди, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

Представник ССК Ярославна - адвокат Каліон А. А. у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначила, що постанова апеляційного суду ухвалена на підставі повно і всебічного з`ясованих обставин справи, що підтверджені доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ФГ Троценко у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції визнав право оренди позивача на підставі недостовірного і недопустимого доказу, а саме на підставі екземпляру договору, що належить ССК Ярославна , однак недійсність договору прямо не встановлена законом, в судовому порядку договір недійсним не визнавався, відповідно останній є правомірним, а право оренди набуте за ним має бути визнаним.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з оскаржуваним судовим рішенням та вимагають від Верховного Суду здійснити переоцінку таких доказів.

З урахуванням вищевикладеного, просила касаційну скаргу ФГ Троценко залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9032 га, кадастровий номер 5923886300:05:001:0203, з цільовим призначенням - рілля, розташованої на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю, серії І-СМ № 028034, виданого 15 грудня 1999 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 125449492 від 29 травня 2018 року.

Відповідно до договору оренди землі від 08 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ССК Ярославна , який 09 січня 2008 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Путивльському районі, про що у державному реєстрі земель було вчинено запис за № 040863300299, ССК Ярославна надано в оренду земельну ділянку, загальною площею 2,9032 га (кадастровий номер 5923886300:05:001:0203) строком на 20 років, що розташована на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08 січня 2008 року та актом приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду від 16 січня 2008 року, були визначені межі земельної ділянки, що розташована на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області і належать відповідачці ОСОБА_1 та проведена передача в оренду земельної ділянки площею 2,903 га на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області ССК Ярославна .

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 40243982 від 22 березня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Анохіним С. В. виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області позивачеві було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права оренди на земельну ділянку, що розташована на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області, кадастровий номер 5923886300:05:001:0203, оскільки державним реєстратором було встановлено наявність вже зареєстрованого права оренди з іншим правонабувачем (орендарем).

При цьому, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 125449492 від 29 травня 2018 року, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923886300:05:001:0203 зареєстровано 07 вересня 2017 року на підставі договору оренди землі від 05 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Троценко .

Заочним рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 15 травня 2019 року позов ССК Ярославна до ОСОБА_1 , ФГ Троценко про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 05 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Троценко (номер запису про реєстрацію іншого речового права 22266343).

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 03 вересня 2019 року вищевказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до рішення про відмову у скасуванні від 04 липня 2019 року повідомлено про неможливість проведення скасування державної реєстрації права оренди у зв`язку з тим, що право оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, який було укладено між сторонами договору 05 вересня 2017 року, було припинено державним реєстратором на підставі додаткової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ Троценко 13 червня 2019 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 липня 2019 року, 13 червня 2019 року відбулась реєстрація права оренди земельної ділянки, площею 2,9032 га, кадастровий номер 5923886300:05:001:0203, за ФГ Троценко на підставі договору оренди землі від 13 червня 2019 року (номер запису про реєстрацію іншого речового права 32060506).

Також було встановлено, що договір оренди землі від 13 червня 2019 року було укладено між ОСОБА_1 та ФГ Троценко в період дії договору оренди землі від 08 січня 2008 року, укладеного між ССК Ярославна та ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Путивльського районного суду Сумської області.

29 березня 2021 року справа № 584/722/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України Про оренду землі ).

Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між ССК Ярославна та ОСОБА_1 ) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності.

На час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і ФГ Троценко був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_1 і ССК Ярославна від 08 січня 2008 року, зареєстрований 09 січня 2008 року.

Апеляційним судом встановлено, що сторонами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що станом на дату укладення між ОСОБА_1 та ФГ Троценко договору оренди землі від 13 червня 2019 припинив свою дію укладений 08 січня 2008 року між ССК Ярославна та ОСОБА_1 договір оренди землі.

Враховуючи, що на час підписання оскарженого договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований у відділі Держкомзему в Державному реєстрі земель, є підстави для визнання оскарженого договору оренди недійсним.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19) та від 19 лютого 2020 року по справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19) .

Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано було відмовлено у витребуванні оригіналу договору оренди не заслуговують на увагу, оскільки представником ФГ Троценко - адвокатом Казак М. В. подано до Сумського апеляційного суду лише заяву про витребування у позивача оригіналу державного акту на землю, який є доказом укладання договору оренди землі від 08 січня 2008 року. Будь-які інші клопотання чи заяви про витребування оригіналу договору оренди землі матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання представника ССК Ярославна - адвоката Каліон А. А. про розгляд справи за її участю

У квітні 2021 року представник ССК Ярославна - адвокат Каліон А. А. подала до Верховного Суду відзив, в якому, зокрема просила справу розглядати за її участі.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Сільськогосподарського споживчого кооперативу Ярославна - адвоката Каліон Анастасії Альбертівни про розгляд справи за її участю відмовити.

Касаційну скаргу Фермерського господарства Троценко залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький