Рішення

від 01.07.2021 по справі 136/2126/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2126/18

провадження № 2/136/814/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про скасування записів про проведену реєстрацію додаткових угод до договорів оренди та записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки,

учасники справи:

представник позивача адвокат Путілін Є.В.,

представник відповідача Майданюк С.П. ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), яка є правонаступником свого дідуся ОСОБА_3 , через свого представника, звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з вимогами:

- скасувати запис про проведену 15.11.2010 за №041004400285 у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК реєстрацію додаткової угоди до договору оренди та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення №40257758 від 22.03.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,0856 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зозівської сільської ради та зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку;

- скасувати запис про проведену 15.11.2010 за №041004400284 у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК реєстрацію додаткової угоди до договору оренди та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення №40253393 від 22.03.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зозівської сільської ради та зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Між дідусем позивача ОСОБА_3 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 05.01.2005, строком на 20 років, на земельну ділянку, площею 3,0856 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зозівської сільської ради, а також зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 05.01.2005, строком на 20 років, на земельну ділянку, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зозівської сільської ради. Позивач стверджує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дідуся ОСОБА_3 , її стало відомо про наявність вищевказаних додаткових угод лише у 2018 році, адже останній їх не підписував, а тому зазначені умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню, що свідчить про нелегітимність даного правочину.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2018 призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив із запереченнями проти позову.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

Оспорювані додаткові угоди до договорів оренди землі від 05.10.2005, були укладені між ОСОБА_3 , правонаступником якого є позивач та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, строком на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і які були зареєстровані у 15.11.2010 за №041004400285 та №041004400285 у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК . Таким чином відповідач починаючи з 2005 року є законним користувачем земельних ділянок і виконує усі свої зобов`язання за умовами договорів оренди землі та додаткових угод, що підтверджується довідками про отримання орендної плати починаючи з 2011 року. Крім того, про наявність вільного внутрішнього волевиявлення ОСОБА_3 при підписанні оскаржуваних додаткових угод свідчить, той факт, що підписи у них є аналогічними підписам у договорах оренди, актах приймання-передачі об`єктів оренди та паспорті. З огляду на те, що позивач обґрунтовуючи своє право позовних вимог щодо двох земельних ділянок, однак її правовстановлюючий документ подано лише на одну земельну ділянку, а тому невідомо чи позивач успадкувала іншу земельну ділянку.

Позивач відповіді на відзив не подала.

Ухвалою суду від 27.11.2018, на задоволення клопотання представника позивача, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, на вирішення експертам поставлено відповідні питання, а провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 16.01.2019 провадження у справі поновлено, а для вирішення клопотання експерта призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14.02.2019, на задоволення клопотання експерта, долучено до матеріалів справи вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 , які підлягають дослідженню і визначено об`єкти експертного дослідження, а провадження зупинено.

Ухвалою суду від 08.07.2019, у зв`язку з надходженням висновку судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2019, провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД".

Ухвалою суду від 25.10.2019, з огляду на заявлене представником позивача клопотання, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, а з огляду на клопотання представника відповідача, призначено у цивільній справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ, а на вирішення експертам поставлено відповідні запитання, на час вирішення яких провадження у справі було зупинено. Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 12.12.2019, ухвалу суду від 25.10.2019, в частині вирішення питання щодо клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 27.12.2019 провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10.03.2020, з огляду на заявлені клопотання сторін, викликано в наступне судове засідання експертів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , для надання ними роз`яснень щодо їх висновку від 26.06.2019.

Представником відповідача, 22.05.2020 подано до суду клопотання про визнання висновку судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2019 недопустимим доказом.

Ухвалою суду від 25.05.2020 забезпечено участь експертів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у наступному судовому засіданні.

Представником позивача, 02.10.2020 подано до суду заяву про зміну предмета позову, виклавши його вимоги в актуальній редакції.

Ухвалою суду від 02.10.2020 було прийнято заяву про зміну предмету позову, а підготовче судове засідання відкладено та визначено відповідачу строк для відзиву.

Ухвалою суду від 05.01.2021 вкотре забезпечено участь експертів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.01.2021, задоволено частково клопотання представника відповідача щодо призначення додаткової судово-почеркозначої експертизи та вирішено призначити судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України, а на вирішення експертам поставлено відповідні запитання, на час вирішення яких провадження у справі було зупинено. Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2021, ухвалу суду від 12.01.2021 скасовано та ухвалено відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі додаткової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 04.03.2021 провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Разом з тим, представник відповідача заперечив проти задоволення позову з огляду на заперечення, які були подані ним раніше у відзиві. Крім того, у даному процесі, з огляду на заявлені клопотання сторін, було допитано експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ - Сімчук Л.Ю., яка готувала висновок судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2019. Так, на запитання представника відповідача щодо неприпустимості врахування під час експертизи вільних зразків розміщених на копіях документів, а також сумніву щодо можливості надання категоричного висновку експерта на основі малої кількості документів із порівняльними зразками підпису, експерт ОСОБА_4 зазначила наступне. Норми Науково-методичних рекомендацій при проведенні експертиз забороняють брати до уваги лише копії документів, на яких розміщені безпосередньо самі об`єкти дослідження, натомість у якості порівняльних зразків така заборона непередбачена. Крім того, з огляду на компетенцію експерта, при наявній можливості зробити категоричний висновок на основі дослідження малої кількості порівняльних зразків об`єкта дослідження, експерт може зробити категоричний висновок спираючись саме на достатню для нього кількість зразків. Також, від представника відповідача було поставлено експерту питання, щодо неприпустимості врахування нею зразку підпису на паспорті неналежному ОСОБА_3 , однак ОСОБА_4 припустила, що при формуванні висновку була допущена описка у номері досліджуваного паспорта. Однак, представник відповідача, вкотре підтримав своє клопотання про визнання вищевказаного висновку експертів від 26.06.2019 недопустимим доказом у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА №802593 та серії ЯА №802594 від 23.09.2005, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 3,0856 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 14) та земельної ділянки, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташованої на території Зозівської сільської ради (а.с. 20). Між ОСОБА_3 , правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок від 05.01.2005, строком на 10 років, без чіткого визначення дати закінчення таких договорів (а.с. 116-121). Крім того, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 05.01.2005, строком на 20 років, на земельну ділянку, площею 3,0856 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі від 05.01.2005, строком на 20 років, на земельну ділянку, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що разом розташованої на території Зозівської сільської ради (а.с. 39 та а.с. 49). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його свідоцтвом про смерть (а.с. 25), а після його смерті земельну ділянку площею 3,0856 га, кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, успадкувала його внучка, яка є його правонаступником та позивачем у цій справі (а.с. 24). Позивач стверджує, що після смерті дідуся ОСОБА_3 , її стало відомо про наявність вищевказаних додаткових угод лише у 2018 році, адже останній їх не підписував, їх умови не відповідали його волевиявленню, що свідчить про нелегітимність даних правочинів. Натомість, представник відповідача стверджує, що починаючи з 2005 року є законним користувачем земельних ділянок і виконує усі свої зобов`язання за умовами договорів оренди землі та додаткових угод, що підтверджується довідками про отримання орендної плати починаючи з 2011 року (а.с. 63-64). Крім того, про наявність вільного внутрішнього волевиявлення ОСОБА_3 при підписанні оскаржуваних додаткових угод свідчить, той факт, що підписи у них є аналогічними підписам у договорах оренди, актах приймання-передачі об`єктів оренди та паспорті. Також, представник відповідача вказує на відсутність права позовної вимоги у позивача стосовно земельної ділянки, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070. Судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ №2684/2685/19-21 від 26.06.2019, було зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді до договору оренди (дата 05.01.2005 за №13) площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, зареєстровану в державному реєстрі речових прав (рішення №40253393 від 22.03.2018) у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК 15.11.2010 за №041004400284 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів з попередньою технічною підготовкою чи за допомогою технічних засобів? Підпис від імені ОСОБА_3 в додатковій угоді до договору оренди (дата 05.01.2005 за №б/н) площею 3,0956 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, зареєстровану в державному реєстрі речових прав (рішення №40257758 від 22.03.2018) у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК 15.11.2010 за №041004400285 - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Також, з висновку експертів вбачається, що підписи на вищевказаних додаткових угодах до договорів оренди землі виконані не самим ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 166-170). Представником відповідача подано до суду клопотання про визнання висновку судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2019 недопустимим доказом (а.с. 70-72 том ІІ).

Суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як було встановлено судом, дідусь позивача ОСОБА_3 був власником оспорюваних земельних ділянок, але після його смерті позивач, яка була спадкоємцем померлого, вважаючи, що він не підписував додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок від 05.01.2005, а тому, з урахуванням своєї заяви про зміну предмета позову, просила суд про скасування записів про проведену реєстрацію додаткових угод до договорів оренди та записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Суд зауважує, що хоча і спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За вимогами визначеними ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України встановлюються загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати волевиявлення учасників правочину, а також ідентифікувати їх.

З огляду на важливість встановлення приналежності підписів ОСОБА_3 та вільного його волевиявлення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, судом на задоволення клопотання представника позивача, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, і за результатами якої було підготовлено висновок від №2684/2685/19-21 від 26.06.2019. Інших висновків почеркознавчої експертизи не має.

Вказаний висновок експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ №2684/2685/19-21 від 26.06.2019, суд відхиляє в якості доказу, оскільки вважає його недостовірним доказом.

Суд встановив, що у вищезгаданому висновку, в якості зразків почерку та підпису ОСОБА_3 для порівняльного дослідження використовувались: вільні зразки у копії паспорта серії НОМЕР_1 ; договорі оренди землі від 05.01.2005; договорі оренди землі №254 від 05.01.2005; договорі №98/6 про надання послуг з газопостачання від 04.02.2003; умовно-вільні у протоколі перевірки технічного стану №АВ 185099 від 21.06.2012, а документи, що досліджувались відзначалися відбитком штампа "ВВ КНДІСЕ №", аркуші матеріалів, наданих для порівняльного дослідження, були відзначені відбитком штампа "ВВ КНДІСЕ Зразок №".

Отже, із зазначеного випливає, що відповідаючи на поставлені судом питання експерти, надаючи категоричні висновки, формували їх на основі, серед іншого, зразку підпису в копії паспорта серії НОМЕР_1 (номер якого не співпадає з номером паспорту ОСОБА_3 ). Крім того, під час допиту експерта ОСОБА_4 , яка готувала висновок, на запитання представника відповідача щодо неприпустимості врахування під час експертизи вільних зразків розміщених на копіях документів, зазначила, що норми Науково-методичних рекомендацій при проведенні експертиз забороняють брати до уваги лише копії документів, на яких розміщені безпосередньо самі об`єкти дослідження, натомість у якості порівняльних зразків така заборона непередбачена. Однак суд вважає доводи експерта необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України 08.10.1998 №53/5, та п. 1. 1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом МЮ України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Задля уникнення неоднозначних тлумачень вказаних норм, суд зауважує, що на користь аргументу представника відповідача свідчить лист-відповідь Київського НДІСЕ від 06.03.2020 на лист 104 від 20.02.2020 де на запитання щодо можливості використання експертами порівняльних зразків (вільних чи умовно-вільних), розміщених на копіях документів, було надано однозначну відповідь про те, що для проведення почеркознавчих досліджень надаються виключно оригінали документів. Разом з тим, у матеріалах справи на будь-якій копії паспорта ОСОБА_3 відсутній відбиток штампа "ВВ КНДІСЕ Зразок №".

Зі змісту висновку експерта взагалі неможливо, підписи на яких документах використовувались в якості порівняльних зразків. Так есперт виготовляючи висновок експерта включив до нього зображення документів на яких містяться підписи, що досліджуються, однак цього не зробив для документів підписи на яких, використовувались для порівняння, що позбавляє суд можливості зрозуміти, на яких порівняльних зразках знаходились підписи, фрагментарні зображення яких експерт розмістив в своєму висновку.

Виконуючи "посмертну" експертизу, розуміючи високий ризик можливості походження порівняльних зразків не від ОСОБА_3 , враховуючи їх відмінність між собою, яка є об"єктивною і доступною для візуального спостереження, навіть особою, що не володіє спеціальними знаннями, експерт не з"ясував чи підписи, які використовуються в якості порівняльних зразків, виконані однією особою, що само собою позбавляє його висновок достовірності, оскільки очевидно, що ознаки підписів, які виконані різними особами, об"єктивно будуть не співпадати з ознаками досліджуваних підписів. Зокрема встановлюючи відмінність виконання букви "в", експерт не звернув увагу на те, що вона міститься лише в одному порівняльному зразку, а в інших відсутня.

Сукупність встановлених недоліків позбавляє висновок експерта достовірності.

Суд вважає, що аргумент представника відповідача, про те що факт отримання орендної плати ОСОБА_3 починаючи з 2011 року є підтвердженням того, що він знав про існування додаткових угод, є всього лиш припущенням, з огляду на те, що сама по собі обставина отримання орендної плати не свідчить про укладення правочину щодо оренди земельних ділянок. Однак, суд зауважує, що надання оцінки цьому аргументу не спростовує вищевказаних висновків суду про недоведення позивачем відсутності волевиявлення ОСОБА_3 при підписанні оскаржуваних додаткових угод, а свідчить лише про те, що суд при ухваленні рішення спирається на повне і всебічне з`ясовання обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає обґрунтованим аргумент представника відповідача щодо відсутності права позовної вимоги у позивача стосовно земельної ділянки, площею 3,0952 га кадастровий номер 0522281400:06:000:0070, оскільки у матеріалах справи міститься лише свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,0856 га, кадастровий номер 0522281400:06:000:0069, успадкувала його внучка, яка є його правонаступником та позивачем у цій справі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 2 -3 ст. 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Отже, з урахуванням зазначених норм права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування записів про проведену реєстрацію додаткових угод до договорів оренди та записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки, не є обґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, а тому вони задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено суд відносить судові витрати понесені позивачем на її рахунок.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 63, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 32513287) про скасування записів про проведену реєстрацію додаткових угод до договорів оренди та записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду буде складено 09.07.2021

Суддя Д.Т. Кривенко