Постанова

від 06.07.2021 по справі 179/1462/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4623/21 Справа № 179/1462/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2020 року ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 18 червня 2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське був укладений договір оренди землі площею 5.770 га з кадастровим номером 1222384000:01:001:0322, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Вказаний Договір оренди укладено строком на 7 (сім) років, який був зареєстрований державним реєстратором Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області Шмідт (індексний номер 47513148 від 26 червня 2019 року).

На адресу товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське надійшов лист від товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове , яким було повідомлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове та ОСОБА_2 вже укладений договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку від 12 грудня 2010 року, який укладено строком на 10 (десять) років починаючи з дати його державної реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії держаного підприємства Центр державного земельного кадастру . Договір оренди був зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 24 січня 2012 року № 122230004000905 Реєстратором відділу Держкомзему у Магдалинівському районі, тобто термін дії договору визначено до 24 січня 2022 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 березня 2015 року, зареєстровано в реєстрі № 208 спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки, є ОСОБА_1 .

Однак, станом на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами договору оренди землі та підписали його особисто. Про існування будь-яких інших укладених договорів оренди спірної земельної ділянки позивача вона не повідомляла.

13 вересня 2019 року за підписання вищезазначеного договору ОСОБА_1 отримала мотиваційну плату в розмірі 5 000 грн., а 04 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала від товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське орендну плату в розмірі 19 903 грн.

Позивач вважає, що договір оренди землі укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове ОСОБА_2 , зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 24 січня 2012 року № 122230004000905 Реєстратором відділу Держкомзему у Магдалинівському районі є недійсний, у зв`язку із чим звертається до суду.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове , як сторони оспорюваного договору оренди, однак суд без відповідного клопотання позивача не вправі включати відповідну особу, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред`явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним). Судом встановлено, що позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки пред`явлено до відповідача ОСОБА_1 , клопотання позивача про залучення співвідповідача до суду не надходило.

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2021 року стягнуто з ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки площею 5.770 га з кадастровим номером 1222384000:01:001:0322 від 12 грудня 2010 року, який укладено строком на 10 (десять) років починаючи з дати його державної реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії держаного підприємства Центр державного земельного кадастру . Договір оренди зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 24 січня 2012 року № 122230004000905 (а. с. 40-46).

18 червня 2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське укладений договір оренди землі площею 5.770 га з кадастровим номером 1222384000:01:001:0322, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Вказаний Договір оренди укладено строком на 7 (сім) років, який був зареєстрований державним реєстратором Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області Шмідт (номер запису про інше речове право 32149654 від 26 червня 2019 року) (а. с. 6-10).

Виходячи зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач звертається до суду із вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове та ОСОБА_2 , оскільки вважає себе особою, якій належить право оренди вказаною земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем заявлено вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Личкове , як сторони оспорюваного договору оренди, однак суд без відповідного клопотання позивача не вправі включати відповідну особу, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред`явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним). Судом встановлено, що позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки пред`явлено до відповідача ОСОБА_1 , клопотання позивача про залучення співвідповідача до суду не надходило.

Ухвалюючи додаткове рішення, районний суд обґрунтовано виходив з того, що виходячи з вимог законодавства, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду представником відповідача надано відповідні документи, які свідчать про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу адвокату у розмірі 3 000 грн. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути , зокрема визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Пунктом 8 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 N 2 роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Враховуючи вказані норми закону та обставини справи, районний суд обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог та з таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що про дату останнього судового засідання позивач не був повідомлений, а також в судовому рішенні судом першої інстанції не з`ясовано про належне повідомлення учасників про дату судового засідання та причини неявки представника позивача в судове засідання, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про не повідомлення їх про розгляд справи не заслуговують на уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3, ч. 9 ст. 83 ЦПК України, прийняв докази на підтвердження складу та розміру витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги буз доказів направлення їх позивачу, а також не встановив обставин щодо отримання позивачем заяви про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки порушень вказаних вимог закону, матеріали справи не містять.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко