Постанова

від 11.09.2007 по справі 9/689/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/689/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 вересня 2007 р.                                                                                   № 9/689/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Плюшка І.А. –головуючий,

                                        Козир Т.П., Самусенка С.С.

розглянувши                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Річкова      

касаційну скаргу            гавань»

на рішення                       господарського суду Миколаївської області

                                          від 23.11.2006 р.

та постанову                    Одеського апеляційного господарського суду

                                           від 27.03.2007 р.

у справі                             № 9/689/06

за позовом                        Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк

                                          Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції

до                                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Річкова

                                           гавань»

про                                     звернення стягнення на заставлене майно відповідача в

                                           сумі 19 524 310 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шепель В.Г., Костельнюк В.Я.

Від відповідача: Коваленко Я.В.

В С Т А Н О В И В:

          В листопаді 2006 року до Господарського суду Миколаївської області звернулося відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Річкова гавань»про звернення стягнення на заставлене майно.

          Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Філінюк І.Г.) від 23.11.2006 р. зазначений позов задоволено: звернуто стягнення на майно ТОВ «Річкова гавань», а саме: комплекс по перевальці зернових культур, який складається з 1083/10000 часток нежитлового об'єкту (лабораторно–ваговий комплекс, вагової з обладнанням для перевантаження зерна, складу, обладнання для перевантаження зерна з галереєю, ємності накопичення, замощення, причал № 94), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1-а, а також обладнання згідно п/п. 2 п. 1.2. договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округ Нікітіним Р.В. 20 березня 2003 року за № 2167 від 20 березня 2003 року та додатку № 1 до нього від 12.10.2004 р., заставною вартістю (за курсом НБУ станом на 30.10.2006 р.) 19 524 310, 00 грн. на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції (м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а, транзит/рахунок 29090312 в АППБ «Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442).

          Дане рішення, постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.) від 27.03.2007 р., було залишено без змін.

          Із рішенням та постановою судів першої і апеляційної інстанції не погодилося ТОВ «Річкова гавань». У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі відповідач просить передати справу на новий розгляд. В обґрунтування доводів своєї касаційної скарги ТОВ «Річкова гавань»посилається на незаконність прийнятих судових рішень, а саме на ту обставину, що до участі в справі не було залучено ВАТ «Агроекспорт», як особи за зобов'язаннями якої відповідач виступив застоводавцем власного майна, чим порушено приписи ст. 27 ГПК України.

          Крім того, до касаційної скарги відповідач надіслав письмові доповнення, в яких додатково обґрунтовував свої вимоги наступним: судами попередніх інстанцій порушено ст. 24 ГПК України, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача; ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», оскільки не вирішено питання про призначення судової експертизи по оцінці майна; ст. 6 Закону України «Про заставу», оскільки не з'ясовано, що передане в заставу майно не було виділено в натурі.

          До початку судового засідання позивач надав відзив на касаційну скаргу в якому вказує на необґрунтованість тверджень відповідача і просить залишити без змін прийняті у справі судові рішення.

          Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 10.09.2007 р. № 02-12/279 розгляд касаційної скарги у даній справі доручено колегії суддів у складі: Плюшка І.А. (головуючого, доповідач у справі); Козир Т.П.; Самусенко С.С.

          Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи і проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 1117 та ч. 1 ст. 11110 ГПК України касаційна інстанції на підставі ст. 1119 ГПК України скасовує прийняті у справі рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю або частково і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо допущені порушення норм матеріального чи процесуального права вплинули на правильність і повноту встановлення усіх істотних обставин справи, внаслідок чого без додаткового їх дослідження не можливе встановлення фактичних обставин справи і прийняття законного рішення.

          Судом першої та апеляційної інстанції всебічно і повно досліджено усі істотні обставини справи, при цьому правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими посилання відповідача на порушення судами ст. 27 ГПК України, а саме не залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ «Агро експорт», оскільки встановлено, що зазначена особа визнана в судовому порядку банкрутом і ліквідована як юридична особа. Ця обставина виключає можливість як залучення даної особи до участі в справі, так і пред'явлення до неї позову.

          Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Річкова гавань»прийняла на себе забезпечення виконання зобов'язань за ВАТ «Агроекспорт». Судами встановлено також факт невиконання з боку ВАТ «Агроекспорт»забезпечених відповідачем зобов'язань перед позивачем, строк виконання яких настав до моменту пред'явлення позову, а саме: 18.09.2005 р. Строк позовної давності на момент пред'явлення позову також не сплив.

          Ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»передбачається, що право звернення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Право звернення стягнення на заставлене майно належить заставодержателю і тоді, коли забезпечене заставою зобов'язання боржника не виконано третіми особами, у даному випадку –ТОВ «Річкова гавань». Правомірність позовних вимог також підтверджується положеннями ст.ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України у відповідності до яких заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не було виконано у встановлений строк.

          Оскільки відповідач виступав майновим поручителем за зобов'язаннями ВАТ «Агроекспорт»перед позивачем, то у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про заставу»та ст. 11 Закону України «Про іпотеку»(яка застосовується на підставі ст. 2 Розділу VI Прикінцевих положень), в разі невиконання забезпеченого майновим поручителем заставою зобов'язання перед заставодержателем, цей майновий поручитель має право виконати зобов'язання за основного боржника з метою запобіганню звернення стягнення на предмет застави. Це, у свою чергу, вказує на можливість кредитора звернути стягнення на заставлене майно такої особи.

          Не можна погодитися з доводами касаційної скарги про те, що з ліквідацією ВАТ «Агроекспорт»припинилися зобов'язання ТОВ «Річкова гавань»перед банком, оскільки взаємовідносини між позивачем і відповідачем мають самостійну цивільно –правову природу.

          Відповідач помилково посилається на необхідність проведення оцінки майна, на яке звернуто стягнення за судовим рішенням на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»не містить відповідних імперативних вимог. Така оцінка може бути здійснена на стадії виконання судового рішення в порядку передбаченому зазначеним Законом і Законом України «Про виконавче провадження».

          Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. Прийняті у даній справі судові рішення ґрунтуються на вимогах ст.ст. 47 і 43 ГПК України, а тому підстав для їх зміни або скасування колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

          На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –    

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ТОВ «Річкова гавань»залишити без задоволення.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року зі справи № 9/689/06 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                            І. Плюшко

Суддя                                                                                                 Т. Козир

Суддя                                                                                                  С. Самусенко