Постанова

від 06.07.2021 по справі 761/10515/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 липня 2021 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10264/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

в складі судді Макаренко І.О.

від 01 грудня 2020 року про задоволення подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України

у справі №761/10515/20 Шевченківського районного суду м. Києва

за поданням державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжного Євгена Дмитровича

про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2020 року державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський РВ ДВС у м. Києві, Відділ) Калюжний Є.Д. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним поданням.

В обґрунтування подання посилався на те, що в нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №61607224, до складу якого входять чотири виконавчі провадження на загальну суму боргу 5 919 948,80 грн, 76 049,57 доларів США та 110 093 франків 75 рапінів.

Зазначив, що боржник ОСОБА_1 обізнана про відкриття виконавчого провадження, однак в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не подає декларацію про доходи та майно, а також інші документи та відомості, необхідні для виконання зобов`язання, на виклики державного виконавця не реагує, не надає будь-яких пояснень з приводу неможливості виконання рішення суду; майна та офіційного доходу боржника не встановлено. До того ж, ОСОБА_1 неодноразово перетинала кордон та виїжджала за межі України, що вказує на ухиляння останньою від виконання покладених на неї рішення суду зобов`язань.

За наведених обставин просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання останньою зобов`язань, покладених на неї рішенням суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року подання задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що в поданні державного виконавця відсутні вказівки на дії боржника, які свідчать про ухилення від виконання зобов`язань, а додані до подання матеріали виконавчого провадження не підтверджують факту умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

Суд дійшов хибного висновку, що боржник не вчиняв жодних дій хоча б щодо часткового виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду; такий висновок суду суперечить фактичним обставинам справи, оскільки при зверненні до суду з поданням державний виконавець не надав суду достовірної інформації щодо реального стану стягнення заборгованості.

Суд дійшов помилкового висновку, що боржник періодично виїжджаючи за межі України таким чином перешкоджає вчиненню виконавчих дій та ухиляється від виконання рішення суду, оскільки державним виконавцем не було надано жодних доказів, що перетин кордону боржником є перешкодою у виконанні рішення суду і що таким чином боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Поряд з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 визнала, що неодноразово виїжджала за межі України.

Вказувала, що наявність заборони на відчуження нерухомого майна, яке їй належить, та неможливість державного виконавця звернути стягнення на це майно не є належним доказом ухиляння боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду

За вказаних обставин просили скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2020 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Державний виконавець Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Калюжний Є.Д., належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності державного викоанвця.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем доведено належними доказами факт ухиляння боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За приписами частин 1, 2 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що діючим законодавством передбачено можливість обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України за наявності судового рішення про стягнення заборгованості, наявності відкритого виконавчого провадження та ухилення боржника від виконання своїх обов`язків.

Отже, діючим законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Право державного чи приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити не виконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону.

Зокрема, є обов`язком боржника утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє, спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю зміни відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактом невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У зв`язку з тим, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за ухилення від їх виконання, суду з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України суду, належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Судом встановлено та, що на виконанні у державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Калюжного Є.Д. перебуває зведене виконавче провадження №61607224, до складу якого входять чотири виконавчі провадження на загальну суму боргу 5 919 948,80 грн, 76 049,57 доларів США 110 931 франків 75 рапінів.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець зазначав, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, а саме не виконує вимоги державного виконавця, не подає декларацію про доходи та майно, не надає пояснень з приводу неможливості виконання рішення суду, на виклики державного виконавця не реагує.

Дійсно, як встановлено судом, по виконавчим провадженням, які входять до складу згаданого вище зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем виносилися постанови про відкриття виконавчого провадження, в яких було зобов`язано боржника ОСОБА_1 надати до Відділу декларацію про доходи та майно.

Апеляційна скарга не містить обґрунтувань, щодо належного виконання свого обов'язку, передбаченого ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Докази подання боржником декларації про доходи та майно боржника на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, до суду не подавалися.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами державного виконавця, що боржником проігноровано вимоги приватного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно за формою, встановленою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 зі змінами.

Так, відповідний обов`язок боржника передбачений п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого за рішеннями майнового характеру боржник зобов`язаний подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими засобами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Постановою державного виконавця від 19.03.2020 накладено арешт на частку ОСОБА_1 в статутному капіталі (статуному фонді) та пов`язані з нею корпоративні права: ТОВ "Аврора Плюс ЛТД", розмір внеску до статутного фонду 4 800 000,00 грн.

Згідно довідки Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.03.2020 державним реєстратором виконана постанова про накладення арешту на частку ОСОБА_1 в статутному капіталі(статутному фонді) та пов`язані з нею корпоративні права : товарства з обмеженою відповідальністю Аврора плюс ЛТД ( код ЄДРПОУ 38885237) розмір внеску до статутного фонду 4800000 грн., шляхом внесення відповідного повідомлення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом також встановлено, що державним виконавцем було направлено запити до відповідних органів з метою з`ясування джерел доходів боржника, наявності у останнього майна, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстровано ряд об`єктів нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці та на нього встановлено заборону відчуження, а тому звернути стягнення на таке майно не виявляється можливим.

Згідно запитів виконавця через Автоматизовану систему виконавчого провадження до Державної фіскальної Служби України та до Пенсійного Фонду України про джерела отримання доходів, отримано повідомлення, що боржник доходів від податкових агентів не отримує (офіційно ніде не працює), пенсію не отримує. Тобто, джерело отримання доходів у боржника не виявлено.

Матеріали справи не містять доказів, що боржник є непрацездатною особою.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві на запит державного виконавця транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник боржника Коваль М.В. ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про існування невиконаного рішення суду і відкриття виконавчого провадження та при цьому будь-яких пояснень з приводу неможливості виконання рішення суду не надано, борг згідно з виконавчими листами не сплачено.

Разом з тим, згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.11.2017 боржник на протязі 2012-2017 багаторазово виїжджала за межі України.

Факт неодноразового перетину кордону України ОСОБА_1 визнала, зазначивши про це в апеляційній скарзі.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнав, що боржник, будучи обізнаною про наявність рішення суду, яким на неї покладено обов`язок по сплаті коштів, в добровільному не вчиняла жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Таким чином, наведені фактичні обставини вказують на те, що боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаною про відкриття виконавчого провадження, ігнорує вимоги державного виконавця, а саме не надала декларацію про майно та доходи, в добровільному порядку не вчиняла будь-яких дій для виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення належними доказами факт ухиляння ОСОБА_1 від виконання зобов`язання, покладеного на неї рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують та фактично зводяться до незгоди з діями державного виконавця, направленими на виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не містить поняття ухилення і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Разом з цим, сучасній українській мові слово ухилення тлумачиться так: відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання; говорити про щось інше.

Отже, з погляду на словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи) , вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника , які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Встановлення наявності зобов`язання у боржника, в даному випадку грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов`язання, а саме, до виконавця не прибув, не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення не надав, а виконавець зі свого боку вчинив всі дії передбачені законом, в такому разі, обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України та вчинення інших дій передбаченим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту набрання рішенням законної сили - 12.05.2015, тобто протягом більше ніж шість років, ОСОБА_1 особисто не вчинила жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язання, покладеного на неї рішенням суду, та при цьому відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду.

Доводи боржника про звернення стягнення на нерухоме майно в порядку примусового виконання судового рішення не спростовують висновків суду про доведення державним виконавцем факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 липня 2021 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді О.В. Желепа

В.А. Кравець