Рішення

від 01.07.2021 по справі 577/1753/21

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/1753/21

Провадження № 2/577/745/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря Волошко І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про встановлення факту належності земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію прав власності,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною позовною заявою в якій просить встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа земельної

ділянки, 4,2673 га на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2

№ 647694, виданий селищним головою 29.08.2002 року на ім`я ОСОБА_4 ; скасувати запис про державну реєстрацію прав власності, номер запису про право

власності: 20501521 від 19.05.2017 року, щодо права власності за

ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 5,48га, для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Дубов`язівської селищної

ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922055300:08:004:0520.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_4 , який проживав в смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області.

Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме земельні ділянки ,які належали померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647694 від 29.08.2002 року.

Спадкоємцем після ОСОБА_4 є його донька ОСОБА_2 .

Спадщину вона прийняла, так як подала до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу, Куцопал О.П., заяву про прийняття спадщини. На підставі даної заяви заведена спадкова справа №86/2020.

На даний час вона має намір оформити спадщину нотаріально, але при огляді документів нотаріусом було виявлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647694 від 29.08.2002 року, ОСОБА_4 , належить дві земельні ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа земельної ділянки, 4,2673 га та кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, площа земельної ділянки, 1,2086 га..

Даний державний акт з витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки було передано нотаріусу для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Нотаріусом ОСОБА_5 , з Державного реєстру речових прав на нерухому майно була отримана інформаційна довідка на земельну ділянку з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520. Згідно отриманої інформації, площа даної земельної ділянки складає 5,48 га замість 4,2673 га; документ, на підставі якого здійснена реєстрація вказаний державний акт Р2 № 647683 замість державного акту серії Р2 № 647694 від 29.08.2002 року і власником змеленої ділянки вказано ОСОБА_3 , замість ОСОБА_4 .

При цьому, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647683 належить земельна ділянка , загальною площею 5,4777га, з кадастровим номером 5922055300:08:004:0521.

При з`ясуванні кадастрового номеру, який помилково присвоєно по Державному реєстру речових прав на нерухому майно померлому ОСОБА_4 , приватним нотаріусом було з`ясовано, що його дані занесені по кадастровому номеру 5922055300:08:004:0519.

Отже, у зв`язку з розбіжностями, що містяться в Витягах з Державного земельного кадастру і Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, нотаріус надав мені роз`яснення щодо неможливості видати свідоцтво про право на спадщину та необхідністю звернутися з відповідною заявою до суду.

При розгляді документів також з`ясовано, що органом, який провів державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 на власника ОСОБА_3 є Комунальне підприємство Реєстраційна інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області.

У зв`язку з вищевикладеним вона змушена звернутися з вказаною заявою до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач Дубов`язівська селищна рада в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в установленому законом порядку (а.с.52).

Треті особи: ОСОБА_3 та ГУДГУ у Сумській області в судове засідання не з`явилися, про день,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в установленому законом порядку (а.с.53,54).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.п. "а", "б", "в" ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952 ІV (далі Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частини перша, друга статті Закону № 1952).

Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (стаття 4 Закону № 1952).

Частиною першою статті 5 цього Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У відповідності до частини першої, другої статті 12 Закону № 1952 державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

За змістом статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 26 наведеного вище Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно із вимогами частин другої, третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент вирішення спору) у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Отже, як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент вирішення справи законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) визначено, що "відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)".

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять земельні ділянки: площею 1,2086 га, кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, розташованої на території Дубов`язівської селищної ради, площею 4,2673 га кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, розташованої на території Дубов`язівської селищної ради та належала померлому на підставі Державного акту серії Р2 №647694, виданого 29.08.2002 року селищним головою; площею 5,4777 га, кадастровий номер 5922055300:08:004:0521, розташованої на території Дубов`язівської селищної ради та належала померлому на підставі Державного акту серії Р2 №647683, виданого 29.08.2002 року селищним головою (а.с.7-19).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_6 , яка спадщину прийняла, відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заведена спадкова справа № 86/2020 (а.с.24).

Відповідно до довідки від 06.08.2020 року №263, виданої виконкомом Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області, до дня смерті та на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом є донька ОСОБА_2 та мати ОСОБА_7 . Заповіт від імені померлого виконкомом Дубов`язівської селищної ради не посвідчувався. Заборони на майно померлого по Дубов`язівській селищній раді не зареєстровано (а.с. 32).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647683 належить земельна ділянка, загальною площею 5,4777га, з кадастровим номером 5922055300:08:004:0521 (а.с.14).

Так, позивач просить суд встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа земельної ділянки,4,2673 га.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа земельної ділянки, 4,2673 га підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р2№ 647694, виданий селищним головою 29.08.2002 року на ім`я ОСОБА_4 (а.с.8 ).

Щодо скасування запису про державну реєстрацію прав власності, номер запису про право

власності: 20501521 від 19.05.2017 року, щодо права власності за

ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 5,48га, для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Дубов`язівської селищної

ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922055300:08:004:0520 то суд зазначає про наступне.

Виходячи з заявленої позовної вимоги, позивач просить скасувати запис про державну реєстрацію прав власності, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 площею 5,48га. Проте, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 площа земельної ділянки становить 4,2673.

Крім того, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га право власності зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с.17).

Згідно з приписами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77, 78, 80 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом, встановленим у статті 89 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" заява N 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Тріо проти Хорватії", заява N 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 206, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про встановлення факту належності земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію прав власності -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Дубов`язівська селищна рада, юридична адреса: 41655, смт. Дубов`язівка, вул. В.Глуховця, 8, Конотопського району Сумської області.

Третя особа: ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області , юридична адреса: 40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108.

Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2021 року

Суддя Рідзевська І. О.