Постанова

від 16.09.2021 по справі 577/1753/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №577/1753/21

Номер провадження 22-ц/816/1400/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області,

треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року, в складі судді Рідзевської І.О., ухвалене у м. Конотоп, повний текст якого складено 12 липня 2021 року,

в с т а н о в и в:

15 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області в якому просила:

- встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії Р2 № 647694, виданого селищним головою 29 серпня 2002 року на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав власності, номер запису про право власності: 20501521 від 19 травня 2017 року, щодо права власності за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 5,48га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922055300:08:004:0520.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , спадщина нею прийнята шляхом подачі заяви до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Куцопал О.П., на підставі якої заведена спадкова справа № 86/2020. До складу спадкового майна увійшли земельні ділянки: кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, площею, 4,2673 га, та кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, площею 1,2086 га, що належали йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647694 від 29 серпня 2002 року.

При огляді документів нотаріусом було виявлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647694 від 29.08.2002 року, ОСОБА_3 , належить дві земельні ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа земельної ділянки, 4,2673 га та кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, площа земельної ділянки, 1,2086 га.

Згідно з отриманою нотаріусом інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 складає 5,48 га замість 4,2673 га, документ, на підставі якого здійснена реєстрація вказаного Державного акту Р2 № 647683, замість Державного акту серії Р2 № 647694 від 29 серпня 2002 року і власником земельної ділянки вказано ОСОБА_2 , замість ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 647683 належить земельна ділянка, загальною площею 5,4777га, з кадастровим номером 5922055300:08:004:0521. При з`ясуванні кадастрового номеру, який помилково присвоєно по Державному реєстру речових прав на нерухоме майно померлому ОСОБА_3 , приватним нотаріусом було з`ясовано, що його дані занесені по кадастровому номеру 5922055300:08:004:0519.

У зв`язку із зазначеними розбіжностями у Витягах з Державного земельного кадастру, у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що через наявність розбіжностей у Витягах з Державного земельного кадастру, у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Вказує, що на підтвердження права власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га, суду було надано виданий на його ім`я Держаний акт про право приватної власності на землю Серії Р2 №647694 від 29 серпня 2002 року, також надано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку кадастровий номер 5922055300:08:004:0521, власником якої згідно з Державним актом на право приватної власності на землю Серії Р2 №647683 є ОСОБА_2 . Тобто, чітко вбачається, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості по земельній ділянці з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площа 4,2673 га повинні бути занесені згідно відомостей з Державного земельного кадастру по цій земельній ділянці і власником має значитися ОСОБА_3 .

На цей час ліквідований орган, який провів помилкову реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5922055300:08:004:0520 на ОСОБА_2 , а дійсний власник ОСОБА_3 помер, через допущену помилку вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, зареєструвати своє право власності та вільно володіти, користуватися, розпоряджатися спадковим майном.

Зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень і належним способом захисту її прав є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Відповідач та треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янко О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 в смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області (а.с. 7).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_4 , яка відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадщину прийняла, заведена спадкова справа № 86/2020 (а.с. 10, 23, 24).

Відповідно до довідки Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області від 06 серпня 2020 року № 263 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області, до дня смерті та на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом є донька ОСОБА_1 та мати ОСОБА_5 . Заповіт від імені померлого виконкомом Дубов`язівської селищної ради не посвідчувався. Заборони на майно померлого по Дубов`язівській селищній раді не зареєстровано (а.с. 32).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,48 га, розташована на території Дубов`язівської селищної ради, яка складається із земельної ділянки кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, площею 1,2086 га, та земельної ділянки кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га, які належали померлому на підставі Державного акту Серії Р2 № 647694, виданого 29 серпня 2002 року селищним головою. Відомості про право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 8, 11-12, 17-18).

Відповідно до Державного акту серії Р2 № 647683, виданого 29 серпня 2002 року, земельна ділянка площею 5,4777 га, кадастровий номер 5922055300:08:004:0521, розташована на території Дубов`язівської селищної ради, належить ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 9, 14-15).

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка площею 4,2673 га передана ОСОБА_3 в оренду, однак кадастровий номер цього об`єкта нерухомого майна зазначено як 5922055300:08:004:0519 (а.с. 25).

Згідно з отриманою приватним нотаріусом Конотопського нотаріального округу Куцопал О.П. інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 листопада 2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, її розмір зазначено 5,48 га, документ, на підставі якого здійснена реєстрація - Державний акт Серії Р2 № 647683, виданий 29 серпня 2002 року, власником якої є ОСОБА_2 . Відповідно до Інформаційної довідки за № 238828114 на спадкодавця ОСОБА_3 , земельна ділянка розміром 4,2673 га, що належить на підставі Державного акту Серії Р2 № 647694 від 29 серпня 2008 року має кадастровий номер 5922055300:08:004:0519 (а.с. 33).

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову мотивоване тим, що факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га, підтверджується виданим на його ім`я Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 647694 від 29 серпня 2002 року (а.с. 8 ), а державна реєстрація підтверджує лише момент виникнення права власності.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію прав власності, номер запису про право власності: 20501521 від 19 травня 2017 року щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ставила питання про скасування запису про державну реєстрацію прав власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 площею 5,48 га, однак матеріалами справи підтверджено, що площа земельна ділянка з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520 становить 4,2673 і за даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га, зареєстроване за ОСОБА_3 .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. п. а, б, в ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Частиною 2 цієї статті визначено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч.4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Згідно з п.8 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкти незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч.8).

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч.9).

Частиною 1 статті 20 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Як вбачається з матеріалів справи, судом достовірно встановлено, що за життя ОСОБА_3 мав у власності земельні ділянки кадастровий номер 5922055300:08:004:0517, площею 1,2086 га, та кадастровий номер 5922055300:08:004:0520, площею 4,2673 га, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом - Державним актом Серії Р2 № 647694, виданим 29 серпня 2002 року, на підставі якого відомості про право власності ОСОБА_3 на ці земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується відповідними витягами (а.с. 8 -9, 11-12, 17-18).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги з приводу неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину через виявлені розбіжності в інформації щодо належних спадкодавцю земельних ділянок у Витягах з Державного земельного кадастру та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не є підставою для скасування рішення суду і позивач не позбавлена можливості звернутися до державного реєстратора із заявою про виправлення помилки.

Отже, заявлений позов є передчасним і підстав для його задоволення не вбачається.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та Лінші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді: В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук