Ухвала

від 09.07.2021 по справі 750/11602/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/224/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представників власників майна адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 та власника майна ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року якою задоволено клопотання про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на земельні ділянки 7425584900:06:000:6029, 7425584900:06:000:6036, 7425584900:06:000:6032, 7425584900:06:000:6030, які належать ОСОБА_9 , земельні ділянки з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6031, 7425584900:06:000:6039, 7425584900:06:000:6034, 7425584900:06:000:6035, 7425584900:06:000:6028, 7425584900:06:000:6033, які належать ОСОБА_11 , земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029, що перебуває у власності ОСОБА_10 , з забороною вказаним громадянам їх відчуження.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що є достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні прокурора майно, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, може бути предметами кримінального правопорушення, земельні ділянки можуть бути використані як доказ факту вчинення протиправних дій посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та були об`єктом вчинення таких дій, а також з метою запобігання ризику їх відчуження, втрати, оскільки після виділення цих земельних ділянок у власність громадян вони вже були продані, і зараз фактично знаходяться у власності 3 фізичних осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Крім того, слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному випадку таке обмеження права власності є пропорційним, розумним і співрозмірним завданню кримінального провадження з врахуванням наведених обставин, що вимагає вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Вказана ухвала слідчого судді оскаржена представником власника майна адвокатом ОСОБА_7 . Автор апеляційної скарги, вказуючи про порушення норм кримінального процесуального законодавства України при ухваленні рішення, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 08 червня 2021 року, якою накладено арешт на земельні ділянки, серед яких чотири на праві власності належать ОСОБА_9 .

Так, апелянт звертає увагу, що власник цих земельних ділянок є добросовісним набувачем на підставі договору купівлі-продажу, що стверджується відповідними витягами з державного реєстру речових прав.

Також представник акцентує на тому, що ОСОБА_9 не є підозрюваною чи обвинуваченою особою у даному кримінальному провадженні, яке розслідується з порушенням граничним строків визначених у ч.2 ст. 219 КПК України.

Наполягає на допущенні істотних порушень вимог КПК України, що полягають в неправильному застосуванні, на думку адвоката, підстав для арешту майна. Стверджує, що слідчий при обґрунтуванні свого клопотання не визначився з тим, чи вказані земельні ділянки можуть бути предметами кримінального правопорушення чи все ж таки вони є доказами у цьому кримінальному провадженні. При цьому також, просить врахувати, що і в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно є докази вчинення протиправних дій щодо відчуження земельних ділянок, а також яким чином вказане майно може бути використано як знаряддя вчинення злочину чи є лише його предметом.

Зазначає, що посилання слідчого на загальні норми КПК України, не створюють в даному випадку жодних правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Крім того, адвокат стверджує, що при прийнятті рішення слідчим суддею не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, на ряду з тим, що в матеріалах справи відсутні докази причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального провадження, що розслідується районним відділенням поліції.

Власник майна ОСОБА_10 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки розгляд клопотання прокурора був здійснений судом з постановленням рішення 08.06.2021року, без повідомлення учасників провадження, а з копією ухвали можливість ознайомитися виникла лише 13.06.2021 року.

Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді про арешт майна та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на земельну ділянку, яка на праві власності належить автору скарги ОСОБА_10 .

Так, вказуючи про нетримання вимог КПК України та не відповідність рішення фактичним обставинам кримінального провадження звертає увагу на наступні порушення:

- Судом невірно визначено цільове призначення земельної ділянки (призначення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а не для індивідуального садівництва).

- Спірна земельна ділянка отримана у власність на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом, а не отримана у інший спосіб, як інші земельні ділянки, з їх іншим цільовим призначенням, що свідчить про законність такого набуття.

- Ставить під сумнів, яким чином ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 364 КК України співвідносяться з належною апелянту земельною ділянкою набутою у власність зовсім в інший спосіб.

- Вказує, що звертаючись з клопотання про арешт майна з метою збереження речових доказів, ні в клопотання прокурора, ні в рішенні слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять документи та яким чином це спірне майно могло бути використане як знаряддя вчинення злочину.

Підсумовуючи свої доводи, просить при прийнятті рішення врахувати, що належна йому на праві власності земельна ділянка жодного разу продана не була, а перехід права власності відбувся шляхом спадкування, на що не звернув суд першої інстанції, а тому накладення арешту у цьому кримінальному провадження, за таких підстав, не співвідноситься з розслідуємим злочином.

В засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги поданих апеляційних скарг та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав в них зазначених.

Прокурор у кримінальному провадженні просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, у зв`язку із законністю судового рішення та безпідставністю вимог скарг.

Заслухавши доповідь головуючого судді за обставинами справи, адвокатів, які просили задовольнити апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 395 КПК України на ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Відповідно до змісту п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішує суд апеляційної інстанції, тому, виходячи з того, що власник майна ОСОБА_10 не був присутній під час розгляду клопотання та проголошення оскаржуваної ухвали, а з рішенням суду можливість ознайомитися виникла лише 13 червня 2021 року, колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на вказану ухвалу слідчого судді суду першої інстанції пропущено з поважних причин, зазначених у клопотанні, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що СВ ЧРУП ГУНП у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019270010007970 від 13.12.2019 року за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області під час передачі у власність фізичним особам земельних ділянок, у тому числі в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро на території Чернігівського району, а ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 364 КК України.

Згідно виступу прокурора в судовому засіданні, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1, ч.2 ст. 364 КК України, що розслідується, полягає в незаконному виділенні працівниками Держгеокадастру земельних ділянок в прибережній зоні річки Дніпро.

Сторони у кримінальному провадженні подали суду взаємовиключаючі докази того, що спірні земельні ділянки знаходяться чи не знаходяться у прибережній зоні річки Дніпро. Вказане питання можливо вирішити виключно шляхом проведення низки слідчих дій та експертних досліджень, які можливо виконати тільки в рамках кримінального провадження.

Так, на даний час органами досудового розслідування встановлено, що в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро передано у власність громадянам земельні ділянки для індивідуального садівництва з наступними кадастровими номерами: 7425584900:06:000:6029, 7425584900:06:000:6036, 7425584900:06:000:6032, 7425584900:06:000:6030, 7425584900:06:000:6031, 7425584900:06:000:6039, 7425584900:06:000:6034, 7425584900:06:000:6035, 7425584900:06:000:6028, 7425584900:06:000:6033, №7425581600:07:000:1029.

Крім того, відповідно до клопотання прокурора, встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки були виділені наступним громадянам: земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6029, що була виділена у власність ОСОБА_12 , в подальшому 06.05.2021 на підставі договору купівлі-продажу продано ОСОБА_9 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6036, що була виділена у власність ОСОБА_13 , яку в подальшому 14.08.2018 продано ОСОБА_14 , та перепродано 06.05.2021 ОСОБА_9 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6032, що була виділена у власність ОСОБА_15 , яку 03.10.2020 продано ОСОБА_9 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6030, що була виділена у власність ОСОБА_16 , яку 03.10.2020 продано ОСОБА_9 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6031, що була виділена у власність ОСОБА_17 , яку в подальшому 18.09.2018 продано ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6039, що була виділена у власність ОСОБА_18 , яку в подальшому 29.05.2020 продано ОСОБА_11 ; ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6034, що була виділена у власність ОСОБА_19 , яку в продальшому 20.12.2018 продано ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035, що була виділена у власність ОСОБА_20 , яку в подальшому 10.10.2018 продано ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6028, що була виділена у власність ОСОБА_21 , яку в подальшому 10.10.2018 продано ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6033, що була виділена у власність ОСОБА_22 , яку в подальшому 10.10.2018 продано ОСОБА_11 ; земельна ділянка площею 6,19 га з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029 перебуває у власності ОСОБА_10 .

Постановою прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 02.06.2021 року вказані вище земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019270010007970 (а.п.48-49).

В обґрунтування доцільності арешту майна слідчий суддя вказала, що клопотання відповідає положенням ст. 170-173 КПК України, а підлягає воно задоволенню з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення кримінального провадження.

За таких підстав земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_9 необхідно залишити під арештом, який накладений ухвалою слідчого судді.

В той же час, адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що власник цих земельних ділянок є добросовісним набувачем на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_9 не є підозрюваною чи обвинуваченою особою у даному кримінальному провадженні, тоді як в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно є докази вчинення протиправних дій щодо відчуження земельних ділянок, а також яким чином вказане майно може бути використано як знаряддя вчинення злочину чи є лише його предметом.

Зазначені доводи захисника відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя районного суду зазначених вимог закону дотримався частково.

Посилання адвоката на добросовісність набуття ОСОБА_9 права власності на ділянки через що, на його думку, слідчий суддя була позбавлена законних підстав для накладення арешту на неї спростовується прямою нормою, передбаченою абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею обраний такий спосіб накладення арешту на майно, що не обмежує користування земельними ділянками за їх цільовим призначенням та цілком узгоджується із принципом співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також необхідністю врахування наслідків такого арешту для третіх осіб.

Щодо заперечень адвоката ОСОБА_7 , висловлених в апеляційній скарзі, про те, що при накладенні арешту слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином вказане майно може бути використано як знаряддя вчинення злочину чи є лише його предметом, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне конкретизувати свої доводи з даного питання.

Поняття «речові докази» включає в себе не лише ті предмети, які можуть бути фізично використані як доказ факту чи обставин вчинення злочину. Зі змісту ч. 6 ст. 100 КПК України випливає, що речовими доказами можуть бути і предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення. У даному випадку земельні ділянки, в тому числі і ті, що належать ОСОБА_9 , з огляду на попередню кваліфікацію злочину, не можуть містити слідів злочину у їх буквальному смислі (сліди-відбитки, сліди-предмети, сліди-речовини). Втім є обґрунтовані підстави вважати, що такі земельні ділянки самі по собі могли бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання її речовим доказом у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними нормами ст. 98 КПК України.

Крім того, виділяння земельних ділянок у власність одним особам та перехід права власності, хоча і у законний спосіб, до інших осіб дійсно підтверджує ризики вказані прокурором щодо реальної загрози втрати та відчуження земельних ділянок.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_7 про порушення строків досудового розслідування, то дані висновки є безпідставними з огляду на долучену прокурором в судовому засіданні ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2021 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні 12019270010007970 до шести місяців, тобто до 13.12.2021 року.

Водночас, як пояснив прокурор в судовому засіданні, справа відносно посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області охоплюється періодом з 2010 року і по даний час. В той же час, земельна ділянка з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029 отримана ОСОБА_10 у власність на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом (а.п.108), а не отримана у інший спосіб, як інші земельні ділянки. Більше того, ця земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_23 (батьку спадкоємця ОСОБА_10 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №926870, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 07 лютого 2008 року, на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 13.03.2006 року №121, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Прокурор в судовому засіданні пояснив, що кримінальним провадженням, яке розслідується щодо посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, досліджуються події, починаючи з 2010 р.

За таких підстав, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана земельна ділянка не має відношення ні до періоду розслідуємого злочину, ні до обставин щодо виділяння земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру, а тому ухвала слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року в частині арешту земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029, що перебуває у власності ОСОБА_10 , підлягає зміні з відмовою прокурору в задоволенні його клопотання в цій частині.

Враховуючи викладене в цілому, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею належно обґрунтовано рішення про накладення арешту на майно, оцінено доводи клопотання, вчинено передбачені законом дії з наведення мотивів прийняття аргументів прокурора щодо відповідності земельних ділянок критеріям речового доказу у кримінальному провадженні та необхідності накладення арешту на них з метою ефективного досягнення мети кримінального провадження та запобігання можливості їх відчуження чи перетворення. Проте, слідчий суддя належним чином не розібрався в підставах набуття права власності земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029, що перебуває у власності ОСОБА_10 , а тому в цій частині рішення слідчого судді підлягає зміні.

В той же час, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 поданої в інтересах власника майна ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді. Тому підстав для її задоволення немає.

У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у визначені процесуальним законом не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407-409, 411-419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Клопотання власника майна ОСОБА_10 про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали задовольнити.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_10 задовольнити, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2021 року якою задоволено клопотання про арешт майна змінити в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029, що перебуває у власності ОСОБА_10 .

Відмовити прокурору в частині задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:07:000:1029, що перебуває у власності ОСОБА_10 , з забороною її відчуження.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4