Ухвала

від 12.07.2021 по справі 908/1921/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.07.2021 Справа № 908/1921/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви вих. № 194 від 01.07.2021 (вх. № 2059/08-07/21 від 05.07.2021)

за позовом Фермерського господарства Зибарєвих , (71242, Запорізька область, Чернігівський район, с. Розівка, вул. Медова, буд. 60), представник позивача адвокат Гришко Іван Іванович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 36)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою

УСТАНОВИВ

05.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 194 від 01.07.2021 (вх. № 2059/08-07/21 від 05.07.2021) Фермерського господарства Зибарєвих , с. Розівка Чернігівського району Запорізької області до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання за Фермерського господарства Зибарєвих право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2325586800:01:008:0027 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії І-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, та про зобов`язання Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради провести державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою за Фермерським господарством Зибарєвих .

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 05.07.2021 справу № 908/1921/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч., ч. 1 та 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо оформлення позовної заяви, її обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до позовної заяви.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У позовній заяві позивач визначає спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 73 ГПК України)

Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 2 статті 80 ГПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем заявлено вимогу про визнання за Фермерським господарством Зибарєвих право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2325586800:01:008:0027 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії І-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2.

На стор. 8 позовної заяви позивачем зазначено, що належним способом захисту права постійного користування спірною земельною ділянкою є саме визнання за позивачем цього права як такого, що набуте згідно Державного акту.

Крім того, на стор. 6 позовної заяви позивач вказує, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства зберігається за Селянським (фермерським) господарством Зибарєвих до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, оскільки ФГ Зибарєвих набуло як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання цієї земельної ділянки. (Висновок постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.202, у справі № 908/1238/18, залишеної без змін за наслідками касаційного перегляду).

Також суд зауважує, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19 за позовом Фермерського господарства Зибарєвих до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області за участю прокуратури Запорізької області про визнання права постійного користування земельною ділянкою касаційним судом зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою отриманою засновником фермерського господарства для його створення виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку фермерського господарства та уповноважених органів держави додаткових дій. В такий спосіб зазначене право належить фермерському господарству та може захищатися ним, у тому числі у судовому порядку.

При цьому, в даній позовній заяві позивачем не наведено правових підстав з яких за Фермерським господарством Зибарєвих за рішенням суду має бути визнано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2325586800:01:008:0027 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії І-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій України є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Нормою ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

По суті вимога про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, набутого на підставі Державного акту на право постійного користування землею, є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення.

Враховуючи викладене, позивач повинен довести, що у спірних правовідносинах саме вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою, набутого на підставі Державного акту на право постійного користування землею, є належним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача та повинен викласти правові підстави, з яких за Фермерським господарством Зибарєвих за рішенням суду має бути визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Вищевказане свідчить, що позовну заяву подано без додержання усіх вимог, викладених у п. 5 ч. 3статті 162 ГПК України.

Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 цього ж Закону України передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 грн.

Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн.), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (794500,00 грн.).

Позивачем заявлено дві позовні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, кожна з яких, виходячи з вищенаведених норм Закону, повинна бути оплачена судовим збором.

Проте, до позовної заяви позивачем у підтвердження сплати судового збору надано копію платіжного доручення № 1473 від 29.06.2021 на суму 2270,00 грн., тобто позивачем судовим збором оплачена лише одна з заявлених позовних вимог. Отже недоплата судового збору становить 2270,00 грн.

Також, згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про судовий збір суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

В програмі БД Діловодство спеціалізованого суду господарського суду Запорізької області по справі № 908/1921/21 містяться відомості щодо зарахування сплаченого позивачем судового збору в доход Державного бюджету України в розмірі 2270,00 грн.

Таким чином, позивачем не додержано вимоги чинного процесуального законодавства щодо обов`язкової сплати судового збору, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Враховуючи викладене, якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті дві позовні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, то позивач має надати суду докази сплати судового збору у встановлених Законом порядку і розмірі.

Вищевказане свідчить, що позовну заяву подано без додержання усіх вимог, викладених у статтях 162, 164 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви Фермерського господарства Зибарєвих , с. Розівка Чернігівського району Запорізької області до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою та надання позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: навести нормативне обґрунтування, що у спірних правовідносинах саме вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою, набутого на підставі Державного акту на право постійного користування землею, є належним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача та викласти правові підстави, з яких за Фермерським господарством Зибарєвих за рішенням суду має бути визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою; якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті дві позовні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою - доплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (належні докази сплати надати суду в оригіналі).

Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Керуючись ст., ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву вих. № 194 від 01.07.2021 (вх. № 2059/08-07/21 від 05.07.2021) Фермерського господарства Зибарєвих , с. Розівка Чернігівського району Запорізької області до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання за Фермерського господарства Зибарєвих право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2325586800:01:008:0027 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії І-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2, та про зобов`язання Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради провести державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою за Фермерським господарством Зибарєвих залишити без руху .

2. Надати Фермерському господарству Зибарєвих , с. Розівка Чернігівського району Запорізької області строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: навести нормативне обґрунтування, що у спірних правовідносинах саме вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою, набутого на підставі Державного акту на право постійного користування землею, є належним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача та викласти правові підстави, з яких за Фермерським господарством Зибарєвих за рішенням суду має бути визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою; якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті дві позовні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою - доплатити судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (належні докази сплати надати суду в оригіналі).

Всі зазначені докази надати до суду у вказаний вище строк та направити іншим учасникам справи (докази у підтвердження чого надати суду).

3. Суд роз`яснює позивачу, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

5. Ухвала підписана 12.07.2021.

6. Копію даної ухвали направити на адресу представник позивача адвокат Гришко Івана Івановича, ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Н.Г.Зінченко