ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1121/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55А) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (51051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 341-З) про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку за участю представників:
прокурор - Клейн Л.В., службове посвідчення № 051089 від 02.10.18;
відповідача 1 - Бойко О.С., в порядку самопредставництва;
відповідача 2 - Сиромятников О.С., директор ТОВ "Автодент Метал".
ВСТАНОВИВ:
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Автодент метал" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати незаконним та скасувати пункт 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1» , літ. «И-1» , літ. «Е-1» , літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» , яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автодент метал» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1» , літ. «И-1» , літ. «Е-1» , літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Автодент метал» .
- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Автодент метал» (код ЄДРПОУ 42809288) повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які прокурор поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 11350,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2021 по справі № 922/1121/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.2021 о 12:50.
22.04.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9225) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
27.04.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9603) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
27.04.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №9601) з додатковими документами.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 у справі № 922/1121/21 підготовче засідання відкладено на 12.05.2021 об 11:30.
06.05.2021 до загального відділу діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 10290) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
12.05.2021 до загального відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №10685) з додатковими документами.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1121/21 підготовче засідання відкладено на 18.05.2021 о 12:30.
13.05.2021 до загального відділу діловодства суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №10947).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2021 у справі № 922/1121/21 в задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №9601 від 27.04.2021) та (вх. №10685 від 12.05.2021) відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2021 у справі №922/1121/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021 о 12:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі №922/1121/21 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2021 о 12:00.
У судовому засіданні 01.07.2021 прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
У судовому засіданні 01.07.2021 відповідачі 1, 2 проти задоволення позову Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова заперечували повністю з підстав, викладених у наданих відзивах на позовну заяву, просили суд в його задоволенні відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, господарським судом встановлено наступне.
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом.
Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
З урахуванням положень ст. 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27.05.2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
За ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р., Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986 р).
У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі №910/7813/18.
Так, позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Захищати інтереси у даній справі має Харківська міська рада, яка від імені Українського народу і територіальної громади м. Харкова уповноважена реалізовувати компетенцію власника. Разом з тим міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами.
Таким чином, звернення прокурора з даним позовом обґрунтовано останнім спрямованістю на припинення незаконної діяльності органу місцевого самоврядування та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами місцевого самоврядування порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.
При цьому, судом враховано те, що дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, дотримання органом місцевого самоврядування належного порядку розпорядження земельними ділянками, безпосередньо належить до інтересів держави.
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.
Обставини справи.
Відповідно до п. 57 додатку 1 до рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" № 1612/19 від 19.06.2019 Tовариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. "Е-1" загальною площею 57,3 кв. м., літ. "З-1" загальною площею 395,5 кв. м., літ. "Ж-1" загальною площею 30,3 кв. м., літ "И-1" загальною площею 38,1 кв. м. на підставі акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу TОВ "Автодент метал", серія та номер: б/н, виданий 13.02.2019, видавник: TOB "Тем Інжиніринг» , TOB "Автодент Метал" протокол, серія та номер: 06, виданий 05.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Тем Інжиніринг", протокол, серія та номер: 2, виданий 13.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Автодент Метал" належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".
Пунктом 13 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
Разом з тим, пунктом 12 додатку 4 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодент Метал» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1» , літ. «И-1» , літ. «Е-1» , літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район)
Позиція прокурора.
Прокурор звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без проведення процедури земельних торгів, посилаючись на те, що на земельній ділянці, яку планується відвести, розташовуються нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Проте, такі торги не проводились та право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район) Харківською міською радою всупереч вищевказаним законодавчим вимогам. При цьому, прокурором зазначено, що за результатами вивчення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, об`єкти нерухомого майна літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) мають загальну площу забудови 0,5212 га, тоді як площа земельної ділянки, яка відводиться становить 0,5532 га, а тому площа забудови нежитлових будівель становить 9,4 % від площі земельної ділянки, яка відводиться Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал".
Прокурором у позові також наголошено на тому, що на підставі спірного рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.04.2020 за №2095/20, між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" укладено договір оренди землі від 05.06.2020, яким передбачено, що в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" передається земельна ділянка загальною площею 0,5532 га, у тому числі під забудовою --- га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади), інші об`єкти інфраструктури відсутні, а тому, за твердженням прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" отримало земельну ділянку, яка в 10,6 разів перевищує площу будівель. Тобто, прокурором у позові вказано про можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. При цьому, площа такої земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна. А також може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування цих об`єктів, при цьому така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Державних будівельних норм та Державних санітарних норм і правил.
У даному випадку, за твердженням прокурора, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" лише зазначено, що на земельній ділянці по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові розташовано нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1", що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Тобто, прокурором зазначено, що відсутність будь-яких документів або аналітичних матеріалів, з яких вбачається яка саме площа необхідна для обслуговування вказаних будівель, свідчить про те, що міська рада не могла з наданих матеріалів встановити, яка саме площа потрібна для обслуговування цих будівель, в тому числі з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому оскаржувані рішення прийняті без дотримання вимог ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а також правових позицій ВСУ, викладених у постановах по справах №910/4528/15-г та №910/1356/13.
Вищенаведені обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність підстав для визнання незаконним та скасування пункту 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 за №1612/19 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; пункту 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; пункту 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; визнання недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідачі зазначають про те, що заявлений прокурором позов є безпідставним, оскільки у зв`язку з розташуванням на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 у Шевченківському районі (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади), які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", то відповідно підприємство відповідача 2 відноситься до юридичної особи, визначеної частиною другою ст. 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим у відповідності до частини 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Окрім того, відповідачем 1 у своєму відзиві на позов також наголошено про те, що Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень прийняла оскаржувані рішення, а тому відсутні правові підстави для визнання їх незаконними та скасування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Також, згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки на якій воно розташоване без проведення земельних торгів в порядку визначеному положеннями ст. 122, 124 Земельного кодексу України.
Так, із обставин справи слідує, що на території земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га розташовані нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1". Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності зазначених нежитлових приміщень належить ТОВ "Автодент Метал" на підставі акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу TОВ "Автодент метал", серія та номер: б/н, виданий 13.02.2019, видавник: TOB "Тем Інжиніринг» , TOB "Автодент Метал" протокол, серія та номер: 06, виданий 05.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Тем Інжиніринг", протокол, серія та номер: 2, виданий 13.02.2019, видавник: Загальні збори учасників ТОВ "Автодент Метал".
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналізуючи відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаних нежитлових будівель, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.
За вимогами ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, розташування на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) нежитлових будівель, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" свідчить про те, що відповідно дане підприємство відноситься до юридичної особи, визначеної частиною другою ст. 134 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим у відповідності до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Окрім того, із наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку убачається, що цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) полягає у наступному: "11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", тоді як вид використання: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади).
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що нежитлові будівлі літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал", то відповідно земельна ділянка, на якій вони розташовані та вид використання якої визначено для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "З-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), що у свою чергу спростовує доводи прокурора щодо необхідності у даному випадку проведення земельних торгів.
Стаття 123 Земельного кодексу України визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до частини 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Приписами ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, із обставин справи убачається, що пунктом 57 рішенням 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" № 1612/19 від 19.06.2019 Tовариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
Із обставин справи також слідує, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 у Шевченківському районі м. Харкова.
Частинами 4, 6, 12, 15 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 нього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
Також, частинами 1, 2, 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Інших правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджені та погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки немає.
Відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №11273/82-19 від 13.12.2019 та висновку Департаменту містобудування та архітектури №4954/0/605-19 від 01.10.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" площею 0,5532 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 у Шевченківському районі м. Харкова погоджено.
З огляду на вказане, а також враховуючи положення чинного законодавства, пунктом 13 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
В подальшому пунктом 12 додатку 4 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодент Метал» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1» , літ. «И-1» , літ. «Е-1» , літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
З урахуванням вказаного, виходячи із наведених судом вище положень закону, зазначені норми Земельного кодексу України передбачають поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у користування громадян та юридичних осіб, який Харківською міською радою не порушено.
Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді, суд зазначає про наступне.
На підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020 між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" укладено договір оренди землі від 05.06.2020, відповідно до умов п. 1. якого, Харківська міська рада (орендодавець) надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, яка розташована м. Харків, вул. Клочківська, 341.
Умовами п. 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5532 га, у тому числі під забудовою --- га.
Пунктом 3 Договору передбачено, що на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1".
Пунктом 8. Договору визначено, що договір укладено до 01.05.2025 року.
Відповідно до умов п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "3-1", літ. "И-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" (цех та склади).
Частина 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" визначає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), в т.ч. з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. За ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 203, 215 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
З вказаного вище слідує, що волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.
Як вже було встановлено судом, підстав для визнання спірних пунктів рішень Харківської міської ради незаконними та їх скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки, який укладено з дотриманням всіх вимог законодавства та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку відсутні.
Отже, позов у частині похідної вимоги про визнання договору оренди недійсним визнається судом необґрунтованим та задоволенню не підлягає, як і похідна вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодент Метал" повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.
Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі нежитлових будівель, які на ній знаходяться, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що передача в оренду спірної земельної ділянки була здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У відповідності до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру
Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за відповідним проектом.
Склад проекту землеустрою визначається ст. 50 Закону України "Про землеустрій".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених Господарським процесуальним кодексом України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності. Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.
У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме прокурор повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зауважує, що при поданні позову з підстав, зокрема, надмірності площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація прокурором факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.
Натомість у даному випадку прокурор обмежився виключно посиланнями на ті обставини, що розмір земельної ділянки значно перевищує площу будівлі, що на ній знаходиться, а тому посилання прокурора на те, що площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна є необґрунтованим. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання відповідачем 2 земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Стосовно посилання прокурора у позові на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 910/1356/13 від 05.09.2018 суд зазначає, що предметом судового розгляду наведеної справи є з`ясування обставин щодо наявності або відсутності підстав щодо неправомірного відчуження земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, з аналізу наведеної постанови убачається, що зазначена справа щодо неправомірного надання у власність земельної ділянки жодним чином не стосується предмету спору за позовом прокурора у цій справі, так само як і не стосується предмету спору у даній справі і постанова №910/4528/15-г від 09.02.2018 в якій за обставинами справи земельну ділянку було передано для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
При цьому, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
З аналізу вказаних положень Цивільного кодексу України вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням наведених положень закону, а також враховуючи наявні у матеріалах справи докази, відповідач 1 - Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржувані рішення, при цьому, протилежного прокурором під час розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовано, а тому підстави для визнання незаконними та скасування пунктів оскаржуваних рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку у суду відсутні.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 р. у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі №910/13407/17.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" липня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2021 |
Оприлюднено | 14.07.2021 |
Номер документу | 98265775 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Лакіза Валентина Володимирівна
Господарське
Господарський суд Харківської області
Сальнікова Г.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні