Ухвала

від 24.09.2007 по справі 36/159а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/159а

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

24 вересня 2007 р.                                                                                   № 36/159а  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Суддів:Михайлюка М.В.,Мележик Н.І.,Рибака В.В.,

перевіривши  касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 року

у справі№ 36/159а господарського суду Донецької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Донецький вентиляторний завод”

доВідкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”

провизнання недійсним акту про порушення Правил користування електричною енергією та рішення комісії по розгляду актів  

ВСТАНОВИВ:

Відповідач повторно звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. у справі № 36/159а.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги.

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесено) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно до частини 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги скаржник посилається на те, що він вже звертався до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, які ухвалами від 29.03.2007 р. та від 25.07.2007 р. повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 3  ч. 1 ст. 1113 ГПК України, а тому на його думку строк пропущено з поважних причин.

Однак, зазначене лише свідчить, що при подачі вперше і вдруге касаційної скарги, через власну недбалість, відповідачем було порушено норми процесуального права, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників процесу, що і перебуває у причинному зв'язку значного пропуску (майже півроку)  скаржником встановленого статтею 110 ГПК України процесуального строку на подання касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скаржником не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку встановленого для подання касаційної скарги, а  тому згідно приписів ст. 53 ГПК України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п.  5 ст.1113   Господарського процесуального Кодексу України, суд   

УХВАЛИВ:

            1. Відхилити клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку для подачі касаційної скарги, відмовити у відновленні пропущеного процесуального строку.

2. Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути  скаржнику, а справу –до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                      М.Михайлюк

Судді:                                                                               Н. Мележик

                                                                                          В. Рибак