Ухвала

від 13.07.2021 по справі 640/15776/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15776/19

УХВАЛА

13 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Продукт до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хліб Продукт (далі - Позивач, ТОВ Хліб Продукт ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач, ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації рішення №831946/41429442 від 06.07.2018 року, рішення №831947/41429442 від 06.07.2018 року, рішення №831948/41429442 від 25.05.2018 року, рішення №831949/41429442 від 06.07.2018 року, про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати: податкову накладну №23 від 21.05.2018 року на суму 143226,00 з урахування податку на додану вартість в розмірі 23871,00 грн., податкову накладну №24 від 24.05.2018 року на суму 134200,44 з урахування податку на додану вартість в розмірі 22366,74 грн., податкову накладну №26 від 25.05.2018 року на суму 142780,44 з урахування податку на додану вартість в розмірі 23796,74 грн., податкову накладну № 28 від 31.05.2018 року на суму 127246,42 з урахуванням ПДВ 127246,42 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 року вперше подану ГУ ДПС у Київській області у жовтні 2020 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.06.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Київській області отримано 22.06.2021 року.

На виконання вимог даної ухвали Апелянтом 01.07.2021 року до суду направлено клопотання, в якому останній просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах встановлених КАС України строків, а її повернення було зумовлено відсутністю належного фінансування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору. Наголошує, що процесуальний закон гарантує можливість апеляційного оскарження рішення суду у межах річного строку, а документально підтверджений намір здійснення процесуальної дії є безумовною підставою для визнання поважною причини його пропуску. Крім того, звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що відсутність коштів є поважною причиною пропуску процесуального строку у випадку повторного подання апеляційної скарги без зволікань.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 17.06.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, про існування оскаржуваного рішення суду від 05.06.2020 року ГУ ДПС у Київській області стало відомо 16.10.2020 року, про що останній самостійно зазначає у вперше поданій апеляційній скарзі (а.с. 152, зворотній бік). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 16.11.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 04.06.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 05.11.2020 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 30.11.2020 року повернув ГУ ДПС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, Апелянт мав достатній визначений законодавцем строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

У постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 року у справі № 815/6482/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі № 500/2544/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 04.06.2021 року, тобто майже через шість місяців після постановлення ухвали від 30.11.2020 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги та майже через сім місяців з моменту ознайомлення із змістом оскаржуваного рішення. При цьому будь-яких доказів, що підтверджує вчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом цього періоду, окрім службових записки від 23.10.2020 року та від 03.06.2021 року, матеріали справи не містять.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Твердження ГУ ДПС у Київській області про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Щодо посилання Апелянта на практику Верховного Суду (справи №640/25712/19, №820/1212/17, №826/3644/17, 826/16601/18) щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з підстав відсутності у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору, суд звертає увагу, що у згаданих випадках повторне подання апеляційної скарги мало місце невідкладно та у межах тридцяти днів з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Водночас, як вже було підкреслено вище, у цій справі апеляційну скаргу було подано вдруге майже через шість місяців після повернення вперше поданої.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду від 05.06.2020 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що і станом на час розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення Відповідачем не було забезпечено сплату судового збору, оскільки додане до клопотання платіжне доручення від 16.06.2021 року №1508 не може вважатися документом про його сплату за подання апеляційної скарги з огляду на таке.

Із змісту указаного платіжного документу вбачається, що судовий збір сплачено на рахунок № НОМЕР_1 , що відповідає номеру рахунку для сплати судового збору до Верховного Суду. Разом з тим, як було зазначено в ухвалі від 17.06.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору - НОМЕР_2 . А відтак платіжне доручення від 16.06.2021 року №1508 не може вважатися документом про сплату судового збору за подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, оскільки його сплата на інший рахунок унеможливлює суд виконати покладений на нього процесуальним законом обов`язок з перевірки зарахування суми коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хліб Продукт до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель