Рішення

від 30.06.2021 по справі 274/8101/20

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/8101/20

Провадження № 2/0274/711/21

Рішення

Іменем України

30.06.2021 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представника позивачів Гуменюка О.В. , представника відповідача Мартиновського О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про розірвання договорів оренди землі, -

В с т а н о в и в :

В грудні 2020 р. позивачі через свого представника - адвоката Гуменюка О.В. звернулися в суд із зазначеним позовом, згідно якого просять:

- визнати розірваним договір оренди землі від 25.09.2015 р., укладений між ОСОБА_3 та ПСП "Агрофірма "Світанок", площею 2,8001 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0087, розташовану за межами с. Закутинці Бердичівського району;

- визнати розірваним договір оренди землі від 25.09.2015 р., укладений між ОСОБА_4 та ПСП "Агрофірма "Світанок", площею 2,7615 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0086, розташовану за межами с. Закутинці Бердичівського району;

- визнати розірваним договір оренди землі від 25.09.2015 р., укладений між ОСОБА_5 та ПСП "Агрофірма "Світанок", площею 2,6507 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0036, розташовану за межами с. Закутинці Бердичівського району;

- визнати розірваним договір оренди землі від 25.09.2015 р., укладений між ОСОБА_5 та ПСП "Агрофірма "Світанок", площею 2,6549 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0037, розташовану за межами с. Закутинці Бердичівського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.09.2015 р. між позивачами та відповідачем було укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих за межами с. Закутинці Бердичівського району, строком на 10 років. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України та ЗУ "Про оренду землі". За вказаними нормами істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди. Також момент набрання чинності укладених договорів починався з дня їх державної реєстрації. Однак, з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права встановлено, що договори оренди земельної ділянки від 25.09.2015 р., укладені відповідно між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПСП "Агрофірма "Світанок", кадастровий номер 1820882100:10:000:0087, кадастровий номер 1820882100:10:000:0086, зареєстровані лише 16.01.2018 р.; договори оренди земельної ділянки від 25.09.2015 р., укладені між ОСОБА_5 та ПСП "Агрофірма "Світанок", кадастровий номер 1820882100:10:000:0036, кадастровий номер 1820882100:10:000:0037, зареєстровані 02.04.2016 р. Обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди землі покладено на орендаря. Ухилення від державної реєстрації земельних ділянок є порушенням земельного законодавства, також є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки. В свою чергу, зазначене також є порушенням прав власників земельних ділянок, оскільки внаслідок завданої цим шкоди, власник значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Враховуючи те, що позивачі досягли всіх істотних умов щодо строку дії договорів оренди земельних ділянок саме 25.09.2015 р. та визначили для себе початок строку дії договору саме з цієї дати, тому затягування орендарем державної реєстрації цих договорів на значний проміжок часу вказує на наявність значної міри позбавлення того, що строк дії даних договорів може бути закінчено у 2025 році.

Також позивачі зазначають, що договори оренди землі були укладені з порушенням таких істотних умов договору як, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки. Технічна документація із землеустрою, за якою визначалися кадастрові номери земельних ділянок, розроблена 02.10.2017 р. Проте, в оспорюваних договорах від 25.09.2015 р. вони вписані (за візуальним спостереженням дописані пізніше), що додатково вказує на незаконність дій відповідача. У зв`язку з чим, позивачі просять достроково визнати розірваними договори оренди землі від 25.09.2015 р.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду від 09.12.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 37).

02.02.2021 р. представником відповідача - адвокатом Мартиновським О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю. Посилається на те, що 25.09.2015 р. між позивачами та відповідачем були укладені договори оренди землі. Враховуючи умови п. 5 цих договорів, відповідач вважає, що строк дії договорів оренди землі, укладених на 10 років, закінчується 24.09.2025 р. Державна реєстрація права оренди не може змінювати строк зазначених вище договорів оренди землі. Крім того, позивачами не враховано витяги від 24.01.2018 р. щодо земельних ділянок кадастровий номер 1820882100:10:000:0087, кадастровий номер 1820882100:10:000:0086, в яких зазначається: строк дії: договір оренди землі укладено на 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Щодо витягів по двом іншим ділянкам, то відповідач вважає зазначені в них дані щодо строку дії договору технічними помилками, які були допущені державним реєстратором, які можливо виправити при зверненні до нього. Зазначає, що згідно укладених договорів оренди землі права орендодавця та підстави розірвання цих договорів між позивачами та відповідачем є однаковими. Отже, умови укладених договорів оренди землі не містять підстав для їх розірвання. Відповідачем до відзиву також долучено копії документів про отримання позивачами від відповідача орендної плати за 2015-2020 роки (а.с. 50-74).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 24.02.2021 р. закрито підготовче засідання по справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 91).

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Гуменюк О.В. позов підтримав з підстав, зазначених в ньому.

Представник відповідача - адвокат Мартиновський О.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, визначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належать відповідні земельні ділянки площею 2,8001 га, площею 2,7615 га, площею 2,6507 га, площею 2,6549 га, розташовані на території Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується державними актами на право приватної власності на земельну ділянку від 04.04.2002 р., від 10.04.2002 р., від 28.09.2010 р. (а.с. 14, 20, 26, 30).

25.09.2015 р. позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (іменуються як орендодавці) та відповідач (орендар) ПСП "Агрофірма "Світанок" уклали відповідні договори оренди землі площею 2,8001 га, площею 2,7615 га, площею 2,6507 га, площею 2,6549 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Строк дії договору 10 років. Визначено кадастрові номера, нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2015 рік, розмір орендної плати та строки її виплати (п.п. 1, 2, 3, 5, 6, 8 Договору). Також в п. 38 Договору зазначено, що цей договір набирає чинності після його державної реєстрації (а.с. 12-13, 18-19, 24-25, 28-29).

Отже, момент укладення договорів, а відтак і початок перебігу строку їх дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки площею 2,8001 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0087, належної ОСОБА_3 , на підставі договору оренди землі від 25.09.2015 р. зареєстровано відповідачем 16.01.2018 р. Згідно Витягу встановлено строк дії: договір оренди землі укладено на 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с. 15).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки площею 2,7615 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0086, належної ОСОБА_4 , на підставі договору оренди землі від 25.09.2015 р. зареєстровано відповідачем 16.01.2018 р. Згідно Витягу встановлено зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: договір оренди землі укладено на 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с. 21).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельних ділянок площею 2,6507 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0036 та площею 2,6549 га, кадастровий номер 1820882100:10:000:0037, належних ОСОБА_5 , на підставі договору оренди землі від 25.09.2015 р. зареєстровано відповідачем 02.04.2016 р. Згідно Витягу встановлено строк дії: 05.04.2026 р., з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с. 27, 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Стаття 627 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договорів оренди землі частина 4 статті 124 Земельного Кодексу України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 125 ЗК України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Так, ст. 6 цього Закону визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 Закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону визначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 31 Закону № 161-XIV Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 5 Договорів оренди землі від 25.09.2015 р. встановлено, що договора укладені на 10 (десять) років.

Відповідно до п. 24 Договорів визначені права Орендодавця: Орендодавець має право вимагати від Орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 31 Договорів дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Вимогами п. 32 Договорів передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 33 цих Договорів розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Судом встановлено, що орендар ПСП "Агрофірма "Світанок" здійснив реєстрацію договорів оренди землі від 25.09.2015 р. - 02.04.2016 р. та 16.01.2018 р.

Разом з тим, за змістом договорів оренди землі від 25.09.2015 р. відсутня визначена сторонами дата чи період, на протязі якого зазначені Договори повинні бути зареєстровані орендарем. Таких строків не містить і чинне законодавство. Отже, враховуючи те, що спірні договори оренди землі від 25.09.2015 р. зареєстровані 02.04.2016 р. та 16.01.2018 р., то строк дії таких закінчиться 02.04.2026 р. та 16.01.2028 р.

Окрім того, та підстава, що відповідач зареєстрував зазначені договори оренди землі лише у 2016 та 2018 році не може вважатися істотним порушенням договору в розумінні ст. 651 ЦК України, оскільки позивачі не були значною мірою позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні договору.

Так, з матеріалів справи не вбачається, що позивачі зверталися до відповідача з вимогами про розірвання договорів оренди землі та повернення їм земельних ділянок. Отже, до грудня 2020 року (на день звернення позивачів з позовом до суду) договори оренди землі виконувалися сторонами без будь-яких нарікань. Також згідно долучених до матеріалів справи відповідачем копій документів встановлено, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зверталися з заявами про видачу їм орендної плати у грошовій формі до відповідача ПСП "Агрофірма "Світанок" та отримували від останнього орендну плату за період 2015-2020 роки. Зауважень з цього приводу позивачі відповідачу не висловлювали, а також не мали зауважень і щодо розміру орендної плати (а.с. 58-74, 84-86, 119-121).

Доказів того, що позивачі були позбавлені певних благ, на які вони розраховували при укладенні договорів оренди землі суду не надано, такого не встановлено і під час судового розгляду.

Отже, в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання договорів оренди землі від 25.09.2015 року - розірваними.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.

Вищевказане дає підстави стверджувати, що цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч.4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної зокрема, у постанові від 15.08.2019 справа №1340/4630/18.

Звертаючись до суду, позивачі зазначили, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок, вони розраховували на те, що строк їх дії може бути закінчено у 2025 році, про що не заперечила сторона відповідача зазначивши про це у відзиві на позовну заяву, як і не заперечив представник відповідача у судовому засіданні, вказавши, що спірні договори оренди земельних ділянок укладено на 10 років, строк їх дії закінчиться 24.09.2025 року.

Таким чином звернувшись до суду із зазначеним вище позовом, позивачі, як на підставу своїх позовних вимог посилаються на майбутнє порушення їх прав, хоча згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом особі яка звертається до суду із відповідним позовом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, а не на майбутнє.

Крім того суд звертає увагу позивачів на обраний ними спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, а не визнаватися розірваним.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є такими, що не підлягають до задоволення з наведених вище судом підстав.

Керуючись ст.ст. 4, 12- 13, 76-81, 141, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про розірвання договорів оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2021 року.

Головуючий Т.М. Вдовиченко