Ухвала

від 08.07.2021 по справі 363/1689/21

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"08" липня 2021 р. Справа № 363/1689/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32020110000000139, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2020 року, з угодою про визнання винуватості щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Алчевськ Луганської області, українець, громадянин України, має середню спеціальну освіту, не працює, не одружений, раніше не судимий, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27квітня 2021року доВишгородського районногосуду Київськоїобласті надійшовобвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32020110000000139 щодо ОСОБА_5 , якому висунутообвинувачення увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиноюдругою статті205-1КК України,з угодою про визнання винуватості, укладеною 23 квітня 2021 року між прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .

Згідно досягнутої під час досудового розслідування угоди, прокурор Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо:

правової кваліфікації дій підозрюваного за частиною другою статті 205-1 КК України (в редакції Закону № 835-VIII від 26 листопада 2015 року);

підозрюваний у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) за обставин, викладених в обвинувальному акті;

при погодженні виду та розміру покарання сторонами враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а саме: щире каяття ОСОБА_5 , яке полягає у відвертому осуді останнього своєї протиправної поведінки та готовність нести відповідальність за вчинене, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України); вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин (п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України), оскільки до порушення закону ОСОБА_5 , призвело скрутне матеріальне становище останнього.Обставини, які обтяжують покарання відсутні;

сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за частиною другою статті 205-1 КК України (в редакції Закону № 835-VIII від 26 листопада 2015 року) з урахуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Підозрюваному під час укладання угоди роз`яснені правила статей 394, 424, 473, 474, 476 КПК України, а також він розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Відповідно до статті 314 КПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2021 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче засідання.

Суд, заслухавши думку сторін угоди, дослідивши обвинувальний акт з додатками, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, дійшов висновку, що підстав для затвердження угоди про визнання винуватості немає, а тому необхідно відмовити в її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, з таких підстав.

У статті 472 КПК України передбачено вимоги до угоди про визнання винуватості, а саме формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до вимог статті 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобов`язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог статті 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Як убачається із обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, дії

ОСОБА_5 кваліфіковані за частиною другою статті 205-1 КК України у редакції, чинній станом на час вчинення злочину 22 лютого 2019 року, а саме: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинені за попередньою змовою групою осіб за що передбачена кримінальна відповідальність у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Вказаний злочин відповідно до статті 12 КК України, у тій самій редакції, є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до статті 65 КК України, при призначенні покаранні особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Із змісту вказаних положень убачається, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Разом з цим, дослідженням тексту угоди про визнання винуватості та обвинувального акту встановлено, що вказаних вимог закону сторонами не було дотримано.

При погодженні виду та розміру покарання сторонами враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а саме: щире каяття ОСОБА_5 , яке полягає у відвертому осуді останнього своєї протиправної поведінки та готовність нести відповідальність за вчинене, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України); вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин (п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України) оскільки до порушення закону ОСОБА_5 , призвело скрутне матеріальне становище останнього. А тому сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за частиною другою статті 205-1 КК України (в редакції Закону № 835-VIII від 26 листопада 2015 року) з урахуванням статті 69 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Проте, згідно із статтею 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Відповідно з вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами Кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як передбачено статтею 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, що повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, з урахуванням передбачених частиною 3 цієї статті особливостей, із призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, умовами зазначеної угоди вказані вимоги частини першої статті 69 КК України не враховані, сторонами угоди не зазначено обставин, які б свідчили про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та впливали би на пом`якшення покарання. Сам лише факт існування двох обставин, що пом`якшують покарання, не є підставою для застосування частини першої статті 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Крім цього, про наявність цих обставин суд може зробити висновок лише після проведення судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання. Зазначене свідчить про неможливість призначення судом покарання про яке домовилися сторони в угоді про визнання винуватості, у зв`язку з чим суд приходить до переконання про невідповідність угоди вимогам Кримінального Кодексу України, та за таких обставин про неможливість затвердження угоди та винесення вироку на підставі такої угоди.

Аргументи прокурора, що в угоді не обов`язково конкретизувати обставини скрутного матеріального становища обвинуваченого суд не бере до уваги, як такі що не доведені перед судом під час затвердження угоди про визнання винуватості. Такі обставини підлягають встановленню під час судового розгляду обвинувального акту.

Загальні формулювання в угоді про визнання винуватості щодо активності позиції підозрюваного без конкретних посилань на осіб які є причетними до вчинення злочину та щодо яких здійснюється досудове розслідування, відсутність обставин повідомлених підозрюваним та відносно яких конкретно осіб, яких він викрив, унеможливлюють затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_5 .

Разом зцим,ця угода,крім зобов`язання ОСОБА_5 беззастережно визнатиобвинувачення вобсязі підозриу кримінальномупровадженні,не міститьжодних іншихзобов`язань.Існування якого-небудьсуспільного інтересущодо укладенняданої угодиз текстуугоди невбачається. Угода спрямована виключно на задоволення приватного інтересу обвинуваченого, який не працює, проте погодився на сплату штрафу у розмірі 8500 грн.

Крім цього, як убачається із обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_5 злочину за частиною другою статті 205-1 КК України є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, при цьому як в угоді, так і в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів відсутні відомості про здійснення досудового розслідування щодо інших осіб в тому числі виділення матеріалів кримінального провадження чи наявність судових рішень щодо «Дениса» з яким, за попередньою змовою, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин. Зазначене свідчить про не конкретний виклад обставин кримінального правопорушення.

У підготовчому судовому засіданні також встановлено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32020110000000139 складений дізнавачемслідчим з ОВС першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_6 . В той час, коли відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 3 КПК України, у чинній редакції, дізнавач здійснює досудове розслідування кримінальних проступків.

Враховуючи дату вчинення ОСОБА_5 злочину (22 лютого 2012 року), а також застосування до обвинуваченого положень статті 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, суд зазначає, що така зворотна дія закону застосовується лише під час призначення обвинуваченому покарання, а не для визначення злочину як кримінальний проступок та для здійснення досудового розслідування дізнавачем, а не слідчим.

Із аналізу реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні у судовому засіданні встановлено, що у ньому не зазначено про проведення усіх процесуальних дій та усіх рішень, прийнятих в ході досудового розслідування, а заходами забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування зазначено лише про виклик та допит як свідка ОСОБА_5 .

Згідно частини сьомої статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди з мотивів, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що що подана до суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню, з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, суттєвої невідповідності її умов інтересам суспільства.

Відповідно пункту 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468, 475 КПК України.

Положення частини сьомої статті 474 КПК України, про продовження судового провадження у загальному порядку у разі відмови в затвердженні угоди, у даному випадку застосовані бути не можуть, оскільки вони застосовуються лише у тих випадках коли угоду було укладено на етапі судового розгляду (судовий розгляд здійснюється після постановлення ухвали суду про його призначення у відповідності до положень Глави 28 КПК України), у даному ж випадку (підготовче провадження - Глава 27 КПК України) слід керуватися даною нормою, однак в частині, яка регламентує, що у разі відмови в затвердженні угоди, укладеної на етапі досудового розслідування, останнє продовжується у загальному порядку.

Враховуючи той факт, що обвинувальний акт у провадженні надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, та у затвердженні якої було відмовлено, суд вважає, що кримінальне провадження слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Керуючись статтями314, 372КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у затвердженні угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України, укладеної 23 квітня 2021 року між прокурором Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 32020110000000139, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2020 року, відмовити.

Кримінальне провадження № 32020110000000139, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду проголошено 13 липня 2021 року.

Суддя ОСОБА_1