Постанова

від 07.07.2021 по справі 380/5515/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5515/20 пров. № А/857/8721/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,

представника позивача Купновицького Н.С.,

представника відповідача Патлачука Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордік-Буд" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (прийняте у м. Львові суддею Москалем Р.М.) у справі № 380/5515/20 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордік-Буд" про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордік-Буд" заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік в сумі 294 150,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем у 2019 році не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , у зв`язку з чим адміністративно-господарські санкції в сумі 294150,11 грн підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкцій в сумі 286 417 гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордік-Буд", яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що протягом 2019 року ним було укладено трудові договори з сімома працівниками з інвалідністю, в підтвердження чого надає копії наказів про прийняття на роботу. Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників з інвалідністю в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд» з урахуванням норм Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005, становить 3,75, що округлюється до 4, що свідчить про виконання відповідачем у 2019 році встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача, викладених у позовній заяві, та оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних належних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідачем при поданні апеляційної скарги не надано.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ТОВ Нордік-Буд зареєстроване як юридична особа 26.02.2019, починаючи з березня 2019 року як роботодавець використовує найману працю. Згідно поданої цим підприємством до ГУ ДПС у Львівській області звітності (підтверджується листом за № 27885/10/51.5-07 від 26.06.2020, а.с. 6 звор.) щодо кількості штатних працівників та працевлаштованих осіб, яким встановлено інвалідність за 2019 рік в розрізі календарних місяців ТОВ Нордік-Буд повідомило такі дані: лютий 2019 року - штатних (немає), з них інвалідів - 0; березень 2019 року - штатних 83, з них інвалідів - 2; квітень 2019 року - штатних 117, з них інвалідів - 2; травень 2019 року - штатних 110, з них інвалідів - 2; червень 2019 року - штатних 118, з них інвалідів - 2; липень 2019 року - штатних 140, з них інвалідів - 2; серпень 2019 року - штатних 139, з них інвалідів - 3; вересень 2019 року - штатних 138, з них інвалідів - 3; жовтень 2019 року - штатних 143, з них інвалідів - 5; листопад 2019 року - штатних 140, з них інвалідів - 6; грудень 2019 року - штатних 135, з них інвалідів - 6.

27.02.2020 ТОВ Нордік-Буд подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ від 20.02.2020, відповідно до якого повідомило такі дані: (01) середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 104 особи, з них: (02) середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, (03) кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 4 особи, (04) фонд оплати праці штатних працівників склав 29 787,4 тис. грн; (05) середньорічна заробітна плата штатного працівника 286 417 грн (06) сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - - .

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою перевірки виконання ТОВ Нордік-Буд встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю скерувало запити до Головного управління ДПС у Львівській області та Львівського обласного центру зайнятості, а також перевірило правильність наведених підприємством даних. Проведені на підставі приписів пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 обчислення доводять те, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ Нордік-Буд за 2019 рік складала 105 осіб, з них працівників, яким встановлена інвалідність - 3 особи (а.с. 19).

За таких обставин Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів дійшло висновку, що ТОВ Нордік-Буд у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ від 20.02.2020 (в рядку 01 та 02) зазначило недостовірну інформацію про середньооблікову кількість штатних працівників та середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність. Як наслідок, підприємство приховало відомості про невиконання нормативу робочих місць для інвалідів та ухиляється від сплати адміністративно-господарських санкцій за це правопорушення у встановлені законом строки.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Нордік-Буд в 2019 році не виконало нормативу для працевлаштування особи з інвалідністю в кількості одного робочого місця. Оскільки підприємство не сплатило суму адміністративно-господарських санкцій добровільно, така підлягає стягненню в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частини першої, третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19цього Закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України видно, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року справа № 806/1368/17 та від 31.07.2019 року у справі № 817/724/17.

Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 у справі №812/579/17 зазначив, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме несвоєчасне подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Як слідує з матеріалів справи, 27.02.2020 ТОВ Нордік-Буд подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ від 20.02.2020 (вх. № 5093, а.с. 5), відповідно до якого повідомило, зокрема, такі дані: (01) середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 104 особи, з них: (02) середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, (03) кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 4 особи.

Проте, згідно інформації ГУ ДПС у Львівській області щодо поданої ТОВ Нордік-Буд звітності про середньооблікову кількість штатних працівників за 2019 рік в розрізі місяців вказано такі дані: січень-0, лютий-0, березень-83, квітень-117, травень-110, червень-118, липень-140, серпень-139, вересень-138, жовтень-143, листопад-140, грудень-135 (а.с. 6звор.).

Обрахунок середньооблікової кількості штатних працівників за 2019 рік на підставі пункту 3.2.6 Інструкції здійснюється шляхом підсумування кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства та діленням одержаної суми на 12: (0+0+83+117+110+118+140+139+138+143+140+135)/12) = 105,23 та округлюється до 105.

При середньообліковій кількості в 2019 році штатних працівників 105 осіб норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у кількості 4 робочих місць (105 х 4 %);

При цьому, середньооблікова кількість штатних працівників в ТОВ Нордік-Буд , яким встановлена інвалідність, складала за 2019 рік - 3 особи.

Вищенаведене дає підстави для висновку про недостовірність інформації про середньооблікову кількість штатних працівників та середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, зазначеної ТОВ Нордік-Буд у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ від 20.02.2020.

При цьому, листом № 07-4359/20 від 26.11.2020 Львівський обласний центр зайнятості повідомив, що ТОВ Нордік-Буд звітів за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про створення/наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда впродовж 2019 року не подавало.

Тобто, відповідач не виконав обов`язок щодо інформування державної служби зайнятості щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, що свідчить про невжиття відповідачем необхідних заходів, передбачених законодавством, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов обгрунтованого висновку, що ТОВ Нордік-Буд в 2019 році не виконало нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця.

Покликання відповідача на те, що протягом 2019 року ним було укладено трудові договори з сімома працівниками з інвалідністю, в підтвердження чого надав копії наказів про прийняття на роботу, суд не бере до ваги, оскільки на підставі зазначеної інформації за відсутності даних руху кадрів протягом зазначеного періоду, неможливо визначити середньооблікову кількість працівників, яким встановлена інвалідність за 2019 рік.

Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтю 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законим, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордік-Буд" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року в адміністративній справі № 380/5515/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 13 липня 2021 року.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду