Постанова

від 15.06.2021 по справі 344/10696/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10696/19

Провадження № 22-ц/4808/714/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до КП Муніципальна дорожня компанія , КП Івано-Франківськводоекотехпром , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Брот про відшкодування майнової шкоди в розмірі 99 375,00 грн та моральної шкоди в розмірі 15000 грн , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючою суддею Домбровською Г.В. 02 березня 2021 року, повний текст якого складено 12 березня 2021 року

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до КП Муніципальна дорожня компанія , КП Івано-Франківськводоекотехпром , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Брот , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 99375 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок наїзду на несправний каналізаційний люк оглядового колодязя та пошкодження у зв`язку з цим транспортного засобу, майну позивача (транспортному засобу) було спричинено відповідні пошкодження, у зв`язку з чим завдано майнової шкоди у сумі 99 375,00 грн. Крім того, позивач зазначив, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 15 000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності вини відповідачів у спричиненні шкоди позивачу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт вказав, що 04.11.2018 він, керуючи транспортним засобом «Ленд Ровер» наїхав на каналізаційний люк, чим пошкодив свій транспортний засіб. Апелянт зазначив, що в рапорті поліцейського від 04.11.2018 та схемі ДТП вказано про несправний люк, який був неналежно огороджений. На думку позивача, відповідальність за утримання каналізаційного люка, як елемента автомобільної дороги, несе балансоутримувач - КП «Муніципальна дорожня компанія» . ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом не встановлено у зв`язку з чим на місці розміщення каналізаційного люку був встановлений знак 1.37 «Дорожні роботи» та знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» . Крім того, місцевим судом не взято до уваги постанову від 18.02.2019 у справі № 344/18207/18, якою закрито провадження щодо притягнення позивача до відповідальності за ст. 124 КупАП у зв`язку із відсутністю складу адмінправопорушення. Апелянт з посиланням на ст. 1166 ЦК України зазначає, що заподіювач шкоди має доводити відсутність своєї вини. На противагу вказаному відповідачами не надано доказів на підтвердження існування у позивача об`єктивної можливості знати, передбачати і завчасно виявити, що кришка люка оглядового колодязя пошкодить його авто. Позивач вважає хибним висновок місцевого суду про дотримання бадансоутримувачем вимог Правил благоустрою та державних стандартів при утримані дороги, оскільки відповідно до п.3.1.11 ДСТУ 3587-97 до відновлення дорожнього одягу місце розриття і підходи до нього повинні бути огороджені. На думку ОСОБА_1 помилковим також є висновок суду про відсутність причинно-наслідкового зв`язку, оскільки в матеріалах справи є фактичні дані, з яких видно зв`язок між ДТП та пошкодженням автомобіля. Враховуючи вказане, просить оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У надісланому на адресу апеляційного суду відзиві представник КП «Муніципальна дорожня компанія» вказує, що позивачем не доведено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної бездіяльності. На думку відповідача, ОСОБА_1 також не надав належних та допустимих доказів завданих збитків, оскільки в матеріалах справи відсутній експертний висновок про вартість відновлювального ремонту. Позивачем надано заказ-наряд ДН-003125 від 06.11.2018, проте прибутковий касовий ордер №6 видано 05.11.2018. Вказане, на думку відповідача, свідчить про неналежність доказів. Представник КП «Муніципальна дорожня компанія» зазначає, що ТОВ «Брот» на підставі відповідного дозволу виконувало роботи з прокладання водопроводу на ділянці дороги, де сталось ДТП. Відповідач зауважує, що саме на виконавця робіт покладається обов`язок здійснення відповідного огородження ділянки. Зважаючи на вказане, відповідач вважає, що шкода, яка є предметом спору не могла бути завдана з вини КП «Муніципальна дорожня компанія» . Тому рішення суду вважає законним і обгрунтованим.

Представник позивача доводи апеляційної скарги з наведених підстав підтримав, просив її задовольнити.

Представники відповідачів - КП Івано-Франківськводоекотехпром , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Брот доводи апеляційної скарги заперечили, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем вини відповідачів у завданні йому майнової і моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з цим висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2018 року о 20 год. 10 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Миру, 32, ОСОБА_1 , керуючи належним йому на праві власності транспортним засобом марки Ленд Ровер , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та допустив наїзд на перешкоду, а саме металевий люк, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2019 року у справі №344/18207/18 (т. а.с. 10).

Безпосередньо на місці події працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП про порушенням ним п.п. 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2019 року у справі №344/18207/18, яка набрала законної сили 01.03.2019 року, провадження в справі відносно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (т.1 а.с. 10).

Згідно Рапорту поліцейського від 04.11.2018 ОСОБА_1 здійснив наїзд на перешкоду - відкритий люк, який не був належним чином огороджений, внаслідок чого пошкодив автомобіль (т.1 а.с. 12).

На наявній в матеріалах справи план-схемі ДТП, складеній працівником поліції, відображено відкритий люк та кришку люка у різних місцях (на відстані 7 м 80 см один від одного) (т.1 а.с. 11).

Зі змісту Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 04.11.2018 року, складеного працівником поліції вбачається, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587/97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану за такими показниками: осідання від розкопок, тріщини. Огородження проведення ремонтних робіт відсутнє на всій протяжності розкопки, а саме близько 15м. Дорожні знаки, які попереджають про виконання робіт, присутні (т.1, а.с.13).

Аналогічні дані містяться і в Акті обстеження вулично-шляхової мережі від 05.11.2018 року.

Апеляційним судом встановлено, що балансоутримувачем ділянки автомобільної дороги, на якій трапилась ДТП, є КП Муніципальна дорожня компанія (Лист Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.05.2019 №353/01-20/14в (т.1, а.с.17).У зв`язку з чим саме на нього покладається обов`язок забезпечити їх належне і безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить їх негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно зі статтями 9, 24 Закону України Про дорожній рух до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України Про автомобільні дороги вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 21 Закону України Про автомобільні дороги органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (у редакції від 21 лютого 2007 року) № 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг і вулиць (далі - Правила № 198 від 21 лютого 2007 року), які є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів, і користувачів (пункт 1).

У пункті 4 Правил № 198 від 21 лютого 2007 року зазначено, що користувачами дорожніх об`єктів є учасники дорожнього руху, власники та користувачі земельних ділянок, які знаходяться в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, рекламних засобів та інженерних комунікацій і споруд, розташованих у зазначених межах.

На власників дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, користувачів дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби пунктом 5 Правил № 198 від 21 лютого 2007року покладається обов`язок із забезпечення зручних і безпечних умов руху, запобігання травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів.

Пунктом 11 Правил № 198 від 21 лютого 2007 року, зокрема, встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до пункту 25 Правил № 198 від 21 лютого 2007 року власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг зобов`язані забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об`єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів. У разі виявлення небезпечних умов експлуатації споруд і об`єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ним органів, а також Державтоінспекцію.

Крім того відповідно до пункту 2.1 Положення про безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 3 квітня 1998 року за № 69, мережі й споруди водопостачання і каналізації у процесі експлуатації, а також у період тимчасового припинення процесу їхньої експлуатації повинні перебувати під систематичним наглядом власника мережі або споруди водопостачання і каналізації. З метою своєчасного виявлення можливих пошкоджень і інших недоліків на мережах або спорудах водопостачання і каналізації, їхнім власником повинні виконуватися технічні огляди.

Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року № 30 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за № 231/767, в редакції від 27 червня 2008 року № 191, які є обов`язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, передбачений порядок здійснення нагляду за станом каналізаційної мережі.

Зокрема, пункт 12.2.1 вказаних Правил зазначає, що технічне обслуговування каналізаційної мережі передбачає зовнішній і внутрішній (технічний) огляд мережі і споруд на ній, в тому числі каналізаційних колодязів.

Зовнішній огляд мереж виконується не рідше одного разу на місяць шляхом обходу трас ліній мережі і огляду зовнішнього стану пристроїв і споруд мережі. Під час обходів трас лінії мережі перевіряються, в тому числі, зовнішній стан колодязів, наявність кришок, цілісність люків, кришок. Зовнішній обхід мереж виконує експлуатаційна бригада, яка проводить огляд за суворо визначеними маршрутами. Кожній бригаді щодня видаються наряди обходу. Результати огляду заносяться до журналу. Результати огляду шахт, каналізаційних колекторів і споруд на них повинні оформлятися актами, відомостями дефектів із зазначенням заходів з усунення дефектів і строків виконання робіт (пункти 12.2.2 - 12.2.5, 12.2.12 Правил).

Державним стандартом України 3587-97 Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану , затвердженим наказом Держстандарту України від 31 липня 1997 року № 441, встановлені вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху. Вказаним ДСТУ передбачено, що люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634, які не передбачають перекриття оглядового колодязя бетонними плитами. Відхилення висотної позначки кришки люка оглядового колодязя відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см. Усунення недоліків виконується в термін не більше ніж 7 діб з моменту їх виявлення. Зруйновані кришки і решітки повинні бути негайно огороджені і позначені відповідними технічними засобами організації дорожнього руху. Їх заміна повинна бути проведена протягом доби з моменту виявлення (пункти 3.1.7, 3.1.9, 3.1.10 ДСТУ 3587-97).

Згідно Листа Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.05.2019 №353/01-20/14в ТОВ Брот надано дозвіл (ордер) на проведення земляних робіт для прокладання водопроводу на АДРЕСА_1 . Згідно топографічної зйомки земельні роботи для прокладання водопроводу починались з АДРЕСА_1 та проходили повз будинки по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 17).

Відповідно до Довідки КП Івано-Франківськводоекотехпром від 04.10.2019 року №75.1/1406 водопровідна мережа Ду160мм по вулиці Миру від будинку АДРЕСА_3 на балансі КП Івано-Франківськводоекотехпром не перебуває. Водопровід був збудований ОСОБА_2 і по даний час обслуговується цим забудівником (т. 1, а.с.132) .

Разом з тим, апеляційний суд акцентує, що саме відповідач КП Муніципальна дорожня компанія є балансоутримувачем вказаної ділянки дороги і саме на нього покладено обов`язок забезпечити належний стан дороги, на якій сталась ДТП та усіх елементів дорожніх об`єктів.

Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 323/4500/14-ц).

Відповідно до частини 1 і частини 2 статті 1166, частини 1 статті 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ Брот до завершення робіт по облаштуваню каналізаційного колодязя не забезпечило обгородження ділянки дороги, де ще не було відновлено дорожнє покриття, а КП Муніципальна дорожня компанія не проконтролювала та не забезпечила безпеку дорожнього руху на згаданій ділянці дороги, то, на думку колегії суддів, саме ці два підприємства мали б відповідати за спричинену позивачу шкоду

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, а відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2014 року № 6-183цс14.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 11, 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно наданих Позивачем Заказу-Наряду: ДН-003125 СТО Авто-Кароліна ФОП ОСОБА_3 від 06.11.2018 загальна вартість ремонтних робіт та запчастин складає 99 375,00 грн (т. 1, а.с.18).

Відповідно до наданих квитанцій до прибуткового касового ордеру №6 106 та№6 112 від 06.11.2018 року позивачем сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_3 суми у 50 000,00 грн. та 49 375,00 грн., а всього 99 375,00 грн (т. 1, а.с.19-20). Однак, на думку колегії суддів, надані позивачем письмові докази не можна вважати належними і достатніми для визначення дійсного розміру матеріальних збитків.

Такий висновок випливає з наступного.

При розгляді справи судом першої інстанції позивачем було надано: копію заказ-наряду від 06.11.2018 та ксерокопії квитанцій до прибуткового ордеру № 6 106, № 6 112, без підпису особи, яка їх видала.

В засіданні апеляційного суду представником ОСОБА_1 надані оригінал заказу-наряду, а також оригінали згаданих квитанцій, на яких вже наявний підпис без зазначення П.І.Б. особи, яка уповноважена на прийняття коштів.

Звертає на себе увагу й те, що квитанція № 6 106 про внесення коштів ОСОБА_1 за ремонт автомашини датована 05 листопада 2018 року (т.1 а.с. 19), а наряд-заказ з переліком ремонтних робіт та запчастин виконано 06 листопада 2018 року (т.1 а.с. 18), тобто на наступний день.

Слід також зауважити, що після ушкоджень автомобіля ОСОБА_1 не було проведено автотехнічне дослідження спеціалістом для визначення переліку пошкоджених запчастин, які підлягають заміні та переліку і вартості ремонтних робіт. Тому за відсутності такого дослідження спеціаліста та наявності підстав для сумніву у достовірності та об`єктивності заказу-наряду та платіжних квитанцій не можна визначити який в дійсності розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню в користь позивача. Адже, в матеріалах справи відсутні документальні відомості про необхідність заміни бензобаку, паливного насосу та інших деталей.

Також представник ОСОБА_4 не зміг пояснити де знаходяться автозапчастини, які замінені, і чи могли б вони бути надані відповідачу у випадку компенсації позивачу матеріальної шкоди.

Не доведена належними доказами й вимога ОСОБА_1 про спричинення йому моральної шкоди та її розмір.

За таких обставин, оскаржене рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 березня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП Муніципальна дорожня компанія , КП Івано-Франківськводоекотехпром , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Брот про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, і у випадках, передбачених п.2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 24 червня 2021 року.