Постанова

від 13.07.2021 по справі 206/6297/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5566/21 Справа № 206/6297/19 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Самарського районного суду м.Дніропетровська від 24 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Самарської районної у місті Дніпрі ради, виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, без реєстрації шлюбу та визнання особи такою, що має право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Самарської районної у місті Дніпрі ради, виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпрі ради про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, без реєстрації шлюбу та визнання особи такою, що має право користування житловим приміщенням, мотивуючи його тим, що на початку 2000 року познайомився зі своєю майбутньою громадянською дружиною ОСОБА_2 та з 08 березня 2000 року вони стали проживати з нею однією сім`єю як чоловік та дружина у її квартирі АДРЕСА_1 , мали спільні права та обов`язки, вели спільне господарство.

Вказував, що ордер на квартиру АДРЕСА_1 отримав чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що ОСОБА_2 неодноразово хотіла зареєструвати його у квартирі, в якій вони проживали, втім він відмовився, у зв`язку з тим, що не хотів ставати співвласником квартири, поки вона її не приватизує та не подарує своїй онукі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її донька ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що як член сім`ї який постійно проживав у квартирі звернувся до Самарської районної у м.Дніпрі ради та Дніпровської міської ради з заявою про переукладання з ним нового договору найму квартири, втім йому було відмовлено, а тому просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю його з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 08 березня 2000 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати його таким, що має право користування квартирою АДРЕСА_1 , зобов`язати виконавчий комітет Самарської районної у м.Дніпро ради переукласти з ним договір найму спірної квартири.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніропетровська від 24 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без реєстрацію шлюбу у період з 01 січня 2004 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано ОСОБА_1 таким, що має право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що позивачем не доведено факту проживання однією сім`єю та наполягали на тому, що вимоги ст.106 ЖК не можна застосувати до позивача.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 була надана на підставі ордеру на житлове приміщення №888 від 30 вересня 1978 року ОСОБА_3 .

В зазначену квартиру на правах членів сім`ї вселилися та зареєструвалися його дружина ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_5 (а.с.7).

Рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів Дніпропетровській області від 10 листопада 1978 року №1118 особовий рахунок на квартиру було переоформлено на ОСОБА_2 (а.с.9)

Позивач посилається на ті обставини, що з 08 березня 2000 року він почав проживати з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 однією родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Позивач, як член родини ОСОБА_2 , який з 2000 року постійно проживає у зазначеній квартирі на правах члена сім`ї, звернувся до Самарської районної у м.Дніпро ради та Дніпровської міської ради із заявою про переукладення з ним нового договору найму вищезазначеної квартири, але йому було відмовлено, оскільки він не є родичем чи офіційним чоловіком померлої, а також не зареєстрований у зазначеній квартирі.

Відповідно до акту про постійне місце проживання від 19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 постійно мешкає за адресою - АДРЕСА_2 (а.с.11).

Згідно медичної картки амбулаторного хворого, ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_2 , що також зазначено у виписці з медичної картки стаціонарного хворого №13433 та виписному епікрізі №25124 (а.с.17-21,22-25,26-27).

Судом першої інстанції допитані свідки.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав доведеним факт що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебували у будь-якому іншому шлюбі, фактично проживали у шлюбних відносинах та між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю. Також вважав такими, що підлягають до задоволення вимоги про визнання позивача таким, що має право користування спірною квартирою. Питання щодо зобов`язання виконавчого комітету переукласти з ОСОБА_1 договір найму вважав таким, що підлягає вирішенню у позасудовому порядку, оскільки суд не наділений повноваженнями заміняти органи, які зобов`язані надавати адміністративні послуги, виконання яких закріплено чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в частині визнання ОСОБА_1 таким, що має право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд встановлює факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідно до вимог ст.ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем по справі, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю разом з померлою ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги Дніпровської міської ради цього факту не спростовують.

Статтями 58,61,65 ЖК України визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Відповідно до ст.106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року (із змінами і доповненнями) Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у передбаченому законом порядку у спірній квартирі не зареєстрований, ордер на квартиру видавався чоловіку ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з 26 лютого 1993 року та по день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.47), а тому підстави для задоволення позову в частині визнання його таким, що має право користування спірною квартирою відсутні.

За життя ОСОБА_2 не ставила питання щодо приватизації житла та мала лише право користування ним. Крім того, ні нею ні самим позивачем жодних дій щодо реєстрації у спірній квартирі не було здійснено.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, якого позивач не має.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 таким, що має право користування квартирою АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м.Дніропетровська від 24 червня 2020 року скасувати в частині визнання ОСОБА_1 таким, що має право користування квартирою АДРЕСА_1 та в задоволенні цих вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.