Постанова

від 10.06.2021 по справі 910/19060/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2021 р. Справа№ 910/19060/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 (повний текст рішення складено 12.03.2021)

у справі № 910/19060/20 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про розірвання договору та стягнення 7853280 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (відповідач), в якому просив суд:

- розірвати договір №182 від 25.03.2005 року (далі - Договір), укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" у зв`язку з істотною зміною обставин;

- стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" 7853280 грн сплаченого пайового внеску за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що предметом Договору є сплата забудовником пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з будівництвом житлового комплекту з офісними приміщеннями та паркінгами на земельних ділянках частина яких перебували у власності позивача, а частина була орендована, однак позивачем, який є забудовником за договором, було продано ТОВ "Скайпроджект" відповідні земельні ділянки з об`єктом незавершеного будівництва, та на думку позивача він на цій підставі втратив статус забудовника, в результаті чого стало неможливим здійснення ним реалізації свого проекту будівництва на відповідній території.

На цій підставі позивач вважає, що оскільки він втратив своє право на реалізацію проекту будівництва перераховані ним раніше 7853280 грн. пайові кошти підлягають поверненню, оскільки правові підстави для їх утримання відсутні.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. Зокрема, позивачем без письмової згоди відповідача було відчуджено та передано у користування земельні ділянки іншій особі, крім того між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 25.12.2009 до Договору, якою було змінено предмет Договору та визначено додаткову суму пайового внеску, яку позивачем до цього часу не було сплачено. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено існування юридичних фактів і обставин, які б відповідали вимогам для дострокового розірвання договору. Також, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу позовної давності.

Рух справи та зміст ухвалених рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відчуження земельної ділянки та фактично зміна забудовника відбулася за ініціативою позивача, та по суті являється волевиявленням позивача шляхом продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, разом з тим це ніяким чином не звільняє позивача від обов`язку зі сплати пайових коштів у сумі 5247,45 тис. грн., які він зобов`язався оплатити за умовами Договору. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості ним виконання свого зобов`язання зі сплати пайових коштів у повному обсязі. Посилання позивача щодо існування юридичних фактів і обставин, які б відповідали вимогам ч. 2 ст. 652 ЦК України для дострокового розірвання Договору - судом першої інстанції відхилені як безпідставні та необгрунтовані. Оскільки судом відмовлено у позові про розірвання Договору, то підстави для задоволення позову про стягнення грошових коштів у сумі 7853280грн. відсутні.

Заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі судом не застосовуються, оскільки вимоги позову задоволенню не підлягають на підставі встановлених судом у рішенні обставин та доказах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/19060/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи скаржника зводяться до того, що:

- обов`язок позивача взяти участь у творенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, покладений на нього законом та зафіксований у договорі, був автоматично припинений з моменту відчуження земельної ділянки та втрати позивачем статусу замовника будівництва, а отже, в силу ч. 1 та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України подальше примушування позивача до дій, вчинення яких для нього вже є не обов`язковим, - є незаконним;

- в матеріалах справи містяться докази подання позивачем відповідачу документів, що підтверджують перехід до іншої особи (ТОВ Скайпроджект ) прав на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво, а отже, у відповідності до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016, в редакції рішення Київської міської ради № 460/8033 від 19.12.2019, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , спірний договір підлягає розірванню незалежно від факту виконання договору позивачем;

- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 1, 14 Цивільного кодексу України, ч 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016, в редакції рішення Київської міської ради № 460/8033 від 19.12.2019, а отже, прийшов до помилкового висновку, що вказані позивачем підстави не звільняють його від обов`язку сплати пайового внеску за договором;

- зміна власника земельної ділянки, а отже, і зміна забудовника земельної ділянки не є свідченням недобросовісності, а є істотною зміною обставин та підставою для розірвання договору пайової участі через втрату замовником права на будівництво та обов`язку вносити плату за право реалізувати свій проект будівництва.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

17.05.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідач наголошував, що позивачем не доведено існування юридичних фактів і обставин, які б відповідали вимогам для дострокового розірвання договору, відсутністю істотної зміни обставин в силу ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України як підстави для розірвання договору, а також помилковістю посилань позивача на зазначені ним норми права. Крім того, відповідач вказував на необхідності застосування до вимог позивача строку позовної давності, у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки договір купівлі - продажу об`єкта незавершеного будівництва укладено позивачем 29.05.2017, а отже, трирічний строк позовної давності спливав 30.05.2020

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/19060/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/10541/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

28.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/19060/20, розгляд справи призначено на 10.06.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 10.06.2021 скаржник надав пояснення по суті справи, відповідно просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі №910/19060/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.06.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 22.06.2004 між позивачем та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 288/1498 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:031:0016 по вул. Предславінська, 7/20 (перетин з вул. Ульянових) у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Договір зареєстровано Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 01.07.2004 року під № 82-6-00195 (зі змінами, внесеними договорами від 06.10.2010 № 82-6-00596 та від 15.08.2015 № 642).

01.10.2010 між позивачем та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року № 994/3063 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:031:0040 по вул. Лабораторна, 9-Б у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Договір зареєстровано Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 02.02.2011 року під № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29.12.2016 № 1410).

01.10.2010 між позивачем та Київською міською радою на підставі Рішення

Київської міської ради від 24.12.2009 року № 994/3063 було укладено договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:79:031:0029 та 8000000000:79:031:0039 по вул. Червоноармійська, 91 (літера "Б") та вул. Лабораторна, 9-Б у Печерському районі земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:031:0010. що розташована за адресою: м. Київ, вул. Предславінська, 7/20 у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 02.02.2011 №82-6-00616.

Крім того, у власності позивача перебували наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:031:0010, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Предславінська, 7/20 у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Вказана земельна ділянка належала ТОВ "КОВЧЕГ" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 124821, зареєстрованого за № 08-8-00058, та виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. року за № 659;

- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:031:0037, що розташована у кварталі, обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславінською та Ульянових у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Вказана земельна ділянка належала ТОВ "КОВЧЕГ" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 133871, зареєстрованого за № 02-8-00091, та виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.06.2005 року № 406;

- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:031:0038, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 93 у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з паркінгами. Вказана земельна ділянка належала ТОВ "КОВЧЕГ" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 140881, зареєстрованого за № 02-8-00104, та виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 17.02.2006 року за № 611.

На вказаних вище земельних ділянках позивачем було запроектовано будівництво житлового комплексу.

Згідно з п. 8.4 Договору, оренди земельної ділянки від 01.07.2004 № 82-6-00195 орендар зобов`язаний вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

Відповідно до п. 1 рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва", пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: - відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; - плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Згідно з пп. 4.5 п. 4 зазначеного рішення, вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування та про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок "Київдержекспертизи".

На виконання та на підставі вказаного рішення Київської міської ради, 25.03.2005 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" укладено Договір № 182, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 100300,0 кв.м.) з офісними приміщеннями загальною площею 3701,0 кв.м. та паркінгами в межах будинків № 91, № 93 на вул. Червоноармійській; № 22 на вул. Предславінській; № 11а літ. "Б" на вул. Ульянових; № 7/20 на вул. Предславінській у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.2 Договору, розмір пайового внеску, згідно з розрахунком 1 та 2 становить 7853,28 тис. грн. і підлягає уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору, забудовник зобов`язаний перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у сумі 7853,28 тис. грн. (без ПДВ) в термін з березня по грудень 2005 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

На виконання умов Договору позивачем було сплачено на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок в сумі 7853280 грн., що відповідачем підтверджується.

25.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 25.03.2005 № 182, відповідно до п. 1 та п. 2 якої сторонами було підтверджено, що забудовником згідно договору від 25.03.2005 № 182 станом на 22.12.2009 перераховані пайові кошти у сумі 7853,28 тис. грн., в зв`язку з чим заборгованість по сплаті забудовником пайової участі відсутня.

Крім того, сторонами було змінено предмет Договору та викладено п. 1.1 Договору № 182 від 25.03.2005 в новій редакції, а саме: предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 74386,23 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 9235,80 кв.м. ( в т.ч. площа офісів - 7941,20 кв.м., магазинів - 214,10 кв.м., оздоровчого центру - 1080,50 кв.м) з офісним центром загальною площею 10208,50 кв.м, підземним паркінгом загальною площею 20826,60 кв.м. та гостьовою автостоянкою площею 100 кв.м. у кварталі обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславінською та Ульянових у Печерському районі м. Києва.

У зв`язку із змінами внесеними до п. 1.1 Договору, сторонами було визначено розмір додаткового пайового внеску в сумі 5247,45 тис. грн. Забудовник взяв на себе зобов`язання перерахувати вказану суму на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету у строк до 31.12.2011 включно.

Згідно розділу 5 Договору, строк дії договору закінчується з моменту виконання умов договору в повному обсязі.

Станом на час звернення позивача з відповідним позовом, сума пайового внеску у розмірі 5247,45 тис. грн. позивачем відповідачу - не перерахована, що сторонами не заперечувалось.

29.05.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙПРОДЖЕКТ" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 93-а на наступних земельних ділянках: кадастровий номер 8000000000:79:031:0016 кадастровий номер 8000000000:79:031:0029 кадастровий номер 8000000000:79:031:0039 кадастровий номер 8000000000:79:031:0040 кадастровий номер 8000000000:79:031:0038 кадастровий номер 8000000000:79:031:0037 кадастровий номер 8000000000:79:031:0010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 658.

19.09.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙПРОДЖЕКТ" були укладені договори суборенди земельних ділянок кадастровий номер 8000000000:79:031:0016 по вул. Предславінська. 7/20 (перетин з вул. Ульянових) у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:79:031:0029 та 8000000000:79:031:0039 по вул. Велика Васильківська (колишня вулиця Червоноармійська), 91 (літера Б) та вул. Лабораторна, 9-6 в Печерському районі м. Києва, та кадастровий номер 8000000000:79:031:0040 по вул. Лабораторна, 9-6 в Печерському районі м. Києва, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. 19.09.2017 та зареєстровано в реєстрі за №№ 1270, 1267, 1264.

02.08.2018 вказані договори суборенди були розірвані у зв`язку із прийняттям Київською міською радою рішення № 1040/4047 від 20.12.2017 про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00195 (зі змінами, внесеними договорами від 06.10.2010 № 82-6-00596 та від 15.08.2015 № 642), від 02.02.2011 № 82-6-00616 та від 02.02.2011 № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29.12.2016 № 1410), укладених між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ", та заміною 02.08.2018 сторони по вказаних договорах оренди "товариство з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" на сторону "товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙПРОДЖЕКТ".

Під час розгляду справи, позивач листом №10 від 15.01.2021 звернувся до відповідача із пропозицією розірвати Договір шляхом укладання додаткової угоди, оскільки позивач після відчуження земельних ділянок та незавершеного об`єкта будівництва втратив статус забудовника, в результаті чого стало неможливим здійснення реалізації свого проекту будівництва на вказаній території.

Відповідачем було надано відповідь 29.01.2021, відповідно до якої відповідач вказав, що Договір на даний час є чинним та розірванню не підлягає, оскільки позивачем не виконано зобов`язання зі сплати суми пайового внеску визначеної додатковою угодою №1 до Договору, крім того, позивачем під час відчуження своїх земельних ділянок іншій особі було порушено п. 4.2 Договору, якою визначено, що жодна із сторін не мають право передавати свої права та обов`язки за договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003р. №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції на момент укладання договору) затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.

Відповідно до п. 1 зазначеного Рішення пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: - відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; - плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Згідно з пп. 4.5 п. 4 зазначеного Рішення, вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування та про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок "Київдержекспертизи".

П. 1.2.1 рішення Київської міської ради від 27.01.2005р. № 11/2587 "Про Правила забудови м. Києва" (в редакції на момент укладання договору) передбачено, що власник або користувач земельної ділянки - особа, яка в установленому законодавством порядку отримала державний акт на право власності або державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та має володіти, користуватись і розпоряджатись нею відповідно до її цільового призначення із дотриманням обов`язків і набуттям прав, встановлених законодавством з метою господарювання на ній. Замовник - юридична чи фізична особа, яка самостійно або за дорученням інвестора (власника об`єкта нерухомості) розміщує замовлення і укладає договори на виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт по спорудженню будинків і споруд, прокладанню інженерних мереж, здає об`єкт (будову) в експлуатацію та виконує інші функції відповідно до законодавства; забудовник - особа, яка отримала право на забудову території, будівництво об`єкта та виконує функції замовника; інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових, залучених майнових та інтелектуальних цінностей у будівництво об`єкта інвестування, забезпечує його фінансування і розпоряджається вкладеними інвестиціями на свій розсуд з метою одержання прибутку (доходу) або соціального ефекту.

Згідно з п. 3.2.7 вказаного Рішення, рішення Київради про відведення земельної ділянки у користування (власність) або надання в оренду із земель державної чи комунальної власності для будівництва об`єкта містобудування, прийняте у встановленому порядку, одночасно є дозволом на проектування, будівництво об`єкта, а також підставою для отримання інвестором (замовником) (після затвердження в установленому порядку проектної документації на будівництво, сплати пайової участі (внеску) на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, благоустрою і озеленення міста Києва, отримання документа, що посвідчує право на земельну ділянку) дозволу на виконання будівельних робіт в управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю в установленому порядку.

Ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинний на момент укладення відповідного договору від 25.03.2005) передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

За приписами ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинний на момент укладення відповідного договору від 25.03.2005) замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011) визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з п. 4, п. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011), право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Ч . 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011), договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Так, предметом договору від 25.03.2005 (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2009) є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв`язку із будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 74386,23 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 9235,80 кв.м. ( в т.ч. площа офісів - 7941,20 кв.м., магазинів - 214,10 кв.м., оздоровчого центру - 1080,50 кв.м) з офісним центром загальною площею 10208,50 кв.м, підземним паркінгом загальною площею 20826,60 кв.м. та гостьовою автостоянкою площею 100 кв.м. у кварталі обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславінською та Ульянових у Печерському районі м. Києва.

Отже, реалізація договору безпосередньо пов`язана із здійсненням позивачем діяльності по будівництву об`єкту на земельній ділянці.

Проте, у зв`язку із відчуженням позивачем на підставі договору купівлі - продажу від 29.05.2017 об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 93-а, а також заміною 02.08.2018 сторони по договорах оренди земельної ділянки, на якій розташовано відповідний об`єкт, з товариства з обмеженою відповідальністю "КОВЧЕГ" на товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙПРОДЖЕКТ", що підтверджується прийнятим Київською міською радою рішенням № 1040/4047 від 20.12.2017, а тому позивач втратив право забудови території та відповідно статус забудовника, що, в свою чергу, унеможливлює його діяльність по будівництву об`єкту на вказаній території.

Враховуючи, що пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є платою, яку забудовник має перерахувати за право реалізувати свій проект будівництва, а в даному випадку він не має можливості реалізувати свій проект з незалежних від нього причин (втрата права забудови та відповідно статусу забудовника у зв`язку з відчуженням земельної ділянки), колегія суддів дійшла до висновку про наявність істотної зміни обставин, що в свою чергу є підставою для розірвання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 182 від 15.03.2005 (з урахуванням змін та доповнень).

При цьому, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що в момент укладання між сторонами вказаного договору він не міг передбачити того, що в майбутньому, ним буде втрачено право користування відповідними земельними ділянками, на яких розташовано об`єкт незавершеного будівництва.

При всій турботливості та обачності позивач не може усунути юридичних наслідків, що виникають на підставі законодавства внаслідок втрати права орендаря земельної ділянки, а також втрати повноважень власника об`єкта незавершеного будівництва, який розташовано на відповідних земельних ділянках.

Подальше ж виконання цього договору позивачем порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, адже відсутність земельної ділянки фактично позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні вищезазначеного договору пайової участі, а саме здійснювати будівництво об`єкту, залучати кошти на таке будівництво та отримати у власність частки збудованого об`єкту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна користувача земельних ділянок та зміна власника об`єкта незавершеного будівництва, який розташовано на відповідних земельних ділянках, - є в сукупності істотною зміною обставин та є підставою для припинення зобов`язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 182 від 25.03.2005 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 25.12.2009).

Крім того, колегія суддів вважає, що у даному випадку у сторін відсутні підстави для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, оскільки, як вже було зазначено втрата позивачем статусу забудовника унеможливлює подальше виконання ним зобов`язань за укладеним з відповідачем договором та позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні цього правочину.

Окрім наведеного, апеляційним судом враховується наступне.

Відповідно до п. 5.2.10. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), договір про пайову участь підлягає розірванню за взаємною згодою сторін в разі подання письмової заяви замовника та за умови подання копій таких документів:

- документів, що підтверджують скасування декларації про початок виконання будівельних робіт або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт або;

- що підтверджують перехід до іншої особи або відсутність прав на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво , або;

- які підтверджують можливість застосування до замовника пункт 4.2 цього Порядку.

Рішення щодо розірвання договору про пайову участь Департамент приймає протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту подання замовником відповідної заяви та необхідних документів.

Отже, вказаним порядком передбачено таку підставу для розірвання договору про пайову участь як перехід до іншої особи прав на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво.

Згідно з ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 652, ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також те, що договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 182 від 25.03.2005 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 25.12.2009) розірвано в судовому порядку, суд апеляційної інстанції інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сплаченого пайового внеску в сумі 7 853 280,00 грн.

Також, апеляційним судом враховується при вирішенні спору і те, що наведені вище приписи ч. 3 ст. 652, ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачають наслідки розірвання договору, в тому числі, повернення виконаного за правочином, а відсутність відповідних положень у Бюджетному кодексі, Рішеннях Київської міської ради чи Законі України "Про планування і забудову територій" не унеможливлює повернення коштів пайового внеску забудовнику.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/32931/15, предметом якої були аналогічні позовні вимоги, судами також не встановлено обставин неможливості повернення позивачу внаслідок розірвання договору, сплачених ним, коштів пайового внеску.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у повному обсязі, у зв`язку з чим договір № 182 від 25.03.2005 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 25.12.2009) підлягає розірванню у зв`язку з істотною зміною обставин, а з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підлягає стягненню 7 853 280,00 грн. сплаченого пайового внеску.

Також, слід зазначити, що відповідно до Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.09.2013 № 1717, Департамент перейменовано з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Стосовно заяви відповідача про застосування щодо вимог позивача строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Так, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які є істотними розумінні зміни обставин, що стали підставою для позову у цій справі, - це відчуження позивачем на підставі договору купівлі - продажу від 29.05.2017 об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 93-а, а також заміна 02.08.2018 сторони по договорах оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме внаслідок припинення у позивача прав землекористувача відповідними земельними ділянками 02.08.2018, внаслідок чого у позивача припинились обов`язки по сплаті пайового внеску, обумовлені Законом України "Про планування і забудову територій" (на момент укладення відповідного договору від 25.03.2005) та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011), а отже, згідно з приписами ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, від дня укладення правочинів припинення у позивача прав землекористувача відповідними земельними ділянками 02.08.2018, розпочав свій перебіг трирічний строк позовної давності за заявленими у даному позові вимогами, і який на момент звернення позивача з відповідним позовом 02.12.2020 (згідно відмітки суду першої інстанції на відповідному позові)- не сплив.

Відтак, за змістом норми ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Предметом позову у даній справі є вимога про розірвання договору та похідна від неї вимога про повернення сплачених коштів пайової участі.

Договір був чинним на момент пред`явлення позову та позивач міг пред`явити вимоги про його розірвання.

Подальше виконання договору позивачем за чинних, наведених вище обставин та положень законодавства - є неможливим, що і спричинило звернення позивача за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з відповідним позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно наявності обумовлених законом підстав для розірвання договору та стягнення коштів пайового внеску), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи (зокрема, щодо припинення у позивача прав землекористувача відповідними земельними ділянками 02.08.2018, внаслідок чого у позивача припинились обов`язки по сплаті пайового внеску, обумовлені Законом України "Про планування і забудову територій" (на момент укладення відповідного договору від 25.03.2005) та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який набув чинності з 17.02.2011), а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 652, 1212 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 14, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 119 901,20 грн. судового збору за подачу позову, а також 179 851,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Розірвати договір №182 від 25.03.2005, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ковчег у зв`язку з істотною зміною обставин.

5. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковчег (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 2 літ. А, код ЄДРПОУ 31569627) 7 853 280,00 грн (сім мільйонів вісімсот п`ятдесят три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) сплаченого пайового внеску, 119 901,20 грн (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот одну грн 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 179 851,80 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну грн 80 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 910/19060/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська