Постанова

від 15.06.2021 по справі 911/3067/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа№ 911/3067/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 15.06.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області

від 16.03.2021 (повний текст складено 25.03.2021)

у справі № 911/3067/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У жовтні 2020 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс" про стягнення заборгованості за договором оренди №2082 від 15.03.2018 у сумі 3313044,69 грн, з яких 3117318,38 грн основного боргу, 158313,90 грн пені та 37412,41 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із здійснення орендних платежів за договором №2082 від 15.03.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 911/3067/20 позовні вимоги задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 453120,14 грн основного боргу, 14622,69 грн пені, 3655,67 грн 3% річних та 7070, 98 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог мотивовано тим, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлено і по суті останнім не спростований. При цьому, суд виходив з того, що орендна плата у спірний період розраховується відповідно до положень пункту 2 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України №611 та додатку 3 до Постанови №611.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2841646,19 грн. у тому числі 2664198,24 грн основного боргу, 143691,21 грн пені, 33756,74 грн 3% річних, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт вважає, що практичною реалізацією положень постанови Кабінету міністрів України №611 від 15.07.2020 є зміна істотних умов договору оренди - зменшення розміру орендної плати,. При цьому зміна істотних умов договору можлива лише шляхом укладення додаткової угоди, якої у даному випадку укладено не було.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулось також Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс", яке просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Доводи відповідача зводяться до того, що обставини форс-мажору, які засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати, зумовили наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010 у справі №34/202-09-6354, Південно-Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі №916/2114/20, Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі №910/7495/16.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснень

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідача, 07.06.2021 позивач подав відзив, у якому зазначає, що факт настання форс-мажору не звільняє від зобов`язань щодо виконання укладеного між сторонами договору, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. Крім того, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на встановлені актами Кабінету Міністрів України від 12.03.2020 на всій території України карантин обмежувальні заходи і обмежувальні заходи як на підставу неможливості використовувати орендоване майно з цільовим призначенням , виданий 25.06.2020 ТПП сертифікат №3100-20-1110, оскільки використання орендованого майна відповідно до його призначення та умов договору оренди є правом відповідача, яке було закріплене у п. 6.1. договору, а не зобов`язанням, від відповідальності за невиконання або неналежне виконання якого відповідач звільняється у разі настання форс-мажору.

У поясненнях, поданих до суду 14.05.2021, третя особа визнає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим та зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №611 не передбачає укладення додаткової угоди, а вказує орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступником якого є - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс" (орендар) укладено договір оренди №2082 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №172 та частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 315,0 кв.м (далі - майно), що розміщені за адресою: Київська область, Бориспільський р., Бориспіль-7, на 3-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "D", загальною площею 109054,2 кв. м, що перебувають на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоугримувач) та які належать на підставі Свідоцтва про право власності, індексний номер: 33768597, виданого Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 17.02.2015, право власності за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 2698099, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 170023532208, вартість яких визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 листопада 2017 року і становить за незалежного оцінкою 28709900,00 грн. без врахування ПДВ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2017 року - 1480000,00 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з п.п. 3.6., 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 5.4. договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з " 15" березня 2018 року до " 14" березня 2024 року включно (п. 10.1. договору).

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 19.03.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №172 та частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 315,0 кв. м., що розміщені за адресою: Київська область, Бориспільський р., Бориспіль-7, на 3-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "D" та перебувають на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

23.09.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс" (орендарем) укладено договір про розірвання договору оренди №2082 від 15.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1. якого за даним договором про розірвання розривається договір оренди №2082 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, посвідчений Скляр О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 15.03.2018 за реєстровим №197, укладений між орендодавцем та орендарем, за взаємною згодою сторін. Сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 14.07.2020. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань по договору, які залишились не виконаними та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору (п.п. 2, 3 договору про розірвання).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом приймання-передачі майна від 24.04.2020, орендар 14.07.2020 здав, а балансоутримувач прийняв державне нерухоме майно - приміщення №172 та частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 315,0 кв. м., що розміщені за адресою: Київська область, Бориспільський р., Бориспіль-7, на 3-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "D" та перебувають на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Звертаючись з даним позовом до суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" вказує, що для сплати орендної плати за період березень-липень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 9257654,14 грн, з яких до сплати на користь відповідача (балансоутримувача) - 3857318,38 грн. Зокрема: рахунок-фактура №76/593 від 31.03.2020 на суму 2063275,14 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 859697,97 грн, згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020; рахунок-фактура №76/797 від 30.04.2020 на суму 2079781,34 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 866575,56 грн, згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020; рахунок-фактура №76/1002 від 31.05.2020 на суму 2086020,68 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 869175,28 грн, згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020; рахунок-фактура №76/1185 від 30.06.2020 на суму 2090192,72 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 870913,63 грн, згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020; рахунок-фактура №76/1295 від 31.07.2020 на суму 938294,26 грн, з яких на користь позивача підлягало сплаті 390955,94 грн, згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020.

При цьому, керуючись умовами п. 3.12 договору, позивачем в рахунок сплати орендної плати за липень 2020 року (у повному обсязі) і червень 2020 року (частково) зараховано 740000,00 грн. завдатку, сплаченого відповідачем 14.06.2018 на виконання умов п.3.10. договору.

Судом першої інстанції досліджено, що згідно наявних в матеріалах справи копій Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, зазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за період березень-липень 2020 року були отримані ТОВ "Кафе Бар Плюс".

Таким чином, позивач зазначає, що за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3857318,38 грн. При цьому, керуючись умовами п. 3.12 договору, позивачем в рахунок сплати орендної плати за липень 2020 року (у повному обсязі) і червень 2020 року (частково) зараховано 740000,00 грн завдатку, сплаченого відповідачем 14.06.2018 на виконання умов п.3.10. договору. Враховуючи зазначене, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном згідно договору за період березень - липень 2020 року становить 3117318,38 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №35-28/5-142 від 03.09.2020 (докази надіслання додано до матеріалів справи), в якій просив протягом одного місяця з дати одержання претензії погасити заборгованість у розмірі 3117318,38 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість з орендної плати за період березень-липень 2020 року у розмірі 3117318,38 грн, а також, нарахованих 3% річних у сумі 37412,41 грн та пені у сумі 158313,90 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020 в редакції постанов №215 від 16.03.2020, №255 від 02.04.2020 встановлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на всій території України карантин та введено обмежувальні заходи, які крім іншого, безпосередньо стосувалися заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо). В подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин та обмежувальні заходи було продовжено до 31.12.2020.

Відповідач вказує, що запроваджений з 12.03.2020 карантин та обмежувальні заходи зумовили неможливість користування державним нерухомим майном згідно договору. У зв`язку з чим, листом №16/03/2020-1 від 16.03.2020 відповідачем повідомлено орендодавця - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про неможливість використовувати орендоване, згідно договору оренди, майно через запроваджений Кабінетом Міністрів України карантин та обмежувальні заходи.

Листом №20/05/2020-2 від 20.05.2020 відповідач повідомив орендодавця - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про неможливість виконувати зобов`язання за договором оренди в частині ефективного використання приміщення відповідно до його цільового призначення та умов договору за період невикористання приміщення. Крім того, відповідач зазначав про настання з 12.03.2020 форс-мажорних обставин для ТОВ "Кафе Бар Плюс", які унеможливлюють користування орендованим майном.

Листами №17-04-2020-1 від 17.04.2020 та №21-05-2020-1 від 21.05.2020 відповідачем повернуто на адресу позивача примірники актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 та від 30.04.2020 з відмовою від їх підписання, що на думку відповідача, додатково підтверджує обставини неможливості використання орендарем орендованого майна.

Листом від 28.05.2020 №28/05/2020-1 відповідач, у зв`язку з продовженням карантину та подальшою неможливістю підприємства використовувати орендоване державне майно для провадження господарської діяльності, звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з пропозицією укласти угоду про дострокове розірвання договору оренди №2082 від 15.03.2018 року з 28.06.2020.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за результатами розгляду листа відповідача №28/05/2020-1 від 28.05.2020, надано відповідь №50-02/02-2537, згідно якої відповідачу повідомлено про необхідність повернути орендоване майно за актом приймання-передачі про повернення майна позивачу та погасити заборгованість з орендної плати.

Позивач листом №19-22/1-286 від 12.06.2020 року та №19-22/1-311 від 24.06.2020 повідомив відповідача, що питання звільнення останнього від орендної плати відноситься до виключної компетенції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

20.07.2020 відповідач направив на адресу Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях лист за вих. № 20/07/2020-1, яким повідомляв орендодавця про звільнення орендованого приміщення та його передання 14.07.2020 позивачу та зазначав про відсутність за ним заборгованості з орендної плати за період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та надав сертифікат №3100-20-1110 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

23.09.2020 на адресу відповідача надійшов лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях №50-02.02-4007, яким відповідачу та позивачу роз`яснено щодо нарахування орендної плати на період карантину. Так, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначалось, що на період дії карантину, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV -2" (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", постанови Кабінету Міністрів України №760 від 26.08.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів", що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, враховуючи заяву відповідача від 16.03.2020 № 16/03/2020-1, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, здійснюється у розмірі 25 % суми нарахованої орендної плати (без урахування конкурсної надбавки).

Зазначене, на думку відповідача, підтверджує, що запровадження на території України карантину спричинило, починаючи з 16.03.2020 неможливість користування відповідачем державним нерухомим майном згідно договору. Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване відповідачем державне нерухоме майно за договором пов`язані і з певними об`єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку тощо), що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України №3100-20-1110 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). На думку відповідача, неможливість користування ним державним нерухомим майном з 16.03.2020 через обставини форс-мажору свідчить про відсутність у відповідача зобов`язань зі сплати орендної плати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

До відносин оренди державного та комунального майна застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України), Закон України Про оренду державного та комунального майна

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, для сплати орендної плати за період березень-липень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 9257654,14 грн, з яких на користь позивача (балансоутримувача) підлягало сплаті 3857318,38 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами №76/593 від 31.03.2020, №76/797 від 30.04.2020, №76/1002 від 31.05.2020, №76/1185 від 30.06.2020, №76/1295 від 31.07.2020 та Актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020, 31.07.2020.

Враховуючи умови п. 3.6 договору, відповідач (орендар) відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача (балансоутримувача) за оренду майна: 859697,97 грн за рахунком-фактурою №76/593 від 31.03.2020 згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2020 у строк до 15.04.2020; 866757,56 грн за рахунком-фактурою №76/797 від 30.04.2020 згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 у строк до 15.05.2020; 869175,28 грн за рахунком-фактурою №76/1002 від 31.05.2020 згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 у строк до 15.06.2020; 870913,63 грн за рахунком-фактурою №76/1185 від 30.06.2020 згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 у строк до 15.07.2020; 390955,94 грн за рахунком-фактурою №76/1295 від 31.07.2020 згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 у строк до 15.08.2020.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (саття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з березня по липень 2020 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 3117318,38 грн.

Судом встановлено, що акти приймання-здачі виконаних послуг за березень - липень 2020 згідно договору, отримано відповідачем від ДП "МА "Бориспіль" разом з рахунками-фактурами березень - липень 2020 року, не було підписано відповідачем. Отримавши відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки, відповідач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та до ДП "МА "Бориспіль" з листами №16/03/2020-1 від 16.03.2020, №20/05/2020-2 від 20.05.2020, №17-04-2020-1 від 17.04.2020, №21-05-2020-1 від 21.05.2020, №28/05/2020-1 від 28.05.2020, №20/07/2020-1 від 20.07.2020 у яких заперечив проти прийняття та сплати рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за березень - липень 2020 року, просив скорегувати рахунки за березень - липень 2020 року, оскільки, внаслідок рішень органів державної влади (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин), розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 №287-р (яким тимчасово закрито з 00 год 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення), постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 (якою заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою), ТОВ "Кафе Бар Плюс" тимчасово призупинило виробничу діяльність та не мало змоги використовувати майно, орендоване за договором оренди. Відповідно до вказаних листів відповідач вважає, що на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України він має бути звільнений від сплати орендної плати за період березень-липень 2020 року.

У відповідь на листи відповідача, ДП "МА "Бориспіль" зазначив, що перерахунок орендної плати можливий після отримання відповідного роз`яснення від орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, за яким такий перерахунок буде можливим.

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст листування сторін, суд першої інстанції правильно вказав, що фактично між орендарем та балансоутримувачем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період; балансутримувачем (позивачем) пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі, проти відповідного нарахування відповідач заперечує з вищевикладених підстав. Крім того, судом враховано, що 23.09.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (орендодавцем) та ТОВ "Кофе Бар Плюс" (орендарем) укладено договір про розірвання договору оренди №2082 від 15.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності та 24.07.2020 підписано акт приймання-передачі майна, що є об`єктом договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 на усій території України карантин.

Вказаною постановою, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: торговельного (у тому числі в магазинах, що розташовані у торговельно-розважальних центрах) і побутового обслуговування населення за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування у приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Згідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.

Як вказувалось вище, на підтвердження обставин щодо неможливості користування орендованим майном відповідач у відзиві на позов посилався на постанову КМУ №211 від 11 березня 2020, розпорядження КМУ № 287-р від 14 березня 2020, згідно якого тимчасово закрито з 00 год. 00 хв 17 березня 2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження заборони на здійснення відповідачем господарської діяльності та відповідно використання орендованого приміщення для такої діяльності відповідачем не надано. Суд звертає увагу на те, що обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого приміщення та його використання.

Відповідно до договору орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.

Фонд державного майна України листом №10-16-8306 від 30.04.2020 "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно: 1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди; 2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України; 3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт; 4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.

З викладеного вбачається, що для реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і це право, як вбачається з наданих відповідачем листів, було реалізоване.

Водночас, будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту до суду не надано.

В той же час, позивачем зазначено, що з метою контролю та впорядкування доступу, виключення несанкціонованого доступу в контрольовану, стерильну зони, зону обмеженого доступу, що охороняється та в режимні зони пункту пропуску, керівником позивача затверджено та введено в дію з 03.01.2020 "Положення про перепустки Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" №99-06-7" від 20.12.2019. Згідно п. 1.1. договору №02.4-14.3-170 від 28.02.2020 про оформлення та видачу перепусток, укладеного між позивачем і відповідачем, позивач надає послуги по оформленню та видачі перепусток на доступ в контрольовану стерильну зону і зону обмеженого доступу позивача та додаткові послуги бюро перепусток, а відповідач їх сплачує. Так, згідно умов договору, відповідачем позивачу було подано письмові заявки на оформлення особистих тимчасових і постійних перепусток для працівників відповідача з метою надання послуг з забезпечення харчування пасажирів Бізнес залу на 4 поверсі пасажирського терміналу D, а також, для підрядної організації відповідача: від 19.02.2020 №19/02/20-5, від 20.02.2020 №20/02/20-5, від 21.02.2020 №21/02/20-6, від 21.02.2020 №21/02-20-7, від 25.02.2020 №25/02/20-8, від 20.03.2020 №20/03/20-1; тимчасові перепуски для працівників підрядної організації відповідача - ТОВ "Маяк Гарант" з метою забезпечення охорони приміщень та товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Кофе Бар Плюс" у вільній зоні терміналу D (3 поверх)." на період з 20.03.2020 по 20.04.2020; від 29.05.2020 №29/05/2020-1. Крім того, на підставі службової записки начальника служби управління нерухомістю від 22.06.2020 №22-10-213, здійснено оформлення тимчасової перепустки для працівника відповідача на період з 19.06.2020 по 19.07.2020 з правом перебування у вільній зоні терміналу D на виконання умов договору оренди нерухомого майна №2082 від 15.03.2018. За даними системи контролю та управління доступом позивача, у період з 16.03.2020 по 14.07.2020 зафіксовано проходження працівниками відповідача пунктів контролю з використанням тимчасових і постійних перепусток, виданих на підставі вказаних вище заявок у будівлю пасажирського терміналу "D", в якому розташоване орендоване відповідачем на умовах Договору майно.

Отже, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним.

Таким чином, підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутні.

Крім того, на підтвердження неможливості користування орендованим приміщенням у спірний період та наявності підстав для звільнення від орендної плати у такий період відповідач посилається на Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-20-1110, яким Торгово-промислова палата України засвідчила неможливість користування державним нерухомим майном - приміщенням №172 та частиною приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 315,0 кв. м., що розміщені за адресою: Київська область, Бориспільський р., Бориспіль-7, на 3-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "D" та перебувають на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2082 від 15.03.2018 у період з 17 березня 2020 року по 25 червня 2020 року.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також, торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Стаття 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Однак, наведений сертифікат видано Торгово-промисловою палатою України 25.06.2020 на звернення відповідача №28/05-2020 від 28.05.2020, в той час як період заборгованості за даним позовом визначено позивачем з березня по липень 2020 року, а умовами договору, сторонами не передбачено умов та підстав звільнення від обов`язку оплати орендної плати, у т.ч. з підстав настання форс-мажорних обставин.

При цьому, саме лише посилання відповідача на те, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення КМУ України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень та закриття кордонів, ТОВ "Кафе Бар Плюс" призупинило виробничу діяльність не є безумовною підставою настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах щодо оренди державного нерухомого майна, оскільки, має бути оцінено неможливість саме фактичного використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" №611 від 15.07.2020 врегульовані питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.

Так, пунктом 1 постанови №611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків. Зокрема до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Наказом №673 від 20.10.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" відповідачу (за його заявою від 16.03.2020 року) встановлено перерахунок орендної плати за користування нерухомим державним майном, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у розмірі 25% суми нарахованої орендної плати.

Листом "Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину" вих. №50-02.02-4007 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, адресованому ТОВ "Кафе Бар Плюс" та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомило, що враховуючи заяву відповідача від 16.03.2020 №16/03/2020-1, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин.

Враховуючи встановлені вище обставини, за наявності письмового погодження орендодавця на відповідне зменшення орендної плати, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку, із зменшенням до 25% відповідно до положень пункту 2 частини 1 Постанови №611 та Додатку 3 до Постанови №611, зокрема, у спірний період з 12.03.2020 по 31.07.2020.

При цьому, слід зазначити, що Положення пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №611 не передбачають обов`язкового внесення змін у діючи договори оренди шляхом укладення додаткових угод, а вказують орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 даної постанови, починаючи з дати встановлення карантину.

Таким чином, за правильним перерахунком суду першої інстанції, у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача (позивача) без наявності підстав для зменшення склала 305054,09 грн., виходячи з суми 27732,19 грн за один день оренди у березні 2020 та кількості днів оренди майна у період з 01.03.2020 по 11.03.2020 (859697,97 грн. (30% орендної плати за березень 2020): 31 день = 27732,19 грн. х 11 днів = 305054,09 грн). Враховуючи зменшення орендної плати до 25% в силу норм чинного законодавства, належним до сплати є розмір орендної плати: 443715,04 грн за березень 2020 року (з 12.03.2020 по 31.03.2020, виходячи із розрахунку: 27732,19 грн х 25% х 20 днів + 305054,09 грн), 216643,89 грн за квітень 2020 року, 217293,82 грн за травень 2020 року, 217728,41 грн за червень 2020 року, 97738,98 грн за липень 2020 року. Всього орендна плата на користь балансоутримувача (позивача) за період з березня по липень 2020 становить 1193120,14 грн. При цьому, керуючись умовами п. 3.12 договору, позивачем в рахунок сплати орендної плати зараховано 740000,00 грн завдатку, сплаченого відповідачем 14.06.2018 на виконання умов п.3.10. договору. Таким чином заборгованість відповідача з орендної плати складає 453120,14 грн (1193120,14 грн. - 740000,00 грн = 453120,14 грн).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 453120,14 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті, матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати частково, на суму 453120,14 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 158313,90 грн пені та 37412,41 грн 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачено умовами пункту 3.7 договору, відповідно до якого орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення, крім того, судом враховується зарахування суми завдатку у розмірі 740000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, яку зараховано шляхом послідовного віднімання від суми основного боргу (1193120,14 грн) починаючи з березня 2020 року згідно розрахунку суду першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 14622,69 грн та 3% річних у сумі 3655,67 грн.

При цьому, зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до надання відповідних роз`яснень орендодавцем і балансоутримувачем та задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов`язання, оскільки відповідач не був позбавлений обов`язку здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/3067/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/3067/20 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Бар Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/3067/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/3067/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3067/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 09.07.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська