Постанова

від 06.07.2021 по справі 910/17582/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. Справа№ 910/17582/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 06.07.2021р.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 (суддя Маринченко Я.В., місто Київ, повний текст рішення складено 28.01.2021) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", Запорізька обл., м. Запоріжжя,

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", м. Київ,

про стягнення 1 183 761,40 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - позивач/ТОВ"Промелектроніка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач/ДП) про стягнення 1 183 761,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, за Договором поставки №УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за Державним підприємством "Завод 410 ЦА" утворилась заборгованість в розмірі 922 421,06 грн.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 66 675,55 грн 3% річних та 194 664,79 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва про виправлення описки від 01.03.202) позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" на користь ТОВ "Промелектроніка" 922 421,06 грн заборгованості, 59 653,25 грн 3% річних, 183 565,43 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 484, 59 грн.

В іншій частині відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, із посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України місцевий господарський суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 922 421,06 грн та факт несплати відповідачем отриманого товару і, відповідно, прийшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості, однак позов задовольнив частково, через допущення помилок позивачем у розрахунку розміру нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" на користь ТОВ "Промелектроніка" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 800,00 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, ДП "Завод 410 ЦА" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021, яким частково задоволено позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі основного боргу 922 421,06 грн, 3% річних 59 653,25 грн, інфляційні 183 565,43 грн, судовий збір 17 484,59 грн та додаткове рішення від 09.02.2021 витрат на правничу допомогу 41 800,00 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі основного боргу 922 421,06 грн, 3% річних 59 653,25 грн, інфляційні 183 565,43 грн, судовий збір 17 484,59 грн та витрати на правничу допомогу 41 800,00 грн.

Апеляційна скарга ДП "Завод 410 ЦА" на рішення та на додаткове рішення обґрунтована порушенням норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 530, 673, 674 Цивільного кодексу України, та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 76, 77,79, 86, 129, 162 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про те, що позивачем на надано документів, які підтверджують якість та кількість товар товару та його відповідність Авіаційним правилам України (затвердженим 26.04.2019) та відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю згідно Стандарту Підприємства "Вхідний контроль продукції" (затвердженого 12.08.2019), тому у відповідача не виник обов`язок з оплати товару; заявлені витрати на професійну правничу допомогу не мають характер необхідних, а їх розмір не є розумним і виправданим.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

12.04.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргувідповідача, у якому останній просить апеляційну скаргу ДП "Завод 410 ЦА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/17582/19- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що Авіаційні правила, на які посилається відповідач, набули чинності лише 27.06.2019, а поставка відбувалась у 2017 році; відповідач з моменту отримання товару не заявляв жодних вимог щодо усунення недоліків товару, не заявляв про порушення вимог щодо якості поставленої продукції та не заявляв про відсутність товаросупровідних документів; факт поставки товару належної якості підтверджується також тим, що відповідач його повністю прийняв, не відмовився від нього і не вимагав усунути недоліки; у аналогічній справі №910/16199/18 (по іншому договору) Верховний Суд зробив висновок, що у зв`язку з відсутністю погодженого сторонами строку проведення вхідного контролю, строк оплати розпочинається одразу після отримання продукції; апелянт не надав доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат на правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката. Щодо витрат професійну на правничу допомогу позивач зазначає, що присуджений додатковим рішенням розмір витрат є співмірним, адекватним та ким, що відповідає критерію реальності та обґрунтованості наданих юридичних послуг, в свою чергу, відповідачем не доведено протилежного.

Також позивач навів орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу - 5 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу та у випадку проведення судового засідання - додатково 3 000,00 грн за представництво інтересів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 апеляційну скаргу ДП "Завод 410 ЦА" у справі №910/17582/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 залишено без руху.

05.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17582/19; розгляд апеляційної скарги ДП "Завод 410 ЦА"на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 призначено на 20.05.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

12.04.2021 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу.

20.05.2021 розгляд справи №910/17582/19 не відбувся, у зв`язку з перебуванням суддів у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 розгляд апеляційної скарги ДП "Завод 410 ЦА"на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 призначено на 08.06.2021.

08.06.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 06.07.2021.

14.06.2021 подано заяву про стягнення з відповідача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судовому засіданні.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021, яким частково задоволено позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі основного боргу 922 421,06 грн, 3% річних 59 653,25 грн, інфляційні 183 565,43 грн, судовий збір 17 484,59 грн та додаткове рішення від 09.02.2021 витрат на правничу допомогу 41 800,00 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості у розмірі основного боргу 922 421,06 грн, 3% річних 59 653,25 грн, інфляційні 183 565,43 грн, судовий збір 17 484,59 грн та витрати на правничу допомогу 41 800,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 09.03.2017 між ДП "Завод 410 ЦА", як покупцем та ТОВ "Промелектроніка", як постачальником було укладено Договір поставки №УЗ-2017-621/2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю радіоелектронне обладнання, (далі - товари), а покупець прийняти і оплатити.

Згідно із п. 1.2. Договору, найменування товарів будуть вказані в кожній специфікації окремо (код ДК-016-2010-30.30.5 "частини повітряних і космічних літальних апаратів, інші" ДК 021-2015-34731000-0 "частини повітряних літальних апаратів").

У п. 1.3 Договору сторони визначили, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до 3.1. Договору визначено, що загальна ціна договору становить: сума по специфікації №1 становить 437461,55 грн.

У до п. 3.3. Договору передбачили, що ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться наступним чином:

- покупець направляє постачальнику (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору;

- постачальник передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;

- покупець згідно рахунку в рамках специфікації № 1 (Додаток № 1) проводить платіж у розмірі 100% протягом 10-ти банківських днів після проходження вхідного контролю ВТК у ДП "Завод 410 ЦА".

Пунктами 4.2., 4.3. Договору визначено, що форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі. Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. Договору строк поставки партії товару буде вказано в кожній специфікації окремо. Місце поставки (передачі) товару: 03151, м. Київ-151, Повітрофлотський пр-т 94 ДП "Завод 410 ЦА". Поставка товарів здійснюється на умовах СРТ, згідно з INCOTERMS 2010.

За умовами п. 5.4. договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком, або електронною поштою у рамках специфікацій, яка є невід`ємною частиною цього договору ( п. 5.4. Договору).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних товаросупровідних документів ( п. 5.6. Договору)

Положеннями п.п. 6.1.1. та 6.1.2. Договору визначено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Приймати поставлені товари, згідно з умовами цього договору.

У п. 6.4.1. Договору сторони погодили, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У п. 10.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017.

Згідно з п. 11.1. Договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У Додатках до Договору №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 сторони погодили специфікації №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 від 09.03.2017 в яких сторони вказано найменування, кількість, вартість та строк поставки товару.

Між сторонами вносились зміни до Договору, шляхом укладення Додаткових угод до Договору, зокрема:

- Додатковою угодою №1 до Договору від 30.03.2017 сторони погодили п. 3.1. викласти в наступній редакції: ціна Договору визначається специфікаціями №1,2,3 та складає 956 069,43 грн разом з ПДВ. Додаткова угода №1 та специфікація №2,3 (додаток №2,3) набирають чинності з моменту її підписання сторонами та вважаються невід`ємними частинами Договору №№УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017;

- Додатковою угодою №2 до Договору від 22.05.2017 сторони погодили п. 3.1. викласти в наступній редакції: ціна Договору визначається специфікаціями №1,2,3,4,5,6 та складає 1879505,42 грн разом з ПДВ. Додаткова угода №2 та специфікація №4,5,6 (додаток №4,5,6) набирають чинності з моменту її підписання сторонами та вважаються невід`ємними частинами Договору №№УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017;

- Додатковою угодою №3 до Договору сторони погодили п. 3.1. викласти в наступній редакції: ціна Договору визначається специфікаціями №1,2,3,4,5,6,7 та складає 2063875,51 грн разом з ПДВ. Додаткова угода №3 та специфікація №7 (додаток №7) набирають чинності з моменту її підписання сторонами та вважаються невід`ємними частинами Договору №№УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017;

- Додатковою угодою №4 до Договору від 01.06.2017 сторони погодили п. 3.1. викласти в наступній редакції: ціна договору визначається специфікаціями №1,2,3,4,5,6 ,8,9,10 та складає 2 569 937,42 грн разом з ПДВ. Пункт 5.2. викласти в наступній редакції: місце поставки (передачі товарів: 01135, м. Київ, пров. В`ячеслава Чорновола, 54а "НОВА ПОШТА" відділення №9. Додаткова угода №4 та специфікація №8,9,10 (додаток №8,9,10) набирають чинності з моменту її підписання сторонами та вважаються невід`ємними частинами Договору №№УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000672 від 13.03.2017 на суму 64 603,12 грн , №СФ-0000704 від 15.03.2017 на суму 133 935,94 грн, №СФ - 0000747 від 21.03.2017 на суму 49 027,87 грн, №СФ - 0000881 від 04.04.2017 на суму 11 801,77 грн, №СФ - 0001100 від 04.05.2017 на суму 26 326,73 грн, №СФ -0001222 від 24.05.2017 на суму 26 163,14 грн, №СФ - 0001419 від 13.06.2017 на суму 32 557,75 грн, №СФ - 0001486 від 21.06.2017 на суму 76 215,16 грн, №СФ - 0001501 від 22.06.2017 на суму 35 774,20 грн, №СФ - 0001520 від 26.06.2017 на суму 155 523,38 грн, №СФ - 0001544 від 30.06.2017 на суму 19 199,60 грн, №СФ - 0001556 від 03.07.2017 на суму 32 276,03 грн, №СФ -0000918 від 06.04.2017 на суму 51 348,23 грн, №СФ - 0001646 від 12.07.2017 на суму 109 542,88 грн, №СФ - 0001742 від 24.07.2017 на суму 38 279,95 грн, №СФ - 0001889 від 08.08.2017 на суму 11 627,15 грн, №СФ - 0001527 від 26.06.2017 на суму 48 218,17 грн, що в сукупності складає 922 421,06 грн.

Окрім того, на підтвердження факту отримання відповідачем визначеного у специфікаціях товару, позивач посилається на видаткові накладні №РН-0000692 від 30.03.2017, №РН-0000739 від 15.03.2017, №РН-0000827 від 21.03.2017, №РН-0001078 від 04.04.2017, №РН-0001594 від 31.05.2017, №РН-0001525 від 24.05.2017, №РН-0002054 від 04.07.2017, №РН-0002905 від 11.09.2017, №РН-0002904 від 11.09.2017, №РН-0002907 від 11.09.2017, №РН-0002908 від 11.09.2017, №РН-0002906 від 11.09.2017, №РН-0001128 від 06.04.2017, №РН-0002903 від 11.09.2017, №РН-0002734 від 13.08.2017, №РН-0002480 від 08.08.2017, №РН-0000467 від 14.03.2018, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи строку поставки.

Проте, як зазначає позивач відповідачем у визначений договором строк не було здійснено оплату за отриманий товар, у зв`язку з чим, за ним утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 922 421,06 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № УЗ-2017-621/2 від 09.03.2017. Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставкию

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно частини 2 зазначеної статті якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У Договорі (п. 5.3) сторони домовились, що умови поставки товарів визначаються у кожній специфікації окремо, а у Специфікаціях визначено, що поставка здійснюється на умовах СРТ згідно з Інкотермс 2010.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення). Термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ, на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Отже, позивач, передавши товар перевізнику (TOB "Нова пошта"), що підтверджується наявними у справі експрес-накладними, фактично виконав обов`язок з поставки товару.

Крім цього, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані повноважними представниками обох сторін, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару загальною вартістю 922 421,06 грн, і відповідач цей факт не заперечує.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного сторонами Договору (п.п.2.2, 5.5) також передбачено, що з товаром надається необхідна документація на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар, бірку тощо).

Згідно зі ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець, у тому числі, зобов`язаний приймати поставлені товар, згідно з умовами цього договору.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що представник відповідача прийняв товар без застережень щодо відсутності документів, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо ненадання (надання не у повному обсязі) документів на товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами п. 2.5 Договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 Договору, або поставки не укомплектованих товарів, покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання акта рекламації.

Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Однак, відповідачем не надано доказів виявлення невідповідності поставленого позивачем товару вимогам законодавства та Договору з дати поставки позивачем продукції до дати прийняття судом оскаржуваного рішення.

Стосовно заперечень відповідача стосовного того, що поставлений товар не пройшов вхідний контроль ВТК відповідача, то місцевий господарський суд вірно зазначив, що наявні в матеріалах справах видаткові накладні не містять жодних зауважень щодо кількості, якості чи асортименту поставленого товару.

Крім того, відповідно до п. 5.8. Договору, у разі виявлення невідповідності асортименту та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджені терміни, але не пізніше 20 календарних днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем відповідних претензій позивачу. Разом з тим, у договорі сторони не погоджували складання окремих актів проходження продукцією контролю ВТК та надання вказаних документів.

Як зазначалось вище, доказів оплати поставленого позивачем товару відповідачем не надано.

Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору поставки.

Враховуючи вище викладене, є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 66 675,55 грн та інфляційних втрат в розмірі 194 664,79 грн.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому місцевим господарський судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат за наступними видатковими накладними: №РН-0001594 від 31.05.2017, №РН-0002054 від 04.07.2017, №РН-0002734 від 13.08.2017, №РН-0002903 від 11.09.2017, №РН-0002904 від 11.09.2017, №РН-0002905 від 11.09.2017, №РН-0002906 від 11.09.2017, №РН-0002907 від 11.09.2017, РН-0002908 від 11.09.2017, №РН-0000467 від 14.03.2018, а тому, згідно ґрунтовного розрахунку наведеного у рішенні суду першої інстанції, ці вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3 % річних у розмірі 59 653,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 183 565,43 грн.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 59 653,25 грн та інфляційних втрати у розмірі 183 565,43 грн правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимог апеляційної скарги ДП "Завод 410 ЦА" про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/17582/19, відповідно до якого стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 800,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано:

- копію Договору-доручення про надання правової допомоги від 22.05.2017 укладений між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та позивачем,

- копію Додаткової угоди до договору від 29.12.2018,

- копію Додаткової угоди №2 до договору від 11.12.2019,

- копії актів приймання передачі №ОУ-000П36, №ОУ-000П78, №ОУ-000П116 та №ОУ-0000013,

- копію Додатку №1 до акта приймання передачі №ОУ-000П36 від 24.02.2020 з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, Додатку №1 до акта приймання передачі №ОУ-000П78 від 07.05.2020 з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, Додатку №1 до акта приймання передачі №ОУ-000П116 від 06.08.2020 з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, Додатку №1 до акта приймання передачі №ОУ-0000013 від 29.01.2021 з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, копії рахунків фактури №СФ-0000040 від 24.02.2020, №СФ-0000090 від 07.05.2020, №СФ-0000137 від 06.08.2020 та №СФ-0000013 від 29.01.2021.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 41 800,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №6953 від 24.02.2020 на суму 112 00,00 грн, №7138 від 07.05.2020 на суму 12 000,00 грн, №7330 від 06.08.2020 на суму 12 600,00 грн та №7811 від 29.01.2021 на суму 6 000,00 грн.

Отже, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 41 800,00 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач клопотання/заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених ТОВ Промелектроніка витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи №910/17582/19, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Посилання скаржника на Авіаційні правила України (затверджені наказом Державіаслужби №529 від 26.04.2019) та Стандарту Підприємства "Вхідний контроль продукції" (затверджений наказом ДП "Завод 410 ЦА" №371 від 12.08.2019) відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки поставка відбувалась у період березня - вересня 2017 року, тобто, до прийняття зазначених Правил та Стандарту.

Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів проведення відповідачем ВТК (внутрішнього технічного контролю) поставленого товару, у зв`язку з чим відсутні підстави оплачувати такий товар, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Згідно з п. 2.5 Договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованого товару покупець направляє повідомлення продавцю про направлення уповноваженого представника для складання Акту рекламації. Продавець зобов`язаний направити свого уповноваженого представника протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення.

У п. 5.7 Договору сторони встановили, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться відповідачем відповідно до Інструкції від 15.06.1965 № П-6 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" та Інструкції від 25.04.1966 № П-7 "О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" (далі - Інструкція П-7), затвердженими Держарбітражем, із наступними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування вхідної продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та у супровідних документах, на підтвердження якості продукції (пункт 14 цієї Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше приймання та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів.

Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка міжміського виробника (відправника) для участі у приманні продукції за якістю і комплектності та складанні акта є обов`язковими.

У разі поставки в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов`язковими.

У пунктах 18-20 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробникові (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийняття продукції за якістю або комплектністю (у межах визначеного для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 години, а стосовно швидкопсувної продукції - невідкладно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або пакування визначеним вимогам, якщо інші строки не встановлені в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових для сторін правилах або договорі.

У разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначені строки та у випадку, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.

У разі відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження отримувача (покупця), у разі їх відмови направити представника або у разі неявки його на виклик отримувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю конкретного представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником підприємства із переліку осіб, затвердженого рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.

Згідно з пунктами 20, 30 Інструкції П-7 за наслідками приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пунктах 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складено у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта, зобов`язана підписати його із зауваженням про свою незгоду та викласти свою позицію.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані про невідповідність дійсності.

Якщо між виробником (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності стосовно характеру виявлених дефектів і причин їх виникнення, для визначення якості продукції отримувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.

З огляду на викладене та за умовами договору передбачено обов`язок відповідача у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару обов`язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Однак, доказів вчинення вище вказаних дій відповідачем до матеріалів справи надано.

Крім того, відповідно до п. 5.8. Договору, у разі виявлення невідповідності асортименту та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджені терміни, але не пізніше 20 календарних днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції так і місцевим господарським судом, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення відповідачем відповідних претензій позивачу. Разом з тим, у договорі сторони не погоджували складання окремих актів проходження продукцією контролю ВТК та надання вказаних документів.

Матеріали справи не містять клопотань чи заяв ДП Завод 410 ЦА , поданих відповідно до положень ст. 126 ГПК України, про зменшення чи незгоду із заявленим ДП Промелектроніка розміром витрат на правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника зводяться до незгоди із заявленим ДП Промелектроніка розміром витрат на правову допомогу, що по своїй суті є заявою про зменшення таких витрат. Однак, оскільки відповідної заяви /клопотання ДП Завод 410 ЦА не подало до суду першої інстанції, викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть братись до уваги.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та додатково рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 та, відповідно, апеляційна скарга ДП Завод 410 ЦА є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/17582/20 покладаються на скаржника.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, 12.04.2021 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні, яке відбудеться 20.05.2021, а 14.06.2021 подано заяву про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судовому засіданні 06.07.2021.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано Договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Сергія Жечева"; додаткову угоду №1 до Договору доручення; рахунок-фактуру від 09.04.2021 на суму 8 000,00 грн; платіжне доручення від 09.04.2021 на суму 8 000,00 грн; акт приймання-передачі від 09.04.2021 на суму 8 000,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні, яке відбудеться 20.05.2021); розрахунок суми гонорару до акта приймання-передачі; рахунок-фактуру від 10.06.2021 на суму 3000,00 грн; акт приймання-передачі від 10.06.2021 на суму 3 000,00 грн (участь представника в судовому засіданні 06.07.2021); розрахунок суми гонорару до акта приймання-передачі від 10.06.2021; платіжне доручення від 10.06.2021 на суму 3 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 статті 126 Кодексу).

У ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Кодексу).

Положеннями ч.ч.1 та 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторони у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, 12.04.2021 позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні, яке відбудеться 20.05.2021, а 14.06.2021 подано заяву про стягнення з відповідача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судовому засіданні.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 914/1605/18).

09.04.2021 ТОВ Промелектехніка та АБ Сергія Жечева підписали акт приймання - передачі №ОУ- 0000064 (далі за текстом - акт), згідно з п. 1 якого виконавцем були проведенні наступі роботи (надані послуги) по договору №б/н від 01.01.2021, а саме - п ідготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/17582/20 (5 000,00 грн) та участь у судовому засіданні, яке відбудеться 20.05.2021.

Вказаний акт підписаний представниками обох сторін договору.

Окрім того, в матеріалах справи наявні наступні документи, які підтверджують повноваження адвоката Жечева С.О. на вчинення ним дій як адвоката від імені ТОВ Промелектроніка , а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 на Жечева С.О., ордер на надання правової допомоги ТОВ Промелектроніка , зокрема, у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Жечевим С.О. та Договір - доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції зазначає, що судове засідання яке було призначено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 на 20.05.2021 не відбулося, про що учасників справи було повідомлено телефонограмою суду від 18.05.2021.

Водночас, від ДП Завод 410 ЦА клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не надходило.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та враховується судом під час розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованою та доведеною заяву ТОВ Промелектроніка про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн та стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/17582/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 24510970) 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №910/17582/19.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

8. Справу №910/17582/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 14.07.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова